Архіви категорій: Пісні

Магія східного танцю у Ковелі

     Усі жінки намагаються якнайдовше залишатись молодими, привабливими, бажаними, бути у формі, стежити за своєю зовнішністю та тілом. З кожним роком усе більшої популярності серед українок набуває східний танець (bellydance). Він приваблює, захоплює, надихає, дарує позитивні емоції та впевненість у собі.

     В західний світ мистецтво танцю живота увійшло ще в ХІХ століття. Впродовж багатьох віків в арабському світі танець використовувався як засіб омолодження і творчого самовираження кожної жінки. Його філософія побудована на вмінні показати усю красу жіночого тіла за допомогою використання природної грації та пластики, якою кожна жінка наділена від народження.

     Танець живота піддавався впливу культур різних країн Греції, Туреччини, Північної Америки, Персії, Індії та інших країн Близького та Середнього Сходу. В результаті чого змінювалися стилі його виконання.

     Спеціалісти вважають, що східний танець зміцнює здоров’я та продовжує молодість. Він змінює жінку як зовні, так і внутрішньо, адже танець додає позитивних емоцій, зміцнює позитивне світосприйняття. Крім того, здавна відомо, що танці володіють надзвичайно сильною енергетикою. Танцюючи східний танець, кожна жінка просто «розквітає» на очах. А все тому, що він доводить просту істину: зовнішня краса безпосередньо залежить від внутрішнього стану і від усвідомлення жінкою її неповторності.

     Аби підтвердити ці думки, ми звернулись до людини, яка безпосередньо на собі перевірила усю магію східних танців та продовжує їх вдосконалювати. Вікторія Шафета танцює уже 5-й рік, є керівником ковельської студії східного танцю «АХАТ» та інструктором з беллідансу у спортивному комплексі «Апперкот»:

     – Відомо, що сьогодні існує понад 50 стилів східного танцю «bellydance». Які з них ти опанувала? Та яким навчаєш на своїх заняттях?

     – Найперше хочу сказати, що це дуже давній вид танцю. Він пройшов багато змін та й у наш час постійно виникають все нові і нові стилі, які по-своєму чудові. Найпоширенішими є турецька та єгипетська школи. Вони ж, в свою чергу, поділяються на різні стилі, такі як: беледі, табла-соло, ракс шаркі, межансе, саіді, халіджі, шамадан та інші. Наприклад, табла-соло виконується лише під музику барабанів (табли), при цьому використовуються здебільшого різноманітні «тряски», «удари» стегнами. Він наповнений енергією, адже досить ритмічний та жвавий. Беледі – більш спокійний, врівноважений. Він відкриває жіночу душу! Взагалі кожен із танців розкриває жінку по-новому. Халіджи – танець гри волоссям або ж гаремний танець. На заняттях ми вивчаємо все по-трохи, як табла-соло, так і танець з аксесуарами (шалі, свічки). Нещодавно почали ставити беледі. А взагалі використовуємо рухи і з інших стилів, поєднуючи їх у неперевершений танець. Я хочу реалізувати в майбутньому ще багато задумів, адже і сама вдосконалюю свої навички.

     – Яка користь від східних танців для організму?

     – Східний танець – це танець життя! І користь від нього дуже велика. Перш за все хочу сказати, що він посилює циркуляцію крові та зміцнює м’язи малого тазу, спина стає більш гнучкою. М’язи, що підтримують хребет, стають міцнішими. Вже через 1-2 місяці занять менструальний цикл проходить менш болісно. При виконанні «трясок» зменшується целюліт. Східні танці впливають не лише на фізичне здоров’я, а й на психологічне: жінка стає більш відкритою, впевненою в собі, зникають комплекси, покращується настрій, жінка самореалізується.

     – Чи правда, що східні танці допомагають при народженні дитини? І як саме?

     – Справді так, адже в танці жінка активно тренує ті групи м’язів, які мало задіяні у повсякденному житті, але суттєво навантажуються під час вагітності. Тренуються глибокі м’язи черевного пресу і малого тазу (саме вони працюють під час пологів). Танець живота дає необхідне навантаження на м’язи ніг, це є прекрасним тренуванням для вен, тобто хорошою профілактикою варикозу, з яким стикаються більшість вагітних жінок. Тренуються м’язи плечового поясу, що дозволяє зберегти форму грудей. Тренуються м’язи спини, адже саме на них лягає основне навантаження у міру збільшення живота.

    – У якому віці потрібно починати навчання? І чи є вікові обмеження?

    – З приводу цього є дуже багато думок. Я особисто дотримуюсь думки, що все-таки краще починати займатися танцями у віці 15 років, тоді можна давати більший спектр рухів, оскільки організм дівчини майже сформований. Щодо обмеження скажу лише те, що жінка у будь-якому віці може танцювати, головне бажання та сили.

     – Що робити, коли після тривалого курсу занять, настає апатія, нічого не виходить і тіло не рухається так, як би хотілось?

     – Таке може бути через те, що жінка не відкрилась достатньо сама для себе, вона не хоче полюбити себе і не хоче повірити в себе. Навчитись танцям, як і будь-чому – це важка праця, яка потребує сил, наполегливості, а головне бажання. Ні в якому разі не можна розчаровуватися в собі. Треба прагнути стати кращою, бо ж нема межі довершеності!

Наталія Самчинська

Громадські організації міста

     1. Асоціація захисту прав малого та середнього бізнесу “Підприємці Ковеля”

     Голова Разумнікова Світлана Олексіївна

     м. Ковель, вул. Степана Бандери, 9

     тел.: 5-15-25

     2. Фонд підтримки підприємництва “Бізнес-Центр”

     Директор фонду Оксенюк Микола Іванович

     м. Ковель, вул. Степана Бандери, 9

    тел.: 5-98-19


     3. Ковельська міська рада ветеранів війни і праці

     Голова Подолянчук Віталій Семенович

     м. Ковель, вул. Олени Пчілки, 17

     тел.: 5-19-36

     4. Благодійний фонд “Реабілітація”

     Голова фонду Корнієвський Георгій Олександрович

     м. Ковель, вул. Сагайдачного, 6а/12

     тел.: 3-33-44

    5. Міськрайонна організація української спілки ветеранів Афганістану

    Голова Савосюк Микола Іванович

    м. Ковель, вул. Незалежності, 56

    тел.: 5-52-72

     6. Ковельська територіальна первинна організація українського товариства сліпих

     Голова Клинова Ірина Володимирівна

     м. Ковель, вул. Незалежності, 113

     тел.: 5-95-32

     7. Ковельська територіальна первинна організація українського товариства глухих

     Голова Парвасюк Лідія Аврамівна

     м. Ковель, вул. Незалежності, 15а

     тел.: 5-03-52

     8. Ковельське відділення всеукраїнського об’єднання ветеранів

     Голова Крецун Василь Йосипович

     м. Ковель, вул. Степана Бандери, 7

     тел.: 4-58-48

     9. Ковельська міська громадська організація “Захист дітей війни”

     Голова Гарбарук Леся Петрівна

     м. Ковель, вул. Олени Пчілки, 17

     10. Благодійний фонд “Інваліди Чорнобиля”

     Голова Ілюк Володимир Іванович

     м. Ковель, вул. Незалежності, 23/72

     тел.: 5-26-36

     11. Громадська організація “Реабілітаційний центр”

     Голова правління Славікова Наталія Василівна

     м. Ковель, провулок Шевченка, 2а

     тел.: 5-15-34

     12. Ковельська молодіжна громадська організація «Дивосвіт»

     Голова Решетнік Оксана Володимирівна

     м. Ковель, вул. Грушевсього, 14

     тел.: 5-01-92

     13. Міська громадська організація “Спарта”

     Голова Дружинович Валерій Павлович

     м. Ковель, вул. Відродження, 12а

     тел. 5-34-54

     14. Ковельський міський спортивно-оздоровчий клуб «Апперкот»

     Керівник Рогатін Віктор Вікторович

     м. Ковель, вул. Левицького, 12/2

     тел.: 3-25-37

     15. Молодіжна громадська організація «Клуб – Олімп»

     Керівник Мілехін Анатолій Миколайович

     м. Ковель, вул. Незалежності, 61/53

     16. Ковельська міська філія “Союз українок”

     Голова Полякова Алла Михайлівна

     тел.: 5-39-88

     17. Ковельський міський осередок громадської організації “Союз Чорнобиль Україна”

     Голова Гулай Володимир Степанович

     м. Ковель, вул. Заводська, 9

     тел.: 5-48-90

     18. Ковельська станиця братства ОУН-УПА

     Станичний Осіюк Володимир Костянтинович

     тел.: 3-11-33

     19. Ковельське товариство польської культури ім. Єви Фелінської

     Голова Герка Вацлав Антонович

     м. Ковель, вул. Вербицького, 1

     тел.: 3-22-15

     20. Громадська організація «За життя»

     Голова Откаленко Андрій Володимирович

     м. Ковель, вул. Шевченка, 24

    тел.: (068) 191-59-92

     21. Асоціація «Особлива дитина»

     Голова Марчук Раїса Петрівна

     м. Ковель, вул. Чубинського, 17/1

     тел.: (099) 937-51-08

     22. Благодійний фонд «Мальва»

      Голова правління фонду Зінченко Ліза Прокопівна

     м. Ковель, вул. Театральна, 11

     тел.: (050) 838-04-05

     23. Благодійний фонд І. Омелянюка

     Голова правління Верчук Ігор Васильович

    м. Ковель, Івана Губи, 5

     тел.: (068) 562-84-65

     www.fondvolyni.com.ua

     24. МГО Молодіжний фонд «Наше майбутнє»

    Голова Дружинович Сергій Олександрович

     м. Ковель, вул. Полуботка, 23 (А/С 60)

     тел.: (066) 720-52-50

     www.mfnm.com.ua

     25. Ковельське відділення ветеранського громадсько-культурного товариства «Холмщина»

     Голова Шульган Сергій Петрович

     м. Ковель, вул. Володимирська, 81/123

     тел.: 4-55-65

ГО “Реабілітаційний центр”
Корпус Миру в Ковелі

«Флюгери Львова» відбудуться із 30 квітня по 2 травня

     Міжнародний етно-джазовий фестиваль «Флюгери Львова з Reikartz» цього року відбудеться із 30 квітня по 2 травня. Фестиваль, що став музичною візитівкою Львова проходитиме вже вдев’яте.

     Як і завжди, фестиваль розташується у ексклюзивно відведеному для нього внутрішньому дворику Львівської Ратуші. Кожен день «Флюгерів» поєднуватиме на одній сцені різноманітні відтінки етномузики з виступами джазових виконавців. У фестивалі візьме участь більше 50 музикантів, що грають у 17 проектах із Польщі, Росії, Білорусі, Нідерландів та України.

     Вхід на всі концерти фестивалю, окрім «Прокидання з Мертвим Півнем», є безкоштовним.

     Традиційно шалене «Прокидання з Мертвим Півнем» відбудеться недільного ранку 1 травня. Легенди львівського року презентуватимуть свій новий альбом «Радіо Афродита», що отримав свою назву від радіостанції УПА, яка діяла у 1943-45 рр. Прокидатися «Півням» допомагатимуть друзі – вінницький гурт «Очеретяний кіт».

     Розпочинатиме «Флюгери Львова з Reikartz» глибинна етномедитація проекту «Tatosh Banda», фолк-рокового драйву додасть виступ «Русичів», улюбленці «Флюгерів» львівські «ShockolaD» джазуватимуть веснянки, проникливим вокалом чаруватиме «Млада», а московські «Pervoe_Solnce» наповнять ніч м`якими мелодіями.

     ругий вечір фестивалю подарує дійство білоруських музично-театральних проектів «Vuraj» та «Fratrez». Етнічну музику лемків, бойків, ґуралів гратиме польська родинна «Kapellа Maliszow». Весело мікcуватимуть стилями, інструментами та жіночими образами «DagaDana», а рок на трембітах витинатимуть франківські «Кораллі».

     Третій день фестивалю завершуватимуть меланхолійні та філософські джазові композиції «МТ-3», музика любові та добра на двох десятках інструментів київських «AtmAsfera», джаз, який поєднав Амстердам, Краків та Львів у «Alex Trio», експерименти з музикою люблінського проекту «TRYKI:Lebik – Trebski – PaPa Zura» та зірки польського джазу «Peter Baron Quartet».

     Організатори фестивалю Мистецьке об`єднання «Дзиґа» та Національна мережа готелів «Reikartz Hotels & Resorts» радять чекати тільки приємних несподіванок та стежити за новинами на сторінці «Флюгерів Львова»: www.dzyga.com/flugery

«Як парость виноградної лози, плекайте мову»

     21 лютого у школі села Дубового пройшло свято приурочене Дню рідної мови. Його девізом стали такі слова: «Якщо життя ти не учасник, а тільки свідок віддаля – дарма чекатиме прекрасних від тебе подвигів земля!».

     Організувала свято вчитель української мови та літератури, керівник літературної студії «Провесінь» Дубового, Наталія Дмитрівна Тхоржевська.

     Для гостей учні провели екскурсію шкільним музеєм. Була зорганізована учнівська конференція «Чи потребує українська мова сьогодні захисту? Що я можу зробити для захисту й утвердження рідної мови?», на якій доповідачі намагалися донести важливість захисту рідної мови сьогодні, її функцію в сучасному суспільстві та закликали присутніх розмовляти українською, читати і пропагувати українську книжку.

     На заході були присутні: Отець Іван Онис, настоятель Свято-Юріївського храму села Дубового, благочинний Ковельського району, який благословив конференцію. Отець Іван Оринчак, настоятель Свято-Миколаївського храму в Колодяжному, прочитав декілька власних віршів про мову. Оксана Мулярчук (представник благодійного фонду «Майбутнє Волині») внесла пропозицію, аби організатор та учні провели такі конференції у всіх школах міста і району. Також висловлювали власні думки щодо заданої теми Степан Скоклюк, журналіст, член спілки письменників України, Богдан Белип, член ГО «Центр ініціатив», засновник молодіжного журналу «Птаха» Ната-Птаха, також у роботі заходу взяла участь член НСПУ (і головний редактор журналу «Птаха») Ольга Ляснюк, яка продовжила тему рідної мови і презентувала свою нову книжку «Поцілунки у скло».

     Наша мова – це неповторний світ, котрий ми пізнаємо з дитинства та несемо через усе життя. Як зазначила наша сучасниця і класик української літератури Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову». На часі задуматися над цією фразою, аби вона не стала для нас пророчою, і аби кожен день для нас, українців, був днем Рідної Мови.

     Наталія Самчинська

З Днем СМІХУ!:-)))

     1 квітня називають Днем Сміху, Днем Жартів. Чому раптом саме це свято почали святкувати 1 квітня – невідомо. Є думка, що звичай раз на рік розігрувати один одного та брехати, виник у Франції. Але ще давні римляни відзначали 17 лютого «свято дурнів». У Східній Індії традиція розіграшів існує здавна, але святкується 31 березня.

     Традиція жива і тепер. Причиною такого своєрідного звичаю стала сама природа. Весняні примхи природи люди намагалися задобрити жартами і розіграшами. Однак, розігруючи когось, не варто забувати відому приказку: «Найкраще сміється той, хто сміється останнім».

     День сміху святкується зараз у всьому світі, але ніде не є вихідним. У США його називають «святом серця, а не держави». До речі, професор Стенлі Теп з інституту здоров`я в Окхерсті (Каліфорнія) стверджує: «30 хвилин сміху на день дозволяють пацієнтові, котрий переніс інфаркт міокарду, уникнути повторного нападу в найнебезпечніший період – перші півроку після нападу, – і потім жити повноцінним життям. Здоровим же людям ця кількість сміху подовжує життя на роки, іноді на десятиріччя».

Руйнування сімейних цінностей, або ЛГБТ – загроза національній безпеці України

     Цьогоріч вітчизняне Міністерство юстиції зробило радикальний крок для пропаганди одностатевих шлюбів в Україні – легалізувало Всеукраїнську громадську організацію лесбіянок, геїв, бісексуалів і тренсгендерних людей – «Рада ЛГБТ організацій України» цим самим показавши світу, що Україна вже не є країною, що живе відповідно до християнських принципів.

     Організації, що притримуються біблійного світогляду і здорового глузду, побачили у згаданій реєстрації негативні прояви занепаду українського суспільства – популяризація гомосексуальної пропаганди для свідомої руйнації сімейних цінностей, утворення содомічних одностатевих шлюбів, яке поширюватиме епідемію ВІЛ/СНІДу, нагода збоченцям у майбутньому всиновлювати дітей, що призведе до руйнації несформованої психіки і т. д.

     Деструктивна діяльність представників ЛГБТ-руху досягла і сакрального – віри людини в Бога та її сприйняття церкви: у Донецьку зареєстровано першу організацію ЛГБТ-християн (якщо можна їх такими назвати) «Центр Святого сотника Корнилія», організатори якого переконані, що біблійний сотник Корнилій був гомосексуалістом.

     Історичні факти, які традиційна церква не підтримує та розцінює як єресь, горе-християни можуть підтасовувати та спотворювати, проте представники ЛГБТ повинні розуміти, що всі релігійні організації в Україні, а також абсолютна більшість українського суспільства ніколи не змінять свого негативного ставлення до сексуальних стосунків між особами однієї статі, а також до союзів на основі таких взаємин.

     Лише тоді, коли у встановленому законом порядку за пропаганду гомосексуальної культури буде встановлено кримінальну відповідальність, оскільки поширення гомосексуалізму становить загрозу національній безпеці України, в нашій країні смертність не перевищуватиме народжуваність, а суспільство буде християнським не лише на словах, а і на ділі.

Олександр Самрук

Грабельки

     До вас приходила коли-небудь у гості Совість? Я з нею познайомилася ще у дитинстві, в дитячому садочку.

    «Червоні, пластмасові, з рідкими зубчиками, легенькі, зручні, нам саме такі додому потрібні», – вирішила зробити сама собі дарунки.

     А разом із граблями поцупила ще й гребінець у вигляді ведмедика.

     Як мені вдалося одній раніше вислизнути додому, – знати не знаю. Отож, прикрашати не буду. По дорозі зустріла виховательку і швидко заховала граблі під куртку. То нічого, що їх пластмасові вила стирчали у мене за спиною, мов у павича хвіст.

     Радіючи «подарункам», помчала зі швидкістю велосипеда (тоді мені так здавалося). Услід почали гавкати собаки: «А вкрала, мала, вкрала!!!» І так і рявкали навздогін, та знала я про їх намір. Вони теж хотіли собі такі… грабелькиииии!

     Вдома я не забігла в хату, а одразу гайнула в сад. На землі лежали яблука. Я вправно заповнила свій «порожній бачок» брудним плодом і… гайда всією силою тиснути на газ.

     Робота кипіла, аж дим ішов. Кішка Юлька з порогу спостерігала за моїми вправними рухами. Гріючись на сонечку, переверталася то на один бік, то на інший. Одначе з усіх боків постійно шпигувала за моїми рухами. Нагрівшись досхочу, спустилася в садок, обійшла кущ рожевої чайної троянди, зачіпаючи його хвостом. Покопирсалася в землі, обтрусила свою короткошерсту жовто-сіру шубку і подалася з піднятим трубою хвостиком поважно походжати довкола мене. Скільки себе пам’ятаю, Юлька повсякчас мала оцінюючий погляд. І тоді вона проникливо дивилася на мене, наче соромила мене. Втім, я не звертала на її докори уваги і щодуху гребла листя.

      Юльці набридло безрезультатно вештатися навколо мене впродовж години (тоді так здавалося, адже час минав повільно). Дивно якось: те, що минало більш-менш швидко в дитинстві прискорювалося; а що «волочилося» в кільканадцять разів поволі повзло.

     Кішка. Вона знов-таки пішла ніжитися останніми теплими осінніми днями.

     Кинуло в піт, зморилася. Підійшла до порога і погладила свою наглядачку. Юлька швидко зреагувала, почала ластитися об мене, час від часу нявкаючи, чи то від утоми, чи від котячого осудливого погляду вирішила: «грабельки мені вже не потрібні. Такі малі… нащо мені? Я ж скоро виросту і доведеться пригинатися, щоб загрібати ними…».

     Однак подаровані самій собі речі, все одно не понесла назад, заховала у комірці. Поклала між старим одягом та банками із закрутками, що мамка наскладала на зиму.

     І тут противна Совість почала мене вичитувати. Та грабельки все одно ще лежали в коморі. І тільки після мамчиного «разоблаченія» довелося віднести придбане «добро» назад і розпрощатися з ним навіки.

     Та це ще не кінець історії, бо ця нахаба тітка-Совість приходила періодично зі мною спілкуватися, буцімто не було більше інших співрозмовників(((

     Коли згадуєш ті обставини, за яких доводилося з нею розмовляти, стає смішно. Проте не дає спокою вона мені й зараз. Мабуть, більше з нею не розпрощаюся. Бо «образила рідну людину. Ту, яка допомогла тобі з’явитися на світ. Поки ти копирсалася, путалася в пуповині, одночасно штовхаючи неньку (бач, не терпілося трохи почекати), твоя бабця вже орудувала ззовні, заливаючись потом. І ніяке прощення не допоможе. Ганьба тобі!!!».

     – Знаю, тітко Совісте, знаю.

     – Ну то що з того?

Юлія КУСТЕНКО

ПОЗИТИВ-2010

ВСЕУКРАЇНСЬКА виставка-продаж художньої фотографії
     ВІДКРИТТЯ фотовиставки відбудеться в 20-х числах вересня 2010 року (про точну дату кожному авторові буде повідомлено на початку вересня) у приміщенні кіноконцертного комплексу «ПРОМІНЬ», за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, 2.
     МЕТА ФОТОВИСТАВКИ: обмін досвідом як фотоаматорів, так і професійних фотографів. Надання можливості фотографам представити свої роботи широкому загалу. Проведення майстер-класів. Надання можливості відвідувачам придбати роботи. Налагодження контактів між фотографами і потенційними замовниками.
     ДО УЧАСТІ ЗАПРОШУЮТЬСЯ: усі, хто вміє бачити світ навколо себе, хто вміє побачити незвичайне у звичному, і хто може зафіксувати це за допомогою фотоапарата. Обмежень у віці, статі, моделі фотоапарата тощо – немає.
     ВИМОГИ ДО РОБІТ: Роботи повинні бути представлені у друкованому вигляді з мінімальними розміром 30х40 см. Роботи оформлюються авторами. Орієнтовне мінімальне оформлення: робота клеїться на лист картону для паспарту розміром від 50х60 см. У випадку відсутності у фотографа коштів на оформлення, організатори сприяють йому у вирішенні цього питання. Кількість робіт не обмежується.
     На роботі обов’язково повинне бути зазначене прізвище автора або псевдонім. Якщо робота має назву (що бажано), то її також треба вказати на роботі.
     Участь у конкурсі підтверджує згоду фотоавтора на безкоштовне використання робіт з боку РІО РЕМАРК у публікаціях про конкурс у пресі, брошурах, Інтернет-ресурсах тощо.
     Подання робіт на фотоконкурс підтверджує Вашу згоду з його умовами.
     ОБМЕЖЕННЯ: не прийматимуться фото, що відображають насилля, жорстокість, алкоголізм, наркоманію, порнографію, безлад нашого життя, тобто все, що викликає негативні емоції.
     ВІДБІР РОБІТ: здійснюватиметься у період 20 червня – 15 серпня. Відбір відбуватиметься на конкурсній основі. Роботи переглядатиме спеціальна комісія, членів Національної спілки фотохудожників України та оргкомітету виставки. Для економії коштів фотографів роботи для відбору прийматимуться в електронному вигляді: формат jpg, розмір – 1600 px по найбільшій стороні, 72 dpi. Для відбору радимо надсилати на 3-4 роботи більше, ніж планується виставляти на фотовиставці. Роботи надсилати на основну електронну адресу osa.post@gmail.com (Олександр Алфьоров), радимо продублювати лист на адреси: foto@ua.lutsk.ua (РІО РЕМАРК), kino-volyn@ukr.net (Валерій Бєлов, кіностудія «Волинь»).
     Фотографи, які не мають можливості надіслати роботи електронною поштою, можуть відправити на відбір друковані фото у розмірі 10х15 см поштою або принести за адресою: 43025, м. Луцьк, пр. Волі, 3, кіностудія «Волинь», тел. 72-52-66, або за адресою: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 2, РА РЕМАРК.
     В електронному або поштовому листі обов’язково вказати: ПІБ, псевдонім (якщо є) вік, кількість робіт, контактний телефон, поштову адресу, заявлену вартість робіт для продажу.
     РЕЗУЛЬТАТИ ВІДБОРУ щодо його робіт будуть повідомлені кожному фотографу окремо. Також кожен автор може самостійно звернутися до організаторів (див. Контакти) і дізнатися результати відбору. Друкувати і оформляти роботи можна починати після отримання результатів відбору і підтвердження участі у виставці.
     ЗАПРОШЕННЯ НА УЧАСТЬ У ФОТОВИСТАВЦІ будуть розіслані поштою за базою фотографів «СПАЛАХ-АРТ» та кіностудії «ВОЛИНЬ» 17-24 червня. У запрошенні буде продубльована ця інформація. Роботи на відбір можна надсилати і без отримання запрошення, якщо ваших даних немає у нашій базі, а у вас є бажання взяти участь у виставці.
     ПРОДАЖ РОБІТ може здійснюватися як авторами робіт, так і організаторами виставки (виключно за погодженням власника), у останньому випадку організатори отримують 20% комісійних від вартості проданих робіт. Ціну визначає автор.
     ПОВЕРНЕННЯ РОБІТ здійснюється протягом 2-х тижнів після закінчення виставки за адресою: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 2. Питання повернення робіт поштою для іногородніх авторів вирішуються з організаторами окремо.
     КОНТАКТИ ОРГАНІЗАТОРІВ:
     РІО РЕМАРК: 43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 2, тел./факс (0332) 79-30-21, 28-53-50, e-mail: uaremark@gmail.com,
     директор – Дмитро Єрошко моб. +38-093-840-92-57
     СПАЛАХ-АРТ: голова Олександр Алфьоров моб. +38-066-565-92-59, e-mail: osa.post@gmail.com
     ВОЛИНСЬКИЙ ОСЕРЕДОК НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КІНЕМАТОГРАФІВ УКРАЇНИ: 43025, м. Луцьк, пр. Волі, 3, тел. (0332) 72-52-66, e-mail: kino-volyn@ukr.net, Валерій Миколайович Бєлов, моб. +38-099-714-98-31  

«Мобільна культура» стукає в шкільні двері

     Розвиток мобільного зв’язку в нашій державі йде небаченими темпами. Та й багато хто вже не уявляє свого життя без мобільного телефону. Це і є одною з найактуальніших проблем, яка пов’язана із впливом високотехнологічних засобів комунікації на культуру поведінки та свідомість дітей і молоді. В Українському суспільстві з`явилось таке поняття як «мобільна культура». За статистикою кожен другий українець має мобільний телефон, а багато хто – і не один.

     Тему культури користування мобільним телефоном було включено до Національної програми виховання та розвитку дітей 2008 року Міністерства освіти і науки України. Міністерство також рекомендувало включити до навчальної позашкільної програми для учнів 5-7 класів річний курс мобільного етикету.

     Дітей та молодь необхідно привчати до цивілізованого спілкування з самого раннього віку, разом формуванням загальнокультурних цінностей, навчити їх користуватися мобільним зв’язком у громадських місцях, дотримуючись правил мобільного етикету та поважаючи свободу оточуючих, тобто приділяти значну увагу молоді згідно з етичними правилами користування мобільним зв’язком, – погоджується Начальник відділу освіти Радивилівського району Ростислав Степанович Войцеховський.

     Культура користування мобільним зв’язком не виникає сама по собі, її треба виховувати, популяризувати сьогодні, щоб завтра вона стала нормою. Ми дуже сподіваємось, що завдяки нашим зусиллям буде зроблено принаймні ще один крок до цивілізованого спілкування та етичного користування мобільним зв’язком з урахуванням інтересів оточуючих. Директор Козинського колегіуму Радивилівського району Віра Семенівна Соколик розповідає: «На уроках зв’язного мовлення, основи здоров’я, охорони безпеки життєдіяльності, виховних годинах учителі дітям проводять інформаційні хвилинки, відпрацьовують алгоритми викладу рятувальних служб. Також про це неодноразово наголошується на шкільній лінійці: мотивуємо чому не можна мобільний телефон носити біля себе, чи ставити на зарядку в кімнаті де відпочивають діти – це дуже небезпечно для здоров’я, через вплив електромагнітного випромінювання».

     Наші діти повинні знати і виконувати норми етикету користуванням мобільним телефоном.

      Рекомендовано додержуватись 10 основних правил мобільного етикету

     По можливості виходіть на вулицю або в іншу кімнату, якщо Ваша розмова може завадити присутнім.

     Якщо Ви чекаєте на важливий дзвінок і не можете вимкнути телефон, увімкніть беззвучний режим.

     Коли слід, вимкніть телефон та перевірте, що він вимкнений.

     Зберігайте свою розмову приватною, пам’ятайте про оточуючих.

     Говоріть тихо, телефон має чутливий мікрофон.

     Якщо Вам погано чутно, перевірте гучність свого апарату.

     Не завжди обов’язково відповідати – в багатьох ситуаціях краще скористатися послугою голосова пошта.

     Нечемно переривати очну розмову через дзвінок.

     Не відправляйте через SMS недоречних повідомлень.

     Використовуючи мобільну камеру, поважайте приватне життя інших людей.

     Попросіть дозволу перед тим як когось фотографувати.

     У публічних місцях варто перевести апарат у беззвучний режим.

Євгенія Косар