Зачинена простота |
Словесно-римовані комбінації і художні абстракції – такими мистецькими справами займається молодий ковельський творець Гарик. Намагаючись захопитися у розмові із героєм статті за найголовніше мене кидало у своїй цікавості від фантазії до буденщини.
- Звідки твої вірші, що ти в них вкладаєш?
- Це спостереження за навколишнім світом, людьми, бо я люблю спостерігати. Немає у них чогось вигаданого, усе з життя.
- Чого тобі не вистачає у житті?
- Мені не вистачає багато чого, якби я про це думав багато довелося б залізти у якусь депресію.
- Віриш, що те, що ти пишеш, буде жити довго?
- Через 10 років я подивлюся на свої вірші і скажу, що це відстій.
- Скандали у творчості – запорука популярності?
- Будь-який скандал додає популярності, але вона мені не потрібна. Я пишу лише для себе.
- А для чого тоді озвучуєш свою поезію і друкуєш її тут?
- Мені цікаво, як оцінять: те, що пишу: цікаво чи ні.
- Тобі вистачає впевненості у собі?
- Ні, я не самовпевнений, мабуть мені не вистачає егоїзму, аби думати, що я самодостатній. Всім чогось бракує.
- Що для тебе кращий бік життя?
- Мені подобається моя воля у творчості, а в житті спочатку потрібно побачити гіршу.
- Що скажеш про свої стосунки з олівцем?
- Я не вмію малювати як вчать у художніх школах. Те що я створюю на папері це просто абстрактне бачення, у кожному малюнку є думка і навіть історія.
- У твій світ вхід по запрошеннях?
- Ні, вхід по довірі! А здобути її важко. Я до певної міри замкнений.
- Митцям потрібне кохання. У тебе воно є?
- Кохання в мене ще не було. Я не знаю, чи вмію любити. Наступного разу, коли прийдеш, може, я вже когось кохатиму, тоді і розповім.
- Ти людина релігійна?
- Релігію не чіпаємо. Мої друзі та рідні сповідують різні релігії.
- Ти відчуваєш якісь впливи на себе?
- Тих, кому я поклоняюсь, нема. Я сам по собі, мабуть що…
- Жорстокість у мистецтві: дружиш з нею?
- Та ні, я добрий. Хоча мені подобається жорстоке артове кіно: «Слон», «Забавні ігри», «Вантаж 200».
Максим Івануха
СЛІДИ
Вже пізно,
На вулиці сніг, та горять ліхтарі.
Сліди на снігу.
Вони не мої,
Твої?
Сліди у дворі,
На порозі сліди.
Сліди я побачив на ґанку.
Звідки вони та до кого ішли?
У кого спинились до ранку?
Дійшли, не дійшли?
Зустрілись в дорозі.
Зморились і спати лягли,
Та, відпочивши, далі пішли.
Сліди на снігу...
На моєму порозі...
Постійно в дорозі.
Назавжди в дорозі.
Вічно в дорозі були –
Сліди, що я бачив вночі на снігу.
Сліди, що я бачив вночі на своєму порозі.
* * *
Порожні вулиці, холодні ліхтарі.
Опале листя під ногами.
Стовпи, дерева, світлофори, крани
Кафе та клумби, магазини та паркани,
Дорожні знаки, пішохідні переходи.
На зустріч йдуть самотні перехожі,
Один на одного не схожі.
І ти на зустріч їм ідеш, самотній теж...
А поруч десь лунають феєрверки
І хтось відчув себе щасливим в цей момент.
Гарик (Сергій Царук)
|
Обговорити |
Гарик, молодець!!! Гарно виступив на арт-вечорі в Ковелі. так тримати!! |
|
Дата публікації: 18.05.09 |
|
|
|
|
|
 |
Серпень 2016 |
 |
ПН |
ВТ |
СР |
ЧТ |
ПТ |
СБ |
ВС |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
|
|