Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

З пам'яттю про незабутнє: Ковель в Другій світовій війні

З пам'яттю про незабутнє: Ковель в Другій світовій війні
     За свою багатолітню історію Ковель пережив чимало воєн. Не обминула його і Друга світова. У пам`яті людській відкарбувалась картина жорстоких фактів, нелюдських вчинків, жаху людських страждань.

      22 червня 1941 року Волинь однією з перших зазнала віроломного нападу гітлерівської Німеччини. Імена прикордонників Івана Пархоменка, Петра Старовойтова, Василя Петрова, які загинули у перші дві війни, відбиваючи шалені атаки ворога, згодом були увіковічені в назвах волинських сіл. Одним із перших прийняв на себе удар ворога 15-й стрілецький корпус 5-ої армії, яким керував генерал-майор І. І. Федюнінський. Майже тиждень корпус тримав оборону, не зважаючи на особливу жорстокість і трагізм перших днів війни на кордоні. Німецька авіація здійснила кілька нальотів на місто Ковель, заподіявши йому руйнувань. Під сильним натиском переважаючих сил гітлерівські частини 5-ї армії відступили. 23 червня енкаведисти розстріляли в`язнів Ковельської тюрми, у тому числі й тих, кого затримали лише за дрібні побутові порушення. Перед початком війни у стінах Ковельської тюрми перебувало більше 250 в`язнів, які й стали жертвами кривавого терору. Камери були заповнені селянами, робітниками, інтелігенцією, молоддю.

      З матеріалів працівника обддержархіву Володимира Рожка постає незмірна розумінню людської душі історія страшних днів. 23 червня усіх в`язнів тюрми після довгих днів і ночей, вимордуваних небаченими тортурами, енкаведисти переправляли до сараїв залізничного НКВС у Ковелі. У в`язнів були міцно скручені дротами і закладені за спину руки, їхні обличчя виснажив голод, виднілись червоні плями від побоїв. Одяг був посічений нагайками, крізь нього із ран просочувалась кров. На подвір`ї приміщення залізничного НКВС завели двигун трактора, який створював неймовірний шум. Тим часом, людей групами виводили з приміщення і заводили їх на стайню, де вже заздалегідь було викопані величезні ями. За шумом двигуна не чути було ні пострілів, ні криків людського болю. Для того, щоб неможливо було впізнати знищених людей, їхні обличчя пересипали вапном.

      23 лютого 1942 року у місті відбулась траурна церемонія по перенесенню тіл невинних жертв на центральний православний цвинтар.

      Міська рада у 1990 році прийняла рішення про увіковічнення пам`яті жертв сталінських репресій і встановлення пам`ятного знака вигляді Хреста.

      29 червня (неділя) 1941 року Ковель захопили німці. Вони розбивали двері магазинів, забирали промислові і продовольчі товари. Після німців, тиснучи один одного, до крамниць вривалися натовпи людей та забирали усе, що там залишилося. За день всі магазини були спустошені.

      Вулицями міста гітлерівці гнали військовополонених. Всередині колони ковельчани кидали харчі. Більшість конвоїрів на це не звертали уваги, проте окремі з них кричали, погрожували зброєю та стріляли вгору. Полонених відводили на територію зруйнованого заводу "Монополь", який був огороджений колючим дротом. Згодом їх перевели на вулицю Брестську, де знаходився концентраційний табір "Штандк" №301 та в район Горки. Тут щодня від виснаження й голоду вмирали 150-200 бійців та офіцерів. З жовтня 1941 по 1942 роки було розстріляно II тисяч військовополонених. Архівні документи свідчать про існування 9-ти ям із розстріляними громадянами і близько 60-три ям із військовополоненими. Так, після визволення у ямі №1 довжиною 100 м, шириною 10 м та глибиною 4-5 м було виявлено вісім тисяч тупів жінок і дітей, роздягнутих догола. На окремих сліди від ран були відсутні. Цим підтверджується факт знищення громадян електричним струмом.

      Страшним потрясінням для мешканців міста були дні, коли німці вчинили розправу над євреями. Петро Худопаров пише про це у своїх спогадах: "Спочатку зробили перепис євреїв, потім заставили їх нашити на одяг круглі жовті знаки. Пізніше німці брехнею зібрали євреїв у гетто, а хто не з`явився, шукали та силою заганяли за колючий дріт".

      Єврейські гетто були організовані по вулиці Леніна та вул. Володимирській в районі синагоги. Масові розстріли євреїв проводились з червня по серпень 1942 року на Бамівській горі. Спочатку немічних старих людей, жінок, дітей автомашинами завозили у с.Вербку. Звідси, у вантажних вагонах, відправляли залізницею у Камінь-Каширському напрямку і по заздалегідь прокладеній гілці - на Бамівську гору. Тут євреїв роздягали і розстрілювали.

      П`ять тисяч ковельчан віком від 15-ти років і старше було вивезено з Ковельського вокзалу на примусові роботи до Німеччини.

      За роки німецької окупації у місті були підірвані майже всі промислові об`єкти і соціально-культурні заклади: залізничний вокзал, електростанція, 2 депо, робітниче селище, водокачка, поліклініка. Були зірвані пошта, телеграф, завод по обробці шкіри, меблева фабрика, елеватор, цегельні заводи, два кінотеатри, дві лікарні, дитяча консультація, дитяча молочна кухні, всі школи, бібліотека, крамниці, 4 пекарні, їдальні, ресторани, знищено культові храми міста. З 4000 житлових будинків, що були до війни, гітлерівці зруйнували 3944.

      Міська комісія під головуванням Левченка К. Й. відповідно до акта від 9 лютого 1945 року визначила розмір індивідуальних збитків ковельчан на суму 202 783 095 карбованців.

      Ковельську наступальну операцію розпочали війська 2-го Білоруського фронту генерал-полковнику Курочкіна, а завершили її війська 1-го Білоруського фронту маршала Рокосовського.

      У другій половині березня 1944 року з`єднання і частини 47-ї армії генерал-лейтенанта Полєнова розпочали наступ на Ковель. 125-ий стрілецький корпус полковника Кузьміна у складі трьох стрілецьких дивізій 17 березня 1944 року впритул підійшов до міста. 18 березня Ковель був оточений. Війська 77-го стрілецького корпусу генерал-майора Позняка повинні були утримувати зовнішній фронт, не пропускати резерви німецьких частин до міста, блокувати всі дороги, що ведуть на Ковель.

      Місто було міцно укріплене німцями. Кам`яні будинки на околицях Ковеля гітлерівці перетворили у дзоти з гарматами та кулеметами. Місто оточили двома протитанковими ровами, круговою траншеєю, колючим дротом в кілька разів та іншими загорожами.

       Німецький гарнізон у Ковелі складався з кількох тисяч солдат, об`єднаних у дивізійне угруповання під командуванням обергрупенфюрера фон ден Баха. На його озброєнні знаходились десятки танків, велика кількість гармат, мінометів, крупнокаліберних кулеметів та іншої зброї. Взяти Ковель штурмом, як було заплановано, військам 47-ї армії не вдалося. Наступаючі з`єднання і частини зазнали великих втрат і перейшли до оборони. В район Ковеля на допомогу оточеним німецьким військам були перекинуті частини 4-ї німецької танкової армії генерала Рауса. Серед них - відбірна танкова дивізія СС "Вікінг", 131-а і 242-а піхотні дивізії.

      5 квітня 1944 року на північному заході Ковеля противник великими силами піхотних частин і танків при підтримці авіації завдав контрудару, прорвав оборону і з`єднався зі своїми військами, оточеними у Ковелі.

      На південно-західному напрямку, в смузі населених пунктів Старі Кошари, Миляновичі, Ружин, зайняла вогневі позиції 76-а стрілецька дивізія полковника Видригана. 27 квітня 1944 р. німецькі війська при підтримці артилерії і авіації розбили війська 76-ї стрілецької дивізії і возз`єдналися зі своїми військами, розташованими у Ковелі.

      Сталін був стурбований поразкою радянських військ під Ковелем. Він зателефонував Рокосовському і наказав чим швидше їхати в Сарни до командуючого фронтом Курочкіна і на місці вияснити ситуацію, зокрема, чому стався прорив противника в Ковель. Через декілька днів бою за місто становище ускладнилось. Виникла загроза прориву німецьких військ в тил і виходу на рубежі річок Стохід і Стир.

      За поразку радянських військ під Ковелем Ставкою ВГК командуючий 2-м Білоруським фронтом генерал-полковник Курочкін був звільнений з посади, а ввірені йому війська у повному складі передані в підпорядкування генерала армії Костянтина Рокосовського - командуючого 1-им Білоруським фронтом.

      Чотири місяці точилися жорстокі бої за місто і стали для воїнів справжнім пеклом кривавої бойні під Ковелем. Тут щоденно боролися і гинули бійці. На початку липня 1944 року становище німецького гарнізону у Ковелі особливо ускладнилось. Радянськими військами був перехоплений наказ начальника гарнізону, який вимагав економити боєприпаси. Ковельський комендант Біссінг втік з міста на літаку. Німецьке командування не змогло утримати важливий пункт своєї оборони. Фельдмаршал Модель, командуючий групою армії "Центр", не став чекати удару радянських військ і віддав наказ залишити Ковель, що й було зроблено в ніч з 5 на 6 липня 1944 року.

      Ковельська наступальна операція завершилась 20 липня 1944 року. Угрупування радянських військ вибили гітлерівців, котрі зайняли оборону на заході від Ковеля. Німецькі війська відступили за Буг. У серцях вдячних нащадків пломеніє вічний вогонь пам`яті про визволителів, земляків, рідних і близьких, які життям, кров`ю, трудом і незламним духом вибороли мирне небо над нашим рідним містом, відродили його з попелу і руїн.