Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Самійло Підгірський

Самійло Підгірський
      Самійло Максимович Підгірський народився в селі Любитів Ковельського повіту у сім`ї заможного селянина. За Польщі жив у Ковелі. Підгірський стає активним діячем українського національ ного руху. Він один з найактивніших організаторів "П рос віти", "Рідної хати". Ще у 1917 році молодий Підгірський став редактором першої на Волині української газети - "Громадянин". У 1917 році обраний членом Центральної Ради у Києві.

     Адвокат Самійло Підгірський був першою людиною в повіті. Він стає послом Волині до сейму (1923-1927 р.), очолює українську парламентську репрезентацію. У 40-і роки він організатор громадсько-політичного життя Волині. Активіст і визначний діяч української національної партії. Ковельчани згадують цікавий факт діяльності Підгірського. Поляки прийняли рішення про будівництво костелу на місці захоронення французьких вояків, що загинули у 1812 році. Посол польського сейму від Волині пише листа до французького уряду про ганебну акцію. Делегація Франції запізнилась і кладовище було вже зруйноване. Компромісом цієї політичної ситуації було те, що поляки зобов`язалися побудувати пам`ятний знак, що й було зроблено. Знак стояв приблизно у східному кутку сьогоднішнього стадіону "Ковельсільмаш". Споконвіку відомо, що на чужих кістках щастя не буває, - костел було знищено у 1944 році.

     Прихід у 1939 році комуністично-радянської влади змусив С. Підгірського піти на нелегальне становище, а згодом взагалі виїхати з міста. Після приходу німців Самійло Підгірський стає начальником Ковельського повіту. Місцева українська влада робила все, аби зберегти український дух, всякими діями спонукала, щоб не відправляти українців на каторжні роботи до Німеччини. У 1943 році за активні зв`язки з УПА німці розстріляли дружину Підгірського Олександру, а пізніше Нану, її дочку від першого шлюбу.

      Перед приходом радянських військ активісти тодішньої української влади знали, що залишатися в місті - це смерть. Самійло залишився. Як писала дочка М. Пирогова: "Самійло втратив голову й спізнився на поїзд, хоч вагонів до Варшави давалося достатньо. Його просто забили й замучили місцеві комуністи". Хоч є й інша версія смерті. Він помер у Київській в`язниці у 1945 році. Так чи інакше спрацювала гільйотина сталінського терору.