Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Осередки Союзу українок на Ковельщині: минуле і сучасне

Осередки Союзу українок на Ковельщині: минуле і сучасне
Складне економічне та суспільно-політичне становище західноукраїнських земель під польською окупацією в період між двома світовими війнами сприяло зростанню хвилі протестів і невдоволень з боку усіх верств українського населення. Важливою подією організаційного життя цього періоду стала активізація жіночого руху. В умовах повоєнної Польщі жіночий рух на західноукраїнських землях був явищем багатогранним в організаційному оформленні, напрямах і формах діяльності, національному складі.

Український жіночий рух у цей період набрав значного розмаху і здобув світове визнання. Він будувався на засадах і принципах, що стали синтезом ідей міжнародного фемінізму та національних суспільно-політичних умов розвитку. Відомою жіночою організацією на західноукраїнських землях після Першої світової війни був Союз українок, організаційно оформлений як федеративна спілка жіночих організацій і Всеукраїнським жіночим з`їздом, який відбувся 22-23 грудня 1921 р. у Львові.

За початковим задумом, Союз українок мав об`єднати все українське жіноцтво поза межами Радянської України, що закріплювалось у першому варіанті статуту 1924 р. Проте Львівське воєводське управління при реєстрації організації рекомендувало обмежити область поширення її діяльності на Львівське, Тернопільське, Станіславське і Краківське воєводства. Цим переліком польською адміністрацією був заборонений галицько-волинський жіночий союз. Але ні ця, ні наступні урядові постанови не змогли знищити потягу волинянок до організованої праці на користь українства. Першими організаційно оформленими осередками українського жіночого руху на Волині стали жіночі секції національного товариства "Просвіта". У 1924 р. така організація була створена в Ковелі. Жіноча секція об`єднала жінок-просвітянок міста. Роботу секції очолила П. Пиріг, яка була членом Ради осередку товариства "Просвіти". У деяких архівних документах жіноча секція в Ковелі згадується як жіночий гурток, що працював спільно з "Просвітою" і займав одне із нею приміщення по вулиці Королеви Богуслави 13.

Жіноча секція "гуманітарного характеру" проводила роботу в плані піднесення національної свідомості жіноцтва. В організаційній діяльності вона керувалася рішеннями Союзу українок у Львові. В цьому контексті секцію можна вважати неформальною структурованою частиною галицького Союзу. Вона підтримувала зв`язки з жіночими товариствами Волині та поза й межами. Так, на святкову академію в честь Лесі Українки, яка відбулася 7 квітня 1924 р. у Львові прибуло 5 делегаток із Ковеля. Голова ковельського гуртка виголосила вітальну промову з нагоди урочистості. Делегатки відвідали також організаційну нараду в Союзі українок.

Крім "Просвіти" жінки були членами українських національних товариств "Основа" та " Пласт". Досвід громадської діяльності, набутий волинянками до середини 20-х рр., став однією з об`єктивних передумов виникнення самостійних жіночих організацій. Важливе місце в об`єднанні жіноцтва краю відіграв Союз українок Волині, створений на основі Комітету допомоги бідним дітям при Рівненській українській гімназії. Центром товариства було м. Рівне, а тереном діяльності - Волинське воєводство. За організаційною структурою Союз українок нагадував галицький, і в діяльності користувався досвідом останнього. Установчі збори Союзу українок Волині відбулися 5 грудня 1926 р. у м. Рівне, за участю 28 осіб, під головуванням Параскевії Багриновської. На порядку денному зборів стояли організаційні питання, затвердження статуту, вибори керівних органів Союзу.

Статут організації зареєстрований Волинським воєводським управлінням 11 квітня 1927 р. Згідно з ним метою товариства була просвітня, економічна і товариська організація українського жіноцтва. Справами товариства керували Головна управа, ревізійна комісія і загальні збори. При наявності згоди Головної управи й місцевої адміністрації 10 дійсних членів могли заснувати філію або гурток. Перша філія Союзу українок була створена у Ковелі. Рішення про це прийняте Головною управою 7 грудня 1927 р. У цей день 11 ковельчанок були прийняті в члени Волинського Союзу українок. Н. Бахвець, Г. Коленда, Н. Кос, М. Мацюк, Е. Малашевська, Л. Малиновська, О. Новичевська, М. Нездрянь, У. Романенко, К. Тонизька стали основоположниками філії, яка фактично об`єднала для спільної праці біля двох сотень жінок Ковельщини. Установчі збори філії Союзу українок у Ковелі відбулися 23 січня 1928 р. До неї пересічно належало 72-73 особи, які активно впливали на суспільне життя значної частини української інтелігенції на терені Ковеля. Приміщення товариства знаходилося по вул. Варшавська, 163. До 1935 р. міське управління матеріально підтримувало філію, щорічно виділяючи субвенції розміром 150-200 зл. Проте, основну частину бюджету організації, приблизно 2000 зл., складали членські внески і доходи з масових заходів.

Ковельська філія Союзу українок проводила головним чином культурно-освітні акції націоналістичного спрямування серед молоді та своїх членів, О. Підгірська, Н. Зубенко, Д. Морозовська, Є. Тарасевич, К. Стаднюк гідно представляли її на Всеукраїнському жіночому конгресі у Станіславі (1934 р.). Разом із представниками політичних партій, громадських організацій та наукових і культурно-просвітницьких установ вітало учасників конгресу від імені своїх членів і прихильників греко-католицького й православного віросповідань Братство Божої матері неустанної помочі при греко-католицькій Свято-Юріївській церкві в Ковелі, закликаючи докласти всіх зусиль для об`єднання нації і держави. А Катерина Стаднюк - член товариства "Основа" і філії Союзу українок у м. Ковель, засвідчила спільну культурно-освітню працю двох національних інституцій і долучилася до привітання конгресу. Водночас, М. Косач надіслав фотографії матері і сестри (Олени Пчілки і Лесі Українки) для представлення на "Виставці творчої праці української жінки в галузі літератури, науки і журналістики". У звіті суспільно-політичного відділу Волинського воєводського управління від 12 березня 1938 р. вказується, що з ОУН тісно співпрацювали активні діячки товариства дружина адвоката Олександра Підгірська і лікар Ксенія Бачинська, а члени управи Єлизавета Тарасенко та Наталія Зубенко були прихильницями співпраці з урядом і належали до симпатиків УНДО.

Діяльність філії не обмежилася жіноцтвом м. Ковеля, а характеризувалася розростом вшир. Поряд із тим, що до її складу входили жінки, що проживали у наближених населених пунктах: Люблинець, Любитів, Облапи, Голоби, Довгоноси, Мощона -структурними ланками організації були гуртки в Турійську та селах Окуніно й Шайно. У них беззаперечним авторитетом користувалась О. Підгірська та члени управи. Значну роль вони приділяли організаційній праці і керівництву діяльністю гуртків.

Гурток у Турійську заснований 12 лютого 1933 р., закритий 30 червня 1935 р. і відновлений 25 червня 1936 р., нараховував 27-28 осіб. Щорічний дохід організації з членських внесків і заходів становив біля 700 зл. Управа гуртка скеровувала діяльність жінок у тому ж руслі, що і Ковельська філія. Рішення про створення гуртка у с. Шайно гм. Старі Кошари прийнято Головною управою Союзу українок у Рівному 8 вересня 1933 р. Очолила товариство Наталія Яцина. Кількість членів гуртка не була стабільною. Його чисельність, як свідчать архівні документи, коливалася від 16 до 35 осіб. Річний дохід був порівняно невеликим: щорічно складав 50 зл. У деяких звітах чиновників польської адміністрації знаходимо відомості про керівництво, чисельний склад, націоналістичне спрямування діяльності гуртка в Окуніно гм. Мацієв. Водночас зазначено, що він мав мінімальний вплив та існував лише на папері. Хвиля поширення Союзу українок на Ковельщині спостерігається на початку 1938 р. 2 лютого Головна управа схвалила рішення про створення гуртків у селах Люблинець і Мощона гм. Старі Кошари.

Значний вплив на місцеве і населення околиць мала інша філія Союзу українок, створена 20 листопада 1930 р. у Манієві. Вона нараховувала 49 членів. Очолювала філію впродовж її існування Теодозія Солодуха. Як і інші організаційні осередки Союзу українок Ковельського пов., організація мала націоналістичне спрямування.

Головними напрямами роботи структурованих осередків Союзу українок Ковельщини були культурно-освітня і допомогова діяльність. При жіночих організаціях діяли бібліотеки та читальні. Фонди їх формувалися за рахунок книг забороненої "Просвіти" і подарованих громадянами. Особливе місце займали книги і часописи, які виходили у видавництві Союзу українок у Львові. Серед них - журнали "Нова хата", "Жіноча доля" з її ілюстрованими календарями-альманахами "На новий шлях", "Наш світ", "Наша книга", "Для неї - все!", додатки-часописи для сільського жіноцтва "Жіноча воля" й українських дівчат "Світ молоді", газета "Жінка". Видання товариства користувалися особливою популярністю серед жінок. Вони знайомили з питаннями розвитку жіночого руху і його видатними постатями, проблемами жіночих організацій на Західній Україні й за ЇЇ межами. Крім того, містили корисні для жінок поради з домоведення, гігієни, сімейного виховання й освіти дітей, знайомили з новинками моди і тонкощами кулінарного мистецтва. Разом із тим зустрічалися приклади недбалого ставлення до книги. Так, у 1937 р. філія Союзу українок у Мацієві мала бібліотеку, яка нараховувала 578 книг, у той час "розкиданих і занедбаних".

Традиційними стали щорічне проведення академій, присвячених вшануванню визначних українських діячів Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Миколи Лисенка, а також у пам`ятні дні української історії, до яких належали свято Базару (у листопаді), свято Державності (22 січня), академія пам`яті оборонців Крут (29 січня). У липні жінки разом з усіма православними українцями відзначали річницю прийняття християнства на Русі. В цей день вони вшановували заслуги княгині Ольги перед Україною. З травня 1929 р. в осередках Союзу українок почали проводити свято Матері Традиційно воно стало даниною жінці-матері, жінці-громадянці. На Волині День матері проводили в бібліотеках-читальнях, школах, притулках. 12 травня 1929 р. його влаштували українські жінки м. Ковеля в театрі "Експресе". У програму свята ввійшли урочисті промови, декламації, виступ дитячого, змішаного та жіночого хорів, постановка фрагментів з п`єси "Мати-наймичка". Щорічні Різдвяні свята, Пасха, свято Миколая з виставами для дітей і роздачею подарунків сприяли формуванню національної свідомості підростаючого покоління. Національне виховання, а ще - особливе піклування мали 50 українських дітей Ковеля, які відвідували дитячий садок, організований членами філії Союзу українок.

Активізація діяльності Союзу українок усе частіше наштовхувалася на протидію властей. Остання стосувалася проведення культурно-освітніх заходів, грошових зборів на користь Союзу. Почастішали перевірки з боку місцевого управління, заборонялося створення нових філій, організація курсів. 27 травня 1938 р. ковельський повітовий староста видав постанову про припинення діяльності філій Союзу українок у м. Ковелі, с. Мацієві та гуртка в м. Турійську. Союзянки Волині не сприйняли цього рішення. Вони використали законне право на опротестовування в 14-денний термін постанов про заборону. Юридичне грамотні, аргументовані за змістом, протести свідчать про громадську позицію їх авторів. Так, управа філії Союзу українок у Ковелі на чолі з Олександрою Підгірською вказала, що "староста припинив діяльність суспільної організації, що поширювала свою діяльність серед українського жіноцтва, несла світ освіти в ту громаду, давала їй розумну книжку, корисну розвагу - театральними виставами й концертами. В той час, коли зростає хуліганство, непошана порядку, ладу - наша філія була місцем, де українки знаходили освіту і громадянське виховання... Високо гуманітарна праця, така потрібна не лише бідній українській громаді, а й усій державі, припинена безпідставно ".

Урядове розпорядження припинило діяльність осередків легальної жіночої організації, але не могло і не знищило потягу жінок Ковельщини до організованої праці. 26 вересня 2000 р. відбулися установчі збори, що задекларували відновлення діяльності Союзу українок і створення філії організації в м. Ковелі. Очолили її Алла Полякова та члени управи Ганна Гнатюк і Лариса Оксенко. Філія має осередки в загальноосвітній школі № 6 та при вузловій лікарні. Члени організації беруть участь у загальноміських заходах, відзначаючи державні свята. Вони проводять урочистості, присвячені вшануванню визначних діячів української історії та літератури. В осередках прочитано цикл лекцій про становлення і розвиток українського жіночого руху. Перших випускників має школа шляхетних українок. Союзянки проводять виховні та благодійні заходи у виправно-трудовій колонії для підлітків, опікуються дітьми, які проходять стаціонарне лікування в міських медичних закладах.

Як і 20-х-30-х рр. XX ст, жінок у Союзі українок характеризує толерантність, інтелігентність, вміння працювати над собою та усвідомлення основної мети українського народу. Бачимо, що їх діяльність є одним із активних факторів формування громадянського суспільства в Україні.