Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Вартові здоров'я

Вартові здоров'я

 

Земська лікарня 

      Наш первісний предок був вельми незахищений від усіляких хвороб, ушкоджень, поранень. Дрібні болячки він лікував сам. Для рятування від тяжких хвороб були народні цілителі. З піднесенням загального рівня культури зростав рівень медицини. XVI століття - відколи починається місто Ковель, постає перед нами у сфері медицини досить організованою структурою. Звичайно, князі і шляхта мали своїх особистих лікарів. Але для бідоти і простого люду створюються госпіталі, або богадільні. У цьому ж столітті діє вже законодавча база для підтримки охорони здоров`я. Так, від цехових братів й окремих ремісників відраховувались кошти на влаштування церкви і госпіталю при ній. В рахунок штрафних грошей.

      Поряд з цим, через товщу століть пробиваються паростки соціального захисту - якщо хтось із цехових братів хворів, або попадав у скруту, то з казни цеху виділяли матеріальну допомогу. Князі і шляхта виступали, як правило, благодійниками церков і медицини. У 1581 році князь А. Курбський заповів 15 кіп грошей литовських на шпиталь і для бідних. Цей благодійний шпиталь діяв при Воскресенській церкві.

      Друга богадільня знаходилась при костелі св. Анни, який щедро фундувала і надавала йому привілеї королева Бона Сфорца де Аргона. Шпиталі були невеликі. Так, у богадільні, що при костелі, на час опису в 1799 році жило двоє престарілих хворих, їм платили по 35 злотих на рік. Доля цих закладів здоров`я не завжди була щасливою.

      У 1856 році при пожежі Воскресенської церкви згоріла і лікарня. Як пише історик М. Теодорович, на тому місці було облаштовано міський майдан. І магістрат виділив нове місце для шпиталю. На пожертву міщанина Панасевича в 1873 році було побудовано новий дерев`яний будинок. Землю в магістрату вику-побувала Воскресенська соборна церква. У свою чергу дворянин Гулевич заповів на шпиталь 3 волоки землі, а інший фундатор Древинський лікарні-богадільні виділив 400 злотих.

      З розвитком економіки піднімається також і рівень медицини. У кінці XIX століття, як стверджує О. Цинкаловський, у Ковелі функціонувало 2 лікарні, 2 аптеки. В одній з них на вулиці Луцькій часто бувала поетеса Леся Українка.

      У цей же час у Ковелі працював відомий письменник і лікар Модест Левицький. Він декілька років лікував хвору Лесю Українку. Дружба М. Левицького із сім`єю Косачів і особливо Оленою Пчілкою відіграла помітну роль у розвитку його письменницького таланту.

      "У нас вчора були Левицький, Короткевич, казали, що холера в уїзді уменшається", - писала в листі Леся Українка. Ці короткі повідомлення вказують на присутність небезпечних масових захворювань, які, як правило, виникали через низький рівень санітари та відсутність необхідних засобів захисту від цих хвороб. Це був вересень 1895 року. У 1896 році на дифтерію захворіла малесенька сестричка Лесі - Ізидора. Від цієї хвороби вмирало багато дітей. Лікарі винесли свій поспішний вирок, що надії на видужання немає. Лікар Дилекторський, чи не єдиний, думав інакше і продовжував лікувати хвору, давав поради і для батьків, і для Лесі. Поетеса майже не відходила від дитини і, як писала потім Ізидора, врятувала її від неминучої смерті. Хоч сама Леся важко хворіла. Немилосердна недуга раз за разом стискала лещатами її дівоче тіло. "Нога боліла дуже різко, і страшно було подумати наступити на неї. Тоді я поїхала до Левицького, не застала його вдома, але на другий день він сам приїхав подивитись мою ногу і найшов, що біль її не від утоми мускулів, а таки від самого суставу, це від пораженого місця". З таких коротких штрихів можна уявити собі рівень медицини і ставлення лікарів до своєї справи. На початку двадцятого століття на медицину виділялись мізерні кошти, які збирались і накопичувалися за рахунок населення.

      У 1913 році з кожного мешканця міста на медицину утримувався податок у розмірі 25 копійок. Ці кошти поступали в місцеву адміністрацію і звідти на охорону здоров`я. Теоретичний і практичний рівень лікарів був достатньо високий, але оснащеність медичною апаратурою бажала кращого. Цікаво, що в той час ковельські лікарі .розробили "Правила поведінки лікаря біля постелі хворого".

      Статут Ковельської повітової лікарні передбачав: (облархів, фонд 46, справа 5522) директор лікарні виконує водночас і функції лікаря. Інтендант складав бухгалтерський облік і приймав гроші від хворих. Індивідуальні картки хворих заповнювала канцелярія. Ординатор забезпечував виписку хворих, ліки, харчі і т. п. Хворі поступали через прийомне відділення за згодою директора, а вночі - чергового лікаря. Хворий, що поступав до лікарні, мав бути помитий, пострижений і поголений, бути в чистій білизні. Для хворих встановлювався чіткий порядок і правила: спокійно вести себе, не курити, підтримувати особисту гігієну, без дозволу лікаря не вештатись по лікарні. Хворий ніс відповідальність за пошкодження обладнання та приміщень. Речі і гроші здавалися по квитанції. У стаціонарі налічувалось ЗО ліжок. Основна увага приділялась амбулаторній допомозі. У 1914 році фельдшерами міста в амбулаторних умовах була надана допомога 57,8 відсотка хворих. Система передбачала прийом хворих середнім медперсоналом. Цей період відзначається активністю масових інфекційних захворювань. Статистика свідчить, що в 1914 році зареєстровано випадків: віспи - 31, з них смертей - 1; скарлатини - 480, смертей - 18; дифтерії - 328, померло - 8; тифу черевного - 999, померло - 48; туберкульозу - 666; скарлатини - 3643, померло - 165. Хоч лікарі докладали багато зусиль, але в місті й повіті була найгірша ситуація на Волині. Операцій в лікарні за 1914 рік було зроблено всього 130. Воєнні і перші післявоєнні роки хіба що додали проблем в охороні здоров`я. Ковельська медицина і за Польщі залишилась у тяжкому стані. Так, у 1926 році на Ковельщині 1 ліжко припадало на 3000 жителів, а у Варшаві одне ліжко було на 180 осіб, в центральних воєводствах - на 800 чоловік.

      У той час медицина Ковеля утримувалась з державного бюджету і на одного його жителя припадало 46 копійок. У звіті за 1926 рік порушувались питання про переведення фінансування медицини міста з державного на місцеве. У 1927 році Ковельський повітовий сейм виніс рішення про встановлення плати за лікування, яким передбачалось, що за перебування в хірургії ковельчанин платив 4,5 злотих, іногородній - 6,5; у терапії - 3, іногородній - 5,5; в інфекції - 2,5, для інших - 4,5. Допомога в амбулаторних умовах теж надавалась за гроші - 1 злотий за дорослого і півзлотого за дітей.

      У 1928 році в місті діє 2 лікарні місцевого підпорядкування на 80 ліжок, кількість хворих складає 2012 чоловік. Професор Свяшковський в описанні Ковеля наводить такі цифри бюджету: на охорону здоров`я виділялось 68427 злотих, що склало 5 відсотків бюджету міста 1937 року.

      Міська лікарня розташовувалася в районі теперішнього ДЕУ-866. Від тих давніх споруд зберігся льох і перебудований під житло морг. Через дорогу (район магазину "Спорттовари") функціонувала єврейська лікарня.

      Із звіту Ковельського повітового лікаря Бесельського (облархів, фонд 46, оп. 1, справа 5497) ми бачимо, що стан охорони здоров`я в 1928 році оцінюється як задовільний. За рік на Ковельщині була тільки одна епідемія грипу. Загальних захворювань в місті не збільшилось.

      Пильна увага приділяється боротьбі з туберкульозом. Спеціальної лікарні для хворих цієї категорії у місті немає. Протитуберкульозна амбулаторія складається з одного лікаря, медсестри та помічника. У Ковелі діє товариство боротьби з туберкульозом, яке має свої кошти - 25140 злотих. Ковельський повітовий сейм виділив 1200 злотих, магістрат міста - 1200, каса хворих - 1200. Зареєстровано туберкульозних хворих - 170, хоч обслуговування пройшли 1286 чоловік. Враховуючи відсутність тубдиспансеру, у випадку крайньої необхідності хворих розміщували в ізоляторі. Іншою проблемою того часу було захворювання трахомою. На організацію лікування гроші виділяв держбюджет, а на інструменти та інші потреби - частково місцевий бюджет. Протягом року хворих на трахому зареєстровано 118 чоловік. Прийнято і надано порад по лікуванню 2533 особам. Відділень для лікування трахоми в повітовій лікарні не було.

      Необхідно сказати і про рівень взаємин між хворими і лікарями. Відомий хірург Яворовський, що мав приватну амбулаторію в районі теперішнього садочка № 2, коли до нього звертались бідні селяни за допомогою, казав їм: "Платити не треба, ви і так бідні, я знаю з кого взяти". Хірург Яворовський одержав освіту у Віденському університеті і був українцем.

      Станом на 1 січня 1939 року у лікарнях Волині було 359 ліжок, з них у Ковельському повіті - 40, а на 10000 населення - один лікар у Ковельському повіті було 2 держаних лікарі 15 - комунальних (що утримувались за рахунок міста), 4 працювало у страхових касах, 2 - в громадських, 15 займалися суто приватною практикою. Каса хворих обслуговувала тільки тих, хто із зарплати відраховував відповідні гроші. Стан і рівень медицини мав свої ми. Потрібно було встигати за ростом населення. З 1931 по 1936 роки кількість ковельчан зросла на 30,2 відсотків і склала 36 тисяч чоловік.

      Після приєднання Західної України до СРСР перед охороною здоров`я були поставлені нові завдання. Переглядалися старі норми навантаження лікарів, вводились нові професії, мінялась вся структура охорони здоров`я. Скасовувались приватна практика. У травні 1940 року обласний відділ охорони здоров`я відзначав, що різко поліпшилось фінансування. З бюджету виділено 16 млн. крб., коли за Польщі лише 500 тисяч. Проте не забуваймо, що раніше діяли приватна практика і страхова медицина. Було приділено велику увагу інфекційним масовим захворюванням. У 1939 році реєструється 145 спалахів сипного тифу, але якщо в лютому - 56, то вже в грудні - усього 7 випадків. В грудні того ж року після затвердження Міністерством охорони здоров`я "заходів по ліквідації захворювань на сипний тиф" з Києва до Ковеля направляється спецбригада у складі З фахівців. Госпіталізації не проводилось через відсутність приміщень. Джерелом захворювання були біженці, які жили в антисанітарних умовах. Проблема ускладнювалась відсутністю дезінфекційних засобів та установок. Виникали проблеми з милом. Один шматок коштував 20 крб. На станції Ковель працював спеціальний дезпоїзд. Медична мережа міста в 1940 році виглядала так: дві лікарні на 280 ліжок, поліклініка, амбулаторія, тубдиспансер, станція швидкої допомоги. На цей час у Ковелі було хірургів - 8, гінекологів - 6, зубних лікарів - 14, акушерок - 13, медсестер - 74. Не було жодного терапевта.

      Організаційний період нової медицини був закінчений у 1940 р. Посилився санітарний нагляд за житлово-комунальним господарством. УСІ заклади громадського харчування, школи, побутові підприємства, питну воду поставлено під жорсткий контроль. І це допомогло стабілізувати обстановку з масовими інфекційними захворюваннями.

      Але на горизонті клубочилась хмара війни, що поставила медицину в нові екстремальні умови. Після вступу німців у місто були складені списки усіх наявних медпрацівників. УСІ лікарі єврейської національності були поміщені в гетто, а потім розстріляні. Міська управа намагалась вийти з цього становища і за її клопотанням багатьох лікарів відпустили з концтаборів і з гетто, та більшість з них, знаючи, що чекає `їх попереду, тікали в партизани. Було встановлено плату за медичні послуги, оскільки німецькі окупанти ніякої безплатної медицини не передбачали. Формально прийнято рішення про відрахування коштів з підприємств, але так як вони майже всі стали німецькими, то звідси коштів ні копійки не надходило.

      Уся медична мережа у боях за визволення міста була знищена. Від лікарень лишились одні руїни. Виконавчий комітет з фонду приміщень, що уціліли, виділив два одноповерхових будиночки по вул. Куйбишева. Почала діяти амбулаторія. З липня по жовтень 1944 р. було прийнято 2600 хворих. У вересні виконком розглянув питання про відновлення медичного обслуговування. У місті вже у вересні відкривається лікарня на 25 ліжок, аптека, перша допомога на дому. В кінці 1944 року в місті працює лише З лікарі та 5 медсестер.

      Ситуація залишалася складною. Було проведено перереєстрацію медпрацівників і запрошено їх до роботи. Під контролем були заходи щодо поліпшення загального санітарного стану в місті - вивезення нечистот, ремонт колодязів та інше. Місцева влада і обласне керівництво у міру можливого допомагали міській охороні здоров`я. У жовтні 1945 р. почала працювати міська санепідемстанція. Місто повертається до життя. В Ковелі відкривається лікарня на 50 ліжок, дитяча консультація, молочна кухня, шкірно-венеричний диспансер, малярійний пункт. Загалом через рік після визволення у місті працює 9 лікарів і 35 медсестер. Кожного кварталу виконком розглядав питання охорони здоров`я і вживав конкретних заходів.

      Практично вся четверта п`ятирічка пройшла під гаслом поліпшення охорони здоров`я. Але все ж були напружені спалахи Інфекційних захворювань у масовому масштабі. Цей і наступний п`ятирічний періоди відзначаються особливою увагою до обслуговування дітей. За школами закріплюється педіатр. Проводиться поглиблений огляд дітей у школах. Загалом позитивним моментом було вжиття заходів щодо оздоровлення дітей. Хоч умови дитячого відділення не сприяли цьому - не було гарних приміщень. Медики Ковеля у цей час багато сил віддавали боротьбі з туберкульозом. Тільки в 1952 році проведено огляд 2173 школярів. Щоб поліпшити лікування дітей, адміністрація міста зверталась до депутата І. С. Грушецького. Відповіді І. Грушецького немає, але в 1961 році було виділено 443 тис. крб. на перебудову пологового будинку, онкодиспансера - 60 тисяч, дитячої лікарні - ЗО тисяч.

      Станом на 1965 рік кількість ліжок у лікарнях міста вже складала 465 (збільшилась за п`ятирічку на 29 відсотків). У місті діяла міська лікарня на 225 ліжок, пологовий будинок, вен- і тубдиспансер, дитяча лікарня і онкодиспансер.

      У 1961 році закінчено будівництво нового медичного містечка по вулиці Куйбишева, 4. Тут було створено багато нових спеціалізованих відділень. Новий корпус лікарні став працювати в 1979 році. Загалом ковельська медицина займає достойне місце в області. Розвиток технічної і технологічної бази охорони здоров`я іде дуже швидкими темпами. Так, у 1990 році потужність медичних закладів досягає 660 ліжок. Працює 122 лікарі, 400 середніх медпрацівників.

      Ковельчани із вдячністю згадують кращих з них: Г. А. Беляка - заслуженого лікаря України, І. Д. Головатого, Є. І. Ніжникова, С. І. Бойко, В. І. Хоменко, Д. О. Цвілінського, Г. Я. Власкжова, О. Т. Потапова, Н. С. Федоренко, В. О. Бочковського, М. Т. Колота, Заслркеного лікаря України О. М. Самчука, Заслуженого лікаря України В. Войтюка, кандидата медичних наук І. Гаврилюка, заслуженого лікаря України, кандидата медичних наук Л. Ф. Карасовську та багатьох інших.

      У 1999 році мережа медицини Ковеля виглядає досить потужно: центральна лікарня, сучасний пологовий будинок, новий тубдиспансер, дитяча лікарня, вен диспансер, поліклініка. Добре зарекомендували себе лікарня залізничників, військовий госпіталь. В місті діють понад 10 аптек - державних і приватних.

      Функціонує сучасна стоматологічна лікарня, хоча багато стоматологів займаються приватною практикою. Нове слово медичної техніки - протезний цех для чорнобильців - дітей і дорослих. Найновішу сучасну апаратуру подарували німці з ініціативи фрау Шрьодер (колишня дружина канцлера Німеччини). Для підвищення свого рівня ковельські лікарі неодноразово побували в Німеччині. Знову ж таки з Німеччини у вигляді допомоги було передано на сотні тисяч марок сучасної апаратури, обладнання та ліків.

      У пам`яті вдячних ковельчан залишаться імена лікарів - організаторів медицини. Головний лікар амбулаторії Запорожець І. працював у серпні 1944 р.

Головні лікарі міськлікарні:

  • Ройз Євгенія Максимівна - 22.08.44 - 02.10.45
  • Русуков Аркадій Веніамінович - 20.03.45 - 12.08.45
  • Кругліков Т. І. - 03.10.45 - 14.11.46
  • Кондратець П. Т. - 15.06.46 - 10.01.47
  • Запорожець Іван Захарович - 25.11.47 - 21.07.48
  • Ентін Семен Осимович - 22.07.48 - 03.12.59
  • Беляк Генріх Адамович - 03.12.59 - 21.12.65
  • Ісюк Володимир Іванович - 12.04.74 - 12.05.82
  • Рудь Євген Володимирович - 09.06.82 - 01,10.87
  • Самчук Олег Максимович - з 01.10.87


      Завідуючими міськздороввідділом були С. М. Дейнека, С. П. Христий, В. С. Ястремський.

      Базою медицини міста було і є Ковельське медичне училище, яке відкрилося в 1946 році, - тоді це була школа медсестер. Перші заняття проходили у приміщенні теперішньої міської поліклініки. Потім медучилище перевели на вулицю Брестську. В кінці 90-х років було прийнято рішення про будівництво нового училища. Будівельники спорудили каркас нового корпусу. На жаль, в роки перебудови, а пізніше через економічну кризу в перші роки незалежної України будівництво зупинилося. І все ж медучилище готує гарних фахівців, які працюють в різних куточках СНД: у Москві, Курську, Петербурзі, Мурманську, Бресті І певна річ в містах Волині та всієї України.

      Якщо в 1946 році в училищі навчалося лише 37 осіб, то в 1995 році тут здобували освіту 363 учні. За період існування училища, ним керували дев`ять директорів. Серед них: Андрєєва Ірина Михайлівна, Макарчук Григорій Сильвестрович, Петрук Надія Федорівна, Самчук Олег Максимович, Шнирьова Наталія Анатоліївна. її величність Медицина приймає випускників у свої пенати, щоб творити для людей святу справу - повертати їм здоров`я і гарний настрій.