... Їхні мами залишили їх. Вони хочуть бути вільними. І легко відмовляються від маленьких янголят. Просто кидають на призволяще…
     До чого котиться світ, що робить людей такими безсердечними, що вони готові зробити боляче найріднішим людям. Маленькі немовлята при живих батьках залишаються сиротами.
     … На вулиці холодно і морозно, дощ вперто стукає у шибку та ніхто його не запрошував на свято. На лавці у приймальні чоловік і жінка. У руках квіти, на обличчях усмішки. У них радість - їхня сім’я має поповнення… Щаслива жіночка йде по коридору і несе маленького згорточка, у ньому найбільша втіха її життя – синочок. Так приємно спостерігати оті вияви любові і уваги, оті старання зробити для своєї дитини все як найкраще.
     Десяток скляних коробочок заповнюють велику білу кімнату, але то не просто коробки, то ліжечка для немовлят. Зараз вони пустують, бо прийшов час обідати. Та не всі малюки зможуть притулитися до своєї матусі. Є й такі, які позбавлені материнської уваги, і найболючіше те, що позбавили дітей від неї самі матері. Вони просто пішли, а дітки залишилися. Ще декілька днів, а може і тижнів пробудуть вони у пологовому будинку, а потім їх передадуть до будинку Дитини. Там, якщо їм пощастить, для них знайдуть нову сім’ю.
     Чого ж так виходить, що дітей покидають. Невже вони у чомусь винні, за чиї гріхи, чи необережність вони мають розплачуватись? Пані Людмила працює санітаркою в пологовому багато років і надивилась не мало. «Молодь розважається, гуляє, їх не хвилює те до чого їхнє гуляння може призвести. Раз і вагітна, а аборт робити пізно, хлопець молодий, у нього все життя попереду, для чого йому тягар. От і залишається майбутня неня сама самісінька. Батькам страшно говорити. Знаходить вихід – народжує і залишає. І всі проблеми позаду, - а совість, як їй жити після такого? А їхня совість як і відповідальність в таких ситуаціях враз кудись діваються. От і живе собі далі".
    Є у мене знайомий Андрій, мама залишила його одразу після народження. Лікарі сказали, що в дитини слабке серце і хлопчик довго не проживе, от вона і злякалася. Після трьох тижнів лікувань відправили його в дім Малюти – доживати останні дні. Гарненького хлопчика одразу помітила няня і всиновила. Він став четвертою дитиною в сім’ї. Завжди хворобливого Андрія вирішили показати лікарям столиці. Висновок лікарів був шокуючим, з серцем у дитини все нормально, а ліки, які малий приймав шкідливо впливають на організм. Пройшли роки… Зараз він доросла і здорова людина. Про те, що його залишили згадувати йому зовсім не хочеться. І біологічних батьків йому шукати не хочеться, у нього є мама і тато, вони для нього найрідніші. Про кращих і мріяти не варто.
     Мене зацікавила думка перехожих, як вони відносяться, до того, що діти стають покиненими. Юля, 19 років, студентка «сучасний світ такий: деяких матерів він змушує це робити через брак коштів, а ще алкоголізм, наркоманія, це чинники, які без сумніву впливають на виникнення таких ситуацій. Але я знаю одне, я б ніколи не залишили свою дитину, мене лякає одна лиш думка про таке».
     Не можу зрозуміти, чому одні все життя мріють про дітей, але вони обділені такою радістю, а інші не мають уявлення для чого вони і що з ними робити, але малята в них народжуються. Все-таки не справедливе в деякій мірі це життя. Наша влада стимулює народжуваність грошима, але й це не допомагає, дитячі будинки все ж поповнюються новими маленькими жителями.
     За вікном негода, сумні думки роями клублять у голові. Здається, що я бачу заплакані оченята дитини, яка підросла і зрозуміла, що мама і тато її покинули. Доля по різному розпорядиться їхнім життям. Можливо, деякі батьки одумаються і їм захочеться знайти свою кровинку, а можливо ця кровинка захоче знайти своїх рідних людей. Це вже їм вирішувати, але якщо не покидати, той шукати не прийдеться.