Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Російська статистика про етнічну структуру населення Ковельського повіту

Російська статистика про етнічну структуру населення Ковельського повіту
     Тривалий період історії Волинського краю пов`язаний із його входженням до складу Російської імперії. Після трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1796 років) на територію Правобережної України було поширено адміністративно-територіальний устрій у відповідності із загальноросійським зразком. Зокрема, на основі колишнього Волинського і північної частини Київського воєводств Речі Посполитої утворено Волинську (з 13 квітня 1793 р. до 1 травня 1795 р. - Ізяславську) губернію. Імператорський указ "О новом разделении Государства на губернии" (12 грудня 1796 р.) докладно визначив адміністративний устрій новоствореної губернії, яка початкове була поділена на 17 повітів. Одним із підрозділів північно-західної поліської частини Волині став Ковельський повіт, площею 672 823 дес. землі. Новою владою здійснювалися систематичні заходи для зібрання повної інформації про природно-географічні, економічні, соціальні та ін. умови життєдіяльності місцевого населення. Статистичні дані різного походження і характеру накопичувалися у звітній документації місцевих і губернських органів влади, з другої половини XIX ст. після опрацювання статистичними комітетами вони друкуються у спеціальних виданнях. Російські статистичні матеріали є важливим джерелом й для вивчення етнічного складу населення губернії та її окремих повітів, його змін в XIX - на початку XX ст.

      Цікаві дані про чисельність різних етнічних груп регіону були зібрані етнографічно-статистичною експедицією в Південно-західний край Російського географічного товариства, очолюваною П. Чубинським, протягом 1869 - 1870 рр. Окремі матеріали праць учасників експедиції характеризують склад населення Ковельського повіту. Відповідно до опрацьованих науковцями парафіяльних списків майже три відсотка мешканців (2,73%) Ковельщини на той час складали католики. В даному випадку конфесійна приналежність відіграє й важливу етнодиференціюючу роль. На Волині, як і в сусідньому Царстві Польському, католицька віра і польська етнічна самосвідомість у досліджуваний період в основному співпадали, хоча в звіті й зазначалося, що "поляки не могли непорушне встояти проти будь-якого впливу живого органічного середовища, яке було представлене народністю й історичними традиціями місцевого населення".

  Більш широко висвітленою є частина дослідження П. Чубинського, присвячена євреям. У Російській імперії Волинь входила до складу "смуги єврейської осілості", тому ця етнічна група була досить представницькою, в першу чергу в містах і містечках краю. За результатами обстеження експедиції м. Ковель був віднесений до другої категорії населених пунктів губернії, чисельність євреїв в яких стосовно загалу мешканців не перевищувала 40-50 %. За кількістю ж євреїв (більше 2000 душ) серед повітових міст Волині Ковель був останнім, поступаючись Овручу, Кременцю та ін., де мешкало більше 5000 представників цієї національності. У Ковельському повіті в цілому ж у досліджуваний період проживало 8 464 єврея. У працях експедиції наводяться також статистичні дані щодо економічної діяльності євреїв краю. Звертається увага на найбільш поширені заняття - орендування земельних наділів, ремесла, торгівлю, дрібне промислове виробництво. Так у Ковельському повіті 22 єврея орендувало 19 маєтків загальною площею 9 918 дес. землі, сплачуючи в рік 16 090 руб. орендної плати. Тут працював 421 єврей-ремісник, функціонувало 322 лавки, торгівлю в яких вели представники цієї етнічної групи. Це були не найвищі показники порівняно з іншими повітами губернії.

      По місту Ковелю матеріали експедиції доповнюють і конкретизують статистичні дані, зібрані для характеристики економічного стану міських поселень Європейської Росії в 60-х роках XIX ст. В повітовому центрі мешкало 3006 осіб, в тому числі 202 купця, 1665 міщан, 154 цехових ремісників єврейської національності. 168 євреїв Ковеля володіли будинками й іншою нерухомістю.

      Значну роль у вивченні національного складу західних губерній Російської імперії відіграли офіцери Генерального штабу, які проводили офіційну дослідницьку роботу. Ними був укладений загальний по імперії військово-статистичний збірник, який включав відомості про національний, релігійний склад населення, систему землеволодіння кожної губернії. За обстеженнями 1883-1884 рр. офіцерами Генерального штабу Київського військового округу Волинської губернії підполковник О. Забєлін склав її військово-статистичний огляд. На відміну від загального збірника, який містив приблизні дані, огляд Волинської губернії базувався на матеріалах губернської і місцевих адміністрацій. Використовуючи порівняльно-статистичний метод дослідження, автор склав детальний опис краю в цілому, його окремих повітів.

      Так автор не обійшов увагою процесів іноземної колонізації Волині, яка особливої масштабності набула в другій половині XIX ст. Ковельський повіт лише частково став територією осідання чеських і німецьких переселенців. До аграрної реформи сюди прибуло тільки 56 німців, з них ЗО із Царства Польського і 26 із західноєвропейських держав. І якщо в наступне десятиріччя чисельність німецьких колоністів на Волині в цілому зросла в 2,5 раза, то на Ковельщину приїхало ще 2 особи. В 70-х рр. XIX ст. тут існувала лише 1 німецька колонія (для порівняння: в Луцькому повіті - 96). Така ситуація пояснювалася в першу чергу низькою родючістю ґрунтів повіту, наявністю чималих площ низинної болотистої місцевості. В наступні роки кількість німців-колоністів істотно зросла внаслідок внутрішніх міграцій і високих показників природного приросту. Німецька колонізація спрямовувалася головним чином північніше Києво-Брестського шосе, поширюючись не більше як на 40 верст від південного кордону Полісся, в окремих випадках дещо далі (наприклад, Велико-Глушська волость Ковельського повіту).

      Оселилися в повіті й вихідці з Богемії - 157 чехів. Однак в розрізі губернії і їх чисельність була мінімальною: всього 0,8 % прибулих у край чеських селян.

      Станом на 1881 р. у Ковельському повіті існувало 17 колоній іноземних поселенців, в яких налічувалося 554 двора (в середньому 32 двори і 200 мешканців на одну колонію), тут діяло 5 шкіл. Серед колоністів більшість складали німці - 3243 чол. Стабільною залишалась чисельність чехів - 157 осіб. Щодо чисельності іноземних колоністів Ковельський повіт займав восьму позицію, випереджаючи лише Овруцький, Заславський, Кременецький і Старокостянтинівський повіти Волинської губернії. Колонії складали лише 1/20 всіх поселень повіту. Відповідно співвідношення дворів було ще нижчим - 1/41. Чисельність колоністів не перевищувала трьох відсотків всіх мешканців повіту (2,85 %). Ними було придбано у власність або орендувалося 11420 дес. землі (1,69 % всієї землі Ковельського повіту).

      Чисельною етнічною групою повіту були й євреї. Серед тогочасних 13752 жителів міст Ковельського повіту налічувалося 5094 єврея. Приблизно стільки ж осіб єврейської національності в середньому припадало на одне міське поселення повіту. Аналогічні співвідношення були ще вищими в 12 містечках Ковельщини: 17619 всіх мешканців, з них 8656 євреїв. В одному містечку в середньому проживало 712 євреїв. В сільській місцевості в абсолютній більшості переважали українці. В 301 селі повіту із загальною кількістю населення 127761 чол. мешкало лише 3636 євреїв, в одному селі в середньому 12 осіб. На відміну від Житомирського, Овруцького, Луцького, Лубенського та ін. повітів Волинської губернії, в яких існували єврейські землеробські колонії, в Ковельському повіті офіцерами Генерального штабу таких зафіксовано не було. Євреї переважно були зайняті в сфері торгівлі (в повіті діяло, наприклад, 205 шинків), ремесел, дрібної промисловості, займалися візництвом, орендували землю (25 євреїв орендувало маєтки розміром більше 500 дес. землі; 40 % великих маєтків повіту орендувалося євреями), озера і річки.

      До етнічних груп, які виділялися своєю впливовістю в економічному житті краю, на основі статистичних даних О.Забєлін відніс і поляків. Польське питання продовжувало турбувати російський уряд, тому у, Військово-статистичному огляді" було детально охарактеризовано заходи російського уряду здійснювані після 1863 р. задля активної деполонізації краю. В першу чергу вони спрямовувалися на зменшення польського землеволодіння в західних губерніях імперії, з цією метою юридична і фінансова підтримка надавались російським землевласникам, котрі виявляли бажання придбати маєтності в краї. Проблема польського землеволодіння продовжувала залишатися актуальною і для Волині, адже із 7569 землевласників губернії, наділи яких складали 50 - більше 10 тис. десятин, поляків налічувалося 5727 осіб, або 75,6 %. У їх володінні знаходилося 1689833 дес. землі. В Ковельському повіті 79 % землевласників були поляками. В їх володінні знаходилося 83 % землі. Відповідно до статистичних даних Ковельський повіт був віднесений до таких, де російське землеволодіння розвивалося найбільш слабо.

      Також Забєлін О. систематизував статистичні дані щодо розподілу в повітах міських й сільських поселень, розміщення в них жителів за релігійною ознакою. При врахуванні поширеності лютеранства серед німців, іудаїзму - євреїв, католицизму - поляків, гуситства - чехів, православ`я - українців можемо скласти загальну уяву й про етнічну структуру Ковельського повіту станом на 1883 р. У 339 поселеннях повіту (без міст) проживало 148 980 осіб. Серед них у 291 поселенні переважало православне населення, у 29 - католицьке, в 6 - лютеранське, 13 - іудейське (як правило містечка). Поселень з переважаючим гуситським населенням тогочасна статистика не зафіксувала. За віросповіданням мешканці Ковельського повіту розподілялися наступним чином:

     Як видно з таблиці, абсолютна більшість українців була сільськими жителями. Чисельно в містах і містечках Ковельщини також були представлені католики, іудеї й гусити.

      На 100 православних в містах повіту приходилося 170 представників інших віровизнань (згідно офіційної російської термінології - інородців), в повіті в цілому - лише 14. Показовими є й обрахунки відсотка поселень з переважанням населення за релігійною ознакою. В Ковельському повіті (без врахування міських жителів) налічувалося 85,8 % поселень, в яких мешкали переважно православні (середня кількість мешканців - 463 особи), 8,5 % - католики (відповідно - 98 чол.), 1,3 % - лютерани (226 чол.), 3,8 % - іудеї (520 чол., окремо в містечках 2168 чол.).

      Як бачимо, систематизовані в "Військово-статистичному огляді Волинської губернії дослідницькі матеріали зафіксували цінну інформацію про етнічну структуру населення губернії в цілому, її окремих повітів.

    Функції зібрання і систематизації різнопланових статистичних матеріалів задля забезпечення відповідних державних структур усіма необхідними даними у губерніях Російської імперії в другій половині XIX ст. покладалися й на спеціальні комітети. Важливі відомості, що характеризували окремі аспекти життя етнічних груп краю, фіксувалися, зокрема, у виданнях Волинського губернського статистичного комітету.

      Щорічні видання губернського комітету складалися за усталеною схемою і вміщували демографічну й господарську статистику краю, краєзнавчі матеріали. Як правило, вони стосувалися губернії в цілому, хоча в окремих випадках також подавалася статистика, яка характеризувала повіти, міста, сільські поселення краю.

      Обов`язковою складовою погубернських статистичних збірників були дані про віросповідання населення Волині. Наприклад, в "Пам`ятній книжці на 1895 рік" знаходимо інформацію про релігійну структуру населення Ковельського повіту (станом на 1893 рік). Мешканцями повіту (без міста) було 179426 осіб, з них 150184 чол. православних, 7982 католика, 1380 протестантів, 19311 іудеїв, 110 магометан, 459 осіб іншого віросповідання. В книжках подавалася детальна інформація не лише про діючі церкви, але й про функціонуючі синагоги, католицькі, караїмські, магометанські, лютеранські храми. Так у повітовому місті Ковелі налічувалося 4 православні церкви, 1 римокатолицький костел, 1 синагога, 7 єврейських молитовних будинків. У повіті ж функціонувало 153 православних церкви і 20 каплиць, 6 католицьких костелів і 9 каплиць, 4 протестантських храми, 13 іудейських синагог і 13 єврейських молитовних будинків.

      Пам`ятні книжки Волинської губернії та її огляди вміщували також дані про діючі заклади освіти краю, чисельність їх учнів. При цьому окремо обраховувалися єврейські школи різних рівнів (двокласні, однокласні та приватні училища, хедери, школи меламедів), школи при іноземних колоніях. Зокрема, на початку XX ст. у Ковелі діяла одна талмуд-тора, три чоловічих і два жіночих приватних єврейських училища, одне училище навчало єврейських дітей на громадських засадах.

      Упорядники статистичних матеріалів у своїх збірниках торкались і соціально-економічних проблем. Як правило, у регіональному розрізі (по повітах і повітових містах) подавалися дані про кількість жителів за становою ознакою. При цьому додатково визначався розподіл духовенства із врахуванням релігійного визнання (у Ковельському повіті православних - 551 чол., католицьких - 5, іудейських - 65). Серед селянського стану окремо виділялися чехи та євреї-землероби. Якщо останніх на Ковельщині не було, то чехів в місті Ковелі рахувалося 109 осіб і 218 осіб в повіті. В сільській місцевості також налічувалося 2416 колоністів-німців.

      Серед статистичних джерел кінця XIX століття особливої уваги дослідників заслуговують також матеріали першого всеросійського перепису населення 1897 року. Вперше в них знаходимо повну інформацію про етнічну структуру населення Волинської губернії, частку осіб різних національностей серед мешканців всіх повітів, міських і сільських поселень, їх соціальну диференціацію, рівень грамотності, а також представництво у різних сферах виробничої і невиробничої діяльності. І хоча при визначенні національної приналежності у ході перепису був використаний критерій рідної мови, це не дає підстав повністю заперечувати достовірність зібраної інформації. Недоліки статистики, що використовує мову в якості етнічного критерію, певною мірою корегуються при використанні побічних показників етнічності.

      За матеріалами перепису малороси (українці) складали абсолютну більшість населення Ковельського повіту - 78,5 %. Серед етнічних меншин своєю чисельністю виділялися євреї - 11,93 % всіх мешканців, поляки - відповідно 4,59 %, великоруси (росіяни) - 3,52 %. Кількість інших етнічних груп була незначною: німці - 0,91 %, білоруси - 0,28 %, татари - 0,08 %, чехи - 0,04 %, інші - 0,15% .

      Таким чином, російська статистика XIX - початку XX ст. зафіксувала присутність у масиві чисельно переважаючого місцевого українського населення Ковельського повіту й інші етнічні компоненти: єврейський, польський, російський, німецький, білоруський, чеський. Разом з тим, порівняно з іншими адміністративними підрозділами Волинської губернії кількісне представництво різних етнічних груп на Ковельщині було незначним.