«Кохання по-українськи»… Яке воно? Як виглядає та чим пахне?
     Щоб дізнатися про це більш детальніше, я поїхав у славне місто Володимир-Волинський, в якому місцевий колектив «Інші» та бар «Маяк» спеціально до дня закоханих організували святковий концерт під такою назвою. Насамперед хочу їм подякувати за запрошення та за свій, гарно проведений, час. Три години позитиву, які запам’ятаються на все життя.
     А розпочалося святкове дійство, як завжди, по-українськи, із запізненням (як не дивно, але вини організаторів у цьому не було, швидше за все у відвідувачів концерту «позбивалися» годинники). Першим до публіки в цей вечір вийшли співачки Юлія Гриб та Наталія Василюк, безперечно, талановиті та перспективні дівчата, які багато в чому перевершують так званих зірок естради, яких нам щодня нав’язують теле- та радіоканали.
     Не менш порадували своїми виступами дівчата з арт-студії «Без гриму». Їхні хореографічні постановки не залишили байдужими глядачів, і кожен танець супроводжувався бурхливими оплесками. До речі, особисто від мене велика подяка дівчатам за третій танець.
     Окрім пісень і танців, для гостей святкування були підготовлені різноманітні конкурси, в яких на переможців очікували цікаві призи. Ще цього вечора свою поезію читали Оля Кравчук і Оленка Оберук. Не важко здогадатись, на яку тему були вірші (все ж таки день Валентина).
     Такий ліричний відступ не завадив публіці, оскільки попереду на них чекала важка артилерія – вже доволі відомий у Володимирі «Коля з Ковеля» та, звичайно, винуватці свята – гурт «Інші». Хто знайомий з творчістю «Колі з Ковеля», той знає, що на його виступах сумувати не доводиться! Веселі жарти та пісні раз-у-раз зривали бурхливі оплески та щедрі порції сміху. А цвяхом програми була пісня «Катя», яку Коля заспівав дуетом з вокалістом гурту «АДЕ²Н» (м. Луцьк) Вовою Грибом (відверто кажучи, публіка навіть не очікувала на щось подібне) пісню-імпровіз. Розповідаю в чому її фішка: пройшовшись поміж глядачами із папірцем та ручкою, були зібрані слова, з яких Коля, відразу їх заримувавши, заспівав пісню. Відвідувачі, як мінімум, були вражені від побаченого та почутого і вигуки «на біс» виглядали логічними та очікуваними.
     Ну а на завершення до публіки вийшли «Інші». Гарна музика, приємний вокал, доступні та зрозумілі тексти уже відомих пісень зробили свою справу –публіка нарешті почала виходити в зал, щоб потанцювати. Зрозуміло, що після виступу глядачі не пошкодували оплесків для своїх улюбленців. Але все хороше має властивість швидко закінчуватись. Закінчився і цей вечір, проте ті, хто завітав на свято, у жодному разі про це не шкодуватимуть.
     Отже, свято вдалося! Задоволені глядачі порозходилися по домівках, а я залишився спілкуватися з музикантами, на тему, яку майже забув – яке ж воно кохання по-українськи? Але це вже інша, не менш цікава, історія…
     P.S. Томаш, вибачай, що не дочекались =( У всьому винні машиністи..

Гарик