«Бог приходить своєю дорогою, Бог приходить до кожного індивідуально»

"Боб був музичним посланцем Бога. Він був посередником між Богом і людьми ... У його працях багато з тих, хто вів безглузде життя, спрямоване до матеріального більше, ніж до духовного, знайшли себе: пісні Боба принесли їм просвітлення і духовне узвишшя".

Джуді Моуотт (Judy Mowatt)

Моя музика буде вічною. Може, я говорю дурниці, але коли щось знаємо, то можемо про це говорити. Моя музика буде вічною.

Боб Марлі
 

Роберт Неста Марлі народився 6 лютого 1945 року в маленькому селі Найн Майлз в парафії Св. Анни на Ямайці. Його батьком був білий офіцер Британського Військового Флоту Норвал Марлі. Через те, що сім’я Седелли не схвалювала стосунків його батьків, Бобу не часто вдавалося бачити батька. На жаль, той так і не дожив до часів, коли його син став відомим у всьому світі..
Наприкінці 60-их Боб Марлі разом зі своєю матір`ю переїжджає у столицю країни – Кінгстон. Там він зі своїми новими друзями, вихідцями із незаможних сімей, слухає радіо. Саме за допомогою радіо відбувалося знайомство з рок-н-ролом, який тільки зароджувався. Боб, покидає школу і починає працювати зварювальником. У вільний час він практикується у співі, в цьому йому допомагає Джо Хіггс. І от уже в 1963 році Боб Марлі збирає групу "The Wailers".
Дуже швидко "The Wailers" набирає популярності. І через деякий час група записує у студії «Studio One» сингл «I`m Still Waiting». Через деякий час групу залишають друзі Боба Марлі – Smith і Braithwaite, і Боб Марлі стає вокалістом групи. Успіх композиції "Simmer Down" був повною несподіванкою для музикантів. У 1964 році вона очолила рейтинг музичних композицій Ямайки. І це був далеко не єдиний успіх групи, але в 1966 році групу чекав розпад.
У цьому ж таки році Боб Марлі одружується з Рітою Андерсон (Rita Anderson). Він разом з дружиною і матір`ю, що вийшла заміж удруге, переїжджає до США. Однак менш ніж через півроку подружжя Марлі повертається на Ямайку, і Боб Марлі відновлює групу "The Wailers". Він стає голосом руху растаманів, що набирав у той час обертів.
У 1973 році група записує дебютний альбом "Catch a Fire" у студії Island Recrords. Цей альбом тепло зустріла публіка, а сам Боб Марлі домігся світової популярності.
У 1975 році група "The Wailers" випускає свій новий альбом "Natty Dread", основою для якого послужив матеріал, накопичений за кілька років роботи. Композиція "No Woman, No Cry" стала найбільш яскравою в альбомі. "Natty Dread" входить у Британський топ40 і топ100 США. У 1965 році виходить ще один альбом – "Rastaman Vibration", він стає ще більш успішним і потрапляє у ТОР10 США.
За підсумками опитування журналу "Rolling Stone", групі Боба Марлі присуджується звання кращої групи року (у 1976). Гурт успішно гастролює світом, але особливу увагу приділяє країнам третього світу, зокрема Африці. Часто виступи проводяться безкоштовно. На Ямайці лідери двох ворожих політичних утворень (Ямайська Робітнича Партія і Народна Національна Партія) зустрілися з Бобом і запропонували провести концерт. Концерт "One Love" відбувся 22 квітня 1978 року. Під час виступу Боб запросив Прем`єр-Міністра Менлі і лідера опозиції Сіґа приєднатися до нього на сцені, де вони взялися за руки. Це був небачений випадок в історії Ямайки. Завдяки цьому Боб Марлі у червні того ж року був удостоєний Медалі Миру, заснованої ООН.
У 1977 році Боб відмовився від останніх концертів в Європі, коли лікарі виявили в нього ракову пухлину у великому пальці правої ноги, яка була наслідком травми (футбол для Боба був одним із найулюбленіших занять після музики).Боб продовжував пропагувати реґґі, виступаючи в Японії, Австралії і Новій Зеландії. У 1980 році він побував у Зімбабве. Не звертаючи уваги на хворобу, він дав останній концерт 23 вересня 1980 року в Нью-Йорку в Стенлі Театрі. Музикант мав бажання повернутися до Ямайки, проте він був настільки виснаженим, що по дорозі додому його довелося госпіталізувати, і в лікарні в Маямі він і помер у віці 36-ти років 11 травня 1981 року. Його останні слова до сина були такими: «Money can`t buy life» (За гроші не можна купити життя).
Його тіло було перевезене на Ямайку і поміщене в спеціально споруджений мавзолей в рідному селі, в Найн Майлз. У склепі, поруч з ним, спочивають гітара «Les Paul», футбольний м`яч, згорток марихуани, Біблія і перстень, який він носив постійно (подарунок ефіопського принца, старшого сина Хайле Селассіе I). День похорону найславетнішого музиканта Ямайки було оголошено національним днем трауру.
Він хотів змінити цей світ на краще. Чи вдалося йому це? Мабуть, так, адже він залишив після себе пам’ять, яка не дозволить забути про те, ким ми маємо бути, і куди прямувати. Неважливо, якого кольору моя чи твоя шкіра, яка в нас з тобою національність чи в якого бога ми з тобою віримо. Важливо лише те, що ми повинні любити та оберігати одне одного, адже ми усі народились під одним небом. Любов та Мир мають керувати нашими серцями, а не жорстокість, агресія та ненависть.
З часу його смерті минуло вже 28 років, але люди у всьому світі пам’ятають і люблять його як і раніше. Як жаль, що такі Особистості йдуть від нас завчасно….

TRIASSA