Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

З історії Ковельського міського архіву

З історії Ковельського міського архіву
Із возз`єднанням Західної України із УРСР в 1939 році у нашому краї розпочалось архівне будівництво за зразком радянського архівознавства. В радянській Україні ще в березні 1939 року архівні установи були передані до системи органів НКВС УРСР, що призвело до заанґажованості архівної справи відомчими інтересами комісаріату внутрішніх справ, її повної засекреченості.

Головним завданням, яке ставили Архівні відділи НКВС УРСР та УНКВС по Волинській області перед райміськархівами, було організація обліку та забезпечення збереженості архівних документів колишніх польських державних установ, інших організацій, підприємств та приватних осіб.

16.03.40 облвиконком приймає постанову №794 "Про охорону архівних матеріалів по м.Луцьк та по районах Волинської області", яка зобов`язала міськради і райвиконкоми забезпечити райміськархіви штатними працівниками, підкресливши при цьому, що персональний склад погоджується в начальника відділу НКВС, а вже після цього - в архівному відділі області. В травні 1940 року начальник архівного відділу УНКВС по Волинській області повідомляє в архівний відділ НКВС УРСР про те, що рай архіви ще не організовані, приміщення їм не виділялось, штати не укомплектовані. Однією з головних причин відсутності штатних одиниць начальник відділу називає низьку зарплату.

Перед архівним відділом області на друге півріччя ставилось завдання: завершення всіх секретних фондів та прискорення їх розробки з оперативною метою. Встановлювався термін виконання: 2-3 місяці. А сама інструкція пор облік контрреволюційного елементу за архівними документами (шпигуни, члени контрреволюційних урядів, секретні агенти тощо) була надіслана в обласні архіви ще в 1939 році.

Як випливає із документів, що збереглися, архівні документи в м.Ковелі накопичувалися, велася їх обробка з оперативною метою. Таким видом роботи займався міський відділ НКВС. Міський архів у місті існував формально, був створений лише на папері, оскільки посада завідувача станом на 20 травня 1941 року залишалася вакантною. Очевидно останнім передвоєнним документом із м.Ковеля в архівний відділ був лист начальнику штабу п/я 71 генерал-майора Рогозного від 14.06.41, в якому він повідомляв, що в підвалах військової частини зберігається чимало документів польського повітового управління, а також просить вказані документи забрати в архів. На листі Рогозного стоїть резолюція: "Виїхати в м.Ковель та вияснити становище". Підпис начальника архівного відділу і дата: 21.06.41. Наступного дня розпочалась війна.

Питання післявоєнного відновлення діяльності архівних органів піднімається в ході визволення Волинської області. Ще ідуть бої за визволення м.Ковеля, Старовижівського, Ратнівського та інших районів, а вже в квітні 1944 року розіслана директива начальника УНКВС по Волинській області підполковника держбезпеки Яковенка всім начальникам міскрайвідділів НКВС звільнених районів з вимогою негайно організувати райміськархіви, підібрати відповідного працівника; до підбору кандидатури підійти серйозно, провести різнопланову перевірку її ділової і політичної надійності.

Директива містила в собі завдання збору документів установ, організацій і підприємств, що діяли при окупаційному режимі; вказувались види документів, висувалась заборона знищення будь-яких документів.

Про виконання цієї директиви начальники міськрайвідділів повинні були доповідати щоденно.

Одночасно із цим документом підготовлені і надіслані на місця директиви секретаря обкому ВЛКСМ, відділу народної освіти, відділу державних архівів області про виявлення і передачу в архіви всіх документів незалежно від їх походження і часу виникнення.

22.07.44 Волинський облвиконком приймає постанову №131 "Про збирання та збереження документальних матеріалів Вітчизняної війни радянського народу проти німецьких окупантів". Постанова окреслювала основні завдання і методи їх виконання, види документів на різних носіях (паперові, фото-, кіно документи). Категорично заборонялось знищувати будь-які документи без дозволу управління державними архівами та його органів на місцях. "За знищення документів без дозволу винні будуть притягатися до відповідальності за законами військового часу",- такою фразою закінчувалася постанова.

Діяльність Ковельського держміськархіву відновилась незабаром після звільнення міста. Вже 1 вересня 1944 року на посаду завідувача був призначений Шульгач Микита Степанович. Підбір кадрів здійснювався відділом кадрів УНКВС по Волинській області. Працювати в архіві могла тільки благонадійна, лояльна компартійному режиму людина.

Архівні документи довоєнного періоду в м.Ковелі були знищені повністю під час окупації німецькими військами.

На час перевірки діяльності міського архіву в червні 1945 року в сховищі зберігалися тільки 250 одиниць брошур 1936-1941 років видання (Конституції СРСР та УРСР, Положення про вибори у Верховні Ради СРСР та УРСР тощо). Вцілілі документи періоду окупації на час перевірки, зібрані міським архівом в місті, були передані в облархів в кількості 1703 од.зб. та 6 пакетів листівок, плакатів і відозв.

В 1944-1945 роках райміськархіви працювали також на оперативні відділи НКВС. За документами, що вціліли (гебіткомісаріат, міська управа, газетні фонди тощо), складалися списки та картотека на осіб каральних та адміністративних органів окупаційного періоду, працівників газет, авторів антирадянських статей, членів націоналістичних організацій, таємних агентів та ін.

Одночасно архів збирав документи пор звірства і злочини нацистів, а також документи, що могли слугувати в наукових (плани, карти корисних копалин, схеми комунікацій тощо) та агітаційно-пропагандистських цілях.

Паралельно із збором документів, складанням списків для оперативників НКВС завідувачі райміськархіву мусили дбати про ремонт і обладнання архівосховищ, а оскільки місто було практично зруйноване в ході боїв, то це завдання було надзвичайно нелегким. До того ж необхідно було прискореними темпами проводити науково-технічне опрацювання документів. Так, на нараді завідувачів в березні 1948 року Шульгач М.С. доповідав, що в місті Ковелі упорядковані всі документи за 1944-1946 роки, а в більшості установ - за 1947 рік.

Головними проблемами, що стримували розвиток архівної справи в м.Ковелі в повоєнні роки, був низький освітній ценз архівістів та не завжди відповідне ставлення до архівів керівників різного рівня, а також відсутність необхідних приміщень, які б забезпечували схоронність документів.

Діяльність експертно-перевірної комісії обласного архіву часто зводилась лише до перегляду справ, переліків справ, які пропонувались до знищення.

Потягом 40-50-х років ішло інтенсивне накопичення в держархіві всіх установ, організацій і підприємств, що діяли в місті, в т.ч. на зберігання надходили документи тимчасового зберігання та з особового складу. Деякі зміни в комплектуванні документів відбулися в кінці 50-х років, на початку 60-х років. Держархіви відмовилися від прийняття документів невеликих установ, зосередивши увагу на установах і підприємствах республіканського рівня. Важливим заходом також було повернення діючим установам документів з особового складу, що дозволило вивільнити місце в переповнених сховищах та зменшити навантаження на завідувача в питанні видачі довідок соціально-правового характеру.

Станом на березень 1961 року документи з особового складу зберігалися в декількох місцях (за 1944-1950 роки - в облархіві, за 1951-1955 роки - в міськархіві, за 1956-1960 роки - у відомчих архівах). Це значно утруднювало пошук даних громадянам. Тому про передачу документів з особового складу діючим установам було прийняте рішення облвиконкому від 13.03.61 №255. Повернення документів велось інтенсивними темпами, вже у вересні 1961 року було повернуто майже половину фондів. В 1962 році даний вид роботи був виконаний.

Одночасно було перебудовано роботу експертно-перевірної комісії облархіву. В нових умовах ЕПК розглядала не лише списки відібраних до знищення документів, але зосередила увагу на відборі документів на постійне зберігання. Таким чином архівісти економили час, уникнувши роботи з непотрібними матеріалами, а також не захаращувалось приміщення архівосховищ держміськархіву, оскільки експертизу цінності документів почали проводити в діючих установах. В червні 1960 року відбулися зміни в управлінні архівною галуззю: Архівне управління республіки було підпорядковане Раді Міністрів УРСР. Але передача управління з-під контролю МВС не виправдала надій на демократизацію галузі, хоча в другій половині 50-х - 60-х роках було деяке послаблення партійно-урядового тиску. Згодом починається чергове посилення контролю за діяльністю архівів. Новим стало те, що архіви перестали планувати і виконувати такий вид роботи, як використання архівних документів з оперативною метою.

Важливе місце в архівній справі має науково-технічне опрацювання документів в низових структурах, адже саме вони є джерелами комплектування архівів і саме вони створюють документальну базу фундаментальної історичної науки. Тому Ковельський міськвиконком 3 липня 1974 року розпорядженням №67 створює госпрозрахункову групу при Ковельському держміськархіві, метою діяльності якої є упорядкування документів в установах, організаціях і на підприємствах міста. 13 грудня 1988 року рішенням міськвиконкому зареєстрований статут кооперативу "Архівіст". Госпгрупа працювала до травня 1999 року, кооператив перереєстровується в мале приватне підприємство "Інсайт" і продовжує працювати. За період своєї діяльності і госпгрупа, і кооператив внесли чималий вклад в спільну справу забезпечення надходження документів в держміськархів, їх досягнення важко переоцінити. З року в рік якість виконання роботи покращувалась, на даний період всі роботи проводяться у відповідності з вимогами Держкомархівів України.

Завдання і функції держміськархіву у 80-х роках суттєво не змінилися. Це: комплектування архіву документами установ списку № 1, їх упорядкування, створення науково-довідкового апарату до них, забезпечення схоронності документів та їх повноцінного використання. Тогочасні ідеологічні пріоритети забезпечували передовсім опрацювання документів органів радянської влади, народного контролю, відділів виконкому тощо.

Відновлення в серпні 1991 року державної незалежності України особливих змін в діяльності держміськархіву не викликало. Одним із провідних напрямів діяльності центральних органів - Головархіву України - стало створення правової бази організації та розвитку архівної справи протягом першого десятиріччя існування незалежної держави. Держміськархів працював над поповненням Національного архівного фонду документами, що відображали стан розбудови державності в нашому регіоні.

Відповідно до Указів Президента України "Про комерціалізацію державноьторгівлі і громадського харчування та Про комерціалізацію діяльності підприємств і організацій сфери послуг" і в зв`язку з ліквідацією окремих структур в місті міськвиконком своїм рішенням від 11.05.93 №107 створив в держміськархіві структурний підрозділ для зберігання документів з особового складу ліквідованих організацій і підприємств. На підрозділ покладено завдання збирання документів, забезпечення їх схоронності та повного використання.

Протягом 10 років існування підрозділу прийнято 4093 справи з особового складу від 61 установи, організацій чи підприємства, що були ліквідовані або реорганізовані, різних форм власності. Для забезпечення видачі довідок соціально-правового характеру за даними документами в штат архіву введена одиниця спеціаліста 1-ї категорії. Документи підрозділу використовуються досить інтенсивно. Так, в 2001 році за документами архіву видано 450 довідок; в 2002 році - 591 довідка; на 01.06.03 - 460 довідок. Таким чином, є стійка тенденція до зростання кількості виданих довідок. 31 липня 2002 року сесія Ковельської міської ради на базі держміськархіву створила архівний відділ виконавчого комітету міськради. Рішення прийняте у відповідності з вимогами нової редакції Закону України "Про Національний фонд і архівні установи". Функції архівного відділу залишились такими, як і держміськархіву.

На сьогоднішній день відділ зберігає документи 82 фондів в кількості 9163 справи; із них:
- 20 фондів з документами постійного зберігання (5-65 справ);
- 61 фонд з документами з особового складу (4083 справ);
- 1 фонд з документами особового походження (15 справ) ветеранів 47-ї армії 1-го Білоруського фронту.