Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Ковельські українські періодичні видання 1923-2000 рр.

Ковельські українські періодичні видання 1923-2000 рр.
     Із 20-х років XX століття національним життям на Волині керувала група національне свідомої інтелігенції, пов`язана з діячами Холмщини, Підляшшя й Галичини.

     Існували об`єднана репрезентація волинян у сеймі й сенаті, зв`язок волинських і галицьких політичних рухів, співпраця в діяльності "Просвіт".

     На Волині також діяла група українських православних священиків, яка в межах православної церкви в Польщі розгорнула роботу навколо українізації єпархії, що була раніше об`єктом чорносотенної політики російського уряду. Серед них - єпископ Полікарп Сікорський, архієпископ Олексій Громадський, протоієрей Никанор Абрамович (згодом митрополит УАПЦ), М. Черкавський. Працювали українські церковні братства. Православних священиків готувала Крем`янецька духовна семінарія. Успішно функціонувало Товариство імені Петра Могили у Луцьку.

     Передова українська громадськість ніколи не визнавала легітимності польського панування, зокрема постанов Ризького договору, утримуючись на українських державницьких позиціях. Це відбилося на виборах до польського сейму й сенату, які здійснювалися 12 грудня 1922 року. Українці увійшли у виборчий блок із національними меншостями й провели 20 своїх послів. На Волині поляки не здобули жодного мандату. Новообрані українські парламентаристи вирішили на своєму з`їзді у Ковелі об`єднатися, написавши спільну заяву, що була проголошена 23 січня 1923 року в сеймі послом С. Підгірським: "змаганням українського народу є відродження самостійної української держави", "повний і свобідний розвиток національного життя". Історія зафіксувала наступних активних суспільно-політичних діячів у цьому часопросторі: А. Васильчука, П. Васильчука, О. Дмитріюка, В. Косоноцького, С. Любарського, Шастернака, С. Підгірського, О. Хруцького, М. Черкавського. Вони, природно, намагалися ствердити, популяризувати свої погляди через пресу, яка отримувала відповідну формальну і змістову тональність. Звичайно, крім особи редактора, суттєву роль у формуванні напрямку видання, задекларованого як суспільно-політичне, а не спеціальне (кооперативне, селянське, літературно-мистецьке і т.п.), відігравали місто (місце) видання й джерела фінансування (звідси - тираж, формат, ціна, періодичність).

     Що ж до існування "четвертої влади" на цьому часопросторі, то її репрезентантами були: "За українську народну справу" (1923), "Наша праця" (1926), "Ковельські вісті" (1942-1944), "Прапор Леніна" (1939-1941, 1945-1991), "Комуністичним шляхом" (1962-1963), "Зоря комунізму" (1951), Колгоспна правда (1956-1961), "Шлях Ілліча" (1957), "Лісоруб" (1957), "Лісоруб"(1957, "Ленінським шляхом" (1957), "Лісовод" (1956-1959), "Зоря комунізму" (1957), "Колгоспна правда" (1956-1959), "Колгоспна правда" (1956-1959), "Робітниче слово" (1981-2000), "Криця" (1990-1991), "Доля" (1990-1995), "Дуля" (1995), "Паровозник", "Колгоспник", "Перець", "Молодіжна газета", "Сільські вісті", "Механізатор" (всі 160-роки), "Веселе життя" (1999), "Вісті Ковельщини" (1991-2000).

     Отож, одноднівку "За українську народну справу" видав у 1923 р. Петро Певний. Місцем видання її були "Ковель- Любомиль-Володимир-Горохів".

     Газета вийшла друком під лозунгами: "За соціальні і національні інтереси українського народу", "За віру православну, землю і волю", "За свободу совести і забезпечення прав громадян".

     Судячи зі змісту передової статті, видання присвячене виборам, - свого роду "агітка": "Вибори до Сойму і наші національні Інтереси".

     На першій сторінці вміщено малюнок за твором Т. Г. Шевченка "Думи мої, думи мої", карикатуру на більшовика, який "за українізацію": "На великій Україні, що окуповано її московсько-жидівським Інтернаціоналом над українським народом знущається жид чекіст. Хто прагне волі, порядку, забезпечення національних і соціальних прав, хто обстоює нашу віру православну, той мусить іти за незалежним українським списком № 37, який виставили українські селяне, робітники і трудова інтелігенція".

     Видання друкує "Список кандидатів Українського незалежного Списка" (до виборів), "Лист українського пан-отця", "Листи з хутора", "Про що мріє РНО та УНДО", "Лист з села" Василя Чмелика.

     На останній сторінці роз`яснено, "як треба голосувати", що передбачає список № 37: "Рівноуправлення української мови в школі, суді".

     "Ідімо об`єднаним фронтом" - підсумовує "За українську народню справу".

     Характерним виданням цього періоду є також одноднівка з "нагоди Українськ. Кооперативного свята в Ковелі заходом Українськ. Ковельських кооперативів і Ковельської Повітової Просвіти" "Наша праця" (Ковель, 1926), відповідальним редактором якої був О. Лісневич.

     "Наша праця" вийшла друком під шапкою: "Живи й розвивайся Украінська Коопераціє!" Звідси - і рубрикація, і зміст матеріалів: "Святкуємо день Кооперації. Великої ідеї. Ідеї згоди між народами, між людьми. Ідеї спільної праці, братерства. Як всяка велика ідея так і кооперативна ідея багато тяжких ворогів зустріла й зустрічає... В кооперації наша сила і будучність народу!"

     Опубліковано такі матеріали: "Коротенький перебіг розвитку кооперації", "Українські кооперативні центри", "Будуймо, закладаймо молочарські кооперативи", "Вісти з Просвіти", "Популярні лекції", "Українські кооперативи в Ковлі", "Кооперація Данії", "Кооперативний рух у Ковельському повіті", "Оголошення", "Реклама".

     Підписи під матеріалами: НОМО, М. Корчинський, Господар, О. К., Артем Олексюк, Кооператор.

     "На черзі організація кооперативів стоїть у селах Голоби, Синів, Видраниця, Дроздні, Карасин, Повірськ, Уховецьк, Солове, Селище й Паридуби та в містечках Несухоїжи, Манєвичи, Матіїв й Озеряни", - планується в завершальному абзаці останньої публікації видання.

     Кооперативна преса - справді наочний приклад відстоювання економічних інтересів українства у сув`язі з політичними, духовними. Вона небагаточисельна. Виходила ще у Кременці, Луцьку, Здолбунові. Кожен із часописів недовготривалий.

     Підписи під матеріалами здебільшого псевдонімічні.

     "19 вересня (1939 р.) у Ковель вступили радянські війська<...>. Відбувся масовий мітинг. Революційний комітет було реорганізовано в тимчасове управління Ковельського повіту, яке з перших днів своєї роботи залучило широкі маси робітників і селян до активної участі в соціалістичному будівництві. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року було утворено Волинську область, до складу якої увійшов і Ковельський повіт (з 17 січня 1940 року - район) з центром у Ковелі. Наприкінці грудня 1939 року тут створено міську Раду. Вибори до місцевих Рад відбулися 15 грудня 1940 року. Протягом 1939/40 навчального року в місті провели велику роботу по створенню радянської системи освіти<...>.

     4 жовтня 1939р. вийшов у світ перший же номер газети "Прапор Леніна". Це типова радянська міськрайонна газета мало що з якої за період 1939-1941 рр. може зацікавити "археолога гуманітарних наук" - така вона "правильна", офіційна, стоталіризована, сталізована.

     У перші дні ж Великої Вітчизняної війни німці взяли Ковель<...>. Німці встановили в Ковелі окупаційний режим. Вся влада тут належала гітлерівській адміністрації - гебітскомісаріату та поліцейському гарнізону.

     6 липня 1944 року після кровопролитних боїв війська 1-го Білоруського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу К. К. Рокоссовського визволили Ковель" .

     На Волині й Поліссі відслідковуємо цілий ряд видань цього періоду, які можна систематизувати у три основні групи: районного представництва ("Ковельські вісті", "Голос Сарненщини", "Костопільські вісті", "Кременецький вісник", "Горохівські вісті"), обласного представництва ("Голос Волині", "Українське слово", "Волинь", "Український голос") та спеціальні ("Українка", "Орленя", "Українська дитина", "Український хлібороб"), самі назви яких мовлять про те, що вони репрезентують дитячі, жіночі та господарські сфери буття частини українського народу в німецько-польсько-російському "сусідстві", про яке є чимало архівних та науково-популярних свідчень.

     Із 21 лютого 1942 року тут розпочала щотижневе виходити у світ газета "Ковельські вісті" ("Коweler nachrichten: Amtsblatt des Gebietskommissars, Schriftleitung und Administration Kowel Hanptstr"), відповідальним редактором якої був професор О.Муравський (1942.- ЧЛ-41), головними редакторами - В. Бачинський (1942.- 4.42 - 1943.- 4.2), Леонід Лісовський (1943. - 4.1,2; 1942.- 4.44 - 1943. - 4.2) та Є. Скрипнюк (1944.- 4.1,2), керівником видавництва - Леонід Лісовський (1942.- 4.42 - 1944.- 4.2). Публікувався часопис у друкарні "Нове життя" на вулиці Старо-Двірцевій, 8. "Ковельські вісті" - видання пронімецьке, антибільшовицьке. Уже в першому числі заманіфестовано "Заклик Гебітскомісара Кемпфа": "Від сьогодні виходитимуть раз на тиждень "Ковельські вісті". Вони будуть інформувати населення про всі важливі події в світі, крім цього будуть в них міститися всі оголошення та зарядження моєї установи. Українці! Багатомільйонна Армія Німецького народу прогнала з Вашого краю більшовицьку заразу. <...> Але війна ще не скінчилась! Англія, котра змусила Європу до цієї війни всіма своїми пострахами, мусить бути знищена. Метою для нас є - створити Європу сильною, а тим самим піднести Ваш край до добробуту та процвітання. Хто буде радо виконувати свої обов`язки, тому піду радо назустріч!"

     "Ковельські вісті" друкують політичні статті, новели та вірші Федора Шоломицького, низку лекцій з "німецької мови та бухгалтерії".

     Серед нечисленних рубрик часопису: "Берлінська хроніка", "Оповіщення", "На землях України".

     Фундаментально-теоретичні статті розвінчують "сталінсько-совєтський большевизм", ратують за світле майбутнє з "Великою Німеччиною": "Завдання нашої доби" - проф.Муравського, "Складачі "од" Сталінові" ("Письменники й поети, що горду й невідкупну службу народові та правді замінили на облудне підхлібництво і плазування перед володарями, вміли піддобритися залежно від обставин. Деякі з сталінових придвірних поетів навіть і не приховують, що всі свої блюзнірські захоплення вони виливають за нагороду й ордени, які їм, неначе кістку від свого стола, кинув Сталін. Один вірш цього літературного льокая це й висловлює: "За орден, за моє світле життя, Мій Сталіне, тобі співаю я". В захопленні від ордена, Джамбул зо шкіри пнеться, щоб у своїх нездарних віршах зробити із Сталіна Поза тим, газета інформаційно насичена: "Лист з Німеччини", "Хутра і шкіри з України" (1942. - 4.42) "Військове положення" (1942 - Ч 44) "На східному фронті минуло вже чотири тижні, як почалися великі наступи совєтів. Большевики, опановані манією масовосте, думали, що зможуть створити своїми масами багато так званих головних пунктів. Почалось нечуване знищення танків по совстському боці, яке продовжувалося в безконечність. Від 22 листопада до 15 грудня знищено або здобуто 3.071 танків", "Підсумки японської армії за рік" (ч.44) і т.п.

      "Ковельські вісті" здоровлять щиро своїх читачів "З Новим 1943 роком", що відбито на першій сторінці ч. 1 зеленою фарбою.
 
     До характерних статей теоретичної групи, з наших міркувань, слід зарахувати "Вбогий люд в богатій країні (чужинець про нас)" (1943. - 4.1), "Що я бачив в Німеччині" (1943. - 4.2), "З Волині до Рейху" (1944. - 4.1).

     У "зимових" числах знаходимо традиційне привітання з Колядою: "Бог предвічний народився", друкуються малюнки-карикатури на Сталіна та Рузвельта, світлини на кшталт: "Вирішальна участь авіації у великому оборонному успіху на Сході".

     У ч. І за 1944 рік сформовано нові рубрики: "З преси", "Місцева хроніка", "Цікаві рядки", "З широкого світу", "Куточок розваги", "Практичні поради", "Сміховинки".

     Публікуються уривки з повісті Федора Дудка "Великий Гетьман" - про Івана Мазепу в доброму світлі.

     В ч.44 за 1942 рік уміщена рецензія вистави за п`єсою Лесі Українки "Блакитна троянда".

     Автору часопису, зокрема, складають: В`ячеслав Супонів, професор Муравський, Є. Скрипнюк, Федір Дудко.

     23 лютого 1944 року на підступах до міста почалися бої. 6 липня війська 1-го Білоруського фронту визволили Ковель. У січні 1945 р. відновила свій вихід у світ ковельська міськрайонна газета "Прапор Леніна", у якій були відділи: відповідального секретаря, листів і масової роботи, сільського господарства, промисловості і транспорту. "Прапор Леніна" "розливу" 1953-1966 років мав такий формально-змістовий вигляд:
     1) Основні рубрики газети: "Партійне життя", "По місту і району", "Комсомольське життя", "За кордоном", "На допомогу слухачам політшкіл", "На допомогу агітаторові", "Весняній сівбі - бойову зустріч", "Слідами неопублікованих листів", "Ковельський перчик", "Із залу суду", "Слідами наших виступів", "Порада зоотехніка", "По Радянському Союзу", "Люди нашого краю", "По обласних центрах країни", "По сторінках журналів країн народної демократії", "Наш календар", "Трудівниці колгоспного села", "На честь XX з`їзду КПРС", "Достроково виконаємо завдання", "У райкомі ЦК України", "Зведення", (1935-1955), "Наші інтерв`ю", "Літературна сторінка", "У братніх соціалістичних країнах", "Дарунки - святу", "Фізкультура і спорт", "По місту", "Оповідання", "Вісті з полів", "Спогади старого більшовика", "Міжнародний огляд", "Новини, події, факти", "Передовики змагання" (1956-1966).

     2) Серед характерних матеріалів часопису: (1945) "Дякую радянській владі", "Звернення Центрального Комітету", "Машиніст-стахановець", про М. Шолохова, В. Бєлінського, про М. Некрасова<...> Молотова, Берію<...>, вибори... "Американські людожери не уникнуть відповідальності!" (1953. - Ч. 33), "Слово Сталіна між нами воля Сталіна між нас" (1953. - Ч. 35), "Ось він, "Американський рай" (1953. - Ч. 51).

     3) Основні автори: І. Закора, Л. Горбулько, М. Биченко, Н. X. Свириденко, М. Масло, Я. Лисенко, Р. Вишнева, М. Рікель, М. Беліс, С. Шандибін, Н. Дробна, Легкий, власкори: І. Кирюшкін, М. Аврух, М. Чинаков, ТАРС, А. Головенко, О. Гнезділов, В. Федоров, С. Никитюк.

     У цей же період в газеті друкувалися "котельники паровозного депо", кандидати філологічних наук, рахівники колгоспу, голови колгоспу, ланкові, відкатниці шахти, доярки, міліціонери та інші громадські кореспонденти.

     До загальних спостережень-зауваг щодо цієї газети:
     Цензура не дозволяла з`явитися цікавим (дискусійним, полемічним) матеріалам.

     Перші річники газети практично без фотоілюстрацій. Чимало передруків із "Правди", часто використовуються матеріали РАТАУ, ТАРС. Багато місця на газетній площі займають матеріали, присвячені соціалістичному змаганню.

     Із 1953 р. зростає кількість світлин у газеті. Серед підписів під ними: "Кращі люди району".

     Із 60-х років "Прапор Леніна" загалом оживлюється, світліє, людяніє, розмаїтішають шрифти, менше стає офіціозу, казенщини. Із новоявлених жанрів варто назвати репортаж, інтерв`ю, фейлетон, гумореска.

     Газета починає вести довірливіші розмови із читачами, друкувати "Вісті зі шкіл", "Запрошуємо до посмішок", тематична сторінка літератури, мистецтва "Пролісок". Тут же друкуються матеріали під новоствореними рубриками "Кіно", "Профспілкове життя", "Читаючи пошту", "На економічні теми", "Новини літоб`єднання", "Новобудови п`ятирічки", "Короткий історичний нарис", "Наше здоров`я", "Сьогодні попереду", "Колючі рядки", "Куток атеїста", "Вам, овочеводи", "Штрихи до портретів", "В первинних організаціях ДТСААФ", "Про людей хороших", "Вісті з колгоспів", "Бесіда на міжнародні теми", "Огляд преси", "Покласти край ? ністським провокаціям", "Новини екрана", "Гострий сигнал", програма телебачення "Показує "Київ", з`являється "Оголошення", "Поради лікаря"... остаточно сформовуються відділи міськрайонки: партійного життя, сільського господарства, промисловості і транспорту, секретаріату, загальний. Хоча, як і раніше, друкуються ювілейні (радянсько-святкові матеріали, по-старому клеймується міжнародний імперіалізм, пропагується атеїзм, "радянський спосіб життя", проводиться "Ідеологічна робота". Тут же - "Нові звичаї і обряди - в життя", "Вісті з підприємств", "Сількорівські пости повідомляють", та ж "Бесіда на міжнародні теми", "У міському комітеті народного контролю", "Як вас обслуговують?", "Пияцтву - рішучий бій", "Короткі інформації"", "Звідусіль", "Ковельська панорама", "Пишуть наші читачі", "Куточок книголюба", "Світло", "Служба побуту пропонує", "Веселим олівцем", "Дружбою ми здружені", "Люди нашого краю", "Союз серпа і молота", "Як живеш, спеціалісте?", "Сільськогосподарський огляд", "Піонерське літо", "Природа і ми", "Репліка", "Сторінка для жінок", "Народний контроль діє"...

     Серед найприкметніших матеріалів цього періоду виходу газети важко виокремити конкретні, можна - конструктивно-напрямкові, тематично адекватні назвам відділів редакції, а ще загальніше: краєзнавчі, виробничі, побутові, природоохорончі, культурно-освітні, міжнародні. Врешті майже такий тематичний спектр як і в 1950-х роках, але зовсім інший настрій - дух газети.

     "Прапор Леніна" у 70-х рр. значно відкритіший до потенційного читача, веселіший, менш агресивний. Газета більше уваги приділяє конкретним галузям промисловості, сільського господарства, духовній сфері, менше-теоретико-ідеологічним матеріалам, друкує вірші читачів, нариси про земляків, поліпшується поліграфія: святкові числа - кольорові (червоно або зеленофарбні).

     На початку 1980-х рр. часопис "боровся" за "міцну дисципліну", виконання продовольчої програми, ввів рубрики "Захисник вітчизни", "Село і його проблеми", "Творчість наших читачів", "На суботній вечір", "Туристичними стежками", "На теми моралі", Прес-конференція для всіх", "Розповіді про комуністів".

     У другій половині 80-х років "Прапор Леніна" став перебудовним, ще демократичнішим, відкритішим до людей і тем. Його авторами в цей період були: С. Скоклюк, К. Сергійчук, В. Котляр, А. Черній, С. Байдюк, А. Чамар, Д. Побережний (фотокор), І. Павлюк, В. Дудинець, М. Вельма, М. Калінін, С. Савенюк, С. Максимчук, В. Шевчук (фотокор), Б. Стечко, М. Фоменко (фото), В. Недільський, С. Мельянчук, С. Павленко, В. Ковальчук, В. Копанчук, М. Данилик (фото), В. Шарапова (В. Омелянчук), Л. Скоклюк, Н. Горик, Т. Сачук, В. Повар,С. Дятел (фотокор), С. Мельянчук, П. Горшарук, П. Юхимчук, В. Повар.

     Із 31 серпня 1991 року видання змінило назву - на "Вісті Ковельщини", стало громадсько-політичною газетою.

     Природно, що "районка" прагнули бути вірними тим "заповідям" і постановам, впроваджуючи "політику партії" на місцях, у низах, оскільки нижчою була лише низова преса (стіннівки та багатотиражки), які виходили у світ і в Ковелі.

     Нічим особливим не прикметна й газета "Комуністичним шляхом" = Прапор Леніна: Орган партійного комітету Ковельського виробничого колгоспно-радгоспного управління та райради (1963 ч.16 - 39 (9.03). Газета Волинського обкому Компартії України та виконкому облради при Ковельському територіально-виробничому колгоспно-радгоспному управлінні (1962 ч.І(ІОб)-1963ч.14/15(25.01). - 4 рази на тиждень (1962-1963). 4.1. 1962, 1 черв.

     Що ж до літератури про об`єкт нашого дослідження загалом, то тут ще раз варто назвати "Історію партійно-радянської преси України", "Технічний огляд міської та районної газет Волинської області за перший квартал 1955р.", "В усіх районах виходять газети", "Радянська преса на Волині", про цей історичний період-нові праці В. К. Барана, В. Сергійчук, Б. О. Яроша.

     У 1950-1953 роках виходили у Ковелі та Ковельському районі також багатотиражки і машино-тракторних станцій, колгоспів, підприємств, які можна було передплатити в районних відділах Союздруку (на рік: 9,60 крб., на 6 міс.: 4,80 крб.). Бібліографічний список цих ковельських періодичних, краплинне подібних між собою газет МТС та колгоспів, знайдених і зафіксованих у Державному архіві Волинської області (м. Луцьк) подаємо у такому вигляді:

Зоря комунізму: Орган політвідділу Ковельської МТС Волинської області. Ч. 1. 1950, 12 трав.
Ред.: Б. Юсіпов (1950), В. Варченко (1951), Л. Гузь (1951).
Адр. ред.: с. Любітов, МТС.
Друкарня політвідділу Волинської обл. управління торгівлі.

Колгоспна правда: Орган партійної організації правління колгоспу "Дружба" та Голобської сільської Ради Ковельського р-ну Волинської обл. Ч. 1. 1956-1961.
Ред.: І. Полончук. Ковельська міська друкарня. Тираж: 1000 пр.

Шлях Ілліча: Орган партійної організації та правління колгоспу ім. Сталіна с. Уховецьк Ковельського р-ну Волинської обл. 4.1. 1957, 7 квіт.
Ред.: М. Турчинюк. Ковельська міська друкарня. Тираж: 500 пр.

Лісоруб: Орган партійної, профспілкової і комсомольської організації та керівництва Ковельського ліспромгоспу №14. 4.1. 1957, 1 трав.
Ред.: І. Васильченко.
Ковельська міська друкарня Волинського обласного управління культури.
Тираж: 500 пр.

Лісоруб: Орган партійної, профспілкової і комсомольської організації Ковельського ліспромгоспу тресту "Ровноліспром".
Ред.: В. Ласка.
Ковельська міська друкарня.
Тираж: 500 пр.

Ленінським шляхом: Орган правління партійної організації та правління колгоспу ім. Ворошилова. С.Дроздні Ковельського р-ну Волинської обл. Ч. 1. 1957, 17 берез.
Ред.: М. Колочун (1957), А. Новосад (1957). Ковельська міська друкарня. Тираж: 500.

Лісовод: Орган правління партійної, профспілкової і комсомольської організацій та керівництва Ковельського лісгоспу. 1956- 1959.
Ред.: Ф. Кореніг. Ковельська міська друкарня. Тираж: 500 пр.

Зоря комунізму: Орган партійної організації та правління колгоспу ім. Леніна Ковельського р-ну Волинської обл. 1957, З лют.
Ред.: Т. Колодюк (1957-1959), С. В`юк (1959). Ковельська міська друкарня. Тираж: 500 пр.

Колгоспна правда: Орган партійної організації та правління колгоспу ім. Дружба та Голобської селищної Ради Ковельського р-ну Волинської обл. 1956-1959. Ред.: В. Чабан. Ковельська міська друкарня. Тираж: 1000 пр.

     Двополосна багатотиражка Ковельського заводу сільськогосподарських машин, пізніше "газета акціонерного товариства "Ковельсільмаш" "Робітниче слово", яка виходила у світ із 10 вересня 1981 року під редагуванням Віктора Колодюка, - своєрідний літописець "свого" підприємства останніх (радянських) років його існування. Знову ж таки як об`єкт гуманітарної науки вона практично не становить інтересу, послуговуючись стандартними не лише для багатотиражок, але й для районних, обласних та й центральних тодішніх газет рубриками, серед яких (відповідно й матеріалами): "Нарощувати темпи", "Вони занесені на дошку пошани", "Рейдова повідомляє", "Наші інтерв`ю", "Профспілкове життя", "Творчість наших читачів", "Комсомольське життя", "Інженер і п`ятирічка", "Повертаючись до надрукованого", "Курс-технічний прогрес", "Атестація робочих місць", "Роздуми над фільмом", "Із залу суду", "Новини заводу", "Фоторепортаж", "Комсомольське життя", "Новини", "Народний календар", "Будні Ковельсільмашу", "Нова техніка", "Всерйоз і жартома", "Ніхто не забутий, ніщо не забуте", "Дорога до Бога", "Телебачення на тиждень", "Віра наших предків", "Зірки допоможуть Вам", "Для справжніх господинь".

     Тарсівські та ратаувські (офіційні) матеріали сусідять тут із публікаціями журналістів-професіоналів, парторгів та організованими замітками за підписами робітників, начальників цехів, майстрів, профспілківців.

      Із початку 1990-х років газета "повеселішала", стала (знову ж таки) типовим репрезентантом нової журналістики незалежної держави.

     В. Степовий, Ф. Каліщук, Н. Литвинюк, О. Смиговець, В. Копанчук, Н. Горик, Ф. Янчар, С. Гулевич, С. Хацюр, М. Данилик (фото), І. Чайка, В. Олексієнко, Ф. Іванчук, С. Борзенко, Іоанн Швець (протоієрей), Сергій Цюриць (дитячі віршики), Василь Кочумай - були ЇЇ активними авторами протягом різних років виходу.

     У статті "Стінній пресі - постійну увагу!" мовиться про те, що "Радянська преса-бойовий помічник партії в боротьбі за створення матеріально-технічної бази комунізму, за виховання дійсно свідомої людини світлого завтра<... >. У великому поході чільне місце відводиться найнижчій ланці радянської преси - стінним газетам. Вони найближче стоять до виробництва, краще знають людей, першими підмічають позитивне і першими бачать упущення, недоліки<...>. Роль стінної преси в житті колективу незаперечна. Це найперша опора партійних, профспілкових і комсомольських організацій, це бойові і надійні їх помічники". Тут же-про стіннівку Ковельського локомотивного депо "Паровозник", "жоден критичний виступ якого не лишається без відповідного реагування", газети колгоспу ім. Суворова Ковельського району "Колгоспник", "Перець" та бойові листки, "Молодіжну газету" Смідинського клубу, "світлову газету", яка "обходить щомісяця екрани всіх бригадних клубів" "Сільські вісті". У цій же статті критикується стіннівка Голобського спеціалізованого монтажного управління №63 "Механізатор", повз яку проходять робітники і голови не повертають", бо "почитати там нічого", навіть новорічний номер в "загальному масштабі". "Стіннівок, що випускаються до свят, без будь-якого художнього смаку оформлених, написаних в "союзному" масштабі, ще, на жаль, багато. Або взяти "Комсомольський прожектор" в об`єднанні "Сільгосптехніки". Як правило, тут критикують заднім числом і часто не в попад", - читаємо там само.

     У квітні 1990 р. вийшов перший номер газети "нового типу" "орган Ковельської організації української республіканської партії "Криця". Він відстоював нові реалії, нові орієнтації чи дезорієнтації в економічному, духовному, далекому ще від стерильності інформаційному просторі, заходили в давно апробовані супердержавами лабіринтові, тупикові соціальні коридори - націоналізм, націонал-соціалізм, реваншизм, провінціоналізм - і припиняли своє існування, залишаючи "святе місце" інформаційного простору новим рупорам мітинговості, революційного та псевдореволюційного містицизму. Редактором часопису був В. К. Осіюк. Тираж - 900 примірників.

     Романтичне, політичне, партійне, регіональне видання "Криця" виходило під гаслом "В своїй хаті - своя й правда, І слава, і воля... ".

     Як орган партії воно друкувало насамперед партійні резолюції, проекти, постанови, звернення партійних лідерів на кшталт "Проект Степана Хмари (постанова Верховної Ради УРСР про розпуск комуністичної партії" (1990. - Ч. 12), "Резолюція трудящих міста Ковеля" (1990.-Ч. 12), Степан Хмара-"Про політичну ситуацію в Україні і завдання Української республіканської партії"" (1990. - Ч. 12), "Заява демократичної групи депутатів Волинської обласної і Ковельської міської Рад народних депутатів" із вітанням "Слава Україні!" (1990. - Ч. 13), біографія Степана Бандери (1909-1959)" (1990. - Ч 13), "Заява Ковельської організації української республіканської партії" (1991. - Ч. 1), "Заява про вихід з СРСР" (1991. - Ч. 2), "Українська інтелігенція під судом КГБ (лист В. Чорновола з Львівської в`язниці)" (1991. - Ч. 2), "Вітальне слово волинської делегації на міжобласній сесії у Львові" (1991. - Ч. 3), В. Остюк - "Відповідь панові Ющину - комуністу і громадянину Союзу" (1991. - Ч. 2), "Мета одна - Союз любою ціною" - Б. Горинь, голова львівської обласної організації УРП: "Одне з найважливіших завдань друкованого органу УРП полягає під сучасну пору в тому, щоб викривати скриту пружину політики Москви, мета якої - будь-яким способом втягнути республіку у Союзний договір" (1991. - Ч. 3), "Великий шлях великої людини" (1991. - Ч. 3) - біографія Тараса Шевченка, "Инструкция агитаторам-коммунистам на Украине (речь Народного Комиссара товарища Троцкого к курсисткам)" (1991. - Ч. 4), "Звітна доповідь VI з`їздові УРП (скорочено)" - Левко Лук`яненко (1991. - Ч. 6).

     Крім того (офіційщини) газета друкує актуальні, живі матеріали під рубриками "Веселий ярмарок", "Наше місто", "Сторінка для Тарасика", "Анекдоти", "Цікаві цифри", "Оголошення": "Наша віра - автокефалія" - В. Осіюк (1991. - Ч. 1), "Відкритий лист редакторові газети "Сільські новини" панові Ковалю" (1991. - ч. 2), Євген Дудар - "Сексуальні роздуми" (1991. - Ч. 1), О. Гончар - "Слово про Лесю" (1991. - Ч. 2), А. Вітрик - "Чи не досить марнославія?" (1991. - Ч. 5), "Україна - європейська держава за можливостями, московська колонія в дійсності" (1991. - Ч. 4), Т. Варченко - "Мартиролог Богуславських" (1991. - 4.5).

     Ці ж теми по-дитячому повторює "Сторінка для Тарасика": патріотизм, антибільшовизм, церковна тема, історія міста Ковеля, Волині, України.

     У "Криці" практично немає економіки: газета виходила в перший, національно-романтичний період українського відродження, під тризубом на шапці, сміливим, вільним, нетутешнім вітром на сторінках.

     "Долю" у м. Ковелі редагував Г. І. Сарапін. її тираж: 500 прим. (1994 р.), 5000 прим. (1995 р.). Часопис "Доля" починався як "незалежний часопис Руху" з зображенням тризуба.

     Пізніше ця шапка зникає, залишаючи за собою право друкувати "Розклад руху поїздів міжміського сполучення по ст. Луцьк".

     У перших же числах за 1991 рік читаємо публікації "Степан Хмара-людина 1990 року", "Чи потрібен референдум?" - П. Свередюк, "На фото: дівчина, яка була розчавлена совєтським танком у ніч на 13 січня 1991 року у Вільнюсі, Литва. Фото передані представнику РУХу в Прибалтиці".

     Рубрики: "Долі", "Коли дійдемо згоди?", "Лист у номер", "Світська хроніка", "У вільну хвилину".

     Знаючи програму РУХу, неважко передбачити зміст і дух публікацій "Долі", серед яких: Козак О. Ф. - "Еталон для КПРС", "Ми селяни - ми людство" - В. Чумак, "Звернення до громадян України, або як велика політика стала приводом для однієї провокації*" - Степан Хмара (1991. - Ч. 1), В. Соловйов - "Путь угору. Михайло Горбачов: товариш Генеральний Президент" (1991 ч. 1), "Бандера, Лебідь та інші" (1991. - Ч. 2), Б. Задорожний - "Брехнею далеко не поїдеш... " (1991. - Ч. 2), Дмитро Донцов - "Предсмертна московська чехарда" (сторінки української філософської думки)" (1991. - Ч. 3), "Українські історичні дати" (1991. - Ч. 3), Олена Ковальчук - "А що нам указ президента" (1995. - Ч. ЗО), (1995. - Ч. 15).

     Складається враження, що із 1995 року ідейно-виховний, принциповий часопис перетворюється у рекламний вісник з шикарною програмою телебачення на тиждень, передруком "центральної" преси, офіційних заяв, звернень і т. п. Серед авторів "Долі" - Юрій Джерджула, Ігор Приступчук, Г. Полковський, А. Рузь, Світлана Пелип, Гоша Бардаков, Т. Пилинчук, В. Свідомий, Олена, Олійник, В. Козак, Н. Гаврішко, Володимир Ярцев, Іван Бурдак, А. Кірий, Мороз В., Микола Дятел, С. Бондар, Л. Коляденко, Я. Лавренюк.

     Ідейна за своєю суттю газета надає свої сторінки під рекламу банків, комікси, поради, святкову рубрику "Дуля", релігійні проповіді, шокуючий кримінал, як-от стаття "Людоїд на волі. Ніхто не знає, де тепер знаходиться Микола Джумагалієв, який вбив сім жінок" (1995. - Ч. 23).

     "Дуля" (1995) - сатиричний вісник "незалежного часопису Руху" "Доля", який виходив у Ковелі (1990-1995рр.).

     У "Слові до читача" "власкор "Дулынформу" пише: "Часопис "Дуля" основної тематики не має і тому для вираження користується гумором, сатирою, іронією та сарказмом. Матеріали до "Дулі" формуються молодими людьми, котрі виросли на дріжджах, "Бітлз" та змаганнях клубів веселих та кмітливих<. . . >. Попереджаємо: перевага надається авторським творам, авторизовані "бородаті" анекдоти будуть відсіватися - таке життя.

    Видання восьмисторінкове, живе, дотепне, зі світлим та чорним гумором, смішинками-страшинками для дітей, сторінками "Мильні дульбашки", "Едульрадо", "Дулістика", "Модуляції", "Едельвейс", "Дулька", "Кома".

     Серед заголовків "Дулі" - "Квіти до свята", "Життя і смерть сніжинки звичайної*", "Частівки", "Поради", "Тривожна хроніка", "Оголошення", "Встигнути добігти (оповідання-жах)", "Гороскоп для Вас від нас", "Меню", "Ельдурадо" (фінансовий огляд)", "Четвертий куб", "Лебедина пісня зарплати", "Анекдот і дійсність", "Із архіву "Дулі". Під цими, офіційно-прозаїчними, серйозними заголовками ховається тонкий сатиричний стиль подачі матеріалів, віддзеркалення смішної і тривожної дійсності, як-от, наприклад:
1. З чорного гумору.
Мы Сережу за помарки
Пропесочили на совесть.
И, признав свои ошибки,
Мальчик бросился под поезд.

2. Анекдот,
"Декілька днів чоловік страждає животом. Тільки повернувшись додому, відразу кинувся до туалету. Проходить хвилин тридцять. Жінка, вирішивши, що чоловік вже залишив даний заклад, йдучи на кухню, вимикає в туалеті освітлення. У ту ж секунду чується жахливий крик, із шумом відчиняються двері, вилітає, підтримуючи штани руками, чоловік. Через хвилину, прийшовши до тями, він промовляє:
- А, це ти світло вимкнула... А я думав, що у мене очі лопнули?".
"Дуля" містить багато малюнків-загадок, кросвордів, конкурсів, навіть комікс, віршики головного редактора Г. Сарапіна: "Стали популярні в наші дні
Безболючі роди у воді.
Поклянуся вам на першій гонці
В тім, що я родився в самогонці",

вірш художнього редактора В. Комінського:
В сусіда здох бичок -
Удар конкретний. Як жаль,
Що я до цього непричетний ".

І - ніби вирок часові - самореклама (на першій сторінці): "їсти хочу, аж кричу, а за "Дулю" заплачу!". Серед авторів "Дулі" - Олександр Некрот, В. Стоунський, Валентин Фрадинський.

     Багатозначно відрізняються від інших районних газет області "Вісті Ковельщини" (1991-2000): по-перше, за статусом - це міськрайонка, по-друге-за тиражем (він найбільший)-20207 пр. (1991 р.), 9431 пр. (2001р.), по-третє, її редактор, заслужений журналіст України Микола Вельма - один із найактивніших теоретиків мас медіа на Волині: часто виступає в обласній пресі, на конференціях 1], показує практичний приклад виживання газети такого рангу в період становлення демократичної держави.

      Співзасновники газети є Ковельська міська і районна Ради народних депутатів, трудовий колектив редакції. "Вісті Ковельщини" - одна з перших газет Волині, яка проголосила статус громадсько-політичної газети. "Ковельські журналісти рішуче виступили проти того, щоб міськрайонка була "органом" будь-кого. Нарешті колектив відстояв право самостійно обирати редактора... >. Ми стараємося широко інформувати вас про події, якими живе Ковельщина, представляти весь спектр політичних поглядів і течій, порушувати гострі проблеми економіки культури, соціальної справедливості, побуту, торгівлі, активно виступати на захист прав людини, проти злочинності і правопорушень. Як нам здається, нема важливішого завдання, як забезпечити громадський спокій, консолідацію демократичних сил, краще життя трудящих міста і району, мобілізацію їх зусиль на будівництво незалежної Української держави" (1991. - Ч. 138/139).

     Втілюючи цю стратегічну програму в життя, газета містила матеріали своїх кореспондентів, начальників різних державних, соціально-побутових служб, голів колгоспів, освіти, культури, науки, передруки із інших, як правило, столичних та зарубіжних видань, під рубриками: "День за днем: листи, повідомлення, факти", "Книжкова вітальня", "Служба "О1" інформує", "Будьте здорові", "Дайджест-91", "Телепрограми тижня", "Нотатки редактора", "Місто і його проблеми", "Як живеш, село?", "До сімейного столу", "Поради до часу", "Духовності невичерпні джерел", "З місця подій", "Факт і коментар", "України славні імена", "В громадських організаціях", "Наболіло", "Із засідання міськвиконкому", "На прохання читачів", "Як виконують закон про мови?", "Судова справа", "Спорт", "Вічна пам`ять", "Фрази", "Монолог Пилипа Одвертого", "З останньої пошти", "Оптимістичний репортаж", "Коментар номера", Толодомор-33: факти свідчать", "Світ наших захоплень", "Закон і ми", "Зелена аптека", "Уроки християнства", "Поспішаймо робити добро", "Доброго настрою" (анекдоти), "Пульс політичного життя", Цікаве звідусіль", "Читальний зал", "Природа і ми", "Конфліктна ситуація", "Яка готовність до зими?", "Сторінки історії`", "На суботній вечір", "В записник джентльмену (як себе поводити)", "Фоторепортаж", "Гороскоп на тиждень", "Невигадана історія", "Гості газети", "Гарячий" факт", "З компетентних джерел", "Ринок диктує вимоги", "Пишемо до газети", "Передплата" (газета займається передплатою), "Хроніка пригод", "Читач хоче знати... ", "Коротко про важливе", "Пригоди".

     Інколи майже всі четверті сторінки суботніх чисел газети зайняті під рекламу, оголошення, "розшуки", некрологи, ювілейні вітання.

     Автори газети: Ігор Павлюк, Ярослав Гаврилюк, І. Клен, О. Козаріз, Степан Скоклюк, Степан Байдюк, С. Павленко, В. Петрук, Людмила Любченко, Людмила Скоклюк, С. Майстер (фото), Володимир Трофимович, Людмила Стасюк, Мирослав Данилюк (фото), Марія Швець, Йосип Жаборецький (протоієрей), Світлана Мельянчук, Юрій Григоренко, Михайло Кузьмук, Василь Журбук, Іван Тетерук, Петро Іванюк, Зіновія Юрчук, Степан Антончук, Віра Синадська, Тарас Волошко, Гнат Ольхович, Світлана Павленко.

     Серед ювілейних публікацій присвячених 60-річчю газети "Вісті Ковельщини" та проблемних матеріалів, пов`язаних із газетою, зустрічаємо В. Данилюка, С. Мельянчука, того ж М. Вельму, Я. Гаврилюка. За історією таких газет направду можна писати історію сумнівів, помилок, перемог краю, що ми і стараємося робити.

     Знаковою є публікація секретаря первинної організації СЖУ редакції газети "Віче", власкора газети "Киевские Ведомости" по Волинській області Володимира Данилюка "Районні газети: світле минуле і темне майбутнє (полемічні нотатки)", де він зазначає: "Завдяки публікації начальника управління в справах преси та інформації облдержадміністрації Володимира Денисюка та виступу заслуженого журналіста України, редактора газети "Вісті Ковельщини", депутата обласної ради Миколи Вельми широкий читацький загал отримав можливість дізнатися, в якому важкому стані опинилися наші районні газети. На моє глибоке переконання - імітація з боку владних структур та облорганізації Спілки журналістів України вирішення глибинних проблем волинської журналістки районного рівня призведе рано чи пізно до повної деградації і занепаду періодичних видань районного масштабу".

     "Ковельська розважально-гумористична газета "Веселе життя" (1999) була додатком до міськрайонної газети "Прапор Леніна", друкувалася тиражем 999 примірників. Ціна одного примірника - 50 коп., формат - 43 х 10 см.

     Досить велике за форматом і чотиристорінкове за обсягом двофарбне "Веселе життя" - своєрідне відкриття для газетників Волині, зважаючи ще на факт його з`яви не в обласному, а в районному центрі області.

     "Все починається з усмішки - заявляє у своєму зверненні "читачам" редколегія. - 3 цього погляду "Веселе життя" - справжня знахідка для ділової людини. Тираж першого номера розійшовся блискавично. І те, що новорічні свята у Ковелі пройшли на хорошій ноті,- заслуга й нової газети. Сьогодні "Веселе життя" - найкращий подарунок шефу, коханці, тещі, працівникам міліції та ін. <...>. На жаль, газета в передплату не йде, хоч багато читачів просять про це. Так що поспішайте в кіоски "Союздруку", де вас чекають рідкісні хвилини справжнього людського щастя. Саме із щастя, радості, усмішки починається Справа. Давайте не журитись!".

     Газета містить смішні фотоогляди, телефонну хроніку, "Невигадані бувальщини", "Міські сенсації", є рубрика "Коли ви вдвох... ", "Вісті з хвоста горобця", "Анекдоти", "Добрий гумор - добрим людям", "Несподіваний ракурс", "З інших видань", "Наболіло!", "Наш фотозал", "Фрази (на допомогу лекторам)", "Селявізм", "Із поетичного зошита", "Поради до часу", "Рецепти краси", "Бувальщини", "Спішу вам написати. . . ", "Посміємось?", "Усмішка", "Мікромонологи", "Гумор в коротких штанцях", "Від нашого кореспондента", "Реклама, інформація, оголошення".

     Приємно дивує розмаїття шрифтів у виданні, фотографій красиво оголених жінок. Усе подається зі світлим лагідним гумором.

     Серед найцікавіших матеріалів "Веселого життя" є й проблемні: Василь Мандрик - "Публічний дім у Ковелі?", "Чи є в Ковелі мафія?", Тарас Застєнкін - "За кулісами конкурсу" (ч. 3), В. Ткач - "Подайте.. . на машину" (ч. 4), В. Кам`янський - "Операція Кіровець" (ч. 6), І. Клен, В. Ткач - "Бувальщини" (ч. 7), Василь Мандрик - "В лісі над річкою... " (ч. 9).

     Автура "Веселого життя" (крім вищеназваних): І. Гуцуляк, М. Івченко, М. Швець, С. Левчук, А. Семенюк, Анжеліка Многогрішна, Л. Сизоненко, М. Григорович, Я. Силюх, Я. Необережний, фотокори М. Даниленко, С. Дятел.

     Шкода, що видання перестало виходити у світ так несподівано.

     Багатотиражна преса 90-х років за формою швидше подібна до районної, ніж до міської-вечірньої, із тією лише специфікою, що "районки" І це переважно газети для села, оскільки репрезентовані ними райони сільськогосподарські, а багатотиражки (назва звучить дещо іронічно, оскільки тиражі їх, особливо у 90-х роках, невеликі) - це періодичні друковані "органи" найпотужніших на Волині промислових підприємств, серед яких завод "Ковельсільмаш".

     Засновником багатотиражної малотиражної (1100 пр. у 1999р) газети "Робітниче слово" було акціонерне товариство "Ковельсільмаш", редактором Віктор Колодюк. Ціна - у 2000 році - договірна, у 1994 р. - 2000 крб за число.

     Ця ковельсільмашська багатотиражка (за радянською журналістською термінологією) нагадує добротне районне видання - і за формою, і за змістом, висвітлюючи події за індуктивним, інтенсивним методом: проектуючи проблеми держави і світу на свої, заводські, і - навпаки, тим самим стаючи більш аналітичним, ніж деякі столичні часописи із претензійними назвами, підназвами, заголовками та підзаголовками.

     Тематику "Робітничого слова", як і інших періодичних видань, звичайно, найкраще окреслити, просто перерахувавши за хронологічним порядком назви рубрик, а ще вужче - назвавши найхарактерніші, найпроблемніші, найзнаковіші публікації разом із авторами.

     Отож, серед рубрик: "На заводах України", "У профкомі АГ`, "Телепрограми тижня", "Для дому, для сім`ї", "Застерігає лікар", "Офіційна інформація", "Раціонально використовувати енергоресурси", "Якість продукції - категорія економічна", "Як готуємося до зими?", "Народні звичаї й обряди", "Обличчя твого підприємства", "Надзвичайна ситуація*`, "Вивчайте рідну мову", "Актуальне інтерв`ю", "Повертаючись до надрукованого", "Одають бати!", "День відкритих дверей", "Пригорща сміху вам на втіху", "Коротко і ясно", "Із конференції трудового колективу", "Ділові зв`язки із зарубіжжям", "Люди, будьте милосердними!", "Рік сім`ї", "Перспектива виробництва", "Дзвінок в редакцію", "Інформує 01", "Рослини лікують", "Одним абзацом", "Моя позиція", "Спорт", "Соціальна сфера", "Охорона праці", "Передплата", "Народний календар", "Здоров`я і харчування", "Зірки допоможуть вам", "Думки вголос", "Хроніка тривожних подій", "Як живеться в гуртожитку", "Людині про людину", "Травимо анекдоти", "Азбука домашнього господарювання", "Ринок диктує вимоги"... Серед публікацій: С. Борзенко - "Три сім`ї - три долі" (1994. - Ч. 1), С. Очеретяна - "Не варто нехтувати досвідом поляків" (1995. - Ч. 1), В. Олексієнко - "Борис Клімчук з Леонідом Кучмою відпочивають у Трускавці" (1996. - Ч. 11), Ф. Волинець, С. Борзенко, фото М. Данилика - "З гарним настроєм, з надією на краще (репортаж про святкування дня машинобудівника)" (1996. - Ч. 41), Федір Волинець-"Не хочеш працювати-звільняйся, хочеш працювати - отримуй кімнату", Віктор Колодук - "Самоїдство (будні виробництва)" (1997, - Ч. 31), Іван Бокий - "Пани повзувані, сліди ваші босі (погляд)" (1997. - Ч. 34), Микола Потопальський-"Всупереч всім негараздам" (1999.-Ч. 20), Олексій Шеховцов-"Сон совісті народжує монстрів" (1999. - Ч. 28), Віктор Степовий - "Якби нам січень відмінити" (2000. - Ч. 5). Часопис присвячував цілі сторінки релігійним (православним) святам, звичаям українського народу (див. ч. 1 за 1995 р.), шкільним, сімейним справам - тобто зв`язку виробництва із життям, майже інтимом, мав свій "погляд на події в Україні" (назва рубрики), у світі, зборам акціонерів, проблемі приватизації, виборам різних рівнів, оплаті праці, професійним святам, іноді друкує вірші волинських поетів.

     В історії волинської журналістики варто зафіксувати наступні імена із цього часопису: Федір Іванчук, Федір Янчар, В. Степовий, М. Данилик (фотокореспондент), С. Гулевич, М. Возіянов (гумор), С. Борзенко, С. Борискж, Валентин Лабунський, В. Пінкевич (слюсар цеху № 03), С. Литвинчук, С. Очеретяна, В. Роєнко, Ф. Волинець, Й. Шклярук, Василь Худицький, Наталія Савенко, Роман Жижара, Василь Омелянчук, Володимир Біленко, Михайло Крищук. Багато й глибоко писав редактор "РС" - Віктор Колодюк.

     Отож, підсумовуючи.

     Аналіз української легальної преси м. Ковеля 1923-1939, 1941-1944 років ще раз утверджує нас у переконанні, що лише незалежна держава може претендувати на автентичне, глибинно свої органи засобів масової інформації. Лише за таких умов прикрі помилки будуть її помилками, а здобутки - її здобутками. І виправлятимуть помилки та закріплюватимуть перемоги за умови інформаційної відкритості суспільства "свої люде", а не польські шовіністи, німецькі фашисти чи російські більшовики-меньшовики, з якими врешті-решт нічого спільного не мають суто людські та міждержавні стосунки як із сусідами по планеті.

     Ці вічні істини зайвий раз підтверджує як відносно демократичний стан загалом української преси під Польщею 1917-1939 років, так і абсолютно цензурований "під німцями" (1941-1944) (антибольшевиками) та большевиками (антифашистами, антинаціоналістами).

     Партійно-радянська преса м. Ковеля-модифікована, модернізована змісто- та формонаступниця загалом лівої преси Волині 1918-1939 рр.,  детальний аналіз якої ми запропонували в монографії "Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944рр. - Львів: Каменяр, 2001. - С.51-60".

     Діставши в результаті відомих політичних подій право існувати на цих територіях "в законі", без конкуренції, опозиції, комуністична преса межово швидко виробила й закріпила всі формальні формозмістові ознаки-характеристики тоталітарної журналістики, першою із яких єуніфікованість: усі газети подібні між собою (від гасла "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!", таксамості назв рубрик, типу верстки - до стилю друку тарсівсько-ратаувських та власне редакційних матеріалів. Тому досліджувати цей об`єкт загалом легко й доступно - за індуктивним методом: характеристика однієї, наприклад, районної газети дає об`єктивне уявлення про 30 інших, цьогоштибних.

3. Цензурована штатними цензорами, "цензорами в собі", повіркою із загальним "курсом партії"`, ця преса знаходилася постійно у процесі своєї еволюції в бік демократизації (а така однозначно була, варто порівняти числа будь-якої "районки" "вузлових" у політичному сенсі років, як-от-1939,1945,1954,1964,1985, наприклад) практично заангажовувала всі інформаційно-аналітичні жанри: від замітки, статті, звіту у 1939-1941, 1944-1953рр. - до кореспонденції, репортажу, рецензії, нарису, інтерв`ю, огляду преси, фейлетона, памфлета, літературно-художніх творів.

     В проаналізованих періодичних виданнях загалом відсутня тематично-стильова напівтоновість, толерантність, плюралістичність: усе, що торкається "СІЛА", "Заходу" - негатив, усе, що СРСР та "країн соціалістичної співдружності" - позитив. Внутрішній критиці піддавалися лише "дрібні недоліки процесу побудови соціалізму": п`янство, ледарство, громадська неактивність.

     Настрій, стиль цих періодичних видань були тісно пов`язані з тим чи іншим генсеком ЦК КПРС, а тим самим - із "генеральними лініями" й загалом суспільним життям району, області, республіки (детальніше - див. висновки до кожного розділу).

     Пресу 1990-х років найоптимальніше порівнювати із пресою 1920-30-х років за принципом кінцевої циклічності, за якісними та кількісними показниками. Так можна порівнювати і пронімецьку пресу 1941-1944 рр. та радянську 1939-1941,1945-1990 рр. як функціонуючі в однопартійній політичній системі.

     До характерних ознак преси м. Ковеля 1990-х років XX століття ще можна віднести: короткотривалість більшості періодичних видань (2-3 роки), "радянський" рівень мовної культури, зникнення з газетного ринку більшості багатотиражок, проблеми з виходом у світ районних газет, перевантаженість преси партійними, містичними, кримінальними, порнографічними рубриками, майже відсутня ланка подієвого впливу між пунктами: проблема-вирішення, загравання багатьох непартійних видань з політичними владними структурами, низький рівень місцевої, "корінної" фактоподачі.

     Загалом же преса м. Ковеля, як і загалом Волині 1990-2000 років, зробивши рідкісний в її історії кількісний ривок у бік процесу становлення демократії, стала потужним джерелом вивчення історії краю та країни, об`єктивною передумовою розвитку і закріплення якісних характеристик, які безумовно пов`язані із покращенням загального рівня життя її потенційних читачів, правдивій та вигідній репрезентації регіону на міжнародних рівнях.

     Деякі періодичні видання цього часопростору стали вже історією преси та суспільства, деякі належать до волинської журналістики XXI століття.
Підготував Ігор Павлюк, доктор наук із соціальної комунікації