Останнє моє сновидіння було досить веселим та вражаючим: я босоніж сковзався на льоду, який повністю покрив все наше місто. Згодом я побачив крутий спуск, який не зміг оминути і, з’їхавши униз, опинився у холодній воді річки Турія, де повторив долю героя Леонардо Ді Капріо з «Титаніка», себто потонув… Така розв’язка надає моєму сновидінню пригодницького жанру. Але це ще досить-таки простий сон, адже інколи насниться безглузда мішанина зі старих та нових подій життя, яку, взагалі, важко зрозуміти. Сни – це така собі суб’єктивна фантазія, яка об’єднує більшість людей, а декотрих націлює на створення різноманітних книг, де автори трактують видіння різними способами, відомими, мабуть, тільки їм. Це насторожує, адже особливо наївні все ж вірять всіляким байкам. Що ж вони несуть, загадкові голоси нашої свідомості? Справжню істину я намагався довідатись у львівського психолога Юлії Мединської, яка з радістю допомогла мені у створенні цієї статті.
   Макс: – Що таке сновидіння і яке місце йому відведене у психічній діяльності людини?
    Юлія: – Існують різні підходи у психології, неврології, які пояснюють, що таке сновидіння. Звернуся мінімально до теорії. Психоаналітики вважають, що психіка людини складається із кількох рівнів: свідоме, передсвідоме, несвідоме. У несвідомому містяться усі неактуальні, табуйовані, неважливі події життя. Між свідомим та несвідомим існує так звана цензура, яка не пропускає ті витіснені змісти до свідомості, аби вони не заважали нам, наприклад, зараз розмовляти. Коли людина спить, діяльність цієї цензури стає більш пасивною. Ті витіснені смисли прориваються до свідомості, але уже у спотвореному символічному вигляді. У результаті цього ми бачимо сновидіння, які в метафоричній формі оповідають про те, що відбувається у несвідомому. Засновник психоаналітичного напряму Зиґмунд Фройд казав, що «Сновидіння – це королівська дорога до несвідомого». Якщо узагальнити, то сновидіння – це такий собі фільм , який крутить нам наша підсвідома реальність.
    Макс: – Чи можна довіряти книгам, які тлумачать сни чи це все чтиво для наївних?
    Юлія: – Символіка кожного сну є індивідуальною для кожної людини. Ті символи, якими говорить моє несвідоме, залежить від мого особистого досвіду, від того, що я переживала. Ваше несвідоме мовить відповідно вам притаманними символами. Якась одна універсальна книга, що розшифровує символи, які підходять кожній людині, просто не можлива. Ті книжки можна розглядати, як навчальний матеріал для початківців, що хоче навчитися розтлумачувати мову власного несвідомого.
    Макс: – Що приховує лунатизм, і чи є він негативним проявом психіки?
   Юлія: – Лунатизм, на жаль, є негативним виявом психіки людини, тому що сноходіння, сноговоріння виникає тоді, коли у корі головного мозку є патологічні зони, їх називають вогнищами, які генерують електричну активність, не таку, як потрібно. Це є патологічна діяльність мозку, такі порушення діагностують при епілепсії. Не обов’язково лунатизм означає, що людина хвора на епілепсію, але це може бути першим сигналом захворювання. Якщо я стикаюсь із хворими на епілепсію або тими людьми, у яких є підозра хвороби, запитую, чи не було у них випадків лунатизму або надто яскравих сновидінь: із запахами, відчуттями, дуже жахливих снів.
    Макс: – Чи є у медицині визначення «віщого» сну?
    Юлія: – Визначення немає, але наше несвідоме, яке сприймає усю інформацію, також оцінює її. Припустімо, людина знаходиться у критичній ситуації. Так само, як працює свідомість над вирішенням проблем, так і несвідоме шукає шляхи виходу із кризи, які можуть з’явитися під час сну, як підказка. Але не обов’язково буквально віщий сон має збутися.
    Макс: – Чи може незряча людина бачити сни?
    Юлія: – Сни з’являються, спираючись на досвід власних п’яти органів відчуття. Якщо у незрячої людини відсутній лише один орган чуття, вона розрізняє звуки, дотики тощо, то і сни незрячої людини з’являються не у фільмах, картинках, а у звуковій чи дотиковій абстрактній формі. Макс: – Дякую за приємну і пізнавальну розмову.
    Тож не забуваймо гарно висипатись. Та запам’ятовувати все, що показує нам наш нічний снотеатр, а ще краще видіння записувати, адже потім завжди можна їх комусь розповісти, якщо звичайно ви (як і я) не вірите у всілякі забобони. На добраніч!!!