Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

До історії цехового ремесла Ковеля в ХVI-ХVІІІ ст.

До історії цехового ремесла Ковеля в ХVI-ХVІІІ ст.
     У минувшині світової цивілізації містам належить виняткова роль. Вони завжди були центрами економічного, політичного і культурного життя кожного народу. З того, як розвивалися міста, можна судити про загальний цивілізаційний рівень країни.

      В середньовічних та ранньомодерних містах Центрально-Східної Європи цехи, як найперші корпорації ремісників однієї професії, стали невід`ємним атрибутом урбанізованого соціуму. Запозичений іншими країнами з Німеччини паралельно з маґдебургією цеховий ремісничий устрій активно формувався з XV ст. і в українських землях. У XVI ст. поряд зі Львовом, Києвом, Вінницею, Кам`янцем на Поділлі, Холмом документи фіксують розвиток цехового ремесла і у волинських містах та містечках. Реміснича людність у Луцьку, Володимирі, Крем`янці, Острозі, як у більших містах, так і в містечках як, наприклад, у Торчині та Клевані, виглядала досить показною. 24 грудня 1518р. Сигізмунд І своєю грамотою надав Ковелю права самоуправління (магдебургії). Власне цей локаційно-магдебурзький привілей у Володимирському повіті вдалося отримати князю Василю Михайловичу Сангушку.

      1556 роком датується прохання ковельських міщан до своєї нової державиці-покровительки - королеви Бони Сфорци д`Араґони, дружини Сиґізмунда І Старого, про дозвіл запровадити у місті цехи. У зв`язку з цим королева доручила своєму місцевому старості спільно з міським урядом організувати цехи на зразок того, як це велося "в інших тамошніх містах Волинського повіту". Як наслідок вже у 1577 р. в Ковлі з волостю налічувалось 42 міських і 44 сільських ремісників. В 1591 р. лише в самому місті було 35 звичайних ремісників, 2 золотників, 25 пекарів і перекупників.

      Ковельські цехи, як і в інших українських містах, були професійними об`єднаннями економічного характеру, що займалися організацією виробництва і збуту ремісничої продукції, а також охороняли економічні інтереси самих ремісників. Цехи добивалися визнання за їхніми членами монопольного права на виготовлення і збут даного виду ремісничих виробів у межах міста або його округи, що зумовлювалося в основному вузькістю ринку, дуже характерного для економіки суспільства пізнього середньовіччя та на початку нового часу Соціальна структура ремісничого цеху характеризувалася певною ієрархічністю. Цех поділявся на соціально-вікові групи (учні - підмайстри - майстри - старші майстри). Членами цехів офіційно вважалися лише майстри, які також поділялися на дві соціальні групи - власне майстрів (молодших майстрів) і старших майстрів. Майстри звалися звичайно братами, а старші майстри - старшими братами. Майстри складали основу цеху і були його рядовими членами. Старші майстри були більш досвідченими, заслуженими, в більшості вже літніми членами об`єднань. Вони користувалися великим авторитетом і утворювати свого роду ради старійшин цехів. Окрім того, старші майстри були головними хранителями цехових традицій і блюстителями старожитніх порядків. Нижче майстрів за своїм соціальним статусом знаходилися підмайстри (челядники, товариші), а ще нижче - учні (хлопці). Кожна така група мала свої чітко визначені права і обов`язки, а також юридичний статус, що фіксувався у цеховому статуті.

      Усіма справами цехів керували виборні посадові особи. На чолі об`єднання стояв цехмістер (цехмейстер), якого інколи називали ще панотець. Він здійснював нагляд за процесом виробництва, приймав на роботу нових майстрів, підмайстрів та учнів , по-своєму вирішував конфлікти між членами цеху, представляв об`єднання в міських установах, а також був розпорядником обрядових дій ремісників. Поряд з цією існували й інші виборні посади: помічник цехмістра (другий цехмістер), лавники, ключник (шафар), кількість яких була різною. У цехах Ковеля в XVI ст., зокрема, цехове керівництво складали "цехмістер і чотири брати ". В Ковелі діяли ремісничі спілки пекарів, ковалів, шевців, різників, солодовників (пивоварів), гарбарів та інших. Найбільшим цехам у місті - різницькому, пекарському і олійницькому надавали у різні роки грамоти:
     у 1670 р. - польський король Михайло Корибут Вишневецький та вслід за ним,
      у 1689 р. - Ян III Собеський.
      У фондах Волинського краєзнавчого музею (очевидно, з колекції князів Радзивилів з Олицького замку) зберігається оригінальний привілей польського короля Августа II Ветіна, підписаний 3 березня 1720 р. у Варшаві, яким підтверджено раніше видані грамоти своїх коронованих попередників. Зазначу, що у документ включені тексти згаданих попередніх грамот для ковельських різників, пекарів та олійників, також дозвіл на ярмарки і торги. У привілеї 1720 р. згадується тогочасний бурмистр Ковеля Іван Шафранович, цікаво подано канон церемонії виборів цехмістра - одного з головних обрядів цехової ініціації.

      Подібні привілеї були надані "міщанам нашим Володимирським" Авґустом III Сасом 22 серпня 1744 р. у Варшаві на підтвердження привілеїв м. Володимиру, наданих спочатку у 1615 р. Сигізмундом ІІІ Вазою, а потім продубльовані Владиславом IV Вазою і Яном II Казимиром. Теж саме стосується і підтвердного привілею, підписаного у Варшаві 3 квітня 1766 р. Станіславом-Авґустом Понятовським для містечка Миляновичі - як повторення привілею 1746 р. свого попередника Августа III.

      Розвиток ремесел, і найперше цехового ремесла, привів до зростання торгівлі та пожвавлення торговельно-економічних контактів Ковеля з іншими містами та землями. Наприкінці XVI ст. місто мало право на проведення двох тижневих ярмарків на рік, з яких один проходив у кінці літа, а другий - зимою. Крім того, в місті кожної п`ятниці відбувалися торги. У 1767 р. в Ковелі збиралися триденні щорічні ярмарки на Св. Юрія, Св. Луки і Св. Миколая, а у 1784 р. вони збирали купців і покупців у Ковелі 17 березня, 1 вересня і 21 листопада. Через Ковель також проходили важливі суходільні торговельні шляхи, що віддавна зв`язували Волинь та інші українські регіони з Польщею, Білоруссю і Литвою. Вцілому, до третього поділу Польщі 1795 р. Ковель, очевидно, саме за рахунок магдебурзьких привілеїв жив доволі активним економічним життям і, як місто у Волинському воєводстві, виділявся добре розвиненим цеховим ремеслом, про що, зокрема, свідчить поданий у додатку найбільш суттєвий, на мій погляд, уривок з королівського привілею, що зберігається в колекції документів на пергаменті у відділі фондів Волинського краєзнавчого музею.

ДОДАТОК

      Уривок із підтвердного привілею польського короля Авґуста II різницькому, пекарському та олійницькому цехам міста Ковеля 1720 р., З березня, Варшава.
      Автуст Другий [І] з Божої ласки король польський, великий князь литовський, руський, пруський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, подільський, підляський, інфляндський, смоленський, сіверський і чернігівський і дідичний князь саський і електор.
      Ознайомлюємо цим листом нашим всіх взагалі і кожного особисто, кому це знати належить, із виданого перед нами права і привілей цехам трьом тобто різницькому, пекарському і олійницькому через славетних Михайла Мілоскевича бурмистра теперішньої ради і Франтішка Знойовського цехмістра [3] римарського міщан і обивателів міста нашого Ковля на пергаменті писано:
      ... Ян Третій з Божої ласки король [титулатура] повідомляє тим листом нашим всіх взагалі і кожного зосібна, кому про це знати належить. Як видано було перед нами право на пергаменті писано найяснішого світлої пам`яті короля [його милості] Михайла [4] попередника нашого власноручно підписане і мною канцелярською печаткою скріплене постановою порядку цехам трьом тобто різницькому, пекарському і олійницькому...
      Ознайомлюємо тим листом наших всіх взагалі і кожного особисто, кому оцим знати належить, суплікували [5] нам славетні (арк.1) Марк Ніфанович та Іван Шафранович бурмистр міста нашого Ковля від цехів різницького, пекарського і олійницького. Як також від цілого уряду і всього поспільства того ж міста іменем покірно упрошували аби ми їх при правах і вольностях на заснування всіляких цехів від найясніших попередників наших ласкаво наданих і конкретно навести порядок у нижче описаних, перелічених ремесел цехів дозволили... порядок такий, що в інших містах наших на Волині існує, як у місті нашім Львові знаходяться цехові ремесла вищезгадані цим нинішнім листом дозволяємо завести такий порядок. Усі згадані вище ремісники один цех повинні тримати, кожного при тому року в четвер по Великій ночі руській [6] одного зі свого кола добре знаючого в ремеслі й ні у чому не підозрюваного, богомільного за цехмістра обирати, при цих виборах повинна бути присутня як вся братія згаданих ремесел, так і старші. Як і молоді, незважаючи на те, які би з них не були на той час віку, кожен з них повинен чверть каменю воску до скрині обов`язково заплатити після обрання цехмістром, громадою братською під хорогвою [7] цеховою до ратуші приходити повинен і там перед ранцями і бурмистрами новообраний цехмістер присягу складати, яка до книг міських повинна бути внесена. Потім все цехове братство в дім до новообраного цехмістра може піти і там собі зі скриньки цехової коляцію [8] справити. Молодші старшим під час цього мають послуговувати. Обраний цехмістр чотирьох братчиків для справування речей всіляких і підтримування порядку також і двох ключників, які скринькою цеховою завідувати будуть до себе приберуть. Сама однак скринька і з правами завжди при цехмістрові повинна зоставатися... (арк.2).
      На що власною рукою писар коронний присяжний підписався. Дано у Варшаві на сеймі вальнім короннім дня 3-го місяця березня року Божого 1720-го панування нашого 23-го року за правом посполитим, що звичаю не суперечить. Август король
Матеуш Фляк, мечник [9] брацл[авський], його королівської милості секретар великої коронної печатки (арк.З).

      [1] Август II Ветін - король Речі Посполитої у 1697-1704 і 1710-1733 рр.
       [2] електор - обраний правитель.
      [3] цехмістр - обраний керівник цеХУ.
      [4] Йдеться про польського короля Михайла Корибута Вишневецького (1669-1673).
      [5] суплікувати - вносити письмову супліку (просьбу, скаргу, пропозицію).
      [6] Велика ніч руська - Великодня ніч, Пасха.
      [7] хорогва, корогва - прапор.
      [8] коляція - спільна вечеря.
      [9] почесний титул придворного сановника.