Інструкція з виготовлення

    Щоразу (ні, перебільшую), часто моє перебування перед екраном комп’ютера супроводжується нудним «врємяпрєпровождєнієм». Та сьогодні сідаю з неймовірним захопленням.

     «Привіт, мої любі! Давненько з вами не спілкувалася, а розказати є про що!!! Отож, почну: етап моєї кар’єри продавчині пішов на спад. Зараз цілими днями сиджу вдома. Інет вирубався, тому не мала можливості зв’язатися з вами. Ось перечитала кільканадцять повідомлень. День закоханих почався з привітань. Здорово приймати повідомлення від незнайомих тобі людей, зарахованих до віртуальних друзів.

    Щодо Дня закоханих…

    Днями проходила повз секс-шоп, хотіла знайомій вибрати (жарту ради) сувенір. Ходила, ходила повз магазин, заглядала через плечі перехожих – цікавість здалася перед зверхнім осудом Сорому, тому не увійшла… Якось іншим разом.

     Маю залицяльника))) Бачилися один раз, по роботі, зате в мережі спілкуємося чи не щодня. Зголосилися звертатися один до одного по-любєзному. Я йому:

     – Можна й «Лучіком» називати. Люблю прикольні «обзивалки».

     А він у відповідь:

     – Домовились, Сонечко)))

     Каже, що запам’ятав мене з першої зустрічі. Гм, ще й встигла сподобатися:-). З огляду на те, що він музикант, він мені імпонує: є про що обом пофілософствувати. Кажуть, що жінка чоловікові – не товариш. З цього приводу маю власне оправдальне твердження: немає ніякого діла до його почуттів щодо себе. Просто хочу з ним іноді «міло бесєдовать». Гарний, проте не мого «роману».

     Залила на аві фотку з кошеням, таке прикольне, сіре. Кажете: красиве? Питаєтесь: як зовуть? Воно не моє, не знаю.

     Хочу приготувати шухнудлі. Так, так, саме шухнудлі. Хтось називає їх шнудлями, дехто шухнуглями, кнудлями – в різних регіонах по-різному. Як собі знаєте, а я їх кличу ШУХНУДЛЯМИ. Дуже смачна страва.

     Інструкція з виготовлення: смажите цибулю в казанці. Кладете шар порізаної картоплі (як хочете так і крамсельте: дольками, кружальцями, вздовж, упоперек – без різниці, головне, аби смачно вийшло). Далі поверх картоплі розкладаєте тісто. О, забулась про тісто розказати:-(. Замішуєте його на кислому молоці, або кефірі. З цього треба було й починати. Та нічьо, прочитаєте мій рецепт знизу догори! Солите, соди «каплю», як то кажуть. Тісто розкачали так, аби вийшли тонкі мотузочки. І їх маленькими шматочками ріжте. Знову розкачуєте тісто (долонями). Мають вийти кругленькі штучки (ну ви зрозуміли, так?). А, ще забула: це тісто має трохи постояти, піднятися. В казані товща картоплі чергується з місивом. До половини заповнюєте казанок вищезгаданими інгредієнтами, накриваєте кришкою. Кладете на неї камінь. Так, так не жартую, шукаєте каменюку і кладете. І не смійте відкривати кришку – страва сама вилізе, якщо переборщили з картопляно-тістовими шарами. Як будете їсти – запивайте кефіром. Я ж казала, читайте знизу – от з кефіру потрібно починати.

     Так, написала, розказала, час минув, знов не встигла – буду їсти смажену яєчню. А шухнудлі приготую іншим разом, завтра, як буде час:-) Пока, пока, чмокі, чмокі!

Юлія КУСТЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *