Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Шляхами Шевченка

Шляхами Шевченка
       Чи був у Ковелі Шевченко? Є опоненти, що стверджують: не був, тому що немає конкретних доказів і таке інше. Залишмо наших опонентів на їхній позиції. Все одно доказів не шукатимуть, а лише будуть перечити. Ствердимо свою версію - Шевченко залишив свій слід на ковельській землі. Живе він і сьогодні - у наших душах, у наших помислах. Українська народна Біблія - це "Кобзар". Пройдемо слідами Тараса Шевченка, як ішли М. Іванішев, О. Цинкаловський, В. Рожко та інші.

      У 1846 році "у складі археологічної комісії для збирання старих актів Т. Шевченко виїхав на Волинь, щоб зробити малюнки з історичних пам`яток: будівель, городищ і могил, зібрати народні оповідання, пісні, казки. Був він у Почаєві і на північно-західній Волині, зробив зарисовки церков у Вербці, поблизу Ковеля, Секуні та інших місцевостях Ковельського повіту". (О. Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся", 1988-й).

      У спогадах про Лесю Українку згадується сім`я Короткевичів, що проживала у Ковелі і дружила із родиною Косачів. Існує версія, що у Короткевича гостював Т. Шевченко. Оцінюючи демократичні погляди Короткевича і його любов до українства, можна стверджувати, що зустріч ця відбулася, адже повинен був хтось Т. Шевченка і провести, і познайомити з місцями, де за завданням комісії він мав побувати. Як стверджує історик Володимир Рожко, "у кінці другої декади жовтня 1846 року Шевченко та Іванішев зустрілися у Вербці, щоб оглянути пам`ятні місця. Там Шевченко виконав замальовку та креслення колишнього монастирського храму Св. Трійці".

      Доказом цього є малюнок зовнішнього вигляду церкви у книзі М. Іванішева "Життя Андрія Курбського в Литві і на Волині". Вчені-дослідники художньої спадщини Т. Шевченка беззаперечно стверджують цей факт.

      Як з краплин дощу створюється море, так з окремих свідчень, знахідок створюється незаперечний доказ. У журналі "Рідна церква", 1964 р., що видавався в Німеччині, український вчений з діаспори Юрій Терхонович стверджує: "З Луцька Шевченко поїхав до Ковеля, де в тому часі знаходився професор Іванішев а дорученням генерал-губернатора Бібікова віднайти могилу московського втікача князя Курбського та зібрати відомості про нього і його управителів Михайла та Івана Калиметів. До помочі йому, немає сумніву, приїхав Шевченко, який зарисував церкву в селі Вербка, де Курбський похований, склепіння, в якому знайдено труну, та накреслив план церкви".

      У Святотроїцькій церкві Шевченко відновив руки на образі Св. Миколая, на якому від часу стерлась фарба. Залишились і народні перекази про цю реставрацію знаменитої ікони. Не знаю, чи є справедливість в історії, але доля розкидала кістки Курбського і зітліли вони у вербському болоті. Іванішев, оглядаючи склепіння й останки в труні, не міг визначити чиї вони. Є історичне свідчення, що останки зрадника Московщини з труни вийняті і перепоховані поряд з церквою, а на престижне місце в склепі поклали тіло генерала Куракіна, що раптово помер у Ковелі, повертаючись з Мадяршини, де він здобув сумну славу душителя свободи у цій країні.

      Не могли дослідники оминути і села Секунь. Тут, у церкві Св. Михаїла, поховане тіло Михайла Калимета та його дружини. Брат Михайла - Іван Калимет у п`яній сварці був убитий князем Булигою у Володимирі. Сама назва села Секунь, яке свого часу належало Сангушкам, нагадує про жорстокі сутички, січі, які відбувалися на його теренах у давнину і ще чекають своїх дослідників.

      "Дияконом у місцевому храмі,- пише В. Рожко, - був тоді Григорій Антонович. Він у числі вже згаданих (настоятель храму отець Ілля Федорович Мусієвич, дружина отця та інші), зустрічав гостей та допомагав прибулим владнати побутові проблеми, ознайомитися з храмами та їхнім майном. Можливо вони й звернули увагу Шевченка на образ Богоматері візантійської роботи, що потемнів від часу, і попросили його відновити ікону. Це й уробив наш поет-художник". І далі: "Селяни, що супроводжували вченого, також стверджували: ікону малював Тарас Шевченко". "Народна пам`ять, - писав О. Волинець (Шевченківський збірник У ВАН, IX, с.126), - зберегла, що це був пан у чорному плащі і чорному капелюсі та говорив народною мовою".

Хто шукає - той знаходить,
Хто бореться - перемагає.
 
     З мотлоху сивої давнини раптом з`являються речі, які вінчають грудні і, здавалося, марні пошуки. Митрополит УАПЦ владика Никанор Абрамович, який працював у Ковельському повіті благочинним у 1934-1942 роках, знайшов книгу "Опись церковного имушества Свято-Михайловского храма", де в запису про ікону Божої Матері є примітка: "В 1846 году образ сей реставрирован проезжним живописцем Тарасом Шевченком". Сучасники повинні завдячити величезній праці історика В. Рожка, який сьогодні відкриває нам очі на складні факти, події, колізії минувшини, а особливо коли йдеться про життєвий і творчий шлях нашого національного пророка Тараса Шевченка.

      Пошук ніколи не буває марним. Знову з сивої давнини виринають нові свідчення про перебування Шевченка на Ковельщині. З листа О. М. Цинкаловського до Г. О. Гуртового: "...Зроблю усе, що буду могти. Щодо кращого обізнання з діяльністю письменника Ю. Крашевського, то відома мені його культурна діяльність на Волині, відома мені також і діяльність нашого Т. Г. Шевченка Пощастило мені ще перед війною 1939 року напасти на слід Шевченка у його мандрівках по Волині, коли то побував він й у маєтку свого приятеля Залєвського у Ковельському повіті і Володимиршині. Віднайшов я тоді оригінальний образ Матері Божої у церкві в с. Секунь, а тут в архіві Академії наук... лисі письменника М. Гоголя писаний українською мовою, та інші цінні рукописи".

      Цей лист писаний у Кракові 12.09.1973 р.

     Достовірно відомо, що шляхи Т. Шевченка пролягли до Почаєва, Кременця, Дубна, Острога, Новограда-Волинського. 3береглись його замальовки Почаївської Лаври. Не міг оминути неликий поет Берестечко. Саме звідти виплеснула душа Шевченка поезію "Ой чого ти почорніло" і містерію "Великий льох". Свої спогади про Волинь Т. Шевченко засвідчив і в повісті "Варнак". Сьогодні достовірно відомо про перебування Т. Шевченка у Ковелі, Святотроїцькому монастирі села Вербка і Святомихайлівській церкві древнього Секуня, де він залишив мазки на іконах Св. Миколая і Божої Матері. У "Шевченківському словнику" наводяться міста Волині, у яких міг побувати поет. Впевнений, що пройде небагато часу і дослідники доповнять його новими фактами і вектори волинських мандрівок великою Кобзаря з Києва пройдуть через Почаїв, Дубно, Берестечко, Володимир-Волинський повіт, Ковель, Вербку, Секунь і через Новоград-Волинський. Так чи інакше Т. Шевченко живе і вічно буде жити в душі кожного ковельчанина.