Ви чули коли-небудь, як гупотить пульс? Ви відчували, як кров бігає жилами? У Вас ніколи не було такого відчуття, що вас ніби вивертає навиворіт? У мене було. І було це зовсім нещодавно, коли у нашому місті могутньою хвилею музики пропульсував фестиваль альтернативної музики «Артерія». Такого ще ніхто не бачив і не чув. Cкажу чесно, не вірила я і сама у те, що на наполегливості й ініціативі можна розбурхати таке море громадського неспокою (ну, в гарному сенсі цього слова).
    Почну з обладнання... відразу скидаю капелюха… звук потішив, освітлення також, а дим, узагалі, справив прекрасне враження. Відчула себе посеред туману, крізь який пробиваються могутні хвилі світла та звуку запрошених команд. А саме: «Інкунабула» (м. Львів), «SLAP» (м. Луцьк), «ХТМ» (м. Ковель), «Softminor» (м. Ковель), «Терпіння урвалось» (м. Рівне), «Мій батько п’є»(м. Рівне), … от саме і в такій послідовності виступали ці мегагурти альтернативи. Вони ощасливили всіх, хто прийшов на цей фест, зарядом такої енергії, яку словами описати просто неможливо. Люди шаленіли в буквальному сенсі цього слова. От коли птаху відітнути крила, він літати не зможе, так само і присутні… якщо у них забрати музику, вони просто впали б додолу, як птахи безкрилі… бо музика – то їхнє небо і їхні крила. Публіка у той вечір була досить різноманітна, і кожен вів себе по-різному. Хтось зайняв позицію «курочки на сідалі» і споглядав усе дійство з крісла. Інші ж просто відривалися біля сцени, їх у той момент абсолютно нічого не хвилювало. Але обидві, умовно кажучи, категорії глядачів отримували задоволення, бо для них відкривали душу через музику…
– класні львівські хлопаки, які просто порвали зал, бо як тільки залунали їхні народницькі мотиви у суміші з колоритним вокалом, присутні в залі встали і ринули до сцени, де разом із хлопцями „виспівували” улюблених пісень. Трішки страшно було спочатку дивитися на „м’ясорубку” попід сценою, але потім стало очевидним єдине… так треба, і людина, яка не живе музикою, цього не зрозуміє.
– луцький гурт потішив якістю вокалу і майстерністю читки. Досить гарно і не прісно, навіть деякою мірою феєрично. Також приємно здивували такою собі міні-прем’єрою, новенькою пісенькою «Для тебе». Навіть мізерні трабли зі звуком не змогли спаскудити цей виступ, особисто мені, скажу вам чесно, дуже сподобалось.
... так би мовити, про своє та рідне, що ж тут сказати… чи молодь у нас аж надто вибаглива, чи якісь маленькі зелені чоловічки шепнули народу на вушко щось відверто антипатійне, чи просто потрібен був антракт, але коли наші хлопці почали грати, народу під сценою стало чомусь значно менше, і на мене, як на оглядача, це не справило позитивного враження. Якщо коментувати цей виступ навіть сухо і не враховувати особисті вподобання, можу сказати, що це було дуже по-домашньому. Що мається на увазі? Веду мову про те, що учасники гурту досить вільно почували себе на сцені, не було затягнутості і закомплексованості. Склалося враження, що це не показовий виступ, а просто одна з якісних репетицій, і перед ними не повна зала, а просто декілька старих добрих друзів.
– от скільки буду я дивитися на них, стільки чомусь буду згадувати дитинство. Чесне слово, наскільки цей гурт безневинний у своєму загальному зовнішньому вигляді, стільки ж, та й навіть більше, вони унікальні у своїй музиці. Після концерту я чула дуже багато думок з приводу їхнього виступу, і всі ці думки якісно відрізнялись одна від одної… хоча якщо скласти все воєдино, то приблизно виходить, що гурт сам по собі, одразу прошу вибачення за настільки патетичне порівняння, росте у якості виконання, як тісто на дріжджах. «Велосипед вони не придумали», зате значно його вдосконалили.
– знайомі люди, знайомі звуки. Такий собі драйвовий н’ю-метал, як завжди з перчинкою. Бо ж хто сказав, що експерименти – то погано? Це ж тільки плюс, так само, як і приправи роблять страву пікантнішою, так і музичні варіації роблять музику цікавішою. На сцені показали гарне виконання і порадували всіх позитивом.
– місто Рівне… що тут скажеш, рівень є рівень. Вміють тримати планку якості – це точно про них. Круті хлопці, які показали дійсно суперовий виступ. Щиро, відверто, без зайвого „аля суперстарівського понту”… просто відмінно. Головне, що це було дуже потужно і живо… як і сама „АРТЕРІЯ”. Ну от, вам, мої любі, маленька характеристика дійства… можливо, щось не так, то не судіть строго, я намагалася не оминути жодного яскравого моменту… у всі свої два вуха дослухалася до кожнісінької нотки зіграної у той вечір, та й узагалі… я там була, і якщо пам’ятаєте питання, які я вам поставила на початку свого опису… то знайте, я все те пережила, я все те відчула… чого і вам бажаю, бо ж інколи навіть тим, кого запарила біологія, корисно дослухатися до свого організму, може, знайдете щось цікавеньке… на зразок „АРТЕРІЇ” )))