Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Торгівля - двигун економіки

Торгівля - двигун економіки
     З часу перетворення села Ковле в місто вища влада регламентувала умови та правила зовнішньої і внутрішньої торгівлі. Вже у першій грамоті про надання Ковелю статусу міста на основі німецького права встановлюються відповідні правила торгівлі для міщан. У новоствореному місті передбачається влаштовувати 2 великих ярмарки на рік: перший - на четвертий день Різдва, другий - на Чесного Хреста. На ці великі ярмарки, що тривали по тижню, з`їжджалися купці з близьких та далеких міст: Луцька, Володимира, Львова, Сокаля, Тернополя, Києва, Прилук, Чернігова...

      Шумлять, метушаться, торгуються, кричать і сперечаються продавці й покупці. Іде жвавий обмін товаром. Продають волів, збіжжя, сукно, шовк, зброю, шкіряні та хутрові вироби, продукти, прянощі, одяг, ювелірні вироби. Місцева влада і старости зацікавлені в активізації торгових стосунків. Адже від торгівлі чималий прибуток надходить у міську казну за рахунок різного мита. Відтак збагачується і місцева шляхта.

      XVI століття для міста було доленосним. Торгівля сприяла створенню ремісничих цехів, розширився асортимент товарів, що виготовлялися в Ковелі. Важливим товаром на той час були віск мед, поташ, попіл. Так, при влаштуванні на роботу ремісник мав дати відповідний кусок воску для церкви.

      У Ковелі по п`ятницях та вівторках відбувалися торги. Місцева торгівля забезпечувала міщан та селян усім необхідним для життя і праці. Маючи надлишок вироблених товарів і продуктів харчування, ковельські міщани їздили торгувати в інші міста. Так налагоджувалися близькі й далекі контакти - дружні, торгові. Князі Сангушки, королева Бона, князь Курбський, староста Фільчевський, всі інші в XIV, XVII і у XVIII століттях торгували самі, турбувались про розвиток торгівлі. З цією метою творили відповідні закони та надавали привілеї містам. Місцева влада встановлювала своєрідні правила гри, зокрема, визначала мито мостове, вагове, помірне, або просто - за торгове місце. Грамота короля Сигізмунда III від 28 листопада 1611 року гласить: "...Щоб всі продавці платили податок з лавок своїх щорічно, як це робиться в Бресті, а ті, що торгують сіллю, повинні платити від місця, на якому продають сіль, а ті, що мають винні підвали під греблею, повинні давати щорічно 15 грошів в міську казну".

      При люстрації міста в 1653 році ковельські міщани показували комісії грамоти, видані ще королевою Боною, про встановлення різноманітних мит з купців для покриття місцевих затрат. Від двокінної підводи з купця брали 4 гроші, з однокінної - 2, з корови - 1 гріш і так далі. Мито не бралось із шляхти, а також з приїжджих на торги без товару.

      Спеціальним наказом встановлювалось і бралось мито з продажу лісу: одна десятина для ремонту огорожі в місті Ковелі. Цехи встановлювали монополію на торги своїм товаром, а позацехові виробники не мали права торгувати. Вони мусили брати спеціальний дозвіл цеху і вносити в його казну відповідну плату. У XVII столітті в місті проводився третій ярмарок на Петра. На ярмарках укладались торгові угоди і контракти, що сприяли розвитку зовнішньої торгівлі. А вона, зрозуміло, вела до збільшення доходів місцевих магнатів, князів та й самого короля. Закономірно, що у великих та малих містах почали з`являтися митниці. У Луцьку, Володимирі, Кам`янці-Подільському митні контори діють на повну потужність. Купцям забороняється обходити чи об`їжджати митницю. У 1536 році митна контора створюється в місті Ковелі із своїми філіями-"прикормками" в Сошично, Нуйно, Камені-Каширському.

      Через Ковель на схід везли різноманітні товари з Литви та Білорусі, а назад, на возах, - сіль. Купці, які не дотримувалися встановлених правил і обходили митницю, жорстоко карались - конфісковувалось їх майно, накладались штрафи. Винних могли позбавити маєтку.

      Ковельський урядник Іван Калимет був спійманий з товаром, якого віз поза митницею, і володимирські митники конфіскували весь крам з возами, через що А. Курбський страшно гнівався. Калимет виправдовувався, що так учинив нібито для вигоди князя. Сам князь А. Курбський у 1567 році скаржився королю на бояр Сангушка за їх напад на паридубського війта Нецея, що переганяв воли з Милянович до Гданська.

      Великі князі, приміром К. Острозький, здобували грамоти на безмитний перевіз товарів до Гданська. На велике мито скаржився навіть Іван Грозний польському королю.

      Встановились різноманітні сухопутні торгові шляхи. Одні з`єднували Схід з Литвою і Білорусією, інші - Німеччину, Польщу з центром України та Росією і т. д. Не менш активними для торгових контактів були шляхи водні Ковельські купці по річці Турії мали можливість переправляти свій товар аж до Києва і далі на південь. Особливо важливим був водний шлях Бугом та іншими річками аж до Гданська, а звідти - до Німеччини. З Устилуга Бугом переправлялись зерно, ліс, поташ, попіл. Торгівля лісом була дуже вигідною, ліс безжалісно нищили і в ХVIII-ХІХ століттях. Крім цієї важливої групи товарів, з Ковеля везли на ярмарки в інші міста мед, віск, полотно, одяг, шапки і т. п.

      Цікавим є порівняння цін на окремі групи товарів. Із судового протоколу 1642 року ми дізнаємось, що в Гданську було проведено торги, де закуплено партію черевиків по 2 злотих і 6 грошей за пару. Зерно ж, до Гданська відправляли по десять злотих за лашт, а попіл - по сто злотих за лашт. Були вигідні поставки виробів з деревини, наприклад, клепки для бочок у Німеччину. Важливим в асортименті товарів для продажу було хутро і вироби з нього. Так поступово, через налагодження торгових відносин і завдяки `їм місто розвивалося, міцніла його економіка, зростала культура. Тодішня транзитна торгівля створювала передумови для перетворення Ковеля в майбутньому (завдяки залізниці) у важливий опорний пункт. Але до цього буде ще далеко. Закономірно, що збільшення митних й місцевих зборів стало непомірним тягарем і почало гальмувати бурхливий потік торгівлі. У XVIII столітті зменшуються доходи міста, воно поступово занепадає. Польські королі передають Ковель з рук в руки польським магнатам, таким, як Яблунівський, Ржевуцькі, але місто продовжувало занепадати. Можливо, через те, що й сама Річ Посполита загалом теж занепадала.

      Імперія, що народилася в 1569 році з Люблінської унії, перетворилась у слабкий, аморфний організм і, закономірно, розпалась. Ковель переходить під протекцію іншої імперії - Росії. Початок XIX століття нічим особливим не відзначався. Можна згадати хіба що наполеонівську війну, яка залишила в місті руїни і попелища. Економічна реформа 1861 року сприяла новому піднесенню. Введення в дію залізниці оживило торгівлю. Місто перетворюється в транзитний торговий пункт на заході царської імперії. О. Цинкаловський відмічає, що в кінці XIX століття тут працювало 384 ремісники, 269 робітників, 75 челядників. Торгових свідоцтв було видано 1037 шт. Щорічно у Ковелі проводилося десять великих ярмарків. Як правило, торгівлею займалися місцеві євреї. "Воєнно-статистичний огляд Волинської губернії" стверджує, що в 1883 році у Ковельському повіті оптових складів було 75, з яких 59 належало євреям. Пріоритетними в торгівлі міста стають питейні заклади. У Ковельському повіті їх налічувалось 205. Один такий заклад припадав на 796 чоловік. Для порівняння відмітимо, що в Луцькому повіті таких торгових закладів налічувалось 253, а у Володимирі-Волинському - 364. Спирту на Ковельщині було відпущено 25897 літрів, сорокаградусної горілки 647 відер (відро - 12,23 літра). Ціна відра горілки - 4,50 руб. Ліс тоді коштував 137 руб. за куб. м.

      У місті працювали кондитери, м`ясники, пекарі, пивовари, ювеліри, які продавали свій товар у крамницях і на ринку. Діяли аптеки.

      Торгівля жила і розвивалася за рахунок притоку товару з навколишніх сіл та інших повітів. Селяни доставляли зерно, мед, хутро, рибу... Різноманітний та багатий асортимент товарів сприяв розвитку торгівлі і створював здорову конкуренцію. А це в свою чергу позитивно позначалося на піднесенні місцевої економіки. Почали з`являтися млини, цегельні, різні цехи побутового призначення. На одну тисячу жителів міста в кінці XIX століття припадало 13 ремісників. Місто стало важливим економічним центром Волинської губернії.

      З активною роздрібною торгівлею, з достатньою оптовою мережею, вагомим економічним потенціалом і, нарешті, із статусом важливого транзитного торгово-залізничного пункту місто входило в двадцяте століття.

Польські правила
      Бурхливе XX століття клало на картину життя і світлі й темні мазки. Мирну працю затьмарюють чорні хмари Першої світової війни, революції, громадянської війни і новий прихід Польщі. Цей період виявився для міста досить складним. Водночас з політичним і національним гнітом все-таки якось розвивається економіка, збільшується населення. І, як завжди, вирує торгівля.

      Активно діє місцевий ринок. У 1925 році було побудовано бойню і морозильню на 40 тонн м`яса. Це дає змогу відправляти , його на експорт. У місті відкривається торгова гімназія, яка готує фахівців для торгових закладів. У Ковелі було чимало фірм, які переважно належали до розряду дрібної торгівлі, тобто продавали товари повсякденного попиту.

      Сюди ж селяни привозили молоко, м`ясо, збіжжя, а купували мило, одяг, тканини. Розвитку торгівлі сприяло і будівництво доріг. Споруджується автострада Луцьк - Ковель - Хелм. Розвивається залізничний вузол. Це пожвавлювало транзитну торгівлю. Проте Польща диктує свої правила гри. На алкоголь і тютюнові вироби встановлюється державна монополія. Хто виготовляє свою горілку, нещадно штрафується. Ю. Парфенюк розповідає, що в його батька знайшли в хліві підвішене стебло тютюну, що виріс випадково на городі, і за це він був оштрафований на 8 злотих. Хліб тоді коштував півзлотого за паляницю.

      Прихід радянської влади і об`єднання із східною Україною внесли певні зміни у розвиток торгівлі та економіки. У 1940-1941 роках у місті діє декілька ресторанів, загальних їдалень, відкрито близько 20 торгових кіосків, 32 продовольчі магазини, 6 кофейних, один великий універмаг. Крім того, працюють мануфактурні та інші промтоварні магазини. Як і в усі віки, активно діє місцевий ринок. Хоч радянська влада внесла свої відповідні порядки, але за два неповних роки перед війною істотних змін в економіці й торгівлі не відбулося.

      Гітлерівські окупанти вектор торгівлі та промисловості різко повернули у бік Німеччини. Туди вивозилося все добро. Товаром стали юнаки і дівчата. Що для рейху не підходило, те знищувалось.

Державна монополія
      Після визволення Ковеля від німецько-фашистських загарбників радянська влада вводить монополію на торгівлю і перетворює її переважно на державну. Щоправда, діяли і дрібнотоварний ринок, і сільська кооперативна торгівля. Але загалом одержавлена торгівля і слабка економіка не давали достатнього товарообороту. У 1944-1947 роках відчувався дефіцит сірників, мила, гасу, трикотажних виробів. Карткова система розподілу давала результати хіба що в площині зловживань. Розвивалася спекуляція і діяв "чорний ринок".

      Ковель, як потужний вузловий центр привернув увагу московських урядовців. Зруйноване місто відбудовувалось, піднімалось на ноги. Будуються і вводяться в дію заклади громадського харчування, продуктові й промислові магазини. У місті відкрили два ринки - на привокзальній площі і по вулиці Брестській. У 80-х і 90-х роках вони перебудовуються. Місцеве виробництво постачає на продаж хліб, масло, сметану, м`ясо, горілку, вино, швейні і кондитерські вироби, крохмал.

      Водночас з державною торгівлею розвивається і сфера побуту, де шиють одяг, шапки, взуття... У 90-х роках Ковель посідає помітне місце не тільки в межах області, але й України. "Сільмаш" - найбільше спеціалізоване підприємство, виготовляє конвеєри для всього Союзу.

      Місто стає потужним транзитним пунктом України. По залізниці у великій кількості перевозяться метал, вугілля, залізна руда, ліс, різноманітне обладнання, пально-мастильні матеріали, сіль, газ, міндобрива, пісок, щебінь. Сухопутний порт України - Ковель діяв на повну потужність і вимагав реконструкції. Перебудова, на жаль, внесла свої негативні корективи. Поступово зменшувався асортимент товарів і разом з ним - товарообіг.

Комерціалізація
      Після проголошення незалежності України зовнішня і внутрішня торгівля почала набувати іншого змісту. Криза в економіці різко зменшила експорт ковельських товарів. Тимчасово порушились торгові зв`язки з країнами заходу і СНД Демонополізація торгівлі і громадського харчування викликала значні труднощі. На базі комбінату громадського харчування і системи державної торгівлі виникають сотні самостійних магазинів, їдалень, кафе, ресторанів, кіосків. Торгівля переміщається на ринки. Робітники і спеціалісти заводів, фабрик пішли за прилавок. Ковель стає прикордонним торговим центром. Сюди масово з"їжджаються продавці й покупці з Києва, Криму, Одеси, Львова, Вінниці, Луцька, Польщі, з багатьох інших близьких і далеких міст, містечок, сіл.

      Ціни пішли у вільне плавання і їх регулює лише ринок. Його асортимент вельми розширився на кшталт західних стандартів - цілорічне продаються банани, апельсини, свіжі овочі. На прилавках досі незнаний вибір запчастин, одягу, тканин, різноманітних продуктів харчування, взуття. Розбігаються очі від численних товарів сучасного зразка - килимів, порт`єр, лінолеуму, сантехніки, різних фарб... Приватні магазини, крамниці, бази і ресторани, відчуваючи жорстку конкуренцію, дбають не лише про асортимент і ціни, але й поліпшують якість обслуговування.

      1999 року в місті функціонує понад 60 ресторанів і барів, більше 100 різноманітних магазинів та кіосків різних форм власності. З державним статусом працюють торгова мережа магазинів та їдалень, що належать залізниці (відділ робітничого постачання), і книжковий "Дивосвіт". Товарообіг в 1998 році склав 39,2 млн. грн. У загальному товарообороті державна частка складає 4 млн. гривень (10 відсотків). Частка приватного сектора зросла до 10,5 млн. грн.

      Доля торгових підприємств з колективною формою власності сягнула 62,9 відсотка. Ціни на товари різноманітні. Наприклад, пшениця - 30 коп. за 1 кг., а ціна цукру за зиму й літо міняється від 1 грн до 1,5 грн за кілограм.

      Якщо ми згадували, що в XVII столітті в Гданську черевики купувались за 2 злотих, то сьогодні такі ж товари середньої якості коштують 50-100 грн. Тепер торгівля в місті відбувається на двох основних і п`яти малих ринках, причому щоденно, крім вихідного санітарного дня на центральному та на привокзальному ринках.

      Нині торгівля є основним засобом для виживання ковельчан та забезпечення їхніх різноманітних потреб. 4 лютого 1993 року в Ковелі створено митницю. Свою діяльність вона поширює на Любомльський, Ратнівський, Старовижівський, Турійський, Любешівський та інші райони. Місто Ковель стало контрольними в`їзними і виїзними воротами України, як Чоп або Одеса, і вносить велику частку в казну держави.

      Вічний двигун економіки - торгівля - поряд з державними надбудовами творить свою добру справу на всьому довговіковому шляху життя, починаючи від самого Бога Гермеса.