У часи прогресуючих наукових відкриттів, коли поруч з людиною завжди стоїть машина, коли наша діяльність напівавтоматизована, ми, хочеш-не-хочеш, стикаємося із трансформацією людських цінностей і смаків. Навіть у глибинному світі мистецтва, світі відчуттів технічний прогрес залишив свій помітний відбиток.
      Неперевершеність музики в тому, що вона завжди була живою, емоційною, неоднозначною. Гітара ридала, барабан диктував ритм, голос створював настрій - щоразу по-різному. На зламі ХХ століття це перестало бути обов`язковим. Електронне обладнання за допомогою умілих рук людини, навіть без музосвіти, почало володіти усім спектром звуків, з`єднуючи їх у цілісні продукти. Воно створило нову музичну генерацію, нове синтетичне звучання. Створило музику техно.
      Словом "техно" часто називають всю музику, яку продукують електронні інструменти. Техно як одна з її гілок - це звучання із яскраво вираженою штучністю: механічний ритм, гучні барабанні баси. Вона динамічніша за музику хаус, але так само характеризується систематичними повторами окремих елементів у межах одного треку.
      "Kraftwerk" - найперше ім`я, котре фігурує на початку еволюції техно. Німецький квартет, створений у 1970 році популяризував електронну музику у всьому світі. Їхня творчість створювала відмінно нове враження у порівнянні з іншими музжанрами. Вона переносила у майбутнє, у світ роботів, машин, кіборгів, штучного інтелекту, космосу. "The Man Machine", "Computer Love", "The Model", "Pocket Caalculator", "Elektro Cardiogramm" - назви говорять самі за себе. Перший альбом "Autobahn", отримавши виключно схвалення, підтверджував, що це особлива музика, музика з майбутнього, що йде в майбутнє. Далі - альбом "Radioactivity" - мелодійний та надреальний, про радіохвилі та матерію, із вокалом з генератора і вокодера та словом KRAFTWERK, вистуканим азбукою Морзе. І кожен новий реліз - як доказ геніальності, величі та впливовості на смаки слухачів.
      Саме ця впливовість і стала поштовхом до музичної кар`єри першовідкривачів техно-музики, трьох друзів Хуана Аткінса, Деріка Мея та Кевіна Сандерсона. Захоплюючись електронікою Kraftwerk, Funkadelic, Bootsy, електро-попом Гарі Ньюмена, Ultravox, E=MC2 та багато чим ще, вони намагалися зазирнути набагато глибше простої фонетики електрозвуків. Їх цікавило ЯК? ЧОМУ? КОЛИ? народжуються треки, які відчуття переживає їх автор, і що він туди вкладає. І так вони у 1980 році в Детройті вперше стають за пульт, щоб спробувати себе в ді-джейському мистецтві.
      Перші кроки були несерйозними і не надто вдалими. В Хуана, Кевіна та Деріка були лише магнітофон і сяка-така вертушка, на яких вони в буквальному сенсі "склеювали" різні треки в один. Потім експерименти перебазувалися до студії одного з їхніх знайомих, де в розпорядженні була дещо краща апаратура. Там і з`явилася назва їх команди - Deep Space Soundworks.
      Дні практики міксування, семплування та зведення - і презентація творчості слухачам. 1981 рік, вечірка спільного друга, хедлайнер - DJ Ken Collier - і найбільший провал музикантів. Вони грали на розігріві - танцмайданчик під час сету був практично порожнім. Потрібно було більше досвіду, більше практики. Аткінс, Мей, Сандерсон відточують техніку міксування, створюють нові треки і починають організовувати свої власні вечірки. Але вони не проходили, як зазвичай, у нічних клубах, а у пабах і барах. На цю фішку клюнули клабери і, як результат, творчість Deep Space Soundworks обростала публікою.
      Перший трек у стилі техно був записаний у 1985 році Хуаном Анкінсоном під псевдонімом Model 500. Назва йому була "No UFOs". Дерік Мей під псевдонімом Rhythim is Rhythim також випустив свої, серед них "Nude Photo", "Strings of Life", за якими вже можна судити про техно-музику як про окремий музичний стиль. Було засновано лейбл Transmat, який працює і досьогодні. Поступово ді-джеї завоювали чималий успіх.
      У той час (а це друга половина вісімдесятих) у Великобританії і в усій Європі на вершині популярності була хаус-музика. А оскільки у неї з техно було чимало спільного, музику Deep Space Soundworks прийняли за хаус. Ротація на англійських радіостанціях додала їй ще більше прихильників - і у 1987 році у бірмінгемського ді-джея Ніла Раштона виникає їдея видати підбірку ліцензованих треків детройтської музики. Була лиш одна маленька проблема - назви цій музиці досі не існувало. Ідея прийшла разом із Хуаном Анкінсоном, який запропонував додати до компіляції трек "Techno Music". Проблема була вирішена, збірці дали назву "Techno! The New Dance Sound of Detroit", і музика отримала ім`я - техно.
      Релізу потрібна була розкрутка. Тому журналісти Стюарт Косгроув (журнал The Face) і Джон МакКреді (журнал NME) беруться за написання статей про нову детройтську музику. У своїх їнтерв`ю Мей, Аткінс та Сандерсон просто приголомшили як і самих журналістів, так і читачів. Вони розповідали про те, що техно-музика є не лише зліпком звуків, які спонукають тіло рухатись. У ній є душа, є сенс, є ціла філософія, прихована за мелодикою та ритмом. І публіка повірила їм, і вірить до сих пір. Техно-трійця ввійшла в історію.
      А далі була Європа. Техно розвивався в Німеччині, Бельгії, Швеції. Саме на бельгійському лейблі R&S записав свою першу платівку знаменитий Aphex Twin, після чого і понеслася стрімко вгору його музична кар’єра.
      З популяризацією електронної музики Європою пішла хвиля рейвів та open-air фестивалів. "Summer of Love" та "Sunrise" у Великобританії, "Technivals" у Франції та "Love Parad" в Німеччині, "Метро", "Полигон", "Тоннель" у Санкт-Петербурзі. У нас в Україні - це щорічний "Kiev Techno Fest", вечірка "Play Techno" на Казантипі та інші рейви.
      З детройтського техно, яке тепер є окремим підстилем, в 90-х роках в Європі з`являлися нові техто-стилі. Мінімал-техно - дуже популярний сьогодні жанр електронної музики, який грають ді-джеї Richie Hawtin (псевдонім Plastikman), Roman Gertz, Ricardo Villalobos, Tiefschwarz, Poland Casper, DJ Sender, DJ Spartaque, DJ Beauty та багато інших - повністю виправдовує свою назву. В ньому мінімум звуків та яскраво відчутні звукові пустоти, атональність. Ейсід-техно веде своїм корінням до британських рейв-вечірок, які мали ідентичну назву. Цій музиці характерні синтезаторні басові та сольні партії та мало повторів. Ейсід-техно ді-джеї - це Lawrie Immerson, Rowland the Bastard, Henry Cullen, The Liberation DJs. Хард-техно і його німецький варіант Шранц (Schranz). Більша частина цієї музики - неофіційні мікси чужих треків, мікси з монотонним звучанням, швидким темпом і важким звуковим рядом. Назва утворена від двох німецьких слів: schreien (кричати) tanzen (танцювати). Представники: Jason Little, Matt M. Maddox, DJ Rush, Robert Natus. Інші розгалуження техно - це експеріментал-техно, техно-даб, техно-бас, електро-техно.
     Існують ще й окремі стилі, які злилися з техно-музикою, такі як техно-диско (Haddaway, Double You, Corona), техно-данс (Maxx, E-Rotic, Culture Beat), техно-джаз (Doop, Free Soda, Ritz), техно-реп (Snap), софт-техно (2 Unlimited).
     Техно не має розпіарених облич, пафосу, це ілюзорна, гіпнотизуюча, бездонна у своєму сприйнятті музика. Вона не повертається до легенд та витоків, вона спрямована в майбутнє. Але, навіть породжена машиною, штучними механізмами, музика техно несе для когось банальну енергетику танцмайданчика, а для когось - можливість розчинитися, поблукати уявою, зрозуміти суть, пізнати на хвилину свободу. Пізнати та зрозуміти ТЕХНОлогію музики.

Маряна Голодняк