|
Ні для кого не є секретом, що читання у нашому славетному місті - далеко не престижне чи популярне серед молоді заняття. Це, на думку переважної більшості, хобі для останніх ботанів та заучок. Найпрогресивніші читають детективчики Дар`ї Донцової, солодкі "дамські" романи в м`яких палітурках чи (ну максимум!) твори Пауло Коельйо. А всім іншим куди приємніше провести вечір за склянкою соку у "Класіку" чи піти потусити до клубу. Ні проти того, ні проти іншого нічого не маю (сама часом грішу =), але хочу тобі розповісти про ту літературу, теми якої в школах мало хто торкається, і яку читають у Ковелі поки лише одиниці. Причин цьому неподобству багато. Більшість вчителів або не чули про такі імена, як О. Забужко, Ю. Андрухович, Іздрик, Л. Дереш, І Карпа etc, або ж бояться показати учням "скарби" сучасного літературного процесу.
Справді, мова цих творів специфічна (трапляються не зовсім цензурні слова і т.п.), вони просочені неймовірною відвертістю і нехтуванням усіх відомих до цього часу правил і норм. Але ж ця література - відображення нашого з тобою життя, тому соромитись, чи приховувати щось немає причин. Я зовсім не закликаю тебе вірити всьому вищесказаному. Пропоную лише перевірити це на власному досвіді і сформувати СВОЮ ДУМКУ.
P.S. Найприродніше питання: де ж взяти у Ковелі постмодерністську книжку?
Справді, власники наших магазинів неохоче привозять такі "новинки", але на особистому досвіді знаю, що їх все ж реально знайти або замовити. Аби було бажання...
Сьогодні хочу тобі розповісти про нову книжку молодої письменниці, ім`я якої вже знане у багатьох країнах - Софійки Андрухович. Звісно, немалу роль відіграло у цьому і її походження (для "нєвєдающіх": її тато, Юрій Андрухович, вважається одним з найкращих сучасних укр. письменником), але велика частина цієї популярності є власним і цілком заслуженим досягненням.
Так от, нове творіння Софіїї - "Сьомга" - вражає з першого погляду. Навіть ще не відкривши книжку, а лише глянувши на її одяг (себто на обкладинку), відчуваєш присмак епатажу і відвертості. Не знаю, як у кого, але в мене ця фотографія викликає неоднозначні асоціації (здогадуєшся, про що подумала? =). Тим більше, що прочитавши книгу, справді переконуєшся, що ота, не зовсім пристойна думка, все ж відповідає задуму письменниці. Але давай по порядку. В першу чергу, чому "Сьомга"? Для авторки це не лише риба сімейства лососевих, а і досить глибока метафора (що саме вона означає, зрозумієш, прочитавши книжку). Особисто я була приємно здивована, що настільки щира проза стала нарешті можливою в Україні, і дуже імпонує, що написана вона особою слабкої статі (дівчата мене зрозуміють). Цей роман можна сміливо рекомендувати як любителям детективів, трилерів, так і шукачам пікантної відвертості. Головна героїня по-справжньому щиро, нічого не замовчуючи, розповідає про власне життя: від самого дитинства до періоду, так би мовити, зрілої молодості. Здається, описані нею моменти якоюсь мірою переживав кожен, але навіть згадувати (не те що озвучувати!) більшості про це соромно. А от Софії - ні. В цьому і весь смак "Сьомги". Bon appetit!
|
