Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

КІРПА Георгій Миколайович

КІРПА Георгій Миколайович

      27 грудня 2004 року на 59 році трагічно обірвалося життя Георгія Миколайовича Кірпи – непересічної особистості, сповненої невичерпної любові до життя. З його ім’ям  мільйони наших громадян пов’язували віру в державу, в свої сили, у відродження нашої Батьківщини.

 

     Рішенням Ковельської міської ради від 4 червня 2001 року, за вагомий внесок у забезпечення розвитку і функціонування залізничної станції Ковель, її виробничої та соціальної інфраструктури Кірпі Георгію Миколайовичу, першому заступнику Міністра транспорту України - Генеральному директору Укрзалізниці присвоєно звання Почесний громадянин міста Ковеля. Народився Георгій Миколайович 20 липня 1946 року в селі Клубівка Із Яславського району на Хмельниччині. По закінченні в 1963 році місцевої середньої школи впродовж року працював електрослюсарем Клембівського цукрового заводу. Потім було навчання в Харківському інституті інженерів залізничного транспорту.

      Молодий спеціаліст - інженер з експлуатації залізниць (саме так записано в дипломі) отримав своє перше призначення черговим по станції Чоп Львівської залізниці. Було це в 1970 році. Відтоді доля на ЗО років поєднала енергійного, ініціативного Георгія Миколайовича зі Львівською магістраллю, її працьовитим колективом. Правда, була річна перерва, коли його призвали на службу до лав Радянської Армії.

      Після звільнення в запас Георгій Миколайович повертається на Закарпаття. Йому спочатку запропонували посаду інженера на станції Чоп. Через чотири місяці він уже - головний інженер, а через вісім місяців Г. М. Кірпа - начальник цієї великої прикордонної станції. П`ять років очолював трудовий колектив і тільки в 1977 році погодився перейти працювати на посаду начальника відділу перевезень Ужгородського відділку Львівської залізниці.

      З його приходом тут значно поліпшилася ситуація з організацією перевізного процесу. Зростав авторитет відділку, а разом - авторитет і Георгія Миколайовича.

      Тож цілком природно, що невдовзі Георгію Кірпі пропонують більш високі і відповідальні посади. В 1978 році він стає заступником начальника Ужгородського відділку, а в 1979 році - начальником Рівненського відділку. В 1982 році з`явилася потреба налагодити чітку роботу знову ж таки на Ужгородському відділку. Зробити це довірили Георгію Кірпі. У 1985 році авторитетний і перспективний командир призначається першим заступником начальника Львівської залізниці. А з липня 1993 року він очолив Львівську залізницю. Можна без перебільшення сказати, що під керівництвом Георгія Миколайовича магістраль у ці роки перетворилась в полігон, де випробовувалися і впроваджувалися в життя нові підходи в організації роботи. На Львівській залізниці почався рух за приведення пасажирського господарства до європейських стандартів. Тут конкретно налагоджувалися і міцніли зв`язки залізничників незалежної України з їхніми колегами із західних держав.

      Можна багато назвати великих і малих справ та починань, які здійснювалися на Львівській залізниці, зініційовані Георгієм Кірпою. Чимало їх торкається і ковельських колійників.

      Нелегке становище склалося на залізниці з парком пасажирських вагонів в 1993 році. Значна частина вагонів сповна використала свій моторесурс, і їх можна було списати, але замінити - нічим. Тому Г. М. Кірпа, порадившись із спеціалістами магістралі, вирішив організувати їх ремонт на рівні заводського власними силами.

      А реалізувати цю програму було доручено Ковельському вагонному депо, яке протягом десятиріч ремонтувало піввагони (вантажні вагони без даху).

      Завдання було єдине - швидко і якісно перепрофілювати депо на ремонт пасажирського рухомого складу. Екзамен ковельчани склали успішно. За кілька місяців колектив без державних субсидій провів реконструкцію і здійснив перехід на нову технологію, і вже у 1994 р. було відремонтовано 278 вагонів. А в 1995 році щомісяця виходило з депо 28-30 відремонтованих вагонів. Завдяки чому в депо було створено кілька десятків робочих місць.

      В даний час депо ремонтує пасажирські вагони за технологією польського АТ ВРЗ "Бидгощ", дотримуючись європейського рівня якості.

      В 1995 році за шість місяців на прикордонній станції Ягодин збудований потужний пункт перестановки вагонів. Тоді ж за власні гроші залізниця побудувала на цій же станції перевантажувальний пункт, оснастивши його сучасним козловим краном.

      Електрифіковано 65-кілометрову дільницю Рівне-Ківерці. Капітально відремонтовані, реставровані вокзали у Луцьку і Ківерцях.

      Але найзначиміше для ковельчан, що зініціював і реалізував у життя Георгій Миколайович, це - реконструкція залізничного вузла у зв`язку з переведенням залізничної станції на електротягу. Зроблено це у стислі строки (7 місяців), яких залізнична будівельна практика ще не знала.

      29 жовтня 2001 року стало видатною подією у житті ковельчан і держави. Сьогодні до ладу введено реконструйований залізничний комплекс, а по 72-кілометровій колії пройшов перший електропоїзд з Ківерець до Ковеля. Капітально відремонтований, реставрований наш красень-вокзал, нині має європейський вигляд і на належному рівні обслуговує пасажирів і, зокрема, ковельчан.

      Ще будучи начальником Рівненського відділку, Георгій Кірпа виділявся серед своїх колег тим, що будівництво житла вважав однією з найголовніших справ у житті трудових колективів. І цьому життєвому пріоритету він продовжує надавати перевагу. Із року в рік не зменшуються темпи будівництва житла і в Ковелі.

      Одним словом, де б не працював Георгій Кірпа, проявляв себе як здібний спеціаліст, вмілий організатор і, головне, - вміє знаходити дорогу до людських сердець.

      Про Георгія Кірпу дехто говорить: тверду руку має начальник, уміє тримати дисципліну...

      - Ніяка не "тверда рука" у нашого Георгія Миколайовича, - спростовують працівники локомотивного депо.

      - Він, перш за все, вимогливий до себе... і цього вимагає від підлеглих на всіх рівнях. Хто б там що не говорив, а Георгій Миколайович - молодець. Ми його підтримуємо.

      Що й казати. Природа обдарувала його великою енергією, гострим розумом, доброю пам`яттю, організаторськими здібностями.

      - Те, що є в душі, значно цінніше за те, що є в кишені, - часто зауважує Георгій Миколайович.

      Георгій Кірпа - прекрасний оратор.

      - Якби мене хтось запитав, що, на мою думку, повинен уміти керівник, я неодмінно відповів би: добре розбиратися в своєму господарстві, бути сміливим і чітко, ясно і красиво висловлювати свої думки. Адже справжній командир повинен вміти словом запалити серця людей, аби вони повірили йому і гуртом пішли за ним, - таким бачиться Георгію Миколайовичу сучасний керівник.

      Він знаний своїми досить оригінальними науковими працями. Власне кажучи, це дві сторони однієї справи, якій він, Георгій Миколайович присвятив своє життя, - служіння залізничному транспорту.

      Георгій Кірпа - кандидат технічних наук, академік Транспортної академії України, автор монографії "Організація контейнерних перевезень в Україні" та 14 наукових праць.

      Варто, напевно, сказати й про те, що Георгій Миколайович у колі близьких йому людей любить співати. Не стільки співати, скільки заспівувати, та так енергійно, що жоден не втримається.

      Та зараз інше. Йому треба здиригувати різноголосся залізниць, аби залізничний транспорт України зазвучав могутнім злагодженим хором.

      За активну, наполегливу діяльність, різнобічну ініціативу та добру вдачу (бо давно було помічено: де докладає зусиль Георгій Кірпа, там неодмінно приходить успіх) його нагороджено орденами Дружби народів, "За заслуги" III ступеня, орденом Князя Ярослава Мудрого V ступеня. Георгій Миколайович - Заслужений працівник транспорту України, почесний залізничник.

      За словами самого Георгія Кірпи, в подружньому житті він щасливий. Разом з дружиною Жанною Ігорівною виростили двох дітей: сина Віталія і дочку Інну.