Кіно – це відображення особистих відчуттів. Звичайно змальоване з прикрасами і вигадками. Мабуть, великою помилкою було б назвати творчість Альфреда Хічкока лише фантазією, адже сутність його фільмів – це і є сам режисер, з власними проблемами зовнішності, самотності, відлюдноватості.

    Народився Альфред 13 серпня 1899 року в Лондоні, у сім’ї садівника. Єзуїтський коледж, в який його направили навчатись у сім років став першим неприємним спогадом на все життя. Саме тут малий Хічкок вперше пізнав неминучі покарання від наставників за невагомі проступки. Згодом помирає батько і юнак полишаючи сімейний бізнес іде на навчання в інженерно-навігаційну школу, де знайомиться з механічною, електрикою, акустикою… На Першу світову війну юний Хічкок пішов добровільно, але через непомірну повноту його відраховують в резерв. Згодом він побачить оголошення кінокомпанії «Парамаунт-феймос плейерз» про набір технічного персоналу і довго не роздумуючи піде працювати у нову для себе стихію – кінематограф.
    Там він зустрів свою першу і єдину жінку усього життя – Альму Ревіль, яка пізніше народить доньку. Хічкок ніколи не вважав себе, товстого дивака цікавим для людей, тому відгородив себе спочатку від друзів, а потім і від жінок, залишивши місце лише для Альми і кіно. Подолавши сходинки від художника титрів до асистента режисера, Хічкок наважився зняти свій перший фільм. Зйомки затягнулися через нестачу фінансів та різноманітні казуси, але все ж фільм отримав хвалебні відгуки лондонської «Дейлі експресс».
    30-ті роки для Хічкока ознаменувалися успіхом. Його картини, серед яких: «Людина, котра надто багато знала» (1934), «39 сходинок»(1935) та «Леді зникає»(1938) - завоювали британську публіку. У 1939р. Хічкок емігрує в США, де Голівуд є справжньою світовою Меккою кіно. Режисер неперевершено поєднував монтаж, освітлення, музику, діалоги, що створюють авторський почерк Хічкока. Майстер напруженого, детективного сюжету, він не втрачає почуття гумору навіть над смертю, що чудово ілюструє його трагікомедія ( «Неприємності з Гаррі» ( 1954)). У своїх фільмах Альфред Хічкок розвивав положення фрейдистської теорії психоаналізу. Його фільми навіювали надуманий страх («Птахи», 1963), сіяли паніку в кінотеатрах («Психо», 1960), захоплювали та дратували кінокритиків. Більшість хічкоківських картин стали класикою кіно.
    У реальному житті Хічкок був дещо дивною, загадковою особистістю: любив говорити ні про що, влаштовував знайомим розіграші, колекціонував вина, завжди носив темні смокінги та маніакально любив усе тримати у чистоті. Дружина Альма хворіла на рак, згодом її не стало… він втратив не тільки кохану дружину, але й друга порадника та музу. Його самотність стала ще більш видимою. Альфред Хічкок помер на 81 році життя в Лос-Анджелесі.

Варто переглянути:

"Марні" ("Marnie", 1964, Тіппі Хедрен, Шон Коннері) - жіночка за ім`ям Марні влаштовуєтьяс на різні роботи за різними іменами змінюючи зовнішність, а потім швидко зникає разом з награбованими грошима. Усе так і тривало б, якби її не запідозрив Марк (новий діловий партнер) і не шантажував її стати його дружиною. Вона може протистояти будь-чому, але її дитячі страхи кожен раз нагадують про себе.

   

"Вікно в двір"("Rear window", 1954, Грейс Келлі, Джеймс Стюарт) -  детективна історія. Фотограф Джефф зламав ногу і тому повинен сидіти вдома. Задля розваги підглядає за сусідами навпроти. Помічає підозрілу поведінку одного сусіда і приходить до висновку, що той убив свою дружину.

 

«Людина не бідна, якщо вона ще в змозі посміхатись».  
«Для мене єдиним методом позбавитись власних страхів є зняти про них фільм». 

Максим Івануха