Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Відбудова

Відбудова
Роки напруженої праці

     Повоєнна влада надавала великого значення промисловому й економічному розвитку Ковеля як одному з найважливіших у стратегічному відношенні місту Західної України. Потужний залізничний вузол відігравав величезне значення в забезпеченні радянських військ, що у липні 1944 року ввійшли на територію Польщі. Ще гриміли бої на західних околицях Волині, а вже почала приймати і відправляти поїзди станція Ковель. На одинадцятий день після визволення стали працювати паровозне і вагонне депо. Швидкими темпами відбудовували колійне господарство.

      В першу чергу запрацювали пошта, млин, маслозавод, хлібопекарні, їдальні. Оскільки місто було зруйнованим дощенту, розпочалися роботи по очищенню від сміття, завалів вулиць, спорудженню нових будинків, в першу чергу - для залізничників. Навколо залізничної станції почав формуватися житловий мікрорайон, який згодом назвали "Ковелем-2", або "другим Ковелем".

      2 серпня 1944 року відновив свою діяльність міськвиконком. Першим його головою призначили Дубницького (ініціали невідомі), секретарем - І. П. Мілаша. У складі комітету налічувалося п`ятеро чоловік. Першою його постановою від 25 липня було "Про реєстрацію населення м. Ковеля". Із січня 1945 р. головою міськвиконкому став Ф. Г. Уткін.

      І владі, і людям доводилось працювати в екстремальних умовах повоєнного часу. Повільно, але наполегливо населення долало труднощі, повертало до життя сплюндроване ворогами місто. У листопаді 1946 року в експлуатацію здали вагонне депо, в 1947 році - паровозне. Відновив роботу цегельний завод, стали до ладу держмлин, птахокомбінат, залізнична електростанція. На базі майстерні індпошиву одягу запрацювала швейна фабрика, яка згодом перетворилася у велике промислове підприємство,

      У 1947 році в Ковелі налічувалося: 2 середні і 5 неповних середніх шкіл, 2 школи робітничої молоді, школа фабрично-заводського навчання, школа медсестер. Діяли З лікарні, пологовий будинок, 2 санепідемстанції тощо. Ставали до ладу й культурно-освітні заклади.

      21 грудня 1947 року відбулися перші післявоєнні вибори до міської Ради депутатів трудящих, а 3 січня 1948 р. відбулась її перша сесія. Головою депутати, яких було 116 чоловік, обрали Ф. Г. Уткіна, його заступником - І. П. Мілаша, секретарем - О. Й. Сачова, створили 9 постійних комісій і 11 відділів виконавчого комітету, Поступово формувалися промислові і житлові мікрорайони міста. На колишніх руїнах виростали корпуси заводів і фабрик, багатоквартирні будинки. Ставали до ладу діючих деревообробний комбінат, харчокомбінат, льонозавод, будівельні транспортні організації. В кінці п`ятдесятих років у Ковелі почав курсувати перший автобус за маршрутом "Горка - птахокомбінат". Цей маршрут і тепер носить перший номер.

      Навколо залізничної станції концентрувалися в основному залізничні підприємства, в кінці вулиць Ватутіна і Брестської - промислові, Володимирської - автомобільні. Першим житловим масивом шістдесятих років став мікрорайон "Черемушки", як його назвали місцеві жителі. Тут швидкими темпами споруджували п`ятиповерхові будинки, які дозволили значно поліпшити умови проживання сотень сімей ковельчан.

      У шістдесятих роках в експлуатацію було здано широкоекранний кінотеатр імені Лесі Українки, новий ресторан "Турія", закладено міський парк. Велося будівництво нових шкіл, дитячих садків, міської центральної лікарні. Сімдесяті роки ще більше змінили обличчя Ковеля, Запрацювали сироробний і крохмальний заводи, м`ясокомбінат. У 1972 році видав першу продукцію завод сільськогосподарських машин, який споруджувався за рішенням Кабінету міністрів колишнього СРСР. Паралельно йшло будівництво професійно-технічного училища, житлового мікрорайону, інших об`єктів соціально-культурного призначення.

      Повоєнне життя ковельчан, як і решти населення країни, теж не було ні простим, ні легким. Поряд з безперечним розвитком окремих галузей народного господарства, недостатньо задовольнялися торговельні, побутові запити трудящих, низькими були продуктивність праці, ефективність виробництва.

      В умовах командно-адміністративної системи, за якої КПРС була "політичним ядром радянського суспільства", органи місцевої влади діяли під безпосереднім контролем Партійних комітетів. Жодне важливі питання практично не можна було вирішити без погодження із бюро, секретарями міського й районного комітетів партії.

      В Ковелі впродовж всього післявоєнного часу діяв Міський комітет партії. Він здійснював добір і розстановку кадрів, займався практичною реалізацією рішень вищестоящих партійних органів, безпосередньо керував роботою міської Ради, де постійно діяла партійна група.

      В кінцевому підсумку командно-адміністративна система виявилася нежиттєздатною. В умовах перебудови, яка була започаткована після смерті трьох генеральних секретарів ЦК КПРС підряд - Л. І. Брежнєва, Ю. В. Андропова, К. У. Черненка, до влади прийшов М. С. Горбачов. Проголошений ним реформаторський курс виявився згубним для КПРС. В кінці 80-х - на початку 90-х років демократичні зміни призвели цю партію до втрати влади.

      У повоєнні роки головами виконавчого комітету міськради працювали М. А. Руденко, В. В. Попов. О. О. Стреков, Р. Е. Герасимов та інші.

На шляху демократичних перетворень

     Початок дев`яностих років - один із найдраматичніших і найцікавіших періодів в житті Ковеля. Руйнування тоталітарної системи, демократичний рух, який з Москви і Києва перемістився на периферію, не могли не викликати аналогічних процесів на місцях.

      У 1989 році в місті розпочинається робота по створенню місцевого осередку Народного Руху України, її наполегливо проводив інженер-геолог Ковельської геологорозвідувальної партії Андрій Мостиський. Ряд активістів виступили за створення міського Товариства української мови, яке згодом очолив Адам Поляк. Почав формуватися осередок асоціації "Зелений світ", ініціатором якого виступила Марія Хотинська. Діяла філія Української Гельсінської Спілки (Володимир Осіюк).

      При редакції газети "Прапор Леніна" було створено літературно- мистецький клуб "Джерело", який згуртував навколо себе творчу інтелігенцію міста, став місцем її регулярних зустрічей, дискусій на політичні і культурно-мистецькі теми. В роботі клубу брали участь вчителі, культпрацівники, журналісти, шанувальники поетичного і прозового слова В. Ятченко, С. Мельянчук, С. Скоклюк, О. Гетьман, С. Бень, А. Чабанчук, В. Федоров, Р. Межиборська та багато інших. Громадсько-політичне життя в Ковелі набрало особливої гостроти в ході підготовки перших демократичних виборів, які були призначені на березень 1990 року. Трудові колективи, громадські організації висували кандидатів у депутати, розгортали активну передвиборну кампанію. При цьому не обходилося без непорозумінь. 50 грудня 1989 року в місті дійшло до прямої конфронтації між партійно-радянською владою і "неформалами": грубою силою було розігнано приїжджих з Луцька членів НРУ, а також їх ковельських симпатиків.

      Подібна акція викликала невдоволення в частини жителів міста. Аби якоюсь мірою згладити суперечності, перевести дискусію між владою і "неформалами" у конструктивне русло, було вирішено в січні провести "круглий стіл" за участю представництв обох сторін. Таке засідання відбулося в Будинку вчителя і викликало великий інтерес в ковельчан. Окружна виборча комісія кандидатами у народні депутати Української РСР від Ковельського виборчого округу № 42 зареєструвала 11 чоловік. Вони регулярно зустрічалися з виборцями, виступали у пресі, на радіо. Одночасно проходило висунення кандидатів у депутати міської та обласної Рад народних депутатів.

      11 лютого 1990 року в Ковелі на стадіоні "Локомотив`` відбувся передвиборний мітинг під гаслом "Вся влада - Радам!". Він проводився з ініціативу міськрайонної ради Народного Руху України за перебудову спільно з виконкомом міської Ради народних депутатів. На стадіоні зібралися тисячі ковельчан, адже подібний захід в місті проходив вперше. На мітингу виступили голова міськвиконкому, кандидат у народні депутати УРСР Є. І. Поліщук, голова координаційної Ради по створенню міськрайорганізації НРУ, кандидат у народні депутати УРСР А. Б. Мостиський, перший секретар міськкому КПУ, кандидат у депутати облради А. А. Хомич, робітник заводу "Ковельсільмаш", кандидат у депутати міськради В. К. Осіюк, поетеса Ніна Горик, голова міськрайоб`єднання ТУМу А. Б. Поляк, заступник голови обласної організації НРУ О. В. Гудима, член Волинської філії УГС Г. Г. Кожевников та інші. Розмова проходила емоційно й бурхливо. В кінці учасники мітингу прийняли звернення, в якому закликали жителів міста на виборах проголосувати за найдостойніших, віддати перевагу чесним, принциповим кандидатам.

      За підсумками першого туру голосування найбільшу кількість голосів вибороли Є. І. Поліщук (23,7 тисячі чоловік) і А. Б. Мостиський (22.1 тисячі). Вони вийшли у другий тур, який відбувся 18 березня 1990 року. Переміг А. Б. Мостиський - за нього проголосувало 34,3 тисячі чоловік. Одночасно були обрані депутати обласної Ради. Ними стали А. Б. Поляк - вихователь ПТУ № 7, Ю. Н. Музичук - машиніст локомотивного депо, І. Р. Марчук - інженер-конструктор заводу "Ковельсільмаш", В. І. Внуков - слюсар-електрик вагонної дільниці, Б. П. Климчук - директор середньої школи № 11, О. Г. Селеверстов - директор заводу "Ковельсільмаш", В. С. Стрижеус - слюсар автопідприємства 0202, Є. І. Поліщук - голова виконкому міської Ради народних депутатів.

      В результаті виборів було сформовано міську Раду народних депутатів двадцять першого скликання із 80 депутатів. Перша її сесія відбулася 28 березня 1990 року. Вибори голови здійснювалися шляхом таємного голосування на альтернативній основі. Із трьох висунутих кандидатур головою міської Ради на громадських засадах був обраний М. Г. Вельма - редактор газети "Прапор Леніна". Було утворено Президію міської Ради в складі 12 чоловік.

      На цій же сесії обрано виконавчий комітет з 15 чоловік. Його головою став Є. І. Поліщук.

      26 квітня того ж року у Ковелі відбувся масовий мітинг-реквієм, присвячений річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Міська Рада, її президія вживали заходів до нормалізації політичної ситуації в місті, консолідації демократичних сил, залучення всіх партій і рухів до вирішення назрілих питань. З цією метою у серпні 1990 року відбулося засідання "круглого стола" у редакції місцевої газети, в якому взяли участь депутати міської й обласної Рад, представники міськкому КПУ, осередків УРП, асоціації "Зелений світ", Товариства української мови імені Тараса Шевченка, Спілки незалежної української молоді, окремих трудових колективів. На ньому було підтримано пропозицію голови міської Ради про створення в Ковелі постійно діючого консультативного комітету, в обов`язки якого входило б оперативне розв`язання назрілих проблем сучасності силами існуючих органу влади і громадсько-політичних організацій.

     19 серпня 1990 року в Ковелі відбулося масове свято Козацької слави, приурочене до 500-річчя Запорозької Січі. Проходило воно на стадіоні "Локомотив" і зібрало тисячі мешканців міста та їх гостей. Вступним словом свято відкрив голова оргкомітету по його підготовці В. О. Лотоцький, із словами привітань виступили народні депутати України А. Б. Мостиський, О. В. Гудима, Ф. Ф. Свідерський, секретар міськкому КПУ В. Г. Шворак та інші. Відбувся великий концерт художньої самодіяльності. І хоч не обійшлося без політичних пристрастей, свято в основному вдалося, продемонструвало повагу ковельчан до своєї історії, прагнення бачити Україну вільною й незалежною.

      28 - 29 серпня 1990 року проходила чергова сесія міської Ради. На ній було розглянуто питання про стан і заходи щодо підготовки міста для переходу до регульованої ринкової економіки, регіонального госпрозрахунку і територіального забезпечення. Після бурхливих дебатів в порядок денний було включено питання про національну символіку, але ніякого рішення прийнято не було.

      В зв`язку із внесенням змін до Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" рішенням сесії міськради від 23 січня 1991 року було припинено діяльність президії міської Ради й увільнено від обов`язків її голови М. Г. Вельму. Очолювати міську Раду і її виконком депутати доручили Р. І. Поліщуку. Бурхливим у політичному відношенні став для ковельчан 1991 рік. В умовах демократії і гласності все більш розкутими і вільними у прийнятті рішень почувалися люди. Вони сміливо виступали на мітингах, зборах, у пресі, на радіо, ставили вимоги перед керівництвом міста, міськкому партії. 1 травня у Ковелі вперше не пройшла святкова демонстрація, а відбулася лише святкова маївка, на якій виступив секретар міськкому КПУ А. Й. Підкаменний. Після того відбулося масове гуляння в міському парку відпочинку.

      Оскільки в кінці 1990 року в Ковелі з ініціативи демократичних сил на підставі рішення міської Ради було встановлено Хрест пам`яті жертв більшовицьких репресій, то 23 червня 1991 року тут відбувся мітинг-панахида, на якому вшанували тих, кого було знищено у стінах НКВС і Ковельської в`язниці у червні 1941 року. Організаторами цього заходу були міськрайонна рада НРУ, міськрайорганізації УРП та ДемПУ.

      Спроба серпневого заколоту у Москві 19-21 серпня 1991 року викликала обурення в більшості ковельчан. 25 серпня в міському парку культури і відпочинку відбувся масовий мітинг з ініціативи міськрайорганізацій НРУ, ДемПУ, УРП. На ньому виступили народний депутат України А. Б. Мостиський, депутати обласної і міської Рад, керівники і активісти національно-демократичних організацій. Було прийнято ухвалу, в якій засуджено спробу державного перевороту. Учасники мітингу вітали проголошення Акта про державну незалежність України.

      28 серпня відбулась позачергова сесія міської Ради. Вона обговорила політичну ситуацію в місті і заходи щодо виконання рішень позачергової сесії Верховної Ради України, утворила тимчасову комісію по перевірці діяльності посадових осіб, органів влади і управління, громадських об`єднань і організацій в період державного перевороту. Обговорено також питання про націоналізацію майна КПРС та департизацію державних органів і установ, про національну символіку, перейменування вулиць тощо.

      Сесія створила комісію по обліку і передачі на баланс міської Ради майна, транспорту, засобів і коштів міськкому Компартії України. Було прийнято рішення про підняття над приміщенням міської Ради, поряд з державним, національного синьо-жовтого прапора. Газету "Прапор Леніна" перейменовано на "Вісті Ковельщини". Змінено назву цілого ряду міських вулиць - зокрема, Леніна - на Незалежності, Червоноармійську - на Грушевського, проспекту Ленінського комсомолу - на Відродження і т. п.

      В кінці 1991 року в Україні розгорнулася підготовка до виборів Президента України і референдуму з питань підтримки Акта про державну незалежність України. Активно велася ця робота і в Ковелі. Важливою подією передвиборної кампанії стала зустріч з кандидатом у Президенти, головою УРП Левком Лук`яненком, відкриття пам`ятної дошки честь першого Президента України Михайла Грушевського на вулиці його імені.

      У жовтні 1991 року відбулася восьма сесія міської Ради народних депутатів. На прохання Р. І. Поліщука його було звільнено від обов`язків голови міської Ради і її виконкому. Головою міськради і її виконавчого комітету таємним голосуванням був обраний А. В. Семенюк. На цій же сесії ухвалено рішення про демонтаж пам`ятника В. І. Леніну на центральній площі міста.

      У тому ж місяці відбулась конференція Інтелігенції міста, яка звернулася до жителів Ковеля із закликом підтримати 1 грудня Акт про державну незалежність України. Згодом із таким зверненням у місцевій пресі виступили голови міської та районної Рад та їх виконкомів А. В. Семенюк і А. А. Хомич. 24 листопада на центральній площі відбувся мітинг "Нам пора для України жить!", який закликав жителів міста сказати на референдумі 1 грудня рішуче "Так". На мітингу серед інших осіб виступив народний депутат України Михайло Горинь.

      1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум і вибори Президента України. У референдумі взяли участь 87,7 процента виборців Ковеля. 95,5 процента їх підтримали проголошення незалежності України. Найбільше голосів ковельчан як кандидат у Президенти одержав Леонід Кравчук (47,8 процента). Сесія міськради, що відбулася в кінці грудня, обговорила підсумки Всеукраїнського референдуму і вирішила залишити над приміщенням міської Ради один синьо-жовтий прапор.

      Початок дев`яностих років характерний активізацією релігійного життя. Завдяки вжитим владою заходам у Ковелі вдалося не допустити протистояння між віруючими різних конфесій. В міст: почали діяти релігійні об`єднання Української православної церкви Київського патріархату.

      Непросто йшла робота по відродженню Благовіщенської церкви, приміщення якої у роки радянської влади зруйнували вщент, а на її місці побудували спортивну споруду. При активній підтримці місцевої влади спочатку ігровий зал, а потім і вся споруда були передані релігійній громаді.
     У Ковелі діють три громади Української православної церкви, дві громади УПЦ Київського патріархату. Зареєстровані також общини римо-католицької церкви, євангельських християн-баптистів, євангельських християн-баптистів - "Воскресіння", християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, євангельських християн в дусі апостолів.

В умовах розбудови державності

     Крах тоталітарної системи, розпад СРСР, проголошення державної незалежності України мали великий вплив на перебіг подій у країні. Вперше обраний народом Президент України Леонід Кравчук проголосив курс на розбудову держави, здійснення економічних реформ, соціальний захист населення. На жаль, новий 1992 рік ознаменувався підвищенням цін, зростанням вартості послуг, введенням купонів багаторазового використання, що викликало певну напругу в суспільстві. Ця напруга передалася й на місця.

      Але навіть і в таких важких умовах переважна більшість ковельчан була налаштована на продуктивну працю в ім`я розбудови незалежної держави, зміцнення її економіки. Над вирішенням важливих економічних і соціальних питань працювала міська влада. Зокрема, для того, щоб зменшити невдоволення людей нестачею деяких; товарів, захистити їх від перекупників і спекулянтів, було відновлено торгівлю продовольчими і промисловими товарами за талонами. В місті тривала робота по відродженню духовності, національної культури. У січні міський відділ культури, Товариство української мови "Просвіта" при підтримці громадських організацій і за активною участю поетеси Ніни Горик провели "Різдвяні зустрічі на Лесиній землі". Відбулося справжнє свято поезії і пісні, на яке прибули літератори й актори Волині, Києва, Львова, Бреста.

      19 січня 1992 р. на центральній площі міста солдати і офіцери Ковельського гарнізону урочисто прийняли присягу на вірність народу України. Священиком Української автокефальної православної церкви отцем Ігорем були освячені синьо-жовті національні прапори, які згодом вручили командирам військових частин. Через деякий час такі прапори стали Державними, оскільки рішення про це прийняла Верховна Рада України 28 січня 1992 року.

      Традиційними в Ковелі стають зібрання громадян у міському будинку культури, які їх організатори назвали "віче". І хоч ставлення до цих зібрань було і ще довго залишалося неоднозначним, "віче" відіграло певну роль у громадсько-політичному житті міста. Його організаторами виступали громадські організації національне-демократичного спрямування. У березні 1992 року в місті виникла своєрідна "парламентська криза": група депутатів міської Ради заявила про складення своїх депутатських повноважень, оскільки, на їх думку, місцевий орган влади неспроможний приймати життєво важливі рішення, суттєво впливати на перебіг соціально-економічних процесів. 27 березня сесія міськради прийняла рішення припинити свою діяльність до вступу в дію Закону про місцеві Ради і органи місцевого самоврядування. Функції Ради було передано міському виконавчому комітету, на який покладено всю повноту відповідальності за стан справ у місті.

      Реалізуючи програму ринкових перетворень, в Ковелі розпочали процес комерціалізації закладів торгівлі, громадського харчування, побуту. Ця робота проводилась під безпосереднім керівництвом виконкому.

      6 червня в Ковелі відбулася звітно-виборна конференція міськрайонної організації Народного Руху України. Головою її було обрано Ігоря Пащука.

      У зв`язку з тим, що на той час Закон України про місцеві Ради і органи місцевого самоврядування вступив у дію, на сесії міської Ради, яка відбулася у червні, депутати знову повернулися до питання про долю органу місцевої влади. Думки їх розділилися. Частина депутатів підтвердила своє рішення про складення депутатських повноважень, частина його змінила. Як результат, було припинено повноваження 14 народних обранців. Рада продовжила роботу наявним складом. Було вирішено утворити виконавчий комітет в кількості 11 чоловік, а голові його переглянути якісний склад членів виконкому. Депутати доручили виконкому розробити схему місцевого самоврядування на території міста і винести її на розгляд наступної сесії.

      У липні ковельчани урочисто відзначили День міста, який був присвячений 48-річчю визволений Ковеля від німецько-фашистських загарбників. Відбулося масове відзначення свята Івана Купала, проведення якого стало доброю і потрібною традицією.

      Влітку 1992 року в Ковелі пройшли установчі збори міського осередку СПУ, який очолив А. Й. Підкаменний. Міською владою було створено оргкомітет по підготовці до 50-річчя УПА.

      Незважаючи на економічну кризу, що поглиблювалася, було здано в експлуатацію ряд житлових будинків, стоматполіклініку, ательє індпошиву та ремонту одягу.

      24 серпня ковельчани широко відзначили першу річницю проголошення незалежності України. З цієї нагоди в міському будинку культури відбулися урочисті збори представників трудових колективів міста і району, НРУ, політичних партій і громадських організацій. З доповіддю виступив голова міської Ради і її виконкому А. В. Семенюк. Після зборів у парку культури і відпочинку відбулося фольклорно-мистецьке свято "Народні джерела".

      11 жовтня 1992 року в Ковелі відбулися заходи, присвячені 50-річчю створення УПА. В міському будинку культури відбулися з цієї нагоди урочисті збори. З доповіддю виступив заступник голови міськрайорганізації НРУ, голова міськрайонної організації ДемПУ В. О. Лотоцький. 14 жовтня біля Хреста пам`яті жертв більшовицьких репресій відбулась панахида по загиблих в боротьбі за незалежну Україну, яку відправив отець Петро Левочко з Українсько-православної церкви Київського патріархату.

      З нагоди першої річниці Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта проголошення незалежності України в місті теж пройшли урочисті збори, інші масові заходи.

      Кінець 1992 - початок 1993 років характеризувався посиленням напруженості в місті: окремі депутати міської Ради, керівники і члени деяких громадсько-політичних організацій вимагали відставки міськвиконкому, його керівництва. Ці вимоги вони пояснювали загостренням соціально-економічно: ситуації, незадовільним розв`язанням назрілих проблем. Загострилося становище в акціонерному товаристві "Ковельсільмаш", де акціонери на своїй конференції визнали роботу правління АТ незадовільною.

      Зважаючи на це, на сесії міськради, яка відбулася у січні 1993 року, її голова Анатолій Семенюк запропонував у зв`язку з вимогами про відставку керівництва, членів виконкому включити дане питання в порядок денний і вирішити його по суті. Однак більшість депутатів розглядати питання про довіру виконкому не забажала. Натомість сесія обговорила і затвердила програму приватизації міської комунальної власності м. Ковеля на 1993 - 1995 роки та перелік підприємств і закладів, які підлягають приватизації. Невдовзі після сесії подав у відставку президент АТ "Ковельсільмаш" О.Г.Селеверстов. Генеральним директором АТ став М. Д. Ткачук.

      Конфліктні ситуації навесні 1993 року виникли і на заводі "Турія" та деревообробному комбінаті. За вимогою трудових колективів їх тодішні керівники змушені були подати у відставку.

      У липні 1993 року напередодні традиційного Дня міста виконавчий комітет на основі історичної символіки за твердив нові герб і печатку, а також прапор Ковеля. Це рішення пізніше підтримала міська Рада.

      Як і по всій Україні, в Ковелі у вересні було вшановано пам`ять жертв голодомору 1932 - 1933 рр. Відбувся хресний хід і мітинг біля Хреста пам`яті. Настоятелі Благовіщенської і Андріївської церков УПЦ Київського патріархату отці Петро і Дмитро відправили панахиду.

      16 вересня 1993 року сімнадцята сесія міської Ради розглянула питання про зміни в структурі виконавчої влади. Своїм рішенням вона розформувала виконком, а його функції передала міській адміністрації, обов`язки голови якої поклала на голову міськради А. В. Семенюка. Після сесії були проведені відповідні зміни у структурі апарату міської адміністрації.

      Криваві події в Москві 3-4 жовтня болем і тривогою відгукнулися в серцях ковельчан. Вони засвідчили, що є загроза державній незалежності України. У Ковелі пройшов мітинг, де було заявлено, що тільки в демократичних перетвореннях і радикальних економічних реформах - майбутнє України.

     Кінець 1993 - початок 1994 років був ознаменований розгортанням підготовки до нових виборів Верховної Ради і Президента України. Розпочалася передвиборна кампанія як організаційними, так і пропагандистськими заходами. Виникла спілка керівників трудових колективів Ковельщини. Частіше стали проходити зустрічі з депутатами різних рівнів. Окружна виборча комісія зареєструвала кандидатами у народні депутати України від Ковельського виборчого округу № 67 дев`ятеро чоловік. Серед них - і народного депутата України попереднього скликання А.Б.Мостиського.

      У лютому в Ковелі відбулося урочисте відкриття фізкультурно-оздоровчого комплексу, на яке прибули голова обласної Ради Б. П. Климчук, керівництво міської Ради, спортивна громадськість. Виконроб будуправління "Ковельпромбуд" О. Герун вручив символічного ключа від новобудови директору комплексу Є. М. Кондратовичу.

      Перший тур виборів народного депутата України відбувся 27 березня 1994 року. Найбільшу Кількість голосів одержали С. П Грищенко з Турійського району і А. В. Мостиський. 10 квітня пройшло повторне голосування. Перемогу здобув А. Б. Мостиський. За нього проголосувало понад 42 тисячі виборців, в тому числі 19,6 тисячі ковельчан.

      Одразу після виборів народного Депутата України розгорнулася підготовка до виборів міської і обласної Рад, їх керівників, а також Президента України. Такі вибори відбулися 26 червня 1994 року. Найбільшу кількість голосів ковельчан як кандидат у Президенти одержав Л. М. Кравчук - понад 19 тисяч. Місто підтримало кандидатуру на пост голови обласної Ради свого земляка Б. П. Климчука, який переміг і в цілому по області. Депутатами обласної Ради стали Б. П. Бачук, М. Г. Вельма, А. В. Семенюк, О. Г. Жураківський.

      Напруженою була боротьба за посаду голови міської Ради. Змагалося два претенденти - нинішній мер міста А. В. Семенюк і голова кооперативу "Ремонтник" А. І. Шевченко. Більшість виборців (14,6 тисячі) підтримали А. В. Семенюка.

      Вибори до міської Ради пройшли по всіх округах, крім одного, де на виборчу дільницю не з`явилася необхідна кількість виборців. Таким чином було сформовано місцевий орган влади із 23 депутатів плюс голова міськради.

     Жителі Ковеля, їх гості урочисто відзначили 50-річчя визволення міста від німецько-фашистських загарбників 6 липня. Як завжди, відбувся мітинг на меморіалі Слави, яскравою і насиченою була програма Дня міста, хвилююче пройшло свято Івана Купала на міському водоймищі.

      10 липня жителі міста повторно голосували за нового Президента України. Більшість із них - 23,4 тисячі - віддали свої голоси за Л. М. Кравчука, хоч, як відомо главою держави став Л. Д. Кучма.

      Невдовзі після виборів відбулася перша сесія новообраної міської Ради. Першим заступником голови міськради вона обрала С. П. Шульгана. На зміну міській адміністрації, яка діяла до цього часу, було сформовано виконавчий комітет у кількості 9 чоловік, затверджено склад постійних депутатських комісій.

      Восени сталася приємна подія в житті мешканців мікрорайону вулиці Володимирської, всіх ковельчан - в урочистій обстановці відкрито нову середню школу №13. З цієї нагоди відбувся святковий мітинг, освячення шкільного приміщення. Тієї ж осені в Ковелі було урочисто відзначено 50-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників, а також 55 річчя з дня виходу місцевої газети "Вісті Ковельщини". В міській Раді відбулася зустріч за "круглим столом" керівників політичних партій, громадських організацій і рухів, де було обговорено їх роль у розбудові незалежної демократичної держави. У ній взяли участь як "ліві", так і "праві" - активісти УРП і ВНРУ, СПУ, КПУ і КУНу. На жаль, важка економічна ситуація змусила у грудні застрайкувати вчителів міста, матеріальне становище яких значно погіршилося.

      Рік завершився проведенням чергової сесії міської Ради, яка розглянула ряд важливих питань життя ковельчан.