Весна – пора кохання, пора, коли все розцвітає, коли все зеленіє... та, що там казати, весна – це та пора, коли рівень адреналіну у крові „зашкалює”, серце гупотить з шаленою заповзятістю, намагаючись своїм швидкісним ритмом обігнати швидкість світла. Весна – це та пора, коли, вийшовши на вулицю, хочеться співати, а якщо при цьому десь ще чутно звуки музики, то, взагалі, хочеться розпрощатися із залишками глузду... і підкоритись таємній владі сонячних променів, владі п’янких ароматів, владі позитивного настрою, владі музики! І тому не дарма саме один з березневих днів обрано святом творців музики, все закономірно – як у природі, так і у житті! І так, поїхали...
     Дата: 9 березня 2008 рік
     Місце: м. Луцьк нічний клуб "Метро"
     Час: 21.00 Назва заходу: Всесвітній день DJ. DJ-Парад: Dance4Life
     Організатор: DJ MAX FREEMAN
     Учасники:
     DJ TOKYO (резидент KISS FM) & DJ DUSTIN (back-to-back)
     DJ ART & VICTOR ORANGE (back-to-back)
     DJ MIX & DJ UNIK (back-to-back)
     DJ WITNESS & DJ SUBSIDE (back-to-back)
     DJ WHITEFLY & DJ SASHA
     WATT (back-to-back)
     DJ MAYAK & DJ YURA PIONEER (back-to-back)
     DJ MAX FREEMAN
     DJ WELL
     DJ ZUL`MAR (м. Київ)
     DJ I.R.A. (м. Київ)
   Мета: Благодійна акція на підтримку дітей-інвалідів. Усі зібрані під час акції кошти будуть використані для оздоровлення, реабілітації, адаптації та відпочинку дітей-інвалідів.
    Отже, 9 березня, я в Луцьку. З трепетним нервуванням очікую на вказану годину. І стрілочки годинника... йдуть так помалу;) Луцьк – гарне місто, але я приїхала не на екскурсію, тому прямую до вказаного місця. Одразу впадає у вічі скупчення людей біля брами, їх дуже багато і усі емоційно збуджені, адже таке дійство ніхто не хоче пропустити. Зберуться ж усі ді-джеї Луцьких клубів!!! ЕХххх;) У самої починають підкошуватись ноги. Але це ненадовго, штовханина і тиснява біля входу не дають розслабитись. Нереально повернутися, навіть тяжко дихати, а коли ще здалеку долітають крики дівчат, яким щось придушили… хотілося плюнути, розвернутися і поїхати додому. Позаду себе чула, як молодь грішить на організаторів, типу, не можуть нічого зробити з такою штовханиною. Сама до себе посміхнулась і подумала: "А ви самі з якого лісу втекли?". Якщо вже хлопці майже вилазили на голови дівчатам, аби тільки пройти... то до чого тут організатори!? М’ясорубка, одне слово, і у мене, як наслідок, розчавлене дзеркальце (сама не розумію, яким чином), і розтрощений блиск для губ. Думка: "Переживу!!! І Вперед до мети!"
     У приміщення потрапила біля 22.00, і всі негативні вуличні емоції миттєво випарувались. Перевівши подих, занурилась в атмосферу свята. Одразу на горизонті намалювалась купа знайомих, напевно, це треба було так, щоб саме там ми і зустрілись;) А далі... а далі був рай. Кажуть, музику можна відчути через танець, ПРАВДУ КАЖУТЬ! Бо спинитися було нереально, і не тільки мені! Усі присутні насолоджувались подарованою музикою, що йшла від сердець просто прекрасних ді-джеїв. І без перебільшення, дійсно варто було тільки глянути, з якими по-дитячому щирими емоціями відбувалась "магія" за пультом, як учасники параду нервували, як раділи... вони жили у той момент одним життям з танцзалом. Це було схоже на одноденний шлюб (ні в якому разі не порівнювати з фіктивним), просто ніби попередньо люди і ді-джеї дали одне одному обітниці і дотримувались їх впродовж ночі... Це було життя, подароване гармонією сотень нот, безмежністю творчих особистостей.
     Що ж відносно мети акції, постало питання чи була вона досягнута чи ні? Відносно матеріального аспекту, то думаю так, гроші на підтримку дітей-інвалідів всетаки вдалося зібрати. Але от чи вдалося хоч трошки підняти самосвідомість молоді в моральному плані? Це питання навіки залишиться риторичним. А жаль:( Так само було жаль коли вимкнулась музика і всі почали розходитись по домівкам... Але гріла мене думка, що на пам’ять в мене залишаться дві сотні фотографій, купа позитивних емоцій, а головне приємні спогади про чудове дйство під назвою Dance4Life, і про людей, які були його безпосередніми учасниками.

   Пи.Си. Дякую усім величезне! І тим кого знала, і тим, з ким тільки познайомилася (що, до речі було дуже приємним)... РЕСПЕКТ ВАМ, ПОВАГА і цьомчик!

АТУМ