Якщо розглядати музкультуру в розрізі, зсередини, який із факторів впливу на людські вуха і мозок виявляється домінуючим? Якщо це музика електронна, та, яка сприймається фонетично, що є головним: біт, надрив, вокал чи загальний настрій? “Атмосфера рейву” – скажуть досвідчені клабери, незалежно від музичних пристрастей.

     Атмосфера поміж людей, об’єднаних одним танцмайданчиком та одними ритмами. Божевільний саунд, яскраво одягнена молодь, лазери, жонглери, ді-джей за вертушкою, МС з притиснутим до рота мікрофоном і крики “Rewind!!! Rewind!!!”, після яких чути звук перемотування плівки, і трек починається спочатку. Саме в такій атмосфері зароджувалась одна з найшвидших танцювальних течій – Jungle, або добре нам знайомий drum’n’bass.
     Це було у Лондоні… 90-ті роки… Нічні клуби кишіли вечірками, що закінчувались лише опівдні. Ночі “Orange Club” в клубі Hippodrome , вечірки “A Way Of Life”, де біля керма стояли такі ді-джеї як Darren J, Kenny Ken, DJ Randall, звучали Prodigy “Out of Space” і рвав публіку MC GQ…
     Та якщо вже заглядати найглибше, аж до витоків, то все починалось у серці африканських племен і шаманських обрядів із шаленими танцями. Саме їм були характерні перші елементи брейкбіту. Темношкірі привезли цей ритм до Америки, де з’явились на світ джаз, соул, реггі та хіп-хоп – культура афроамериканських гетто, де білі були персоною нон-грата. “Jungle – це відповідь Англії на хіп-хоп” – так в одному з інтерв’ю газети New York Times Grooverider охарактеризував появу джангл-музики.
     У багатьох ді-джеїв є свої улюблені версії походження назви “Jungle”. Хтось запевняє, що її ввів Fabio, сказавши, що це музика джунглів гетто. Хтось згадує місто Кінгстон на Ямайці, Tivoli Garden’s, або Jungle, як називали його жителі та місцевий гурт “Junglists” з композицією “Alla the Junglists”. Та якщо дивитись глобально, jungle – це музика, що вийшла з андеграунду, з трущоб, музика не для загальних вух, не для мейнстріму, лише для шалених і диких.
     Немає великого розмежування між поняттями “jungle” і “drum’n’bass”. Словом “jungle” іноді називають старий, олдскульний драм, з якого і починалась вся історія розвитку даного музичного жанру, а “drum’n’bass” – це вже сучасний матеріал з новими ритмами і звуками. Проте найчастіше ці два поняття є синонімами: d’n’b - це jungle , а jungle – це d’n’b. У Штатах вживають об’єднану назву Jungle Drum and Bass (JDB).
     Музика drum’n’bass – це суміш елементів брейкбіту (так званого “ламаного ритму”, що суттєво відрізняється від “прямого” 4-ударного ритму музики техно, хаус і транс) та хіп-хопу, швидка партія барабанів, глибокий бас і стрімкий темп. Елемент басу тут найбільш підкреслений, на відміну від інших жанрів танцювальної музики. Авторами драм-композицій є продюсери, які в більшості випадків є і ді-джеями, що виносять музику в натовп, використовуючи традиційні для хіп-хопу прийоми: скретчі, подвійні дропи (дроп – момент різкої зміни ритму чи басу, після якого йде вихід брейкбіту) та рівайнди (перемотування треку на початок).
     1991 рік… З’являється ангійська Hardcore-сцена. Музиканти починають міксувати бас із реггі з пришвидшеним бітом із хіп-хопу – треки зі швидкістю 145-150 ударів на хвилину. Це вже перший jungle, що яскраво протиставляється рівним і передбачуваним ритмам музики транс і хаус. Хрещені батьки новоспеченої течії – це Fabio, Grooverider, Roni Size, Andy C, DJ SS, Brockie, Goldie та інші ветерани драм-сцени. 90-ті роки були народженням культури U.K. Happy Hardcore. Музика розповзається Великобританією, з’являються піратські станції, прихильники та відкривається перший jungle-клуб в Лондоні.
     1994 рік – ragga-музика потихеньку відходить в небуття, але еволюціонує в ragga-jungle, або як його ще називають gangsta, де змішані звуки музики реггі та довгі вокальні партії. Композиція “Incredible”, написана General levy разом з продюсером M-Beat, увірвалась у кращу десятку музрейтингу Великобританії та стала першим jungle- хітом.
     Не минає і року, як ді-джей LTJ Bukem (лейбл Good Looking) виносить на драм-арену Intelligent drum’n’bass (або Atmospheric) - м’який, задумливий, схожий на музику прибою, майже лаунж, орієнтований на прослуховування в домашньому середовищі, позбавлений клубного драйву. Напрям, протилежний жорстким елементам рага-джанглу. А сам gangsta розгалужується на hardstep та jump-up, де відчутний вплив фанку (Mickey Finn, DJ Aphrodite).
     Drum’n’bass розганяється у своєму розвитку, у 1995 році з’являється jazz-step і dread bass (фішка – ефект реверсу – басової лінії, прокрученої задом наперед). Піратські станції Kool FM, Eruption FM, Rush FM 24 години на добу розносять d’n’b по всьому Лондону. Організовуються перші рейви, котрі збирають найрізноплановішу публіку, готову стрибати і божеволіти й при увімкненому світлі після закінчення вечірки. Формується ціла субкультура джанглістів.
     Далі саунд драму стає все ‘”темнішим”, домінує “холодний” біт, похмурий міцний бас і більш жорстке звучання. Це вже techstep з продюсерами Bad Company і Konflict на чолі, лейблами Emotif, No U-Turn. Drum’n’bass потроху переходить з піратських радіостанцій до комерційних і поширюється по всьому світу. З приходом міленіуму Fabio представляє слухачам liquid funk з елементами диско, хаусу та вокалом. Він завойовує танцмайданчики разом із метрами High Contrast, Logistics, Marcus Intalex, Nu:Tone, та в 2005 році стає найпопулярнішим піджанром драму. Паралельно з’являється dubwise (Digital, Spirit) та drumfunk (Fanu, Breakage, Fracture & Neptune), а також darkside, шалений ритм якого зводить з розуму меломанів до сьогодні.
     Це вже абсолютно новий рівень. Драм-вечірки збирають публіку в 10-15 тисяч чоловік, фести та рейви організовуються по всьому світу. Одні з найбільших – ”Піратська Станція” і ”World of Drum&Bass” щорічно ”зривають дах” молоді міста Санкт-Петербург.
     Сьогодні музика drum’n’bass розгалужена та наповнена новими елементами інших музичних стилів, аж до класичної музики (Omni Trio). Це experimental jungle – суцільний потік авторських думок, наповнений потойбічними звуками, обірваним басом та відгомоном інді-року (Twisted Science, Designer, T.Power). Це future step – новий піджанр драму, де змішані рок, реггі, хіп-хоп та багато іншого (Pendulum, DJ Fresh, Subfocus, The Force). Це neurofunk, котрий зараз набирає обертів популярності (Mindscape, Noisia, Phase, Prolix, Matrix), sambass – бразильські гарячі та веселі ритми драму, пляжі з сонцем і напівроздягнені дівчата (DJ Marky, Mad Zoo, Patricia Narx) , trancestep і techmospheric. Світова драм-сцена налічує сотні імен, зібраних з усіх континентів. Найпопулярнішими українськими d’n’b-виконавцями є VGK, Infuzoria, Purple Unit, DJ Oxygen, King of Zero, Pchel.
     Окрім вінілових платівок та звукової апаратури нічних клубів, drum’n’bass-треки широко використовуються у відеоіграх, автосимуляторах і 3D-шутерах, а також як саундтреки до комп’ютерних ігор. Найвідоміший приклад – радіостанція “MSX FM” у Grand Theft Auto III, де чути композиції лейблу Moving Shadow. Елементи драму використовує навіть поп-музика (Puretone, Girls Aloud). Почитати про цей музнапрям можна в щомісячних журналах Knowledge Magazine та ATM Magazine. Послухати – на Радіо Рекорд (Санкт-Петербург, 106,3 FM) у програмі “Піратська Станція”і “Шторм”, а також на британському BBC Radio One.
     Джангл-музику часто порівнюють із джазом. Відсутністю передбачуваності та затертих мотивів, ритмів, суцільними емоційними викидами та потоками думок, купою музичних прийомів та традицій, багатогранністю та яскравістю. Музика відчуттів, музика способу життя, музика не для загалу, а для обраних, тіло та мозок яких до неадекватності дико резонує від кожного біту та удару барабанів, увесь сет від початку до кінця. Музика як клубок драйву, як американські гірки, музика як життя…