Архіви категорій: Зовнішні зв`язки

З Днем Захисника Вітчизни!!!

     23 лютого – це свято усіх чоловіків, сильних світу цього, які захищають затишок своїх домівок, бережуть злагоду у своїх родинах, щоденно працюють заради добробуту своєї сім`ї, які є надійною опорою чарівної половини людства.

     Дружній колектив журналу “Птаха” щиро вітає з Днем Справжніх Чоловіків!!! Бажаємо усім вам міцного здоров`я, незламної волі, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я, звершення всіх мрій і побажань та щасливих років мирного життя!
 

ГО “Реабілітаційний центр”

“Ангели з одним крилом”

    Уже 10 років працює в нашому місті громадська організація „Реабілітаційний центр” для дітей та молоді з інвалідністю, створений силами батьків, яких об’єднало горе і бажання допомагати один одному. Коли у сім’ї народжується хвора дитина, та ще й з діагнозом – дитячий церебральний параліч (ДЦП), коли лікарі не дають надії на повноцінне життя і не можуть вилікувати – життя для всієї родини, здається, зупиняється.

    Великою радістю для сімей з такою проблемою стало заснування „Реабілітаційного центру”, котрий очолила Славікова Наталя. Нажаль, організація немає власного приміщення і тому орендує частину приміщення в Ковельського дитячого садочка № 10. Зроблено чимало корисного: проведено благодійні заходи, концерти; організовано міські міні-спартакіади серед дітей та молоді з обмеженими фізичними можливостями, виставки робіт декоративно-прикладного мистецтва; відкрито зал активної реабілітації інвалідів, бібліотеку спеціальної літератури для батьків, ігротека для дітей. Реалізовані проекти: гурток «Творче коло», дитячий клуб «Гуморист», «Школа матері».

    Якою невимовною радістю було проведення міні-спартакіад для дітей-інвалідів! Неможливо описати словами ті вогники щастя, які загорялися в очах дітей. Ці змагання дали їм поштовх для розвитку можливостей та додали впевненості в собі.

Чудово, що є люди, які з розумінням ставляться до дітей з особливими потребами. Наприклад, Лідерська Асоціація Незалежних Дистрибюторів ЛАНД – спонсор „Реабілітаційного центру” ось уже кілька років. Завдяки їхній допомозі члени центру освоїли техніку бісероплетіння, а також бібліотека поповнилася новим книгами, гуртки отримали необхідний матеріал для роботи, для найменшеньких були подаровані вітаміни. Прислуховується та не лишається осторонь і міська влада, яка фінансово підтримує діяльність Центру та допомагає в організації усіх заходів.

    „Ніж сварити велику темряву, краще запали маленьку свічку” – такий девіз у працівників Ковельської громадської організації „Реабілітаційний центр”. Саме тому був створений центр у Ковелі. У ньому всі оточені любов’ю, увагою та турботою. Кожен має умови для самовираження Добре, коли батьки мають надію поліпшити стан своїх дітей, але варто пам’ятати, що діткам необхідне тісне спілкування у сімейному колі.. Ось наприклад: спортивний зал, уроки польської мови, а також малювання, плетіння із бісеру, заняття співом, вивчення комп’ютера. Так що немає часу нудьгувати.

    Можемо порадіти успіхам Сашка Максимчука, який досяг високого рівня – став оператором комп’ютерного набору. Олена Тарасюк, Ніна Пилипюк, Тетяна Баюк стали професійними майстриням по бісероплетінню. Валя Літвінчук виготовляє картини в техніці аплікації. Завдяки Центру вони знайшли своє місце у житті.

    Сім’я Славікових не зупиняється на досягнутому. Пані Наталія повторює: «Ми всі ангели з одним крилом і мусимо обнятися, якщо хочемо злетіти, адже тільки разом можна досягти найвищого польоту».

    За її любов та ласку, доброту та ніжність батьки висловлюють велику подяку і низько вклоняються.

Оля

Стаття надана молодіжним медіа-проектом “Птаха”

Координати Центру: вул. Сєченова 15а ( в приміщенні дитсадка №10),

тел.: 8 (03352) 5-15-34, моб.

МТС 8 (050) 690 4 990,

Beeline 8 (068) 502 0 496.

Адреса для листування: а/с №52,

м. Ковель, 45001.

Голова правління: Славікова Наталія Василівна.Стаття надана молодіжним медіа-проектом “Птаха”

Ківерці готуються приймати DJUICE-тур

     5 березня о 18:00 у Центрі дитячої та юнацької творчості у Ківерцях у рамках Всеукраїнського соціального конкурсу «DJUICE ГРАНТИ» відбудеться концерт музичного проекту «Центр модерної української культури «Форпост», мета якого – популяризація живої української музики в межах Волинської області.

     Учасниками заходу будуть гурти: «Штраф Авансом» (м. Нововолинськ), «Інші» (м. Володимир-Волинський), «Saturday Night» (м. Львів), «Елегія» (м. Нововолинськ), «Ріплей» (м. Луцьк), «Фіолет» (м. Луцьк), “Збіг Обставин” (Луцьк), “План Барбаросса” (Луцьк).

     Загалом у рамках проекту заплановане проведення 6-ти концертів у 6-ти районних центрах Волині. DJUICE-тур стартував 19 лютого у Нововолинську, другий концерт вже відбувся у Володимир-Волинському 27 лютого. Наступним пунктом туру стане місто Ківерці 5 березня. Після цього музиканти завітають у Ковель (12 березня), Іваничі (19 березня) та Луцьк (26 березня – заключний концерт).

«Поговоримо про сім’ю»

     У романтичній атмосфері зі свічками за столиками, встеленими пелюстками троянд, зустрілися учасники фільму, працівники різноманітних ЗМІ, представники влади, бізнесмени, люди, які допомагали у створенні передачі та просто гості, які почули інтерв’ю з фундаторами нового фільму, насолодилися сольним виступом Юлі Деркач та переглянули першу передачу для сімей «Любов».

     Приємною несподіванкою стало своєрідне ток-шоу з героями фільму – сім`єю Соколових. Вони розповіли, що головною проблемою, через яку їхній шлюб ледь не зазнав краху – було те, що кожен з них прагнув перш за все задоволення своїх потреб і бажань. Тільки тоді, коли сім`я Соколових довірила вирішення своїх проблем Богу та почала жити за християнськими принципами – любити безумовно та служити своєму партнеру, вони стали по-справжньому щасливі.

     Продюсер фільму Альона Юхимчук розповіла, що «Любов» – це перший фільм із одинадцятисерійного циклу «Поговоримо про сім`ю». Переглянувши всі серії, можна буде вцілому побачити, як виглядає щасливий та здоровий шлюб.

     Студія «Правда PRO», яка працює над проектом «Поговоримо про сім`ю», має намір продовжити зйомки фільмів. Вона шукає продюсерів і зацікавлених людей, які готові вкласти частину коштів у створення передач, щоб дати українським сім`ям надію на оновлення життя та допомогти молодим парам подолати проблеми.

     Фільм «Любов» ви зможете побачити на сайті www.pravdapro.org з 24 березня.

З історії розвитку освіти в м. Ковель

     На мальовничій рівнині Західного Полісся над берегами тихоплинної Турії, у самому географічному центрі Волинської області розкинувся Ковель, дивишся на тутешні краєвиди й пригадуєш ліричні рядки геніальної землячки ковельчан Лесі Українки:

 
Кругом садочки, біленькі хати,

І соловейка в гаю чувати.

Ой чи так красно в якій країні,

Як тут, на нашій рідній Волині!


      Перша згадка про поселення Ковле датується 1310 роком. У 1518 році на основі магдебурзького права воно стає містом.

      Бачило місто війни, нашестя, не раз горіло й руйнувалось, але завжди вставало в неповторній красі.

      Анатолій Семенюк у своїй книзі “Ковель: минуле і сучасне” подає спогади дослідника О. Цинкаловського, який стверджує, що “у першій половині XVI ст. у Ковелі бачимо школу, в якій вчитель отримував від місцевих церковних потреб “третій гріш на своє утримання”. В усіх містах і містечках існували початкові школи, які, як правило, створювались і діяли при церквах. В школі навчали граматиці, письму, співів і Закону Божому. Викладали предмети в основному вчителі – дяки, або як їх називали “бакаляри”, “дидаскали”. В школах навчались не тільки діти багатих, але і бідні. Плата за навчання була символічною. Сироти і найбідніші, що не могли заплатити, допомагали дяку у церкві. Найздібніші випускники ставали писарями, вчителями, переписували книги”.

     Уже в середині XVI ст. Ковель з прилеглими до нього землями став одним з найбільших міст на Волині. Це було головною причиною чвар між князями Сангушками та іншими феодалами, які також претендували на ці землі. Щоб не програти, Василь Сангушко 1543 р. відмовився від ковельських володінь на користь королеви Бони. Після смерті якої (1557 р.) ковельські землі стали власністю короля. Хоч місто і мало самоврядування, однак королівський староста сам вирішував його долю. У 1564 р. Ковель переданий князю А. Курбському, який позбавив місто будь-яких прав. Але в деякій мірі він посприяв розвитку освіти у Ковелі. Можливо, саме тут А. Курбський написав відомий памфлет “Історія про великого князя Московського”. У цьому творі, як і вчотирьох його посланнях Івану Грозному, проявився публіцистичний хист князя, високоосвіченої на свій час людини, яка виступала проти грубого свавілля російського самодержця, відстоювала інтереси удільної знаті. Твори Курбського – цінне історичне джерело. Помер Курбський у Ковельському замку 1583 р. Київський історик М. Д. Лванишев вирішує написати книгу “Жизнь князя Андрея Михайловича Курбського в Литве й на Вольни”. Дослідники припускають, що М. Лванмшев попросив Т.Г.Шевченка змалювати для цієї книги пам`ятні місця, пов`язані з особою князя А. Курбського. Очевидно з цією метою і побував Кобзар у 1846 р. на Ковельщині, зробив ряд малюнків давніших храмів, у тому числі Сербської церкви, а для Секунської церкви намалював ікону Богородиці.

      На той час у Ковелі існувала католицька і єврейська школи. При Ковельському костелі діяла парафіяльна школа. Приєднання українських земель до Польщі у 1569 р., і особливо Берестейська унія, різко змінила вектор освітянської діяльності в бік ополячення і покатоличення українців.

      Початок XIX ст. приносить нові випробування українцям. Від суцільного ополячення освіта повертає в сторону повної русифікації. Початкові і середні школи, училища і гімназії стають російськими, але достатніх знань не забезпечують. Позиція російського уряду згідно з Емським указом (1876 р.) була жорстока і безкомпромісна – українська мова заборонялася. Дуже низькою була матеріальна база шкіл Волині. На одного жителя в 1911 р. в губернії витрачалось на освіту 54 коп. Лише 43,3% початкових шкіл мали тільки власні приміщення, а 85,7% – по одній кімнаті. Формально всі діти мали право на освіту, але навчались у школі переважно діти заможних волинян. Учителями в сільських школах були переважно попи, відставні солдати. Лише 23% вчителів початкових шкіл мали спеціальну педагогічну освіту. Вищу освіту в губернії мали 0,1% вчителів.

     У Ковелі 1887 р. діє церковнопарафіяльна школа, двокласне залізничне і приватне жіноче училище. Є у місті єврейська школа.

     Розвиток міста і збільшення населення вимагали розширення освітянської мережі, У 1906 р. відкривається гімназія Олександра II, пізніше – імені Словацького, а в 1910 р. вступає в дію училище імені Ломоносова, де навчається 88 хлопчиків і 65 дівчаток.

     Перша світова війна вносить свої корективи в освітянські справи. Австро-угорські окупанти дозволяють українські школи. Багатий засів на освітянській ниві зробив комісар станиці, сотник січових стрільців Дмитро Вітовський. В умовах воєнного стану за два роки (1916-1917) відкрили 17 шкіл завдяки активності Д. Вітовського. робота ця була надзвичайно складна, адже мусили знайти приміщення, українські підручники. Окремі вчителі були запрошені зі Львова. Воєнні дії на деякий час переривають благородну справу. У 1920 році за розбудову освіти в Ковелі беруться більшовики, але ці плани порушує Ризька мирна угода, за якою місто стає “польським”. Поляки ведуть тверду антиукраїнську політику. У 1924 р. виходять два протиукраїнські закони. Перший обмежував українську мову в урядових установах, а другий реформував освіту, яка знищувала українську школу.

      І все-таки громадське духовне, культурно-мистецьке життя в Ковелі не занепадало. Величезну роботу проводили активісти товариства “Просвіта”. Діяли українська початкова школа до 1926 р.” читальня, книгарня, кооператив “Союз українок”, “Український банк”, “Українська Свято-Благрвіщенська церква”, український хор. Ковельська “Просвіта” спільно із “Союзом українок” щорічно організовували Шевченківські свята, ялинку для дітей на Різдво, бал “Меланчин вечір” під Новий рік (13 січня). У місті діяв аматорський театральний гурток, який ставив українські п`єси.

      Разом з тим у місті з`являється і діє інспекція шкіл. Кількість освітянських закладів зростає. У 1928 році відкривається повшехна школа імені Мосціцького: чоловіча №1 і жіноча №2. У 1930 році було відкрито єврейську школу. У 30-40-х роках у Ковелі діють: змішана школа, залізнична повшехна школа, приватна школа, російська школа товариства доброчинності, гімназія імені Олександра II №702 (Словацького). Ця гімназія у 1936 р. стала змішаною і мала математичний і хіміко-біологічний профілі. Гімназія О.Пирогової – теж була приватною ще дві приватні єврейські гімназії: технічна – Клари Ерліх, і звичайна.

     У місті діяли інші спеціалізовані школи, такі як ткацька, державна підвищення кваліфікації, музична школа імені Словацького, гендльова-торгова, школа підготовки господарок, де вчили в`язати, шити, обслуговувати гостей та готувати їжу.

      Високої репутації набула землемірна школа. У польських школах учні здобували знання досить глибокі та різнопланові. Вчили математики, фізики, хімії, історії, географії, малювання, співів, іноземних мов, пріоритет надавався німецькій і французькій. При школах працювали різні гуртки.

      У змішаній школі був урок української мови і на перервах можна було розмовляти по-українські. Але викладання велося на польській мові. В усіх школах велика увага приділялася Закону Божому.

      З утвердженням у Ковелі радянської влади проводиться повна реорганізація освіти. У 1939-1941 рр. у місті діяли 5 середніх, 10 семирічних і одна початкова школа. Була у місті одна середня і неповна середня для переростків та дорослих. В цей час в школах навчалося понад 5 тис. дітей. Паралельно зі школами відкриваються дитячі садочки. У всіх навчальних закладах викладання ведеться рідною українською мовою. Серед ковельських шкіл є російська, єврейська і польська. Етнічні меншини теж мають можливість здобувати освіту. Це були вагомі зміни. Комуністи мали на меті здобути прихильність і довіру місцевого населення.

      У перші повоєнні роки ковельська освіта починається з чистого аркуша. Місто було звільнене 6 липня 1944 р., а вже 15 липня місцева влада прийняла Ротченкова Гната Федоровича і призначила завідувачем відділу освіти. Обійшовши майже всіх мешканців міста, він через кілька днів зібрав 15 вчителів. Серед них були поляки, євреї, росіяни, українці. Вчителі самотужки зносили вцілілі після війни парти, підручники, інший інвентар, проводили ремонт. За місяць підготували школу, привели перших дітей, їх виявилося 373.

      З першого вересня 1944 р. всіх дітей охопили навчанням. Директором цієї школи був призначений Гелюта Іван Лазаревич. Гнат Ротченков згадує: “Це була важка і, здавалося, майже непосильна праця. Адже ми працювали по 12-15 год. на добу, напівголодні, змучені і виснажені війною. Доводилось працювати на межі людських сил, жертвуючи не рідко і своїм здоров`ям” .

      Із відбудовою міста, відбудовувались, піднімались із руїн і школи: у 1945 р. №3, 4; у 1946 р. – №5; у 1947 р. – №6; НСШ №7 – 1952 р.; НСШ №8 – 1959 р.; НСШ №9 – 1964 р.; СШ №10 – 1987 р.; СІЛ №11 – 1982 р.; СШ №12 – 1989 р.; СШ №13 – 1995 р:

      Нині в установах освіти міста працює 11 30 педагогічних працівників, 81 педагог має звання “Вчитель-методист”, 85 – “Старший вчитель”, 7 освітянам присвоєно звання “Заслужений вчитель України”. Мережа освіти в місті включає понад 40 об`єктів: машинобудівний технікум, медичне училище, два професійно-технічних училища, 13 загальноосвітніх шкіл, одну вечірню школу, 12 дошкільних, 15 позашкільних закладів, художню і музичну школи.

      В Ковелі працюють дитячо-юнацькі спортивні школи, спортивний комплекс, станції юних туристів, юних техніків, юних натуралістів, Палац учнівської молоді.

      В Ковелі діє навчальний заклад, в якому можна здобути вищу освіту – філія Київської міжрегіональної академії управління персоналом. У 2003 році відкривається на базі технікуму філія Бережанського університету. Для розвитку художніх, науково-технічних, організаторських умінь в освітніх закладах діють гуртки різних профілів, клуби та об`єднання за інтересами, студії.

     Посилено увагу до соціального захисту дітей-інвалідів. На базі дошкільних установ № 4, 6, 7, 8, 9 функціонують групи для дітей з вадами мови, зору, опорно-рухового апарату.

      У Ковелі з`являється гімназія. Вона створена на базі колишньої школи №4. Школа 3 створює українську світлицю, кожен учень старших класів відтворює свій, втрачений батьками, родовід. Народні традиції і етнографія – це також національна основа школи. Школа №8 спеціалізується на новітній історії рідного краю. Учні ведуть пошук з викладачами. Школа №12 взяла на себе право бути провідною в питаннях родинного виховання. Майже кожна школа має свій гімн і прапор.

     Вітер перемін раз за разом повіває на освіту. І попри всі тимчасові незгоди освіта у місті Ковелі твердим кроком Іде вперед.

     Освітянська нива засівається добротним національним зерном, яке зійде і вродить у новому тисячолітті.

Театральний «Простір»

     24-26 березня в Чернігові відбувався ІІІ Міжнародний Молодіжний театральний фестиваль «Простір». Спектаклі проходили в актовій залі Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Талановиті артисти з різних міст України, Росії та Білорусії представили публіці чудові вистави, заполонивши їх серця духом театру.
     Непомітно, але впевнено фестиваль дістався фінішу.

     Три дні, пронизані мистецтвом. 3 дні і 10 не схожих один на один спектаклів. Шикарні постановки, яскраві сюжети, неперевершена гра акторів і бурхливі оплески глядачів. Пропоную коротенько згадати про те, як це було.

     Відкрили фестиваль київські актори Студії «Театру для всіх» виставою «Казка про Я». Герої Пан Петро та Пані Чорнильниця розповідають смішні казки.

     Рідний Чернігівський студентський народний театр «Ілюмінатор» представив постановку «Сідні портрет стріт 1862». Це три розповіді про різні родини. Три історії, які відбувалися в одному будинку у різний час.

     Інша наша місцева Театральна студія «АмаТеа» демонстрували вистау «Кенотаф, або Одісей та його жінки». Драматична історія з крихтою гумору та яскравим грецьким колоритом про романтичні пригоди Одіссея.

     Перший день закінчився веселою постановкою «Одруження» (за М. В. Гоголем). Гості фестивалю, Київський театр «Відкритий погляд», показали картину про кумедне сватання трьох женихів до заможної, але наївної Агафії Тихонівни.

     На другий день театрального свята глядачів розважали також 4 театральні колективи.

     Хмельницький народний молодіжний театр «Дзеркало всесвіту» показав виставу «Калігула» про битву добра і зла в душі одного героя. З постановкою «Корида і Майстри» виступили актори Донецького театру «О!». Загадковий віршований спектакль на дві дії про іспанську кориду і російського царя. Київський дитячий театр «Спалах» поставив виставу «Усмішки А. П. Чехова». Молоді актори показали чудову гру в 4-х невеличких смішних постановках.

     Минулорічні володарі гран-прі фестивалю – Львівська народна театр-студія «Хочу» виступили з виставою «Фуршет після прем’єри». Це захоплююча історія з неочікуваним фіналом про групу артистів, що святкували прем’єру свого спектаклю, смерть «Дездемони» та її неочікуване воскресіння. 

     У третій день на сцені свої таланти продемонстрували два колективи з сусідніх держав. Студентський театр «АРТ» з білоруського міста Новополоцька виступив з постановкою за мотивами драми А. П. Чехова «Чайка» – розповідь про трагічне кохання двох письменників і одної актриси.

     Завершився фестиваль історією одного кохання. Московський студентський театр «Альтернатива» показав виставу «Двое на качелях».

     Хотілося б того чи ні, але все колись закінчується. Прийшов час визначати переможців. На сцену виходять представники журі, які протягом трьох днів старанно працювали, аби оцінити майстерність учасників і визначити найкращих серед найкращих.

     Отже, результати фестивалю:

     – Гран-прі фестивалю – Театр «О!» (м. Донецьк). – «За загальну культуру показу вистави» – студентський народний театр «Ілюмінатор», м. Чернігів;

     – «За кращу сценографію» – Народний молодіжний театр «Дзеркало всесвіту» , м. Хмельницький;

     – «За кращий музичний супровід вистави» – студія «Театр для всіх», м. Київ;

     – «За краще втілення змісту вистави» – Студентський театр «АРТ», м. Новополоцьк;

     – «За художню цілісність вистави» – Народна театр-студія «Хочу», м. Львів;

     – «За художню цілісність вистави» – студія «Театр для всіх», м. Київ;

     – «За кращий акторський ансамбль» – Народна театр-студія «Хочу», м. Львів;

     – «За кращий рівень вистави» – Народна театр-студія «Хочу», м. Львів;

     – «За кращий епізод» – Дитячий театр «Спалах», м. Київ;

     – «За найкращий акторський дует» – Студентський театр «Альтернатива», м. Москва;

     – «За кращу режисуру» – Студентський театр «Альтернатива», м. Москва;

     – «За кращу режисуру» – Театральна студія «АмаТеа»;

     – «За кращу чоловічу роль другого плану» – Олександр Равченко, Народний молодіжний театр «Дзеркало всесвіту»;

     – «За кращу жіночу роль другого плану» – Альона Слаутіна, театральна студія «АмаТеа»;

     – «За кращу жіночу роль» – Дар’я Мядель, студентський театр «АРТ», м. Новополоцьк;

     – «За кращу чоловічу роль» – Олег Гончар, театральна студія «АмаТеа».

Саша КОРОЛЬОВА
Фото Антон Сухорський