Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Ковель: історія, здобутки, перспективи

Ковель: історія, здобутки, перспективи
     На мальовничій рівнині західного Полісся, над берегами тихоплинної річки Турії, у самому географічному центрі Волині розташувалось місто Ковель, місто працьовитих і талановитих людей, розвиненої економічної, соціальної, культурної інфраструктури та хорошого благоустрою, місто особливої величі і самобутньої краси, з багатим історичним минулим та достойним майбутнім.

      Знаходиться за 70 км від обласного центру - м. Луцька та за 65 км від автопереходу Ягодин-Дорогуськ. Займає площу в 4,7 тисяч гетитів.

      Ковель - одне з найдавніших міст Волині. Археологічними розкопками доведено існування тут поселення мідно-кам`яної доби (середина НІ тис. до н. е.). На одному з островів, омитих рукавами Турії, постала найстаріша людська оселя-стоянка. Про її існування свідчать археологічні знахідки: кам`яні сокирки, стріли, серпи, бронзові наконечники, списи тощо.

      З історично відомих часів Волинь належала руським князям. Спочатку давньоруське населення волинян входило до складу Володимирського, а згодом Волинсько-Галицького князівства.

      Наші давні пращури знаходили у надрах землі багаті поклади залізної руди, з якої виплавляли метал, щоб виготовляти знаряддя праці, зброю. За давньою легендою першими поселенцями тутешньої місцевості були ковалі, тому і село назвали Ковле. З часом це слово трансформувалось у сучасну назву міста.

      Історичні відомості про село відносяться до початку XIV століття, коли литовський князь Гедимін віддав Ковле своєму внуку Федору Сангушко.

      1518 року місто здобуло самоврядування, закріплене магдебурзьким правом. Згідно грамоти польського короля Сигізмунда І, прийнятої у Бересті 24 грудня 1518 року Василю Сангушко було дозволено "закласти у своєму селі Ковле місто на магдебурзькому праві, заселити його і щорічно влаштовувати дві ярмарки". Серед нових поселенців згадуються українці, поляки, євреї, татари і вірмени.

      У 1536 році у місті по вул. Володимирській було відкрито митну комору, про що свідчить грамота: "Усі купці, котрі зі Солею з Дрогобича ідуть, ніде більше не платити мита, тільки у Володимирі і в Ковлі". У 1543 році дружина польського короля Сигізмунда І, Бона, виміняла Ковельську волость з прилеглими селами у Василя Сангушка, взамін на поселення Смоляни, Обольце, Горволь. Ковель переходить в управління королівських старосте, які турбувались про благоустрій міста і волості, розпоряджалися королівськими прибутками, чинили суд і розправу над шляхтою і селянами. У своїх діях староста керувались Литовським або Волинським Статутом (1529 р.) та особливими королівськими наказами. Першим ковельським старостою при королеві Боні був Богдан Семашко, який отримав від неї наказ про податки і повинності міщан ковельських. За магдебурзьким правом адміністративні та господарські функції управління виконували бургомістр та троє ратманів. Міщани щорічно у перший понеділок Нового року вибирали ратманів, і один з них виконував обов`язки бургомістра. Міський суд складався з війта та лавників. Війт обирався на все життя. Лавників, так званих народних засідателів обирали міщани із свого середовища.

      Основу економіки міста становило дрібне товарне виробництво, яке забезпечувало потреби місцевого ринку. Реалізовувалась в основному продукція ремісників, які об`єднувалися у цехи або корпорації, що мали свої окремі статути, казну, зброю, печатки хоругви. У XVI ст. у Ковелі були цехи: грабарський, шевський, шаповальський, панчошницький, пекарський, різницький, кравецький та кушнірський. Цехи виставляли свою продукцію на міських торгах і ярмарках. На той час, ярмарки влаштовувалися двічі на рік - на релігійні свята (на Воздвиження Христа Господнього, і на четвертий день після Різдва) і продовжувались по цілому тижню. Щоп`ятниці селяни з усієї волості звозили на торги віск, хміль, мед, худобу, масло, молоко, сир, птицю, тощо.

      З 1564 по 1583 р. Ковель належав російському емігранту Андрієві Курбському. За згоду служити Польський короні, король щедро нагородив князя, подарувавши йому Ковель, Вижву, Миляновичі та 28 прилеглих до них волинських сіл. Курбський іменував себе князем Ковельським, на грамотах підписувався "Княжа на Ковлю". Помер князь, хворіючи, у Ковелі у 1583 році. Є версія, що тіло його, згідно заповіту, який він залишив своїй дружині Олександрі Семашко, перенесли до села Вербки, що в п`яти кілометрах на північ від Ковеля, і там поховали. Ковельські землі перейшли у володіння княгині Семашко. Вироком королівського суду від 5 травня 1590 року Олександру Семашко та її дітей позбавлено Ковельського маєтку. У червні місто переходить в управління Андрію Фірлею.

      Будинки у місті були виключно дерев`яними. Навіть Ковельська ратуша, де містився магістрат і суд, теж були дерев`яні. Серед старих вулиць згадуються назви: Жидівська, Козий Базар, Пекарська, Заріччя та Ксьондзівська.

     Події визвольної війни українського народу, яку очолив Богдан Хмельницький 1648-1654 рр. не обминули і Ковеля. На Ковельщині та сусідніх землях діяло кілька селянських повстанських загонів. У 1652-1653 рр. під Ковелем стояв добре озброєний гарнізон війська польського, котре очолював гетьман Станіслав Потоцький. Війна призвела до занепаду польської держави. Цим скористались три великі держави: Австрія, Росія і Прусія, поділивши Польщу між собою. З 1795 року (після третього поділу Польщі) Ковель стає повітовим містом Волинської губернії царської Росії. У 1846 році у складі археографічної експедиції для розбору старих актів під керівництвом М. Іванішева на Волині перебував Тарас Шевченко.

     У Ковелі здобув початкову освіту історик, археолог, етнограф із світовим іменем Олександр Цинкаловський. У Колодяжному, що у восьми кілометрах від Ковеля з 1882 по 1887 роки та з 1891 по 1895 роки жила видатна українська письменниця і поетеса Леся Українка. Написала близько 80-ти творів. У Ковелі Леся Українка користувалась послугами Поштово-телеграфної контори, Банку взаємного кредиту, аптеки Фрідріксона, станції Ковель.

     У 1898 році у повітовій лікарні працює лікарем Модест Левицький, згодом відомий письменник, композитор і культурний діяч.

     У 1901-1904 роках у міському двокласному училищі викладає курс малювання і креслення самобутній волинський художник Андроник Лазарчук, який народився у селі Уховецьк Ковельського повіту.

     Бурхливий економічний розвиток міста припадає на другу половину XIX ст., чому сприяло спорудження залізниці. Перша залізнична гілка була побудована у 1850-60-х рр. і з`єднала Київ-Ковель-Брест. У 1873 р. прокладено залізницю через Сарни-Рівне-Здолбунів-Ковель-Брест, у 1877 р. побудовано гілку Ковель-Холм. Розвивається промисловість, в декілька разів зростає населення (у 1863 р. - 3646 жителів, у 1897 р. - 15116 чоловік). Ковель стає залізничним центром волинського Полісся, третім за значимістю містом у Волинській губернії після Житомира та Рівного.

     У 1907 р. споруджено новий залізничний вокзал за проектом відомого архітектора Олександра Вербицького. Будуються кількаповерхові будинки. Деякі з них і досі збереглись у центрі міста.

     На початку XX ст. відкрито 14 готелей: Софія, Брістоль, Вікторія, Петербурзький, Метрополь, Краківський, Комерційний, Версаль, Гранд-отель та інші.

     Працюють тютюнова фабрика, винний склад, друкарня, книгарня, дві лікарні, аптека, школи, гімназія, залізничне і міське училища. Діє п`ять церковних храмів. З 1895 року у місті діяли фото-салони Аріеля Епштейна і Хави Горіна. З початку XX ст. відомі імена інших фотографів: Г. Цігельмана, Я. Тихоцького, З. Геллера, Г. Левіна, Е. Ковальчука, М. Терера тощо. Поштові листівка видавництв Готліба і Менделя зберегли для нас Ковель таким, яким його бачили Косачі.

     В роки австрійсько-німецької окупації в Ковелі діяв стрілецький комісаріат на чолі з відомим громадсько-політичним діячем Дмитром Вітовським. Комісаріат займався вербуванням добровольців у легіони українських січових стрільців, які воювали у складі австро-угорської армії. Вітовський створив свою систему шкільництва, керуючись власним досвідом, набутим перед війною у громадській праці серед селян, сприяв відкриттю на Ковельщині народних шкіл, організовував курси для неграмотних.

     Перша світова війна і революція завдала місту відчутних втрат. Опинившись під Польщею, ковельчани відбудовують його, незважаючи на національний гніт і політичний геноцид, боряться з поневоленням і, закономірно, у вересні 1939 року приходять до об`єднання із Східною Україною.

     Надзвичайно важкі випробування принесла сюди Друга світова війна. За чотири роки окупації у Ковельському районі гітлерівці знищили 35 тисяч мирних жителів та військовополонених. Героїчна боротьба при звільненні Ковеля продовжувалась 127 днів і ночей, після якої лишилися руїни і попелища. Під Ковелем загинуло 15 тисяч воїнів, 5 тисяч ковельчан віком від 15 років і старше було вивезено на примусові роботи до Німеччини. З 4000 житлових будинків, що були до війни німці зруйнували 2944. Розмір індивідуальних збитків ковельчан становив понад 202 млн. крб. 6 липня 1944 року радянські війська увійшли в Ковель. Ковельська наступальна операція завершилась 20 липня 1944 року. Німці відступили за Буг.

     Ковельчани беруться за відбудову міста. Завдяки їх самовідданій праці в короткі строки відновила роботу залізниця, стали до ладу переробні підприємства, відбудовано житло, об`єкти соціально-культурної сфери. Слави міста-красеня із високим рівнем економічного та соціально-культурного розвитку Ковель набув у другій половині минулого століття.

     Основною рисою ковельчан завжди була працьовитість. Вони споруджують завод "Ковельсільмаш", нові об`єкти переробки, зокрема, м`ясокомбінат, молокозавод, хлібзавод, заводи продтоварів, меблевий комбінат, швейну фабрику, житло, будинки культури, кінотеатри і т. п. Місто стає одним з найгарніших в Україні і відомим у Європі. Історія Ковеля - надзвичайно багатогранна, її торкнулася литовсько-руське управління і панування Речі Посполитої, царсько-російська колонізація і австро-угорське управління, сталінська диктатура і гітлерівська окупація, комуністично-радянська система і становлення незалежності України. Були злети і падіння, але завжди місто залишалося самобутнім, у своїй неповторній красі, зі своїми звичаями, традиціями, культурою.

     Ковель сьогодні - друге за значимістю місто Волині. Це - потужній залізничний вузол Західної України, який має вагоме стратегічне значення для держави, з`єднуючи її з багатьма європейськими країнами. Станція Ковель, вагонне депо, локомотивне депо, дистанція колії, вузол сигналізації зв`язку, мостопоїзд - це неповний перелік високомеханізованих підприємств, що складають структуру вузла.

     Зі станції Ковель щоденно відправляються поїзди до Києва, Москви, Одеси, Сімферополя, Львова, Варшави та інших міст, курсує 16 приміських поїздів.

     В 2001-му році реконструйовано залізничний вокзал, проведена електрифікація залізничного вузла та дільниці колії сполученням Ковель-Ківерці.

     За останні роки значно розширилась мережа автобусних маршрутів. Крім основного перевізника ВАТ "Ковельське АТП10706", перевезення пасажирів здійснюють приватні перевізники і їх 82 транспортні одиниці.

     Через Ковель здійснюється автобусне сполучення із Луцьком, Києвом, Львовом, Брестом, Володимир-Волинським, Нововолинськом, Рівним, Тернополем, із містами Польщі, Словаччини, Німеччини.

     Для динамічного зростання господарства міста надзвичайно важливим залишається наявність надійного зв`язку. В місті діє 8 поштових відділень, чотири автоматичні телефонні станції. Змонтована ємність АТС становить 16 тис. номерів.

     Ковель є досить розвиненим промисловим центром. У місті діє 12 промислових підприємств. Серед них функціонують ВАТ "Ковельсільмаш", ВКФ "Ковель", ВАТ "М`ясокомбінат", ВАТ "Ковельмолоко", ВАТ "Хлібокомбінат", ВАТ "Ковельський меблевий комбінат", завод кормових додатків "Ветсанзавод" та інші. Підприємства випускають машини для тваринництва і кормового виробництва, меблі, швейні вироби, насоси відцентрові, тваринні сухі корми, безалкогольні напої, хлібобулочні вироби, молочні та м`ясні продукти.

     Мережа освіти включає в себе ковельський промислово-економічний коледж (раніше - машинобудівний технікум), профтехучилище №5 та професійний ліцей (раніше - ПТУ №7), медичне училище, 14 загальноосвітніх шкіл, одну вечірню школу, 13 дошкільних закладів. В місті діє 4 дитячо-юнацьких спортивних школи, комплексна дитячо-юнацька спортивна школа, три підліткові спортивні клуби, футбольний клуб, два стадіони.

     В Ковелі розгалужена мережа закладів охорони здоров`я. На теренах міста діють санаторій матері і дитини "Турія", санаторій-профілакторій ВАТ "Ковельсільмаш".

     Ковель - значний центр культури, в якому насиченим та різноманітним є просвітницько-мистецьке життя. У місті діють два будинки культури, школа мистецтв, художня школа, історичний музей, народний дім "Просвіта", палац учнівської молоді, парк культури і відпочинку ім. Лесі Українки та культурно-просвітницький центр.

     На теренах не тільки області, а й всієї України та за кордоном відомі ансамблі пісні і танцю "Лісова пісня", самодіяльний народний чоловічий вокальний ансамбль "Промінь", народний ансамбль "Награш", дитячий зразковий ансамбль танцю "Барвінок", фольклорний ансамбль "Намисто", самодіяльна хорова народна капела. А також у лютому 2011 року створено муніципальний духовий оркестр під керівником Василя Марцинковського.

     В місті споруджено пам`ятник Лесі Українці, Тарасу Шевченку, меморіал Слави, Монумент на честь пам`яті жертв Другої світової війни, стела-пам`яті воїнам-афганцям, хрест-пам`яті жертвам більшовицького терору, пам`ятник загиблим на Чорнобильській АЕС. Під охороною держави знаходиться 23 пам`ятники історії та культури.

     Славу Ковелю приносять письменники, заслужені діячі культури, медицини, освіти, журналістики. Серед ковельчан є вчені, професори, доктори наук.

     Основним елементом міського герба є підкова, що символізує щастя і достаток, з надією на краще майбутнє Ковеля.