| Крамниця бажань |
Будьте обережні з мріями,інколи вони здійснюються!
Стук в двері.
- Добрий день! Вітаю вас у крамниці бажань, - мовить приємний жіночий голос. - Чого вам? Може, машину, мільйон, будинок...Щось більш масштабне?
- Добрий, - ледь чутно у відповідь, - Я сама...
- Перепрошую, але що? Давайте вам допоможу ,така гарна молода особа, а очі такі сумні, давайте вам гардероб обновимо - у „Крамниці бажань”, все потаємне стає явним!
- Ні, я сама вас покличу, можна води...- тіло повільно опускається на стілець біля столу попередніх замовлень.
- Що? ЩО З ВАМИ? Вам погано? Може, викликати швидку?
- Ні, залиште мене саму, мені потрібно зважитись на одне бажання...
- Ну, як скажете. Якщо що, то кличе.
- Добре.
Думки одна за одною виринали у її голові, вона повільно прокручувала усе пережите за останніх півроку, але найбільше її турбувало те, що трапилося тиждень тому, те, що не давало змоги спати вночі, те, що мучило німим питанням: „навіщо?” Він помер - не буквально - він помер для неї. Став привидом її і так не дуже нормального, а скоріше паранормального життя.
Все почалось з того моменту, коли Він зайнявся темними справами і змінився до невпізнання. Став дуже замкнутим, агресивним і, взагалі, той попередній ВІН десь зник, пропав, випарувався, як роса під палючим літнім сонцем. З незрозумілого та деколи аж занадто наївного романтика він перетворився на кіборга, який міг годинами мовчати і думати про щось далеке та незвідане.
Його поцілунки стали віддавати інеєм на її вустах, і в моменти тепер уже рідкої близькості він був схожим на приговореного до страти. Він став іншим...
Вона відчула все одразу, бо неможливо обманути серце, тим більше серце, яке кохає. Будь-які спроби дізнатись, у чому ж справа, присікались моментально або провокували грандіозну сварку.
Ніяких відповідей, ніяких виправдань, ніяких пояснень своєї поведінки... нічого.
Ця невідомість найбільше бісила її.
Він змінювався, вона теж. Він ставав агресивним, вона горіла у пеклі його пасиву щодо неї. Постійні непорозуміння, постійні сварки на порожньому місці-усе потроху день за днем підводило межу цих стосунків. Вони обоє розуміли, що це кінець, але поставити крапку не наважувався жоден. Щось не пускало, щось міцно тримало їх разом.
...продовження буде...:)
АТУМ
|
| Обговорити |
|
|
|
|
 |
Грудень 2008 |
 |
| ПН |
ВТ |
СР |
ЧТ |
ПТ |
СБ |
ВС |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
| 8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
| 15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
| 22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
| 29 |
30 |
31 |
|
|
