Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

НАУМОВА Ганна Іванівна

НАУМОВА Ганна Іванівна
      Десь в степах Казахстану, не боячись приморозків, щовесни зацвітає яблуневий сад. І коли, бува, повіють східні вітри, то здається, що доносять його аромат аж до нашого міста. Не раз той аромат хвилював душу, а той сад стоїть перед очима ковельчанки Ганни Наумової (Матлах). Бо садила вона його власними руками разом з українцями-цілинниками, приїхавши в пустельну Кокчетавську область у 1954 році.

     - Я була не одна. 1 квітня 1954 року 49 комсомольців-патріотів, які виявили бажання взяти безпосередньо участь в освоєнні нових земель, зі станції Ковель поїздом вирушили до Казахстану. Серед них — стрілочниці Марія Каменчук, Женя Ровіна; слюсарі-автоматники вагонного депо Петро Прокопенко, Віктор Пасічник; столяр промартілі ім. Хрущова Велям Пословський; слюсарі паровозного депо Копачук і Самчук, — згадує Ганна Іванівна.

      Якої тільки роботи не спробувала молода ковельчанка на землі казахських степів за 10 років: працювала офіціанткою, на будівництві, в городній бригаді, місила саман... і навіть кізяки для опалення. Працею таких ентузіастів, як вона, змінювався, гарнішав, люднів степовий край. В тому ж 1954 році за високий врожай зерна її нагородили медаллю «За трудову доблесть». Є у Ганни Наумової відзнака за 10-й цілинний врожай. Її, як кращу цілинницю, посилали в Москву на ВДНГ.

      Повернувшись з Казахстану в 1965 році, Ганна Наумова працювала стрілочницею на залізниці незмінно 20 років. І тут ходила в передовиках і активістах, п`ять скликань була депутатом міської ради. Працелюбна вдача її була відзначена двома орденами Трудової слави, багатьма грамотами та подяками (понад 100), а ще — званням Почесної громадянки Ковеля. Ганна Іванівна Наумова (Матлах) народилась 14 вересня 1930 року в селі Мизове Старовижівського району Волинської області в сім`ї малоземельного селянина. В їхній сім`ї було семеро дітей, Ганна була третьою. Жили в страшних злиднях, на всіх були одні калоші. В школу ходила в валових постолах. А коли було водяно, то сиділа вдома. Закінчила лише п`ять класів.

      — Змушена була працювати. З братом орали, сіяли, молотили ціпом зерно, косили. Менші за нас сестри пасли худобу, — з гіркотою згадує ті важкі роки свого дитинства Ганна Іванівна.

      Йшов 1949 рік. Настала суцільна насильницька колективізація. Щоб допомогти сім`ї вижити, Ганя влаштувалася на станцію Ковель стрілочницею. А старша сестра, яка тут вже працювала, допомогла їй освоїтися з цією відповідальною професією. 1954-1965 роки. Цілина, важка праця.

      — Працювали ми тоді важко. Втома наливала руки свинцем, тягарем лягала на плечі. Але ми не піддавались їй. Після закінчення зміни йшли гуртом на будівництво. Споруджували житло, магазини. Жили ми тоді небагато. Найкраще плаття у мене було штапельне, але все одно хороший був час, бо була молодість, — з неприхованою радістю згадує Ганна Іванівна.

      ... Відтоді вже багато років минуло. Але літа безсилі перед людиною неспокійної душі. І зараз Ганна Іванівна така ж запальна, хоча уже давно на пенсії, доглядає онуків, працює на дачі. Вона не покинула і громадське життя. Нині активно відвідує хор ветеранів.