...Як воно було (погляд зсередини)

     Нагадаю, що батьком фестивалю є Олесь Доній та мистецьке об’єднання «Остання барикада», яким сильно дякуєм!
За кадром:
День перший
     Набагато людніший ніж вчора, організований приїзд-доїзд анархістів найколоритнішого штибу, які здебільшого погубилися на вчорашніх жеде та автостанціях. Пошуки місця для вкладання на ніч власного тіла, пошуки градусів у пляшках з-під мінералки, ознайомлення з траєкторією фестивальних дійств.
У кадрі:
     Екстравагантне дійство, що зі своєю анархістською репутацією просто-таки не поміщається у будь-які загальноприйняті формати – своєрідний вияв незалежності України, а також від нав’язаної попсової культури. Поєднання літератури та музики в рамках одного фестивалю стало родзинкою свята з Махном, а символічна постать Нестора Івановича – втіленням волі мистецького руху, правом на самовираження, перш за все в культурному плані. Ну і звичайно ж, патріотичне тло фестивалю – обов’язковий атрибут «Дня незалежності з Махном».
     Літературно-музичний андерграундовий фестиваль відбувався в основному на двох сценах славного міста Гуляйполе – великій та малій, що на стадіоні «Сільмаш» і в Будинку культури, а вели дійство запальні махновські хлопці Руслан Півень і Артем Полежака. Загалом, усе за сценарієм: саунд-чеки, проїзд тачанок гуляйпільськими просторами, козаки з оселедцями, анархісти з рушницями, театралізовані дійства на «Кінному полі», махновські читання з тачанки з участю таких поетів, як С. Поваляєва, С. Жадан, Г. Семенчук, Д. Лазуткін, О. Демченко, Л. Багірова, О. Чупа, а також білорусів, зокрема В. Рижкова, М. Мартисевича, Н. Манцевіча, В. Густава та ще багатьох не менш оригінальних творців поетичного слова.
На малій сцені розповідав свої «заборонені казки» Лірник, а в Будинку культури крутили фільми про Махна – словом, купа розваг на всі смаки й можливості змореного тіла аж до початку святкового концерту, який, власне, грали «Дримба Да Дзиґа», Сергій Жадан та «Собаки в космосі», «Фліт», «Топоркестра», Сергій Бабкін та «Мертвий півень». Але й на цьому крапки не поставиш: фаєр-шоу, барди, перфоманс від театру «homo ludens», пісенна ватра – такою була нічна програма першого фестивального дня.
За кадром:
     Вигуки: «Слава неньці Україні», кучкування навколо хлопця з гітарою, який співає «Лента за лентою», дружня трапеза в малознайомому колі, пошуки справжньої мінералки, бродіння по наметовому містечку, червоно-чорні, синьо-жовті прапори.
День другий
     Знаменитий махновський поетичний слем, анархічний і відвертий, який закінчився вигуками «суддю на мило» та продажем тільняшки Жадана за 50 гривень (такий собі аукціон). Продовжувалися літературні читання та показ фільмів, звичайно, теж махновських. На стадіоні, вже традиційний у фестивальному графіку, «Томатний лідер нації» згуртував бажаючих поцілити в обличчя рідних політиків помідорами, правда, обранці народу були не справжні, а намальовані. І, звичайно ж, «Поетичний боді-арт», теж традиційний, продовжив День незалежності на цілу шеренгу люду, охочого подивитися, як поети натхненно розмальовують оголені груди учасниць перфомансу.
     Зрештою, виступи «IQ-48» з Білорусі, «Крихітки Цахес» та гурту «Бум бокс» з України:-), гурту «Zdob si Zdub» з Молдови завершили фестивальний день, а фестивальну ніч завершили барди: В. Невельський, В. Пироженко, О. Саунд, Леся Рой та гурт «Телері», драм-фаєр програма і повстанська співанка.
За кадром:
     Непоетичний боді-арт, просто хлопець з гітарою, попивання залишків мінералки, графіті на стінках сусіднього намету, бажання зберігати свої фестивальні кеди, щоб дух анархізму був завжди з тобою, як пилюка, якою обліпило те панківське взуття. Ранок.