Как найти хорошую работу в Житомире

Для многих работа в Житомире актуальна настолько, что жители города готовы пойти на многие ухищрения только для того, чтобы получить ее. Что же, желание это вполне понятно. И потому не будет лишним прислушаться к некоторым советам от тех, кто уже имеет большой опыт в ее успешном поиске.
Советы «бывалых»
Вот только основные моменты, которые не будет лишним иметь в виду при поиске работы:
1. Не стоит недооценивать роль резюме. Ведь работодатель пока еще ничего не знает о соискателе – у него еще будет на это время, но это будет потом. Пока же следует обратить на себя внимание, выделиться из общей массы. И грамотно, аккуратно составленное резюме тому окажется очень хорошим подспорьем. Как показывает практика, резюме с формулировкой «любая должность» или «специалист» – безжалостно летят в мусорную корзину. Потому следует как можно больше конкретизировать.
2. Продолжая разговор о резюме – не стоит в нем давать ссылки на страницы в соцсетях. Наверняка там отыщется какой-нибудь «компромат». Даже самая, казалось бы, невинная шутка, картинка, выложенная год назад и благополучно забытая, может в глазах особо придирчивого работодателя выглядеть совсем не так безобидно.
3. Знать себе цену! Это тоже очень важно. Помочь в этом могут многочисленные ресурсы в Сети и газеты. В них практически всегда указываются средние заработные платы. Ни в коем случае не нужно занижать требуемую зарплату. Работодатель может подумать, что перед ним – непрофессионал. Конечно, и жадничать при этом не стоит.
4. При поиске работы нужно учитывать такой фактор, как сезонность. Так строительные и сельскохозяйственные специальности востребованы в Житомире, разумеется, больше летом, чем во все остальные времена года. А вот для учителей и преподавателей сезон поиска работы приходится на весну и начало лета – когда в учебных заведениях еще не успели окончательно сформировать штат на следующий учебный год.
5. Даже после того, как резюме отправлено, пройдено собеседование, а соискатель находится в ожидании результатов, расслабляться не стоит. И в этот период нужно продолжать поиски. Во-первых, никто не гарантирует утвердительного ответа от потенциального работодателя, у которого прошло собеседование. Во-вторых, за это время вполне могут «наклюнуться» и более выгодные предложения.
Если воспользоваться хотя бы некоторыми советами, приведенными выше, то и шансов на получение хорошей работы как в Житомире, так и в других регионах страны будет значительно больше.

Краса із бісеру

     1 червня у День захисту дітей в Ковелі від самого ранку святковий настрій створив дитячий парад під супроводом прикрашеної машини з веселим клоунами. Юні ковельчани у святковому вбранні, з різнокольоровими повітряними кульками урочисто пройшлися центральною вулицею міста. Варто відзначити, що розваг, сюрпризів, дитячого сміху і щасливих усмішок було вдосталь.

     За підтримки ковельської міської влади члени громадської організації «Реабілітаційний центр» провели майстер-клас з бісероплетіння та виставку виробів з бісеру. У майстер класі власну майстерність випробували понад 60 учасників. Багато ковельчан вже знають, що прекрасними роботами, представленими на виставці, можна не лише помилуватися чи придбати їх. Можна навчитися самостійно, власними руками плести браслет, квіточку, листочок, спробувати скласти їх у букет. Сяючий погляд маленьких оченят вартий роботи, що провели волонтери: Нестеренко Оксана, Почекайло Людмила та Якимчук Тетяна. Зазначимо, що завдяки спонсорам було достатньо матеріалів для навчання, а дирекція кафе «Золотий ключик» подбала про те, щоб організатори заходу мали можливість смачно пообідати та перепочити.

     Багато тих, хто спостерігав за майстер класом, мали бажання взяти участь, проте не вірили у власні сили. Діти з обмеженими фізичними можливостями доводять на власному прикладі – немає нічого неможливого для людини, що вірить у себе, у свою мету!

     Висловлюємо щиру подяку ковельчанам та гостям міста, що знайшли добре слово та підтримали майстрів гуртка «Творче коло». Надзвичайно важливою є оцінка, яку висловлюють відвідувачі виставки виробів з бісеру, в серцях учасників вона перетворюється у натхнення, яке з часом відображається у майбутніх роботах. У простих речах: квітах, деревах –намагаємося відтворити чудові почуття, душевне тепло і доброту, що дарують небайдужі серця. І судячи з відгуків – це у нас чудово виходить!

Тетяна Черноброва
Наталія Славікова

Ранкові пробіжки

     УВАГА!!!

     Спортивний клуб “Ковель” запрошує усіх небайдужих до свого здоров`я щочетверга о 6.00 ранку на загальну пробіжку разом з майстром спорту міжнародного класу, чемпіоном світу з бігу на 100 км Олександром Головницьким та досвідченими тренерами.

Магія східного танцю у Ковелі

     Усі жінки намагаються якнайдовше залишатись молодими, привабливими, бажаними, бути у формі, стежити за своєю зовнішністю та тілом. З кожним роком усе більшої популярності серед українок набуває східний танець (bellydance). Він приваблює, захоплює, надихає, дарує позитивні емоції та впевненість у собі.

     В західний світ мистецтво танцю живота увійшло ще в ХІХ століття. Впродовж багатьох віків в арабському світі танець використовувався як засіб омолодження і творчого самовираження кожної жінки. Його філософія побудована на вмінні показати усю красу жіночого тіла за допомогою використання природної грації та пластики, якою кожна жінка наділена від народження.

     Танець живота піддавався впливу культур різних країн Греції, Туреччини, Північної Америки, Персії, Індії та інших країн Близького та Середнього Сходу. В результаті чого змінювалися стилі його виконання.

     Спеціалісти вважають, що східний танець зміцнює здоров’я та продовжує молодість. Він змінює жінку як зовні, так і внутрішньо, адже танець додає позитивних емоцій, зміцнює позитивне світосприйняття. Крім того, здавна відомо, що танці володіють надзвичайно сильною енергетикою. Танцюючи східний танець, кожна жінка просто «розквітає» на очах. А все тому, що він доводить просту істину: зовнішня краса безпосередньо залежить від внутрішнього стану і від усвідомлення жінкою її неповторності.

     Аби підтвердити ці думки, ми звернулись до людини, яка безпосередньо на собі перевірила усю магію східних танців та продовжує їх вдосконалювати. Вікторія Шафета танцює уже 5-й рік, є керівником ковельської студії східного танцю «АХАТ» та інструктором з беллідансу у спортивному комплексі «Апперкот»:

     – Відомо, що сьогодні існує понад 50 стилів східного танцю «bellydance». Які з них ти опанувала? Та яким навчаєш на своїх заняттях?

     – Найперше хочу сказати, що це дуже давній вид танцю. Він пройшов багато змін та й у наш час постійно виникають все нові і нові стилі, які по-своєму чудові. Найпоширенішими є турецька та єгипетська школи. Вони ж, в свою чергу, поділяються на різні стилі, такі як: беледі, табла-соло, ракс шаркі, межансе, саіді, халіджі, шамадан та інші. Наприклад, табла-соло виконується лише під музику барабанів (табли), при цьому використовуються здебільшого різноманітні «тряски», «удари» стегнами. Він наповнений енергією, адже досить ритмічний та жвавий. Беледі – більш спокійний, врівноважений. Він відкриває жіночу душу! Взагалі кожен із танців розкриває жінку по-новому. Халіджи – танець гри волоссям або ж гаремний танець. На заняттях ми вивчаємо все по-трохи, як табла-соло, так і танець з аксесуарами (шалі, свічки). Нещодавно почали ставити беледі. А взагалі використовуємо рухи і з інших стилів, поєднуючи їх у неперевершений танець. Я хочу реалізувати в майбутньому ще багато задумів, адже і сама вдосконалюю свої навички.

     – Яка користь від східних танців для організму?

     – Східний танець – це танець життя! І користь від нього дуже велика. Перш за все хочу сказати, що він посилює циркуляцію крові та зміцнює м’язи малого тазу, спина стає більш гнучкою. М’язи, що підтримують хребет, стають міцнішими. Вже через 1-2 місяці занять менструальний цикл проходить менш болісно. При виконанні «трясок» зменшується целюліт. Східні танці впливають не лише на фізичне здоров’я, а й на психологічне: жінка стає більш відкритою, впевненою в собі, зникають комплекси, покращується настрій, жінка самореалізується.

     – Чи правда, що східні танці допомагають при народженні дитини? І як саме?

     – Справді так, адже в танці жінка активно тренує ті групи м’язів, які мало задіяні у повсякденному житті, але суттєво навантажуються під час вагітності. Тренуються глибокі м’язи черевного пресу і малого тазу (саме вони працюють під час пологів). Танець живота дає необхідне навантаження на м’язи ніг, це є прекрасним тренуванням для вен, тобто хорошою профілактикою варикозу, з яким стикаються більшість вагітних жінок. Тренуються м’язи плечового поясу, що дозволяє зберегти форму грудей. Тренуються м’язи спини, адже саме на них лягає основне навантаження у міру збільшення живота.

    – У якому віці потрібно починати навчання? І чи є вікові обмеження?

    – З приводу цього є дуже багато думок. Я особисто дотримуюсь думки, що все-таки краще починати займатися танцями у віці 15 років, тоді можна давати більший спектр рухів, оскільки організм дівчини майже сформований. Щодо обмеження скажу лише те, що жінка у будь-якому віці може танцювати, головне бажання та сили.

     – Що робити, коли після тривалого курсу занять, настає апатія, нічого не виходить і тіло не рухається так, як би хотілось?

     – Таке може бути через те, що жінка не відкрилась достатньо сама для себе, вона не хоче полюбити себе і не хоче повірити в себе. Навчитись танцям, як і будь-чому – це важка праця, яка потребує сил, наполегливості, а головне бажання. Ні в якому разі не можна розчаровуватися в собі. Треба прагнути стати кращою, бо ж нема межі довершеності!

Наталія Самчинська

ATMASFERA від «INTEGRO»

     Те, на що довго та з нетерпінням чекала музична спільнота, відбулося 10 лютого на сцені ЦКМ НАУ: гурт «ATMASFERA» презентував диск «Integro».

    «Integro» – це третя музична збірка колективу, у творчому доробку команди альбоми «Знайти» (2006 рік, арт-рок) та «Forgotten Love» (2006 рік, етно).

     Стилістика «Integro» – contemporary та world music. Платівка об’єднала музичну культуру різних народів світу, містить елементи фолку різних країн, окрім української та англійської мов в текстах присутні стародавні тексти.

     Запис «Integro» проходив на White studio, зведенням та мастерингом опікувався Юрій Лич.

     Концепція «Integro» – це цілісність, внутрішня гармонія, справжня любов. Ідейне наповнення альбому – гармонія внутрішнього та зовнішнього, рівність, єднання. Там, де всі рівні, немає місця війні та розбрату.

Дати і факти

1310 – рік заснування м. Ковеля.

1327 – спорудження Ковельського замку і зруйнування його лівонським орденом.

1366 – захоплення частини Волинсько-Галицького князівства і Ковеля Казйміром НІ Великим.

1377 – перехід Ковеля під владу князя Федора Сангушка.

1410 – прийом у Ковелі польським королем Владиславом II Ягайлом послів, які пропонували йому чеську корону.

1505 – згадка про Благовіщенську церкву.

1511 – перехід селища Ковле у володіння князя Василя Сангушка від батька Михайла.

1518 – надання Ковелю статусу міста на основі Магдебурзького (німецького) права, початок спорудження замку XVI століття.

1536 – відкриття митниці.

1543 – обмін Ковельського маєтку між князем Сангушком Ковельським і королевою Боною Аргоною де Сфорца. Призначення королівського старости Богдана Семашка на Ковель.

1549 – згадка про Свято-Воскресенський собор.

1550 – призначення старостою Олександра Ляща.

1551 – згадка про костел святої Анни.

1556 – від`їзд королеви Бони до Італії.

1557 – смерть королеви Бони.

1564 – вручення грамоти князю Андрію Курбському про надання йому Ковельського маєтку і перший похід на Московію.

1565 – приїзд А. Курбського до Ковеля. Прийом маєтку і розподіл його на три частини (Ковель, Миляновичі і Ст. Вижва). Призначення Ів. Калимета урядником міста.

1568-1583 – функціонування першого в Україні миляновицького гуртка по перекладу книг і їх переписуванню.

1572 – вбивство урядника Ів. Калимета князем Булигою.

1583 – смерть князя Ярославського і Ковельського Андрія Курбського і поховання його в Свято-Троїцькому монастирі, Присутність у Ковелі Костянтина Острозького, як опікуна сім`ї князя.

1590 – вигнання Ол. Семашківни (княгині Курбської) з маєтку старостою Андрієм Фірлеєм. Перехід Ковельського маєтку до королівського управління.

1611 – поновлення Магдебурзького права.

XVIII століття – активний розвиток міста, перетворення в ремісничий і торговельний центр Волині. Поруйнування Свято-Троїцького монастиря татарами.

1648 – зруйнування костелу і вбивство ксьондза. Участь ковельчан у визвольній боротьбі.

1652-1653 – постій у Ковелі польського війська під командуванням Потоцького.

XVIII століття – поступовий занепад ремісництва і торгівлі. Зменшення населення.

1770 – передача міста в оренду князю Яблунівському за 18 тис. злотих.

1772 – передача Ковеля Краківському воєводі Вацлаву Ржевуцькому в дідичне користування за бойові заслуги.

1795 – третій поділ Польщі. Перехід міста під протекцію Росії, утворення Ковельського повіту Волинської губернії.

грудень 1812 – битва під Ковелем французьких і російських військ. Поруйнування міста.

1860 – 1873 – будівництво і введення в експлуатацію залізниць Київ – Ковель – Брест, паровозного і вагонного депо.

1877 – введення залізниці Ковель – Хелм – Люблін.

1882-1907 – проживання сім`ї Косачів у Колодяжному. Зв`язки з Ковелем. Робота П. Косача мировим суддею Ковельського повіту.

1903 – введення в дію залізниці Київ – Сарни – Брест.

1905 – страйки залізничників.

1906 – створення Ковельської організації РСДРП.

1907 – закінчення будівництва вокзалу.

1915 – початок австро-угорської окупації.

1916 – будівництво залізниці Ковель – Камінь-Каширський.

1916-1917 – перебування у Ковелі комісара Дмитра Вітовського. Відкриття українських шкіл. Організація осередку “Просвіти”.

1918 – вступ німецьких військ. Встановлення на Волині влади Симона Петлюри.

серпень 1920 – вступ у місто Червоної Армії. Ризька мирна угода. Встановлення влади Речі Посполитої на Волині і Ковелі.

1922 – вибори до польського сейму.

1924 – створення Ковельського окружкому КПЗУ.

червень 1926 – Ковельський судовий процес.

1930 – вибори до польського сейму.

30 і 40-і роки – організація і діяльність “Просвіти”, “Союзу Українок”, “Рідної хати”, осередків ОУН.

1939 – вступ Червоної Армії до Ковеля. Об`єднання західних і східних областей України;

– утворення Ковельського повіту і Волинської області;

– утворення Ковельської залізниці;

– заснування газети “Прапор Леніна”;

– розпуск КПЗу.

1940 – вибори до Верховної і міської Рад депутатів трудящих.

1940-1941 – сталінські репресії.

23.06.1941 – розстріл в`язнів у Ковельській тюрмі.

29.06.1941 – захоплення гітлерівцями Ковеля.

1941-1943 – активна боротьба партизанських груп. Операції “Ковельський вузол”.

1943 – активізація боротьби УПА. Вихід Ковельських поліцаїв на чолі з комендантом Шабатурою в Скулинські ліси;

– операції по звільненню в`язнів і захоплення друкарні.

1942-1943 – створення концтаборів і єврейського гетто. Масові розстріли євреїв, мирних жителів і військовополоненим (загинуло 35 тисяч чол.).

лютий-липень 1944 – битва за Ковель.

6 липня 1944 – визволення Ковеля від фашистів.

1944 липень-грудень – відбудова залізниці. Організація міськвиконкому і військкомату. Відновлення роботи освіти, медицини.

1944-1945 – активна відбудова промисловості.

1946 – здача в експлуатацію вагонного депо.

1947 – введення в дію локомотивного депо;

– перші вибори депутатів міської ради

1948 – перша сесія міськради.

50-60-і роки – відбудова народною господарства і соціально-культурної сфери.

1953 – перехід Ковельської залізниці в підпорядкування Львівської;

– здача в експлуатацію першої черги заводу “Ковельсільмаш”. Випуск першої продукції.

1977 – відкриття Меморіального комплексу Слави на честь визволителів міста від німецько-фашистських загарбників.

80-90-і роки – активне промислове і житлове будівництво.

1989 – створення осередку Народного руху України.

1990 – активні дії демократичних сил, багатотисячний мітинг на стадіоні “Локомотив”;

– масове свято козацької слави.

1991 – встановлення Хреста пам`яті загиблим у Ковельській в`язниці. Мітинг;

– відкриття пам`ятника Лесі Українці;

– мітинг проти ГКЧП;

– передача компартійного майна у власність міськради;

– перевибори міського голови;

– демонтаж пам`ятника В. Леніну;

– підняття синьо-жовтого прапора над будинком Рад;

– всеукраїнський референдум на підтвердження “Акту проголошення незалежності”.

1992 – перша урочиста Присяга на вірність народу України. Відзначення 50-річчя утворення УПА.

1993 – затвердження міськрадою герба, прапора і печатки міста Ковеля;

– реорганізація місцевих органів управління. Відкриття митниці.

1994 – святкування 50-річчя визволення Ковеля від фашистських загарбників;

– перші вибори міського голови населенням в умовах незалежності.

1995 – договір про дружбу і співробітництво між Хелмом і Ковелем.

– відзначення 50-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні;

– святкування 685-ої річниці з дня заснування міста.

1996 – урочисте відзначення 5-ої річниці Дня Незалежності;

– відкриття пам`ятника жертвам Другої світової війни.

1996 – 125-а річниця від народження Л. Українки з участю жіночої громади України, відомих письменників.

1998 – вибори народних депутатів місцевих рад і міського голови.

1999 – вибори президента.

Молодь «травмувалася», щоб привернути увагу!

     2 листопада у м. Луцьк, на шляхопроводі, що сполучає пр. Перемоги та пр. Соборності пройшла театралізована акція «Сходи з минулого – травми в майбутньому», яка мала на меті привернути увагу громадськості та влади до стану сходів, які ведуть на цей об’єкт.

   Свій протест молодь показала неординарним способом: театралізоване дійство, яке об’єднало людей різних соціальних категорій та груп: студентство, людей похилого віку, дітей, вагітних жінок та інших. Персонажі спускалися сходами та показували на скільки важко це зробити, незалежно від того, скільки тобі років. Зокрема, «дідусь», якому допомагала «внучка» ледь не зламав ногу, «вагітна жінка» впала, спіткнувшись, а «леді на підборах» зіпсувала собі взуття. Після важкого спуску молодь показувала, що через дірки у сходах можна милуватися небом.

    Захід організували молоді активісти Луцька, учасники проекту «Академія практичної адвокації», члени ВОО ВМГО «Демократичний Альянс», члени Фундації Регіональних Ініціатив.

      Впродовж проведення акції-перформансу було зібрано більше 100 підписів до звернення до міської ради щодо внесення у бюджет 2012 року витрат на ремонт сходів.

Дует “Аркадій та Маліка” потрапив до півфіналу!

     Так мало кроків залишилося зробити дуету «Аркадій та Маліка» до переможного Олімпу. Минулого ефіру вони виконували дві легендарні пісні: першу – «Can`t Buy Me Love» (The Beatles) – драйвову, експресивну та гарячу, другу – «Дві зірки» (А. Пугачової) – ліричну, ніжну та пристрасну водночас. Глядачі були захоплені побаченим та почутим – дует потрапив до півфіналу!

     Щоразу Аркадій та Маліка на сцені «Х-фактора» доводять усім: суддям, глядачам і самим собі, що варті бути у фіналі шоу. Адже їх неймовірні виступи свідчать про творчу, наполегливу роботу над собою, про намагання вірно зрозуміти і втілити на сцені зміст пісень, які їм обирають. Аркадій та Маліка ростуть на очах своїх шанувальників, бо не шукають легких шляхів, а завжди йдуть найскладнішими. Вони завжди дістаються глибини запропонованого матеріалу, створюючи правдиву власну пісню з історією та сюжетом, яку переживають на сцені разом з глядачами. Без сумніву, дует «Аркадій і Маліка» у шоу «Х-фактор» займає особливе місце. Вони виняткові, не схожі ні на кого. Щоефіру вони дарують нам можливість глибше зануритись у надра невичерпної скарбниці краси життя, мистецтва слова та музики.

     Радіють перемогам та маленьким невдачам, критикують та хвалять, проте завжди розуміють та стоять за спиною лише рідні. Аркадій Войтюк (тато Аркадія) при нагоді їздить підтримати сина. Він був присутнім на 1-му, 4-му та 8-му прямих ефірах. Адже для сина важлива думка батька, який є для нього прикладом, авторитетом та найбільшим критиком. Аркадій Аркадійович дещо розповів газеті «Ковель сьогодні».

     – Ваші враження від шоу «Х-фактор» та від виступу Аркадія та Маліки?

     – Звичайно, кожен присутній у залі отримує величезне задоволення від виступу людей, які по-справжньому талановиті та мають Х-фактор. Дует «Аркадій та Маліка» – це вже одне музичне ціле. Виступи їх достойні. Проте вони мають і сильних конкурентів. Тому варто наполегливо працювати. Я завжди кажу сину, що було не зовсім так. Мої поради він бере до уваги та намагається використати.

     – Наскільки важливою для Аркадія є участь у цьому шоу?

     – Настільки важливою, що вибрав участь у шоу, а не навчання у медуніверситеті. Він дуже хотів потрапити у «Х-фактор».

    – Аркадій налаштований на перемогу?

     – Хто ж не мріє перемогти? Але як уже складеться…

     Отож, шановні прихильники дуету «Аркадій та Маліка», тепер тільки від вас залежить майбутнє Аркадія Войтюка, який вже не уявляє життя без сцени. Боротьба за місце у фіналі та відповідно перемогу набрала шалених обертів. Вона стає напруженою та часом безжальною. Тому кожен прихильник дуету має усвідомити, що саме від його активності та небайдужості залежить доля таланту! Дует «Аркадій та Маліка» потребує вашої підтримки!!!

     Наступного ефіру 17 грудня допоможіть вибороти перемогу для Аркадія та Маліки. Вони цього варті! У суботу о 19 год насолоджуйтеся шоу «Х-фактор» та

Надсилайте смс з текстом 06 на номер 7766 або телефонуйте 0-900-102-0-06 (лише під час ефіру!).

За матеріалами газети «Ковель сьогодні»

На цьому рукопис обривається…

Всі ми прекрасно знаємо, що 29 лютого буває лише раз у чотири роки. Відомий нам вигадник календаря вдало пожартував над тими, хто був змушений з’явитися на світ у цей день(…) А чому криза за останні півроку стала найбільш чутною теленовиною? Це ж найвеличніше шоу на Землі. У нас криза, у американців – depression, і всі так про це волають, аби банально розбавити медіа-простір, забитий перекинутими автобусами, ісламськими розборками і авіакатастрофами. Криза не вбиває, і у цьому її головне достоїнство(…) Шевченкові 9 березня виповнилося б 195 років. Навіщо відзначати день народження людини, яка біологічно не змогла б прожити таку кількість років? Лише мертві генії можуть так довго існувати!(…) А у „Птасі” мало бути інтерв’ю, але з ним виникли труднощі…(…) „Хвилини Тисячі Мільйонів” – це гурт створений у 2003 році, учасниками якого є п’ять ковельських хлопаків: Саша(вокал), Сергій(гітара), Артур(сопілка), Ігор(бас-гітара) та відсутній під час розмов Макс, під владою якого знаходяться палички, тарілки і барабани(…)

А тепер безпосередньо переходимо до розмов із „ХТМ”:

ОЛЯ: Де ви загубили Макса?

САША: Він не готовий, дуже зайнятий, бо працює на державу.

ОЛЯ: Зрозуміло, а коли ви усі познайомилися з її величністю Рок-музикою?

САША: З бабінного магнітофона „Маяк”, свідомого життя і, звичайно, „бітлів” і АВВА.

ІГОР: Касета гурту Metallica, другий альбом.

ОЛЯ: Брехня дратує?

СЕРГІЙ: Дуже.

САША: Доводиться брехати, але не близьким, не колективу.

АРТУР: Брехня є брехня, як її любити?

ОЛЯ: За яких умов можна залишатися колективом протягом п’яти років?

АРТУР: Ми – друзі перш за все, і нас об’єднує музика. Бажання творити перемагає будь-які розбіжності.

ОЛЯ: Що за проведений разом час ви взяли для себе?

САША: Багато проблем, мук.

СЕРГІЙ: Фінансових негараздів, злетів і падінь. Ми починали, коли скрізь був метал.

ІГОР: Він і зараз є.

ОЛЯ: Що б ви згодились продати за квиток на улюблений гурт?

СЕРГІЙ: Продав би щось лише за вхід на виступ власного гурту

ІГОР: Набір старих струн.

САША: Жалюзі, якби вони у мене були, ну і ще навіть усе зібрання Кастанеди, а потім знову би збирав… АРТУР: Є багато гуртів, на концерти яких цікаво навідатись, але останнє не віддав би ні за що.

ОЛЯ: Чи є у музикантів пенсійний вік?

АРТУР: Усі дружно поглянули на Сашика…

ОЛЯ: Як ви ставитесь до блаженних і божевільних?

САША: Хай живуть, аби нам не заважали.

СЕРГІЙ: Цікаво з ними співпрацювати.

АРТУР: Це нечесно щодо них, не стібайся!

ОЛЯ: Розкажіть про ваші стосунки із «Птахою».

СЕРГІЙ: Ненавиджу. ІГОР: Ти навмисно нас сюди завела?

САША: А мені дуже подобається реклама нашого Гарика.

АРТУР: І Німця…( авт. Чувак, який на обкладинці)

ОЛЯ: Чим чи ким є наш міський андеграунд?

СЕРГІЙ, САША і АРТУР: Не існує його.

ОЛЯ: Як триматися на плаву?

ІГОР: Не тонути.

АРТУР: Одразу виникає асоціація з г…м.

ОЛЯ: Що цікавого з вами відбувалося під час виступів?

СЕРГІЙ: Коли хтось після того, як відіграли, закричав «Спасіба, радниє!»

САША: Ми якось були хедлайнерами на одному з концертів, і наш виступ тривав 10 хвилин…

ІГОР: Коли у мене запитали, чи я читав Кастанеду.

АРТУР: Сашик облив мене пивом.

ОЛЯ: Коли вийде наступний альбом?

ІГОР: Він буде настільки застарілим, що ми не зможемо його заграти наживо.

ОЛЯ: На яких концертах ви виступали?

САША: Як на яких, на рокових. Були у Києві, Костополі, Львові, давайте прибрешемо – Сідней, Нью-Йорк…

ІГОР: Дубно

ОЛЯ: Які проекти вже реалізували і що у планах?

САША: «На зламі дня». Немає у нас альбомів..

АРТУР: А демки?

САША: У нас планується тісна співпраця з колективом «Джмоли»(халявні записи шукайте в інтернеті).

ОЛЯ: Історія створення найвідомішої пісні.

САША: «Легенда «Сумніви»». Спочатку ця божественна особа (Сергій) попросила мене поексперементувати, а потім він мав покласти це на музику. Мені довелося записувати мелодію на мобільний. Виникало багато скандалів…

САША: Ми насправді не любимо виступати, нас заставляли, ми ніколи не хотіли, ми студійний гурт без студії.

ОЛЯ: Чи можна уявити світ без музики?

СЕРГІЙ: Я уявляю світ тиші.

САША: Можливо, але без нашого існування. Я – не уявляю, я залежний від звуків.

ІГОР: Інколи мені хочеться музики, а іноді – ні.

САША: Не уявляю, ти ходиш по вулиці, і ніде не звучить Вона, навіть усередині тебе…

ІГОР: Ну хіба, якщо вітер сприймати, як музику. Мені потрібно від неї відпочивати.

САША: А мені – ні. Я від одних мелодій переходжу на інші.

АРТУР: НІ! Музика завжди є, а як це аргументувати – я без поняття. Все моє єство пронизане нею, якби це пафосно не звучало.

САША: Йому навіть сниться, що у нього сопілка замість горла.

ОЛЯ: Чим ви займаєтесь у буденності?

САША: Кризую.

СЕРГІЙ: Читаю книги.

ІГОР: Я останнім часом дивлюсь фільми, граю на гітарі, створюю нові мелодії.

САША: Витрачаю гроші.

АРТУР: Ходжу на роботу, а те, що з часу залишається – нічим не займаюсь…

ОЛЯ: Ким ви ніколи не були б?

САША: Не був би собою.

СЕРГІЙ: Жінкою.

ІГОР: Політиком.

АРТУР: Філософом і космонавтом.

ОЛЯ: Ким ви є насправді?

СЕРГІЙ: Енергетичним потоком.

САША: Я є я.

ІГОР: Я є тут.

АРТУР: Наступне запитання.

ОЛЯ: А тепер кожен запитуйте один одного, мені набридло. ІГОР: Саш, коли буде репетиція?

САША: Коли одужаю.

АРТУР: У чому сенс життя?

САША: Прожити його.

ІГОР: Коли закінчиться це інтерв’ю?

ОЛЯ: Це інтерв’ю не закінчиться ніколи. Воно триватиме вічно…ха-ха-ха.

Варто лише пороздумувати над тим, що то таке „Хвилини Тисячі Мільйонів” і ніяких аналогій не знайти. Вони не ганяються за модними тенденціями радіохітів, їх шизофренія належить виключно учасникам колективу, скорочена назва якого нагадує якісь заводи, машини. Наша провінція витримує важке звучання кількох закоханих у музику хлопців(…) Не дивуйтесь – це не „пташина” недостатність, просто у нашому інкубаторі відкрили відділ клонування, музичний кіоск(…) У Генпрокуратурі відновили розслідування загадкової смерті відомого українського композитора Володимира Івасюка. От диваки! Це ж минуло 30 років з часу, коли його знайшли у лісі під Львовом. Чому б їм не замахнутися на вирішення справ щодо смертей Кеннеді і Мерилін Монро, ги?(…) Відомий луцький гурт „Slap” у наступному номері (не факт) „Птахи” буде відповідати на нові запитання нашого кореспондента Світи Triassu Самчук(…) Хлопець, якого ти бачиш на обкладинці уособлює усю міць альтернативного крила нашого видання. Німець – це перемога зі сміхом на очах(…)Будь(…)Читай(…)Нас(…)

Оля і Макс

Поетичне „Відро хмар”

     Поезія – дивна країна, зі своїми законами, зі своїми будовами, надбудовами, фундаментом і навіть підземними ходами. У ній трапляються різнокольорові дощі, цілі пустелі снігів, усі пори року в один день. І ще багато чого, такого – різного на смак і дотик або й, узагалі, такого, що почіпати, спробувати і навіть побачити не можна, але воно точно існує.

     У цій країні всяке і всякі трапляються, але вхід тим, хто без поетичного слуху, нюху, а головне – відчуття і почуття, заказано. Можна прослизнути нелегалом, але як прослизнеш, так і вислизнеш.

    У ній можна подорожувати очима по рядках, можна пожонглювати римами, можна по самі вуха зануритися в метафори, можна приміряти будь-який епітет, йой…. у ній стільки всього можна!..

     А ще можна носити хмари відром. Власне, цією можливістю скористався Віктор Наумчик. У цьому впевнено переконує його друга книжка віршів (першою була „Історія однієї хвороби”) „Відро хмар”.

     Поки ще не пробуєш напитися з поетичного „Відра хмар”, а лише споглядаєш його, то вже позитивно дивує і вражає оформлення – своєю багатозначністю, неординарністю, філософськими підтекстами. Саме таким побачив і створив „Відро хмар” і віршів Віктора Наумчика художник Микола Кумановський. Треба бодай потримати книжку в руках, аби переконатися в цьому (і не тільки).

     Далі, звичайно ж, вірші. На що схожі вірші із „Відра хмар”? Поза сумнівом, на ковтки. А вже чого – хай кожен вирішує для себе сам:-). Можна почати не з першого ковтка, скажімо, із такого: „Під зливу треба стати босоніж і / сонце бачити в воді. / Й дівчата всі здаються ще гарніші, / коли вони не босі, а руді”.

     Але часом, особливо на зміну вітру, мабуть, хоча, може, на зміну кольору неба чи ще чогось (варіанти допускаються) змінюється і настрій або ж переходить на інший бік вулиці чи на іншу вулицю (і тут варіанти незайві): „Лезо долі шматує / крихти сухої надії / й плаче / від божевільного годинника / з чорними стрілками”.

     У Віктора Наумчика багато кольорів, багато не лише таких, які можна побачити, а ще й таких, які треба відчувати. Можна інколи під обкладинкою „Відра хмар” заплутатися у розкладених клубках, яких дуже багато, і просто не знаєш, який із них розмотувати, щоб вказав той або не той шлях (до чого? – вирішувати вам). Ще, до речі, можна, перечепившись за задуму, розтягнутися прямо посередині книжки. Але то нічого, чесно, бо ці вірші добрі, вони подадуть руку, риму чи просто рядок із заокругленим словом.

     Деякі із віршів я би трохи просіяла, хоча б легенько. Але то вже приватне право автора. Може, у нього просто немає сита:-)…

    …це так завжди, коли варто завершувати, важко з’ясувати, чим саме. Напевно, завершу тим, що скажу авторові, щоб він наповнював відра, глечики, кухлики і що вважатиме за потрібне, але обов’язково серце (і не тільки своє) поезією. А читачам – п’янких вражень від „Відра хмар”.

Оля Ляснюк

В людей,

які дивляться крізь кольорові вікна,

є двері, що самі відчиняються,

а по підлозі бігають їжаки

з грушками на спинах.

Якби мені зазирнути

у ліжко сонця

з фіолетового вікна вечора

і примоститись

під ковдрою заплющених волошок, –

то зима б заховалася

у гарячому відрі дощу

й чекала б,

коли їжак зненацька принесе мені

жовту грушку.

***

Між віями дерев тремтить, виблискує тепло

й чіпляється, мов п`яне,

за ліниву павутину.

Не відчуваю тіла –

ще такого не було.

Не говоріть зі мною, люди,

хоч хвилину.

Гриби понапивались –

ноги зовсім не тримають.

У молодої м`яти

закрутилась голова.

Суниці, ніби діти,

в морі тиші засинають.

Не говоріть до мене,

бо до чого тут слова.

Смерть

Нерухомі парасолі.

Дві троянди.

Окуляри

всі приховують думки.

Музиканти догравали

Цуценя тремтіло в полі.

Хтось

кормив його з руки.



Фантомний зір

Кошик чорниць,

зібраних на чубі лісу,

та чиясь біла смерть

сидять ув очах фантомами

й співають колискову:

один – що хоче цукру,

одна – що солі.

Тому, наразі,

сльози солодкі,

а сміх – скривився.

Віктор Наумчик