| Скалічена муза сміється |
Скалічена муза сміється,
розкраєна рана кровоточить,
капотить вода з крану,
ллється пісок в золотому
годиннику...
Ні! я у руки тобі не дамся,
чорна прірво жагучого депресу!
моя душа б"ється по кутках
кімнати,
та кімната - не прірва,
але стіни її... холодні,
а спогади живі, гарячі.
Тільки спогади - то минувшина,
тільки спогади - рана рубана,
рана в’їдлива геть на самому
серденьку,
доторкнулась струна гітари,
зачепила її й роздерла...
знову капає кров червона
геть додолу, крапля за краплею.
Бо минуле тепер - рана рубана,
бо минуле вже НЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ!
Надя Голядинець
|
|
|
|
|
 |
Квітень 2008 |
 |
| ПН |
ВТ |
СР |
ЧТ |
ПТ |
СБ |
ВС |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
| 7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
| 14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
| 21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
| 28 |
29 |
30 |
|
|
