Дідько, дідько, дідько... І знову закінчилось літо! Зникло, як моя улюблена права, зелена шкарпетка (народ хто знає де вона, дайте мені знати), розтануло, як кубик цукру-рафінату в гарячому чаї!
     Мене починає корчити, якщо я десь ненароком чую, що хтось каже: "Це було лише влітку". "Ні це було аж влітку!" - кричу я. Тому що літо – це така пора, коли кров кипить у жилах, коли мозок вимикається, а замість нього починаєш думати тим, на чому зазвичай сидиш, коли шукаєш пригод на те саме місце, і це тебе абсолютно не турбує, тому що літо! Коли вершиною твоїх мрій є пляшка з крижаною водою, коли купаєшся до судом, до посиніння губ, нігтів, шкіри, волосся, врешті-решт, лише тому, що в цю спеку можна розплавитись. Коли йдеш гуляти, а сонце ще не сіло, а повертаєшся, а воно вже зійшло... Коли таких, як ти, сотні! Їх об`єднує одне - вони неможливі без літа, а літо без них!

-NAV-