50-ті роки минулого століття були божевіллям. Для підлітків, чиє життя диктувала музика, які бунтували, протестували, хуліганили у своєму прагненні самовиразитись, які ридали, рвали на собі волосся, сходили з розуму на концертах своїх кумирів. Для дорослих, котрі з жахом спостерігали за газетними скандалами про юних правопорушників і за своїми дітьми, що не відходили від програвачів, звідки лунали здичавілі пісні на незрозумілій мові. Для світу, який перевернула музика у стилі rock’n’roll...
     Ця музика була фундаментом для розвитку популярного у всьому світі року, музика зі швидким темпом, драйвом, молодіжним сленгом під звуки електрогітари, барабанів і піаніно. Спираючись на вже зрілі негритянські джаз, ритм-н-блюз, кантрі, госпел, музиканти створили рок-н-рол. На той час прірва між чорними та білими була величезною. Існувало ніби два світи. Світ чорношкірих знаходився у гетто, зі своїм способом життя, культурою та музикою із радіоприймачів. А з іншого боку барикад була молодь, якій батьки прищепили «правильні» погляди на світ. Але їм хотілось божевілля. Рок-н-рол усе це давав, бо він мав енергію, грубість, беззаконня.
      І молодь зійшла з розуму. Яскраво одягаючись, вживаючи грубу лексику, плюючи на моральні норми і принципи, вони шокували дорослих, розпалювали чутки про зіпсоване покоління та втікали з уроків на рок-концерти, куди «стікалась» молодь за черговою порцією улюбленої музики та адреналіну. А почалось усе це у 1952 році, коли на одній із американських радіостанцій перший раз пролунало слово «рок-н-рол»...
Містер рок-н-рол – Алан Фрід
     Він був звичайнісіньким диск-жокеєм, котрий недочував, проте мав відмінне відчуття саме тієї музики, яку слухачі сприймуть «на ура». Одного разу, зайшовши до музичної крамниці, він був вражений тим, що біла молодь купує платівки з «чорною» музикою. Це було поштовхом до ідеї створення радіо-шоу, де б для слухачів лунала саме заборонена музика. Алан, взявши собі псевдонім Moon Dog (Місячний Пес) та назвавши шоу «Moondog’s Rock and Roll Party», викидав у радіохвилі потоки енергійних музичних продуктів, репетував і божеволів сам, - і молодь була в захваті. Слова rock (трясти, качати) і roll (крутитись, вертітись) часто вживалися в ефірних піснях та мали яскраво виражений сексуальний зміст. А, ненароком назвавши пісню Біла Хейлі «Rock Under the Clock» (Рок навколо годинника) рок-н-ролом, Алан Фрід охрестив новий музичний напрям.
Батько рок-н-ролу - Біл Хейлі
      Він був білим, що виконував музику чорних. Трохи дивакуватим і вже немолодим. Але він був єдиним, хто відчував, чого жадає молодь. А молодь хотіла шуму, драйву. І Хейлі дав їм це. Ритм-н-блюз і кантрі плюс негритянський вуличний сленг - і вийшов рок-н-рол. Переспівана пісня темношкірого Джо Тернера «Shake, Rattle and Roll» стала хітом - і понеслось...
Король рок-н-ролу - Елвіс Преслі
      Його називають по-різному: напівбогом, іконою, легендою, секс-символом. Його зачесане назад та намазане бріоліном волосся, бакенбарди, рожеві костюми, шкіряні куртки та вміння крутити стегнами викликали збудження та судоми в жінок і заздрість у чоловіків.
      Змінивши продюсера, Елвіс Преслі стає зіркою уже національного масштабу. Такі хіти, як «Heartbreak Hotel», «Falling in Love with You», «Teddy Bear» піднімались на найвищі щаблі американських хіт-парадів. На концертах дівчата вилазили прямо на сцену, розривали на Преслі одяг і смикали його на всі боки. Такій музичній кар’єрі може позаздрити будь-яка зірка шоу-бізнесу. Як виконавець Елвіс Преслі став безсмертним.

      Серед піонерів та першовідкривачів рок-н-ролу фігурує ім’я Фетса Домінго, який отримав популярність ще задовго до появи цього музнапряму з хітом «The Fat Man». Музика Літл Річарда переповнена енергією та чистим божевіллям, в ній майже неможливо розібрати слів, але вона заводила своїм настроєм. Бадді Холлі був зовсім інакшим, його музика м’яка та більш зрозуміла. У нього був імідж «втраченого хлопчика». Бадді видавався одразу на двох лейблах під різними іменами. Він був двояким музикантом, і згодом кар’єра призвела його до роздвоєння особистості.
      50-ті роки були справжнім божевіллям. Але це тривало лише десятиріччя., як стрімко рок-н-рол набрав обертів, так само і стрімко згасав. Літл Річард лишив музику ще в 1957 році, віддавшись релігії, 1959-му Елвіса Преслі призвали до армії, Чак Бері опинився у в’язниці, а Бадді Холлі, Річі Валенс та Едді Кохрен трагічно загинули. До 1960 року ця музична епоха віджила своє...
     «Рок-н-рол мертвий» - чути з усіх боків. Швидко стає популярним рок з його цілим букетом підстилів, формується поп-музика. А як же тоді безсмертні хіти, які сотні разів переспівуються сучасними виконавцями? Імена, що стали кумирами багатьох музикантів? Рок-н-рольний настрій, що відчувається в музиці сьогодні? Відповідь знайдете в одному з інтерв’ю Чака Бері: «Його назва може змінюватись, проте суть лишається тією ж: це музика, що надихає розум і серце. Називайте її роком, джазом – як вам заманеться. Але якщо вона примушує вас рухатись, хвилює, заводить – значить, вона тут і вона не помре».

Мар’яна Голодняк