Архіви категорій: Освіта і наука

Дует “Аркадій та Маліка” потрапив до півфіналу!

     Так мало кроків залишилося зробити дуету «Аркадій та Маліка» до переможного Олімпу. Минулого ефіру вони виконували дві легендарні пісні: першу – «Can`t Buy Me Love» (The Beatles) – драйвову, експресивну та гарячу, другу – «Дві зірки» (А. Пугачової) – ліричну, ніжну та пристрасну водночас. Глядачі були захоплені побаченим та почутим – дует потрапив до півфіналу!

     Щоразу Аркадій та Маліка на сцені «Х-фактора» доводять усім: суддям, глядачам і самим собі, що варті бути у фіналі шоу. Адже їх неймовірні виступи свідчать про творчу, наполегливу роботу над собою, про намагання вірно зрозуміти і втілити на сцені зміст пісень, які їм обирають. Аркадій та Маліка ростуть на очах своїх шанувальників, бо не шукають легких шляхів, а завжди йдуть найскладнішими. Вони завжди дістаються глибини запропонованого матеріалу, створюючи правдиву власну пісню з історією та сюжетом, яку переживають на сцені разом з глядачами. Без сумніву, дует «Аркадій і Маліка» у шоу «Х-фактор» займає особливе місце. Вони виняткові, не схожі ні на кого. Щоефіру вони дарують нам можливість глибше зануритись у надра невичерпної скарбниці краси життя, мистецтва слова та музики.

     Радіють перемогам та маленьким невдачам, критикують та хвалять, проте завжди розуміють та стоять за спиною лише рідні. Аркадій Войтюк (тато Аркадія) при нагоді їздить підтримати сина. Він був присутнім на 1-му, 4-му та 8-му прямих ефірах. Адже для сина важлива думка батька, який є для нього прикладом, авторитетом та найбільшим критиком. Аркадій Аркадійович дещо розповів газеті «Ковель сьогодні».

     – Ваші враження від шоу «Х-фактор» та від виступу Аркадія та Маліки?

     – Звичайно, кожен присутній у залі отримує величезне задоволення від виступу людей, які по-справжньому талановиті та мають Х-фактор. Дует «Аркадій та Маліка» – це вже одне музичне ціле. Виступи їх достойні. Проте вони мають і сильних конкурентів. Тому варто наполегливо працювати. Я завжди кажу сину, що було не зовсім так. Мої поради він бере до уваги та намагається використати.

     – Наскільки важливою для Аркадія є участь у цьому шоу?

     – Настільки важливою, що вибрав участь у шоу, а не навчання у медуніверситеті. Він дуже хотів потрапити у «Х-фактор».

    – Аркадій налаштований на перемогу?

     – Хто ж не мріє перемогти? Але як уже складеться…

     Отож, шановні прихильники дуету «Аркадій та Маліка», тепер тільки від вас залежить майбутнє Аркадія Войтюка, який вже не уявляє життя без сцени. Боротьба за місце у фіналі та відповідно перемогу набрала шалених обертів. Вона стає напруженою та часом безжальною. Тому кожен прихильник дуету має усвідомити, що саме від його активності та небайдужості залежить доля таланту! Дует «Аркадій та Маліка» потребує вашої підтримки!!!

     Наступного ефіру 17 грудня допоможіть вибороти перемогу для Аркадія та Маліки. Вони цього варті! У суботу о 19 год насолоджуйтеся шоу «Х-фактор» та

Надсилайте смс з текстом 06 на номер 7766 або телефонуйте 0-900-102-0-06 (лише під час ефіру!).

За матеріалами газети «Ковель сьогодні»

Рівненський облмуздрамтеатр повертається до життя

     Процес руйнації театру зупинився. Про це повідомив начальник міського правління капітального будівництва Олег Герман.

     Майже півроку тривав конфлікт між керівництвом Рівненського обласного музично-драматичного театру та будівельниками, які працюють під його стінами над спорудженням підземного торгівельного центру. Суперечка виникла внаслідок того, що під час будівництва на фасадній частині театру з’явилися тріщини, фасад почав осідати. За словами працівників театру, це могло стати причиною руйнації цілої будівлі і призвести до людських жертв.

     Рішення конфлікту знайшлося. Фірма, яка займається спорудженням підземного переходу проводить укріплення стін театру і всі витрати бере на себе. Як повідомив Олег Герман, на даний час руйнація фасадної частини театру зупинена, а також розповів про будівництво нової квиткової каси, яку за рахунок інвестора споруджує «Метроград-2». За його словами, вона розміститься над входом до підземки, зі сторони центрального продуктового ринку.
Євгенія Косар

Ковель і містечка Ковельського повіту наприкінці ХVІІІ – в першій половині XIX ст.

     Формування Ковельського повіту почалося в ході другого поділу Речі Посполитої, коли указом російської імператриці Катерини II від 13 квітня 1793 року було утворено Ізяславське намісництво, до якого мали входити Волинь і частина Поділля. У 1795 році воно було поділене на два: Волинське і Подільське. У Волинському намісництві Ковель отримував статус повітового міста (разом з іншими дванадцятьма).

      У роки царювання Павла І намісництва були перейменовані у губернії. Кількість повітів зменшилася до 12.3 того часу аж до кінця існування Волинської губернії межі Ковельського повіту не змінилися. Площа Ковельського повіту складала 616562 десятин 1200 сажнів (9,67 відсотка площі всієї губернії). У повіті було 174405 десятин 600 сажнів орної землі (8,27 відсотка орної землі губернії).

      Після приєднання Волині до Російської імперії населені пункти отримали інший адміністративний статус. У цій державі з управлінського закон поділяв усі поселення на три групи: міські, сільські і поселення, які мають особливі права. Однак між ними також не мали чітких відмінних ознак, в тому числі й юридичних. У діючих законах населений пункт визначено міським лише щодо місцевого управління: у місті зосереджувалися місцева адміністрація, тобто визначення того чи іншого населеного пункту містом залежало від потреб адміністративного поділу. Нерідко містом називали населений пункт, економічна роль якого в краї була мізерна. Тому іменування того чи іншого населеного пункту містом не означало виокремлення його ні в юридичному, ні економічному значенні.

      У Російській імперії існувала така номенклатура міських поселень: відносили: міста, містечка і посади. Вони не мали визначених ознак, які б чітко розмежовували один вид міського поселення від іншого. Міста офіційно поділялися на губернські, повітові, безповітові, або заштатні. Останні часто називалися містечками.

      Дослідники народонаселення Росії першої половини XIX ст. зазначали, що одні містечка західних губерній можна назвати коронними містами, вони мали магдебурзьке право, а були перейменовані в містечка після приєднання цих земель до Росії; інші, приватні, відігравали роль ніби промислово-торгових центрів поміщицьких маєтків, деякі з них мали королівські грамоти на проведення ярмарків і торгів та користувалися міськими правами.

       На підставі статті 364 Торгового статуту у містечках (на відміну від сіл) мали право постійно мешкати купці та міщани. Заснування містечок на підставі статті 219 Закону про стани і статті 2819 Торгового статуту було серед привілеїв дворянства. У містечках не могло бути міської думи або ратуші, бо за статтями 339 і 365 Торгового статуту купці, міщани, вільні люди і євреї, які в них жили, повинні були записані до міста того повіту, де знаходиться містечко.

 

      Як бачимо, сам Ковель не був значним містом. У 1798 р. в Ковелі було 456 будинків, в яких жило 1674 осіб, у той час населення інших повітових міст було таким: Кременець – 3528, Новоград-Волинський – 1928, Заслав – 4566, Ковель -1674, Луцьк – 2349, Житомир – 5421, Володимир-Волинський – 3586, Острог – 4098, Овруч – 852, Дубно – 6535, Рівне -2638 осіб. Отже, Ковель належав до найменших за кількістю населення повітових міст, хоча за цією ознакою він вирізняється з навколишніх містечок, майже половина яких мала населення до 500 осіб і стільки ж – до 1000 осіб. (див. таблицю 2). Серед містечок тоді виділялися Маційов і Турійськ як своєю залюдненістю, так і господарським значенням.

      Щодо соціальної структури міського населення, то, як бачимо, міські стани, тобто купці та міщани, виразно переважають в Ковелі. До того ж купецький стан представлений лише в Ковелі. У містечках, в тому числі в Маційові та Гурійську домінують селяни. Майже 6 відсотків міських жителів повіту (а у Ковелі – аж 13) складала шляхта, так звана чиншова, або загродова, яка 30-40-х роках XIX ст. буде переведена до стану однодворців або “граждан”. Наявність у містечках духовенства – православного, греко-католицького і римо-католицького – засвідчує про поліконфесійність християнського населення. Вона дещо зміниться до середини XIX ст. внаслідок остаточної ліквідації царським урядом уніатської церкви на українських землях у 1839 р., хоча греко-католицькі парафії найдовше проіснували саме в Ковельському повіті. За етнічною ознакою населення містечок поділялося на українців, поляків, євреїв і циган. Яке було співвідношення між ними в повіті наприкінці 40-х років XIX ст., опосередковано засвідчує таблиця 3, складена на підставі звіту волинського губернатора.

      Оскільки у першій половині XIX ст. конфесійна приналежність переважно поєднувалася з етнічною, тому таблиця 3 виразно засвідчує про безсумнівну більшість українців у складі населення повіту. Соціальна структура населення Ковеля і Ковельського повіту виразно змінилася на середину XIX ст.

      Як бачимо, купці та міщани переважають лише в Ковелі – їх майже 91 відсоток серед мешканців повітового міста, натомість у самому повіті їх у 10 разів менше. З огляду на статус міста зрозумілою стає порівняно велика кількість військових (як кадрових, так і відставних) і чиновників. Одночасно в міста стало менше духовенства і шляхти. Усі ці зміни засвідчили, що протягом десятиліть проходила уніфікація соціальних станів відповідно до норм російського законодавства. Зовнішній вигляд Ковеля мало чим відрізнявся від містечок: на середину XIX ст. Ковель мав суцільну дерев`яну забудову, з винятком двох будинків (див. таблицю 5). У місті налічувалося 5 церков, 2 католицькі каплиці і 5 синагог; усі культові будівлі також дерев`яні.

      У Ковелі як повітовому місті функціонували адміністративні, судові, фінансові та інші установи. Міські стани підпорядковувалися магістрату, який діяв на підставі царських указів від 12 грудня 1796 р. і 23 грудня 1798 р., а також рішення (“мнения”) Волинського головного суду 2-го департаменту від 17 березня 1803 р. Тоді було визначений склад магістрату: президент і 6 ратманів. Третину ратманів мали вибиратися від євреїв згідно з указом Сенату від 8 грудня 1802 р. Християнська та єврейська громади міста разом вибирали гмінних для вирішення спільних міських справ та возних для вручення судових позовів, У магістраті “першою особою” був не президент (згодом перейменований на бургомістра), а секретар, який призначався губернським правлінням. Він знався на законах, отримував платню (на відміну від решти членів магістрату), його посада належала до “класних” (тобто входила до “Табеля про ранги”): відповідала чину колезького секретаря. У віданні міських магістрату були карні та цивільні справи купців і міщан міста і містечок Ковельського повіту, для яких він був першою, нижчою інстанцією. Цивільні справи, в яких ціна позову була нижчою 25 рублів, вирішувалися там остаточно, і перенесення справи заборонялося законом. Остаточно вирішувалися і карні справи, за винятком тих, що передбачали такі покарання, як страта, позбавлення честі. Засідання цього міського суду проходити протягом року “безперервно”, за винятком “табельних днів” (релігійних і державних свят). Виконання вироків, винесених остаточно міським магістратом, було обов`язком городничого. До середини 30-х років у Ковелі був городничих і один квартальний, а поліцейська команда в кількості 10 осіб набиралася з вільних людей на кошти міських доходів. Ще одним судово-адміністративним органом для міщан була управа благочинія. До її складу входили городничий, два пристави карних і цивільних справ і два ратмани. Городничий призначався Сенатом, а решта вибиралися купецтвом міста на трирічний термін. Управа мала право розглядати малозначні цивільні справи як суд першої інстанції. Верхня межа для позову з таких справ -20 рублів. Очевидно, наявність такого органу пояснювалося великою кількістю цивільних майнових спорів серед городян. Таким чином наділялися дещо розвантажити міські магістрати, прискорити діловодство і судочинство. Указом Сенату від 17 лютого 1838 р. в містах були запроваджені словесні суди для розгляду незначних справ. На серпень 1841 р. в Ковелі він діяв при городничому правлінні. У ході перевірки їх діяльності на початку 40-х років виявилось, що такі судові органи більше сорока років діють у містечках Ковельського повіту: Миляновичах, Мацейові, Вижві, Ратні й Махновці. Вони були засновані ще в 1796 р. на підставі розпорядження генерал-губернатора Тутулміна про відкриття органів управління в містах (“присутственных мест”), У самому розпорядженні не йшлося про відкриття словесних судів у цих приватних містечках, але його вимога “облаштувати присутственні місця для порядку і правосуддя”, очевидно, для місцевої влади в Ковелі стала правовою підставою для функціонування словесних судів у містечках. Після тривалої переписки з київським генерал-губернатором на вимогу волинського прокурора вони були закриті наприкінці 40-х років. Господарські функції Ковеля і містечок визначалися, насамперед, як торгових і значно менше – як ремісничих центрів навколишньої округи. У в Ковелі традиційно проходило три-чотири ярмарки: Василівська (1 січня), на свято Вознесіння, Хрестовоздвиженська (14 вересня), Миколаївська(6 грудня). Ярмарки також проходили в містечках повіту: у Мельниці (Георгіївська – 23 квітня, Миколаївська – 9 травня, Ільїнська – 20 липня, Преображенська – 6 серпня, Семенівська – 1 вересня, на Різдво Богородиці – 8 вересня, Миколаївська – 6 грудня), Ратні (Богоявленська – 6 січня, на “масляну” неділю, Георгіївська – 23 квітня, Ільїнська – 20 липня, на Різдво Богородиці – 8 вересня, Покровська -1 жовтня), Турійську (Богоявленська, Миколаївська – 9 травня, Преображенська – 6 серпня, Миколаївська – 6 грудня), Камінь-Каширському (Іванівська -1 березня, Георгіївська – 23 квітня, Миколаївська – 9 травня, Онуфріївська -12 червня, Ільїнська – 20 липня, на Різдво Богородиці – 8 вересня, Дмитрівська – 26 жовтня, Миколаївська – 6 грудня), Несухоїжі (Стрітенська – 2 лютого, на 40 мучеників – 9 березня, Троїцька, Петропавловська – 29 червня, Семенівська – 1 вересня, Покровська – 1 жовтня), Мацейові (на “масляну” неділю, Онуфріївська – 12 червня, 20 червня, Успенська – 15 серпня, Дмитрівська – 26 жовтня, Ігнатівська 20 грудня), Мильцях, Стобихві (Онуфріївська – 12 червня, Дмитрівська – 26 жовтня), Вижві (Петропавловська-29 червня, Семенівська – 1 вересня), Янівці (Дмитрівська – 26 жовтня), а також в селах: Ворокомля (Богоявленська), Церковка, Глуша, Миляновичі (Петропавловська – 29 червня). Загалом ярмарки мали незначний товарообіг і проходили протягом одного дня з періодичністю три-сім ярмарок на рік (див. додаток 1). Однак слід наголосити на ярмарках в Мацейві: це містечко було торговим центром повіту. Регулярними і вагомими були також ярмарки в Несухоїжі. Той факт, що по одній-три ярмарки відбулися в чотирьох селах повіту (Миляновичі в 30-50-х роках у документах називають селом), може свідчити про потребу селян в обміні своїх продуктів на інші товари, а також про відсутність у повіті належного сполучення між населеними пунктами. В інших повітах губернії ярмарки практично не проходили. Стаціонарна торгівля проходила в ятках, крамницях і корчмах. У 20-30-х роках їх кількість була незначною (див. таблицю 6). На середину 50- років кількість вже доходила до 107. Торгівлю в них вели купці.

      У 1848 р. в Ковелі оголосили свій капітал 13 купців 3-ї гільдії на суму 31200 руб. ср., у тому році в усій губернії було 306 купців з капіталом 734400 руб. ср., тобто купці Ковеля та їхній капітал складали всього 4 % від загальної кількості купців і купецького капіталу губернії. Відмінності між купецтвом і міщанами було чітко визначено у маніфесті 1775 р. В ньому говорилось: “Усім тим міщанам, які не мають капіталу понад 500 руб., у майбутньому не називатися купцями, а перейменувати їх міщанами; купців же, які мають капітал понад 500 руб. і стали банкротами, також вписувати у міщани; які ж із міщан дрібним крамом торгують і капітал свій примножать понад 500 руб, тих вписувати у купецтво. Купців же, які мають від 500 руб. і більше, поділити, як і нині, на три гільдії і брати з них по одному відсотку з оголошеного ними по совісті капіталу щорічно, а подушне з них не брати …”. Ремесло і промисли слабо розвивалися в Ковельському повіті. Наприклад, у 1804 році у звіті волинського губернатора зазначено, що в повіті діє один склозавод і одна поташна буда (підприємство по виробництві поташу), а з 1808 року аж до 30-х років практично немає жодної фабрики чи заводу. Деяке зростання починається в 40х роках.

      Поява підприємств шкіряної промисловості та їх зростання може говорити насамперед, про наявність в повіті сировини та ринку збуту обробленої шкіри. Цю думку підтверджує відомість про кількість худоби в Ковельському повіті у 1853 р.: коней -13909 штук (або 3,87 % від загальної кількості в губернії), рогатої худоби – 49686 (7,53 %), овець -42145 (5,04 %), свиней – 27987 (5,43 %), кіз – 1450 (5,25 %). Отже, в першій половині XIX століття Ковель і містечка повіту розвивалися повільно. Ряд містечок перестали виконували торгові функції. За їхнім населенням закріплюється статус селян, що тягне за собою виконання відробіткової повинності. У середині століття спостерігається деяке пожвавлення господарського життя в Ковелі, однак збереження майже суцільної дерев`яної забудови може свідчити, що воно ще не привело до зростання добробуту його мешканців.

8 липня студенти нарешті оберуть мера

     26-27 червня в Центральному парку міста Луцька відбувався мульти-фестиваль «Студентська республіка 2010». Основним завданням якого було обрання «студентського мера» та «студентського парламенту» Луцька.

     Зважаючи на погодні негаразди, вперше в історії проведення фестивалю, вибори були перенесені.

     Однак, на території «Студентської республіки» не зважаючи ні на що, було зареєстровано два кандидати на посаду студентського мера. Ними стали:

    

студентка Волинського національного університету імені Лесі Українки – Олена Гнасюк,

    

   

студент Луцького національного технічного університету – Максим Воскресенський.

     5 липня оргкомітетом фестивалю було прийняте рішення, провести вибори «студентського мера Луцька 2010» шляхом прямого голосування. Право голосу на даних виборах отримає кожен студент, який навчається в будь-якому ВНЗ Волинської області та може посвідчити це студентським квитком або заліковою книжкою.

     Голосування відбудеться 8 липня в приміщенні Палацу культури міста Луцька, де будуть розміщені програми кандидатів та їхні автобіографії.

    Студенти зможуть проголосувати з 18.00 до 20.00 год.

     Валерій Пельц –

голова оргкомітету фестивалю

«Студентська республіка 2010»

«П’ятірка» гурту «Lama»

     Наталія Дзеньків, також відома під сценічним ім`ям Lama, удруге за рік відсвяткувала День народження. Цього разу співачка відзначила п`ятиріччя свого гурту.

      Lama: «На своєму власному Дні народження я зазвичай у розслабленому стані, тобто з друзями ми можемо відзначати, відпочивати разом. А День народження групи відрізняється тим, що треба давати повноцінний сольний концерт».

     Участь Наталії Дзеньків у проекті «Свіжа кров» позитивно позначилася на складі її гурту. Ювілей колективу «Lama» святкувала з новим бас-гітаристом, який улітку боровся за п`явку на грандіозному музичному шоу.

     На святковій вечірці, що відбулася в одному з київських клубів, співачка виконала як відомі хіти, так і композиції зі свіжого альбому «Тримай». Також Lama презентувала шанувальникам абсолютно нову пісню під назвою «Рок-н-рол».
За матеріалами

http://www.navsi100.com/

Ковельський народний дім “Просвіта”



Адреса: вул. Міцкевича 10, тел. директора 5-05-24, методичний 5-96-45, художній керівник 5-00-87

Директор: Пірожик Михайло Іванович

      До жовтня 1965 року в приміщенні був кінотеатр ім. Щорса. В листопаді 1965 року кінотеатр було реорганізовано в міський будинок культури ім. Щорса. Розпорядженням міської ради 9 березня 1993 року міський будинок культури ім. Щорса було реорганізовано в Народний дім «Просвіта».

Гуртки і секції, їх керівники:

1.     Нар. амат. естрадний оркестр – Пірожик Михайло Іванович

2.     Нар. амат. чол. вокальний ансамбль ”Промінь” – Заворотинський В. О.

3.     Нар. амат. академічна хорова капела – Панюс П. М.

4.     Нар. амат. ансамбль пісні і танцю ”Лісова пісня” – Балюк В. Х.

5.     Нар. амат. симфонічний оркестр – Герес М. Д.

6.     Нар. амат. ансамбль народних інструментів ”Награш” – Зінчук Віталій Федорович

7.     Оркестр ансамблю пісні і танцю ”Лісова пісня” – Кіпень О. І.

8.     Хореографічна група ансамблю пісні і танцю ”Лісова пісня”– Панюс С. М.

9.     Художнє слово – Кречетова Людмила

10.   Сольний спів ”Надія” – Новожилова Ірина Георгіївна

11.   Муніципальний духовий оркестр –  Марцинковський Василь Павлович

12.   Дитяча студія народного танцю – Панюс С. М.

13.   Фотолюбителі – Сергій Дятел

14.   Вільна боротьба – Мілехін А. М.

15.   Акробатика – Симонян А. Г.

16.   Карате – Бедешко І. П.

17.   Французький бокс – Тимофеєв Віталій Вячеславович

18.   Студія спортивного танцю ”Модерн” – Ткачук Ігор Дмитрович

19.   Фольклорний гурт “Намисто” – Гончар Наталія Миколаївна

     Напрямки роботи закладу: Робота спрямована на поширення серед населення   знань про національну культуру, національні звичаї і традиції. Капела, яка займається у народному домі несе любов до духовних творів і до класики взагалі, а також висвітлює красу акапельного співу, його звучання. Спортивні секції заохочують молодь до здорового способу життя.

     Досягнення вихованців, участь в концертах: вихованці народного дому є лауреатами I, II, III премій, активно приймають участь в міських, обласних, всеукраїнських і міжнародних фестивалях. Виступали у Києві на фестивалі ”Чарівна свічка”,у Криму, у Республіці Польща, побували також у таких містах: Кривий Ріг, Тернопіль, Червоноград, Рівне, Одеса, Херсон, Новояворівськ, Яворів та ін. Естрадні виконавці співпрацюють з відомими поетами, композиторами.

       Проблеми закладу: недостатність меценатів, необхідна спонсорська допомога у ремонті криши, необхідні нові сценічні костюми і новий акробатичний коврик.
     Послуги для населення: проводяться на замовлення новорічні ранки, професійні свята, весілля,ювілеї (ціна за домовленістю). 
Графік роботи колективів, гуртків, секцій в НД “Просвіта”
(вересень 2007р. – червень 2008р.)

 Назва Пн.
Вт.
Ср.
Чтв. Пт. Сб. Керівник 
 Народний

аматорський

естрадний оркестр
   18:00

 20:00
 
 
 18:00

 20:00
   Пірожик М. І.
 Народний

аматорський

чоловічий

вокальний

ансамбль

“Промінь”
 18:00

 
     18:00

 
     Заворотинський В. О.
 Народний

аматорський

ансамбль пісні і

танцю “Лісова пісня”
 19.00

 19.00

 
   19:00

 
     Балюк В. Х.
 Народна

аматорська

академічна хорова

капела
   16:00

 17:30
 
 16:00

 17:30
 
   Панюс П. М.
 Народний

аматорський

симфонічний оркестр
   18:00

 20:00
   18:00

 20:00
   Герес М. Д.
 Народний

аматорський

ансамбль

народних

інструментів ”Награш”
   16:00

18:00
   16:00

 18:00
   Зіньчук В. Ф.
 Фольклорний гурт “Намисто”
   17:00      17:00    Гончар Наталія
 Оркестровий

ансамбль пісні і

танцю ”Лісова пісня”
 18:30

 20:30
     18:30

 20:30
     Кіпень О. І.
 Хореографічний

груповий

ансамбль пісні і

танцю ”Лісова пісня”
 19:00

 22:00
   19:00

 22:00
   19:00

 22:00
   Темрук І. О.
 Гурток

художнього слова
     17:00

 19:00
   17:00

 19:00
   Кречетова Л. М.

 Савлук В. А.
 Студія сольного

співу “Надія”
14:30

 19:00

 9:00

 11:00

 14:30 

 18:30

   10:00 

 12:00

 

 14:30

 19:00
 14:30 

 18:30
   Новожилова І. Г.
 Дитяча студія

народного танцю
 15:00 

 17:00

 17:00

 19:00

   15:00 

 17:00

 17:00

 19:00

 15:00 

 17:00

 17:00

 19:00

 Темрук І. О.
 Фотолюбителі  14:00

 17:00
   14:00

 17:00
   14:00

 17:00
   Дятел С. Т.
 Акробатика    8:30

 10:00

 14:00

 16:00

 16:00

 17:30

   8:30

10:00

 

14:30

16:00

 
   9:00

14:00
 Симонян А. Г.
 Карате  18:00

 20:00
 18:00

 20:00
 18:00

 20:00
 18:00

 20:00
 18:00

 20:00
   Бедешко І. П.
 Французький бокс

“Сават”
 9:00

 11:30

 16:00 

 20:30
 18:00

 19:30
 9:00

 11:00

 16:00 

 20:30
 9:00

 11:00

 16:00 

 20:30
 11:00

 12:30
 Тимофєєв В. В.
 Студія

спортивного

танцю “Модерн”
   14:00

 20:20
   14:00

 20:20
   9:00

15:00
 Ткачук І. Д.

DJUICE-тур в рамках проекту «ФОРПОСТ» завітає у Ковель

     12 березня о 18:00 у Культурно-просвітницькому центрі міста Ковеля в рамках Всеукраїнського соціального конкурсу «DJUICE ГРАНТИ» відбудеться концерт музичного проекту «Центр модерної української культури «Форпост».

     Учасниками заходу будуть гурти: «Інші» (м. Володимир-Волинський), «Елегія» (м. Нововолинськ), «Ріплей» (м. Луцьк), «Фіолет» (м. Луцьк),  “Generation X” (Ковель).

     Загалом в рамках проекту заплановане проведення шести концертів в шести районних центрах Волині. DJUICE-тур стартував 19 лютого у Нововолинську, другий концерт вже відбувся у Володимир-Волинському 27 лютого, третій – 5 березня у місті Ківерці. Наступним пунктом туру стане місто Ковель 12 березня. Після цього музиканти завітають у Іваничі (19 березня) та Луцьк (26 березня – заключний концерт).

     Довідка про проект:«DJUICE ГРАНТИ» — всеукраїнський соціальний студентський проект, у рамках якого студенти зможуть отримати гранти для реалізації волонтерських соціальних ініціатив, спрямованих на популяризацію молодої української музики.


Та, що пізнала темряву..

Надворі полудень, я сиджу вдома, в моєму старенькому музичному центрі чути знайому до болю, сумну і плаксиву пісеньку «Hello» гурту «Evanescence». Я пригадую своє минуле і записую на чистий аркуш паперу (який через декілька хвилин стане біло-синім, чи рябим від цих слів, які ранять душу…)

Та, що пізнала темряву.

На вулиці іде дощ, а колись світило сонце, тиша панує на кожній вулиці мого міста, а колись було чути щирий сміх. Я лежу в темній кімнаті, мені так важко дихати, так боляче згадувати. Зрештою, я не пам’ятаю нічого, тільки біль, який пронизував мої груди знову і знову, зміщувався зі слізьми, розтікався у всі шпаринки мого тіла. Важко мені піднятися, розплющити очі… Коли я розплющила їх, то побачила темряву, темряву і знову темряву і біль, сильний біль. Я піднялася, впала на холодну підлогу…

Коли на землю стелиться туман.

Усе починалося як завжди. Ми були вже знайомі давно. Не так давно, як здавалося мені, але цього часу проведеного поряд з ним було досить, щоб закохатися в нього. Закохатися назавжди.

Я поверталася з навчання. Їдучи в маршрутці, розглядала осінні пейзажі сіл, думала про життя, думала про все на світі, але тільки не про нього!

Він повертався додому. Похнюпившись і похиливши голову, він ішов вулицею, ледве не плачучи, переживав втрату.

– Привіт…

Він підвів свої стомлені очі і посміхнувся. З обличчя зникла печаль.

– Привіт!

Ми довго розмовляли про життя, після чого він попросив мій номер телефону. Попрощавшись, ми пообіцяли телефонувати одне одному. Дорогою додому я подумала: «Все, це мене так просто не омине.»

Через тиждень він сказав, що я йому подобаюсь, а через два дні вперше поцілував. Яким бажаним та солодким був цей поцілунок для мене! Я чекала його все своє життя, щиро вірила, що це станеться. Я хотіла відчути дотик його теплих губ, випити цей напій, а потім попросити ще… і ще. Я хотіла, щоб його запах завжди лишався на моєму обличчі, на моїх долонях, я хотіла зібрати його всього, до останньої краплі, і вже більше не втрачати. Ніколи. Але три місяці щастя змінилися довгими-довгими днями, сповненими смутком, болем і стражданнями.

Мені ще досі здається, що ввечері задзвонить мій телефон, і я почую його голос, такий м’який, низький і теплий…

Він вкриває наче білою ковдрою, гріє, присипляє. І як боляче засинати в порожній, теплій кімнаті, так і не дочекавшись дзвінка. Потім я писала йому листи, багато листів, але не відсилала. Його голос, його сміх заблукав у моїй кімнаті, день і ніч він звучав у мені, в моєму тілі, я не можу його забути досі.

Здавалося, що я найщасливіша в цілому світі, але минув час, і я зрозуміла, що обдурювала саму себе, намагалася не втопити мрію про казку, щоб не лишитися самій. Кажуть, потрібно секунду, щоб людину побачити, день, щоб закохатися і цілу вічність, щоб її забути.

Женя

Женю! Тобі боляче, але згадайте напис на персні Соломона: „…і це мине…” Роззирнися довкола, і якщо Ти знаєш, що таке темрява, то кому, як не Тобі, вміти відчувати світло. Подивися на людей, яким важче, ніж Тобі, і допоможи їм. І ще: ніколи не забувай, що краще мати і втратити, ніж не мати взагалі. Нічого у цьому світі не робиться даремно. Ти здатна на почуття – а це ой як багато )! Усі ми щасливі настільки, наскільки хочемо такими бути, або наскільки ми до цього готові. Вір у себе, цінуй те, що маєш ). Удачі ).



Оля Ляснюк

Наші друзі

    Кожен з нас шукає за тими чи іншими критеріями (а може, і без них) певне коло людей для спілкування. Згодом одні особи відсіюються, їх змінюють інші, але утворюються і така частинка цього кола, яка стає незамінною, яка стає опорою – надійною, міцною та надзвичайно необхідною. Саме вона (ота частинка) має назву ДРУЗІ. Ми теж не виняток, і проект „Птаха” був би неможливим без наших друзів. Отже, щира їм подяка за те, що вони є взагалі, за те, що вони є у нас. Їхню допомогу можна назвати своєрідним наданням можливості для польоту „Птахові”. Тому ще раз їм дякуємо усім разом і кожному зокрема:
     Андрій Откаленко – голова МГО “За життя”, директор фірми “UAinet”.  
 
  
 

Курт Кобейн

     До появи Нірвани, альтернативна музика не претендувала на більше, ніж на відособлені відділи в найдальших куточках магазинів, а великі звукозаписні компанії розглядали вкладення в альтернативні колективи як викинуті на вітер гроші. Проте все кардинально змінилося з випуском у 1991 році другого альбому Nirvana, названого Nevermind. Завдяки цьому альбому Nirvana ненароком зробила Панк, Пост-Панк, Інді-Рок настільки популярними, що наслідки цієї події, як позитивні, так і негативні, фактично не тільки визначили подальшу долю Альтернативи, але і значною мірою зумовили напрям розвитку Мейнстріму.

     Ідеологія та естетика групи відповідала духу інді-року, мелодії були цілком у жанрі поп-музики, а швидке, різке звучання об`єднало в собі “білий шум” пост-індастріалу і дріб хеві-металу. Nirvana зібрала все воєдино, створивши звучання жорстке і мелодійне одночасно. Але фатальною для долі групи стала наркозалежність і глибока руйнуюча депресія лідера групи Курта Кобейна.

     Курт Кобейн (Kurt Cobain, вокал, гітара) познайомився з Крісом Новоселічем (Krist Novoselic, басс-гитара) у 1985 році в маленькому глухому містечку, де обидва і народилися. Це був Аберден (Aberdeen), штат Вашингтон, невелике містечко лісозаготівельників у ста милях від Сієтлу. Тоді як Новоселіч зростав у спокійній сімейній обстановці, дитинство Кобейна було не таким безхмарним через розлучення батьків. Вони розійшлися, коли хлопчикові було сім років, і він постійно переїжджав то до батька, то матері. У цих умовах Курт дорослішав, а музика непомітно набувала все більшого значення в його житті: спочатку він проникся творчістю the Beatles, а потім почав слухати heavy metal. Курт і Кріс сформували групу Stiff Woodies, де Кобейн грав на ударних, Новоселіч – на басах, а на гітару і вокал ніяк не могли знайти учасника. Група міняла назви так само швидко, як і гітаристів, поки не було вирішено, що співати і грати на гітарі буде сам Курт. Перейменувавшись у Skid Row, група привернула барабанщика Aaron Burkhart`а, якого наприкінці 1986 року замінили на Чеда Чейнінга (Chad Channing). До 1987 року групу нарекли Nirvana, успіх якої серйозно здивував і потряс усю музичну індустрію, втім, так само як і саму Nirvana.

     Але навесні 1992 року виник неспокій щодо подальшої долі групи. Кобейн одружувався на Кортні Лав, а вже в лютому парочка оголосила про те, що чекає дитину. Незабаром після весілля швидко розповсюдилися чутки про те, що майбутні батьки міцно сидять на героїні. Чутки ще більше посилилися після того, як Nirvana відмінила декілька літніх концертів і відмовилася почати повномасштабне турне Америкою. Кобейн пояснював це жахливими хронічними болями шлунку, що підтвердилося після того, як Курт був поміщений в лікарню, відразу після червневого концерту Nirvana. Чутки про героїн набували розголосу, а кульмінацією скандалу стала стаття в Vanity Fair, яка нехитро натякала на те, що Кортні вживала героїн під час вагітності. Майбутні батьки наполегливо спростовували подібні заяви і публічно загрожували авторові статті розправою. 18 серпня 1992 року Кортні успішно народила Френсіс Бін Кобейн, але тут парочці довелося відбиватися від Лос-анджелеської дитячої служби, яка вимагала позбавити сім`ю Кобейнів батьківських прав на підставі тієї самої статті в Vanity Fair …

     Прокинувшись 4 Березня, Кортні виявила, що Курт спробував покінчити самогубством, з`ївши цілу купу транквілізаторів і запивши його шампанським. Хоча спочатку цю подію намагалися представити пресі як випадковість, досить близькі до Nirvana люди знали, що Курт написав передсмертну записку. Кобейн повернувся у Сієттл після тижневої госпіталізації, але його психічний стан почав погіршуватися.

     18 Березня поліції знову довелося відмовляти співака від самогубства, після того, як він закрився в кімнаті зі зброєю. Після цього Кортні і члени групи організували реабілітаційний курс лікування, помістивши 30 березня Курта в Exodus Recovery Center у Лос-Анджелесі. Проте Кобейн втік із клініки 1 квітня і повернувся у Сієттл. 4 квітня його мати подала заяву в поліцію про розшук, а наступного дня Курт застрелився у своєму сієттлському будинку. Його тіло було знайдене тільки 8 квітня, коли його виявив електрик, що прийшов встановлювати охоронну сигналізацію. Незабаром після смерті Курт Кобейн був оголошений рупором Покоління Х, так само як і символом болісного неспокою молоді того часу…

 

TRIASSA