Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Населення. Роздуми

Населення. Роздуми
Погляд у минуле
     Легенда про народження міста Ковеля засвідчує, що найпершим поселенцем був тут українець — Коваль. Високий, сильний, синьоокий, предок далеких мужніх арїїв, він творив свою велику історичну справу, заселив цю українську землю, кував мечі й орала для захисту і продовження роду. Історик М. Теодорович пише що «...перші поселенці його (міста) були православні руські люди».

      Достовірно можна стверджувати, що в ХІУ-ХУ століттях у селі мешкали українці. Інтернаціональні процеси почались із наданням Ковелю статусу міста і введенням Магдебурзького права. За ним у місті дозволялося поселятися євреям, полякам, вірменам та людям інших національностей.

      З одного боку Ковелю надавались відповідні права й свободи, з іншого — корінні господарі землі — українці терпіли утиски. Якраз на цьому грунті тут колись і виникали міжнаціональні конфлікти.

      Королева Бона видала спеціальний наказ, у якому передбачалось, що євреї мають селитися на окремих вулицях, а не поміж православними. Московський перебіжчик князь А. Курбський взагалі, як твердить М. Теодорович, хотів вигнати євреїв з Ковеля — опечатував їхні лавки, будинки, божниці, а деяких мучив і переслідував.

      У 1648 році православні Ковеля зруйнували костел, забрали дорогі церковні речі, а ксьондза Якуба Косинського замордували.

     Слід нагадати криваву бойню між поляками та українцями в 1942 році. Ці спалахи ненависті нагніталися штучно і виникали внаслідок згубної, недалекоглядної політики тих чи інших дер¬жав, зокрема Польщі, Росії, Німеччини. Під маскою якого б режиму не творилась така політика, вона часто спрямовувалася проти народу-господаря.

      Дійшло до тою, що в кінці XIX століття українців стає менше, ніж євреїв. Українці приймали всіх, прив`язані споконвічне до Іемлі, вони продовжували на ній працювати. Втім євреї лише торгували. Але в селі, як правило, їх не було. У 30-их роках нинішнього століття у місті майже подвоїлась кількість поляків.

      Зазираючи ж у XVI, XVII століття, ми бачимо, що з розвитком промисловості збільшується населення і постійно змінюється його склад. Хоча в той час переважало українське населення, але водночас зростала кількість поляків, євреїв, росіян та інших.

      Основну масу складали ремісники, робітники, селяни. Частина людей була зайнята в торгівлі. Меншою часткою населення були шляхта, владна еліта, духовенство. П. Сас стверджує, що на гой час в місті налічувалось близько 250 ремісників, торговців, що становило 36 відсотків від усієї кількості мешканців. На початку ж свого становлення і розвитку в Ковелі мешкало майже 1000 чоловік.

      Третій поділ Польщі в 1795 р. припав на період повільного занепаду міста. Кризові процеси в економіці й торгівлі вели до скорочення населення. Реформа 1861 року прискорила економічний розвиток і разом з тим — приріст населення. Вже 1863 року в місті мешкало 3646 чоловік.

      Наприкінці XIX століття ми вже бачимо сформоване місто з чималим економічним, соціальним і культурним потенціалом. О. Цинкаловський у своїй монографії показує: статистика 1893 року засвідчує у Ковелі 15116 жителів, з них українців — 5498, поляків — 3088, жидів — 5810, інших національностей — 612. Населення за соціальним станом розподілялось так: шляхти — 696, міщан — 13032; селян — 1266. Ремісників було 1983, Іюбітників — 269, челядників — 75. Торговельних свідоцтв ви¬дано 1097, що вказує на пріоритети в зайнятості мешканців міста.

      В 1897 році було проведено всеросійський перепис населеним Статистика чітко вказує на стан і місце Ковеля на теренах Волинської губернії. Територія Ковельського повіту складала 6486 квадратних верст. Населення повіту — 211493 чоловік. В місті Ковелі проживало 17697 чоловік. Для порівняння зауважимо, що у Володимирі-Волинському тоді жило 9883 чоловік, а в Луцьку — 15804. 3 повітових міст найбільшими були Житомир та Рівне (відповідно 65815 і 24573 чоловік). Ковель займав четвер¬те місце серед міст Волинської губернії, а місто Луцьк — сьоме.

Арифметика XX століття

     Через 15 років після перепису в місті вже проживало 29581 чоловік, в Луцьку — 28753, у Володимирі — 15955. За кількістю населення Ковель став третім, а Луцьк четвертим у Волинській губернії. Для читача може бути цікавим соціальний склад населення: дворян у місті проживало 1065, міщан — 11213, духів¬ництва — 52, купців — 227, селян — 4951. Іноземних підданих та інших була незначна кількість. Ще раз порівняємо соціальний стан населення з містом Луцьком, у якому дворян проживало — 1075, духівництва — 56, міщан — 10398, купців —164, селян — 3839. Як бачимо, за кількістю населення міста Ковель і Луцьк практично були однаковими. Необхідно відмітити, що серед міщан найголовніше місце займали ремісники, дрібні торговці, чинов¬ники і представники інтелігенції. У загальній кількості населен¬ня міщани становили 63,3 відсотка. Національний склад насе¬лення виглядав досить парадоксально. У місті українців прожи¬вало 2093 чоловік, росіян — 4848, євреїв — 8502 (більше від українців у 4 рази), поляків — 1651. Проживали також білоруси, татари, чехи та інші — 623 чол.

      Як показує проста арифметика: українців-ковельчан було всього 12 відсотків, відповідно в Луцьку — 9 відсотків, Володимирі — 14,2 відсотка. Зате євреї мали великий прогрес у нарощуванні своєї кількості у Ковелі — 48 відсотків, у Луцьку — 54, у Володимирі — 60. Українські міста втрачали свій український статус. А ось Ковельський повіт мав зовсім іншу картину — українців проживало в ньому 85 відсотків від усього населення.

      Цікавою постає картина культурно-освітнього рівня населення. Письменних ковельчан зареєстровано 41,6 відсотків, тоді як у Луцьку — 38,7. Зате між селом і містом контраст вимальовується надзвичайно разючий — письменних селян зафіксовано всього 10,5 відсотка.

      Не можна обійти і вікових характеристик населення. На Волині проживало 20 осіб віком старше 100 років. Дітей, молоді, юнацтва до 19 років було 50,7 відсотка. Старше покоління, що мало 60 літ і більше, складало 5,4 відсотка. Цифри — вперта річ вони дають можливість аналізувати й зіставляти. Неозброєним оком видно процеси, що відбувалися в структурі та якості населення. Крім цього, спостерігається інтенсивне збільшення жителів міста -Ковеля. За Ризькою угодою з 1921 р. Волинь відійшла до Польщі. Відкрилися засувки історичної пам`яті поляків і вони з`явилися на благодатних і чудодійних волинських землях. Сюди кинулись дрібні власники і почали планомірно, але невідпорно витісняти українців. У містах поселились і працювали польські чиновники різних рангів. УСЯ влада перехоплювалась ними. І не природній приріст, а штучні процеси сприяли збільшенню жителів міст. За переписом 1921 року, в Ковелі проживало 32459 чоловік, а в Луцьку — 35500 (Ковель на цей раз поступився), у Володимирі — 23469. Загальна кількість поляків у Волинському воєводстві різко зросла з 100 тисяч до 190 тисяч, про що вже йшлося вище.

      У 1931-1936 роках населення Ковеля збільшилось до 36 тисяч чоловік. Штучний приріст склав 30,2 відсотка. Віковий склад населення у відсотковому відношенні вимальовується таким чином: дітей до 10 років — 21 відсоток, з 10 до 19 років — 19 відсотків, з 20 до 29 — 19 відсотків, з ЗО до 49 років — ЗО відсотків, з 50 до 59 — 7 відсотків, 60 і більше — 6,6 відсотка. У Ковельському повіті в 1937 році народилось 7157 малюків, померло — 3918 чоловік. У цей період не втратили свого панівного становища євреї, яких у Ковелі мешкало 13 тисяч, у Луцьку — 17 тисяч, у Володимирі — 11 тисяч. Ступаючи крок за кроком через десятиріччя, ми виявляємо, що українці у суспільному і державному житті залишалися на других і третіх ролях. Зберігалися деформації в національному складі населення. Ті з українців, які подавали голос протесту, одразу опинялися за ґратами.

      Друга світова війна різко поміняла національні кольори. З ковельської землі майже зникли євреї — тисячі їх вивезено і знищено в піщаних кар`єрах. Молодь і загалом працездатне населення були відправлені до Німеччини. Тисячі ковельчан брали участь у бойових діях смертоносної війни. У 1944 році німці створили в Ковелі «малий Сталінград». Усе населення було евакуйоване. Німецький наказ був жорстоким: хто не виїде з міста, той підлягає розстрілу. Багато ковельчан потрапило в західну частину Польщі: Гданськ, Лодзь, Білосток та інші міста. Частина опинилась у близьких районах до Любомля, Хелма. Історична довідка військкомату свідчить, що радянські війська, увійшовши до міста 6 липня 1944 року, знайшли тільки одного вісімдесяти¬річного діда, який чудом залишився живим після довгої кровопролитної битви. Нове післявоєнне життя Ковель починав, як-то кажуть з чистого аркуша. Першими почали діяти офіцери військкомату. Через шість днів після визволення через станцію Ковель пішли вантажні, пасажирські потяги. Місто збирало своїх мешканців І приймало всіх тих, хто хотів працювати на його відродження Уже 1951 року в Ковелі було зареєстровано 21966 чоловік, в Ковельському районі — 22713.

      Відбудова промислових об`єктів і особливо залізничного вузла вимагала додаткової робочої сили. Населення зростало швидкими темпами і вже в 1958 році складало 24530 чоловік. Порівняно з 1951 роком приріст становив 11,7 відсотка. Місто потрапляє в поле зору високих київських і московських урядовців. У Ковель надходять великі державні асигнування. Розбудовуються підприємства і розвивається соціально-культурна сфера. В західній частині міста виростають завод «Ковельсільмаш» і благоустроєне селище для машинобудівників.

      Робота і житло притягують робітників із сіл. І не лише з найближчих районів, а й з інших далеких куточків України І тодішнього Союзу РСР. На 01.01.1976 року в місті зафіксовано 42,8 тисячі чоловік. Набрані темпи розвитку стрімко ідуть до свого апогею. Соціально-економічний план на десяту п`ятирічку передбачав прискорені темпи розвитку в усіх сферах життя. Промисловість мала збільшити обсяги виробництва продукції в 2,1 раза, намічалось подвоїти обсяги будівельно-монтажних робіт за рахунок державних капіталовкладень, населення передбачалось збільшити за п`ятирічку до 50,8 тисячі. Потреба додаткової робочої сили в кількості 3,1 тисячі мала задовольнитись за рахунок учнів ПТУ, випускників середніх шкіл, колгоспників.

Останній перепис
     
     Нові п`ятирічки, нові плани націлювали і на нову якість життя. Новий і останній в кінці XX століття перепис був проведений у лютому 1989 року. Він засвідчив кількісні та якісні зміни населення. Всього в Ковелі тоді зареєстрували 67 тисяч осіб: чоловіків - 31768, жінок — 35900.

      Національний склад населення виглядав так:
      українців — 60891 (90,8 відсотка);
      білорусів — 501 (0,74 відсотка).

      Кількість населення інших національностей (поляків, євреїв, німців) становило — 887 чол.

       Для аналізу наведемо віковий ценз населення: до 19 років включно — 23049 (34, 9 відсотка), після 60 — 7697 (11,4 відсотка).

       Людей віком понад 100 років було в місті 6 осіб: 3 жінки і З чоловіки.

      Відбулись якісні зміни в освітньому рівні населення. Так, з вищою освітою його було 4459 чоловік, із середньою спеціальною — 10204, середньою загальною — 20188, неповною середньою — 6845 і початковою — 3999. В розрахунки не включались діти до 10 років. За ці роки збільшився природний приріст населення.

       Наступний десятилітній період приніс великі політичні, економічні та соціальні зміни. Україна стала незалежною державою. Однак при переході до ринкових відносин не вдалося уникнути кризових явищ. Це призупинило процес збільшення населення. За попередніми підрахунками в Ковелі 1999 року проживало 71,8 тисячі чоловік.

      Відбуваються зміни у соціальній структурі населення. Частина службовців, інтелігенції перейшла в сферу торгівлі. Якщо 100 років тому перепис фіксував наявність дворян і купців, то сьогодні з`являється прошарок нових українців, який формується з бізнесменів. Загалом, якщо поглянути через віки, то місто Ковель на початку XVI століття було чисто українським і після багатьох століть, штучних процесів, колоніальної політики, воєнних катаклізмів воно прийшло у 2000-й рік до свого первозданного українського вигляду. У 1518 році місто починало з торгівлі і розвитку ремесла. В 1999 році в місті пріоритетною є знову торгівля. Таємничі та непередбачувані шляхи і кроки історії!