Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Приїзд Івана Яковича Франка в с.Колодяжне

Приїзд Івана Яковича Франка в с.Колодяжне

      Село Колодяжне біля Ковеля, яке розкинулося серед мальовничих лісів в глибині волинського Полісся, так би і лишилось ніким не знаним, якби тут не поселилася сім`я Косачів-Петро Антонович (голова з`їзду мирових посередників), Олена Пчілка його дружина, поетеса, прозаїк, етнограф, фольклорист), їх шестеро дітей, серед них велика Леся Українка. Сюди зліталась, немов метелики на світло, навколишня інтелігенція. Точились розмови про різні суспільно-політичні, громадські, літературні справи. Випадкових людей серед волинського оточення Косачів не було. "Порожніх розмов "про погоду" чи пліток у нас в родині ніхто не любив. Тому товариства людей, що інших вищих інтересів не мають, батьки наші уникали",-згадувала Ізидора Косач-Борисова. До Колодяжного приїжджали люди з усіх куточків України, зліталися листи з усіх-усюд.

      Великою подією для сім`ї став приїзд у травні 1891 р. родини Франка. Знайомство обох родин галицької й волинської почалося з приїзду Михайла Драгоманова до Львова. 1876 року він побував на університетській лекції професора Омеляна Огоновського й познайомився з його студентами Михайлом Павликом та Іваном Франком, розпочав з ними листування. Драгоманов з великим ентузіазмом розповідав киянам про цей край та його людей. Саме від свого брата Олена Пчілка дізналася про Франка. Спробувала співпрацювати з ним. У середині листопада 1879 року Франко сповіщав Драгоманову, що одержав від Олени Пчілки статтю про чиновників (цю статтю пізніше забрала поліція під час обшуку), а з його листа від 2 січня 1879 року дізнаємось, що мав можливість познайомитися з Лесиними батьками особисто. У 1880-х роках Олена Пчілка уже співпрацювала з редакціями "Світу", "Зорі". Франко постійно листувався з Оленою Пчілкою. Він цінував її як письменницю. Радилась Ольга Петрівна з Франком стосовно долі Михайла Драгоманова, який тяжко захворів, про літературні справи. Іван Якович просив, щоб Олена Пчілка пильніше придивлялася до його нареченої Ольги Хоружинської, яку та раніше знала. Родина Косачів дружила з родиною? Ольги Хоружинської. Чоловік її сестри, Єлисей Купріянович Трегубов належав до київської "Громади", як і Петро Антонович Косач. Трегубови не раз гостювали в Колодяжному, чоловічою компанією вирушали на полювання. Під час перебування в Києві Олена Пчілка добре пізнала Ольгу Хоружинську. В одному з листів пише Франкові: "Отже, скажу Вам -це золото, не дівчина! Она просто очарувала мене! Яка она мила, щира, добра, симпатична, і до того як она розвилась за сі роки, як пройнялась ідеєю українства." Ця рекомендація посприяла одруженню.

     Ще перед шлюбом Ольги з Іваном Франком Олена Пчілка запросила молоде подружжя до Колодяжного, про що дізнаємося з листа Івана Франка від 25 березня 1886 року: "Олені Пчілці низенько кланяюсь і дочку її (хоч незнайому мені особисто, але знану по письмам) поздоровляю, її запросини пробути кілька день в Колодяжному дуже мене врадували, і я радо на се згоджуюсь, тим більше, що багато дечого буду мав з нею поговорити".

     Але молоде подружжя спочатку з Києва поїхало до Львова. Мине аж п`ять років, поки сім`я Франків завітає до Косачів. Ольга Франко дуже хотіла бачити Полісся, провести ціле літо в Колодяжному. Разом з тим вона турбувалась про своїх маленьких діток (найстаршому хлопчикові було не більше 4-х років). Тому в листі до Олени Пчілки й питає, як їхати, де краще купити молока найменшій дитині, до якого року в Росії треба брати квитки дітям. Турботи були безпідставні: Косачі брали на себе весь побут гостей. "Ні о яких "стісненіях", про які Вам може хто говоритиме не думайте: живемо цілком на "лоні природи" свого хутору, - простору, поміщення скільки хочеш, всякого молока і "плодов земних" далебі нікуди дівать! - одно тілько раджу Вам: не набирайте багато нарядів, ні собі, ні дітям, бо ми ходимо так просто, як може й не думаєте."

     Леся Українка теж з великим нетерпінням чекала цих гостей. Вона, на жаль повинна була їхати на лікування до Євпаторії. "Вже то, певне, така моя доля, - жалілася в листі до Ольги Франко, - що, як тільки приїде до нас на літо хто цікавий, то я мушу втікати десь так, де мені зовсім не хочеться, як би от тепер у ту Євпаторію. Приїздіть до нас хутчіш, аби я могла хоч ромовитися з Вами про все як слід.

     У Ковелі Франки мали бути 18 травня 1891р. за старим стилем. Прибули 21-го, в суботу. Ще застали Лесю Українку. Саме їй доручили батьки вітати дорогих гостей, бо самі змушені були на короткий час поїхати до Києва. Лист Івана Франка до Михайла Драгоманова про наїзд його сім`ї на Волинь містить багату інформацію про цю знаменну зустріч двох родин. "Приїхавши в Колодяжне, не застали дома ані Ольги Петрівни, ані Петра Антоновича, тільки самих дітей, обоє приїхали тільки в понеділок." Була, отже, нагода для розмов Лесі Українки з Іваном Франком, бо ж її батьки, повернувшись з Києва, засипали гостей столичними новинами.

     У Колодяжному Франко пробув тиждень. Улюбленим місцем родинних бесід у садибі Косачів був стіл під велетенським каштаном, обвішеним лампіонами. Спілкуючись з Лесею Українкою, І. Я. Франко, очевидно, ділився своїми творчими задумами, познайомився з її творами, її дуже вразили Каменяреві вірші "Із дневника". В одному з листів з Італії вона пише: "Так от при Ваших віршах я згадала собі, як давно колись ще в Колодяжному, Ви розповідали мені план однієї драми, що здався мені надзвичайно цікавим і оригінальним, потім елементи з нього я пізнала в "Кам`яній душі" і щиро призналась Вам, що від плану більшого сподівалась".

    Перебуваючи в Колодяжному, І. Я. Франко любив відпочивати біля ставка, ловив в`юнів. Та йому необхідно було повертатися до Львова. Після відвідин Колодяжного Франко ще прихильніше почав ставитися до Лесі Українки. Свідченням цього є підготовка першої збірки письменниці "На крилах пісень." Збереглось цікаве листування Олени Пчілки, Лесі Українки з Франком, у наступні після цих відвідин роки. 1893 року за сприяння І.Франка вийшла перша поетична збірка Лесі Українки.

    Дружина І. Я. Франка в Колодяжному залишилася до середини вересня, дуже їй тут подобалось. "Єй-богу, признаюсь, що я так останніми днями привикла до Вас, що лишитись хвилину без Вас було мені дуже прикро...як чоловіку буває потрібна вода (а найбільше після чогось солоного), так мені була мила, пожадана Ваша присутність,"- так писала пані Франкова вже після повернення до Львова.

     Сини Франка подружилися з Косачівською дітворою, розважалися серед чарівної поліської природи. Косачі Франкових дітей жартівливо називали "лисами". Але діти є діти. Часом виникали і непорозуміння. Був такий випадок, що Тарас набив наймолодшу Лесину сестричку Ізидору. Леся в одному з своїх листів з Євпаторії пише: "Тішуся я що вдома все гаразд, сподіваюся, що Дроздові бойові рани досі вже загоїлись. Однак, як бачу, "закордонні брати завзяті!". Після від`їзду Франків з Колодяжного П. А. Косач мусив дати пояснення про їх перебування, радив Івану Яковичу писати листи "з осторогою". З листа Олени Пчілки до Івана Франка: "З моїх запросин п. Олесі з дітьми-зроблено "вопрос": оце недавно було навіть формальне запитання: "чого то жила вона у нас, чого приїздили Ви, чого встановлялись ми у Львові? З сього всього виходять "стосунки" з "ворогами". Не хотять люди вірити, що може бути знайомість і навіть приятельство без всякої політики". Сказали-"стережіться".

    Франки були безмежно вдячні за підтримку, допомогу, відпочинок. У вересні Франко у вдячно-виправдальному листі Ользі Петрівні дякує "за ту безконечну, справді материнську доброту і терпеливість, з якою Ви, зайняті своїми власними клопотами і гризотами, піклувалися ще й моєю сім`єю через усе літо". І далі: "прийміть щиру подяку і запевнення, що Вас високо поважаю".

    Тісними, глибокими і об`ємними були подальші стосунки родин Косачів і Франків. Це тема для окремої розмови. Але, безперечно, тихі травневі вечори в Колодяжному, проведені за розмовами, обмін життєвим досвідом між жінками - про виховання дітей, приготування страв (впевнена, це також обов`язково було, хоч історія документальних свідчень і не зберегла), фізичний відпочинок, зрештою, добре, свіже домашнє харчування тільки посприяло дружбі двох великих родин, їхній духовній спорідненості.