«Я пишу через самотність і говорю через самотність», – такі напівправдиві слова говорив про себе один із найвизначніших письменників Іспанії, Нобелівський лауреат з літератури Каміло Хосе Села. Людина, у серці якої одночасно жило шість мільярдів людей, глибоке презирство та велика любов до них.
Сьогодні до Луцька завітали ведучі та незмінні обличчя популярної телепрограми «Дурнєв +1» телеканалу «ТЕТ» Олексій Дурнєв та Дарина Ши, – інформує «Волинська правда».
1 лютого виповнилось 3 роки фольклорному колективу «Намисто»!Кожна з дівчат-учасниць гурту – різностороння цілеспрямована особистість. Певно, не всі знають поіменно «намистинок», тож знайомтесь:
«Я пишу через самотність і говорю через самотність», – такі напівправдиві слова говорив про себе один із найвизначніших письменників Іспанії, Нобелівський лауреат з літератури Каміло Хосе Села. Людина, у серці якої одночасно жило шість мільярдів людей, глибоке презирство та велика любов до них.
До вас приходила коли-небудь у гості Совість? Я з нею познайомилася ще у дитинстві, в дитячому садочку. «Червоні, пластмасові, з рідкими зубчиками, легенькі, зручні, нам саме такі додому потрібні», - вирішила зробити сама собі дарунки.
Щоразу (ні, перебільшую), часто моє перебування перед екраном комп’ютера супроводжується нудним «врємяпрєпровождєнієм». Та сьогодні сідаю з неймовірним захопленням. «Привіт, мої любі! Давненько з вами не спілкувалася, а розказати є про що...
Пригадую, як вона прийшла: тихо, ніжно і так казково! Вкутала землю у сніжно-пухнасту ковдру снів, замела сліди спекотного літа і дощової осені, запанувала на своїй території. Зима…
І почалося!..
«Я пишу через самотність і говорю через самотність», – такі напівправдиві слова говорив про себе один із найвизначніших письменників Іспанії, Нобелівський лауреат з літератури Каміло Хосе Села. Людина, у серці якої одночасно жило шість мільярдів людей, глибоке презирство та велика любов до них.
До вас приходила коли-небудь у гості Совість? Я з нею познайомилася ще у дитинстві, в дитячому садочку. «Червоні, пластмасові, з рідкими зубчиками, легенькі, зручні, нам саме такі додому потрібні», - вирішила зробити сама собі дарунки.
Щоразу (ні, перебільшую), часто моє перебування перед екраном комп’ютера супроводжується нудним «врємяпрєпровождєнієм». Та сьогодні сідаю з неймовірним захопленням. «Привіт, мої любі! Давненько з вами не спілкувалася, а розказати є про що...
Пам’ятайте… В кожного свій рай: комусь літати, а комусь і без крил непогано живеться.
Пригадую, як вона прийшла: тихо, ніжно і так казково! Вкутала землю у сніжно-пухнасту ковдру снів, замела сліди спекотного літа і дощової осені, запанувала на своїй території. Зима…