Новини
Особистості
Центр правової допомоги
Ковель туристичний
Газета "КОВЕЛЬ СЬОГОДНІ"
Презентації
Ковель і видатні люди
Історія
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Журнал ПТАХА
www.muzprostir.com.ua - Все про музику на одному сайтi!

Коломия

Театр у Ковелі

Театр у Ковелі
     Австрійська окупація впала чорним мороком на ковельчан. Але Д. Вітовський у 1916 році організовує тут перший осередок "Просвіти" на Волині, відкриває 17 шкіл з українською мовою викладання.

      Польська влада з великим небажанням зареєструвала "Просвіту" в Ковелі 14 червня 1920 року. Активно в організації "Просвіта" працювала тоді Олена Левчанівська. Найвидатнішим діячем просвітянського руху на Ковельщині був Самійло Підгірський. Чим більший тиск здійснювався у бік ополячення, то сильніший опір чинили українці, і в першу чергу, через "Просвіту". Поляки взагалі забороняли, лякали арештами активістів. Із села Паридуби поліція викликала кожного жителя, проте залякування й тиск були марними. "Хочемо читати українські книжки, вистави проводити!". Так селяни добились відкриття свого осередку. По селах і в місті діяли театри.

      Польська цензура була жорстокою, бодай невеликий нахил до українського заборонявся ще в зародку. Проте нікому не дано було загасити ватру національної свідомості. "Наша дітвора і молодь глохнуть у темряві, наче збіжжя в бур`яні. Замість школи відкриваються шинки, де губимо свідомість людини і забуваємо, хто ми є, і що нам потрібно. Доволі вже нас туманити й страшити. Пам`ятаймо, громадяни, що нарід без освіти подібний сліпцеві без доброго поводиря. Хай же наша "Просвіта" буде сонцем, проміння якого заходить в найглухіші закутки, хай вона буде огнем, який зігріває маси нашого народу" - це листівка Турійського осередку Ковельської "Просвіти". При великих аудиторіях в Ковельській "Просвіті" у травні 1924 року виступав Д. Донцов, гостро ставив питання введення у школах навчання українською мовою.

      Ковельчани в 1924 році під керівництвом М. Муровця створили ряд футбольних секцій. Власті побачили в цьому розвиток українського руху, відтак футбол і боротьба були заборонені. Велику роль у "Просвіті" відігравала театрально-аматорська та музична діяльність. Кожен аматорський гурток влаштовував 4-6 вистав. Діяли балетні курси. У Ковелі "Просвіта" створила сирітський притулок - єдиний на Волині. У 1922 році тут утримувалось 40 українських дітей. Безперечно, в часи польської окупації "Просвіта" зіграла виняткову роль у піднесенні національного духу українців та їхньої культури. У вирі цієї боротьби вимальовується постать Самійла Підгірського, культурного і політичного діяча УНР, Марка Луцкевича, М. Пирогова та інших.

      На зміну польському гніту плеснула гірка хвиля комуністичного режиму. І комуністи і націоналісти опинились в таборах, де й були знищені.

      Німецька окупація дозволила "Просвіту", загалом формальну нібито українську владу. Багато українців опинилось на роздоріжжі - до совєтів - смерть, до німців - надія. З допомогою "Просвіти" у Ковель переїжджає театр з Києва. "Блакитна троянда" - не просто поетична назва театру, але й мрія зіграти заборонений філософський твір Лесі Українки на сцені. В кінотеатрі "Метрополь" при аншлагах ставилися "Шельменко-денщик", "Назар Стодоля" та ряд інших класичних українських шедеврів. Глядач чекав. Відкривалась сцена і перед очима поставали живописні картини українського життя, створені Д. Нар-бутом. Через мить на сцені творили магію артисти Я. Майстренко, А. Гордійчук, К. Щуров, А. Нікітін, В. Черняк, Д. Нарбут. Вершиною театру в Ковелі був сезон 1943 року, коли з дозволу Каснера була зіграна "Блакитна троянда" Лесі Українки. Режисер П. Гордійчук зумів донести складну філософську річ до ковельського глядача. На сцені з уже згаданими акторами грали Г. Нарбут, Н. Кондратович, І. Погінець та інші. Ішла війна. В голодному, оточеному Ленінграді звучала симфонія Шостаковича, у місті Ковелі лунала музика "Блакитної троянди". І тут, і там піднімався дух народу. Війна розкидала акторів. Пан Юрченкович згадував, що в 1945 році одна артистка театру приїздила на ковельський ринок торгувати, щоб вижити, і в них ночувала. Доля змусила зіграти роль торговки на ринку на практиці, але це було виживання.

      Ковельчани з теплом згадують театр 1942-1943 років.