Архіви категорій: Економіка

На цьому рукопис обривається…

Всі ми прекрасно знаємо, що 29 лютого буває лише раз у чотири роки. Відомий нам вигадник календаря вдало пожартував над тими, хто був змушений з’явитися на світ у цей день(…) А чому криза за останні півроку стала найбільш чутною теленовиною? Це ж найвеличніше шоу на Землі. У нас криза, у американців – depression, і всі так про це волають, аби банально розбавити медіа-простір, забитий перекинутими автобусами, ісламськими розборками і авіакатастрофами. Криза не вбиває, і у цьому її головне достоїнство(…) Шевченкові 9 березня виповнилося б 195 років. Навіщо відзначати день народження людини, яка біологічно не змогла б прожити таку кількість років? Лише мертві генії можуть так довго існувати!(…) А у „Птасі” мало бути інтерв’ю, але з ним виникли труднощі…(…) „Хвилини Тисячі Мільйонів” – це гурт створений у 2003 році, учасниками якого є п’ять ковельських хлопаків: Саша(вокал), Сергій(гітара), Артур(сопілка), Ігор(бас-гітара) та відсутній під час розмов Макс, під владою якого знаходяться палички, тарілки і барабани(…)

А тепер безпосередньо переходимо до розмов із „ХТМ”:

ОЛЯ: Де ви загубили Макса?

САША: Він не готовий, дуже зайнятий, бо працює на державу.

ОЛЯ: Зрозуміло, а коли ви усі познайомилися з її величністю Рок-музикою?

САША: З бабінного магнітофона „Маяк”, свідомого життя і, звичайно, „бітлів” і АВВА.

ІГОР: Касета гурту Metallica, другий альбом.

ОЛЯ: Брехня дратує?

СЕРГІЙ: Дуже.

САША: Доводиться брехати, але не близьким, не колективу.

АРТУР: Брехня є брехня, як її любити?

ОЛЯ: За яких умов можна залишатися колективом протягом п’яти років?

АРТУР: Ми – друзі перш за все, і нас об’єднує музика. Бажання творити перемагає будь-які розбіжності.

ОЛЯ: Що за проведений разом час ви взяли для себе?

САША: Багато проблем, мук.

СЕРГІЙ: Фінансових негараздів, злетів і падінь. Ми починали, коли скрізь був метал.

ІГОР: Він і зараз є.

ОЛЯ: Що б ви згодились продати за квиток на улюблений гурт?

СЕРГІЙ: Продав би щось лише за вхід на виступ власного гурту

ІГОР: Набір старих струн.

САША: Жалюзі, якби вони у мене були, ну і ще навіть усе зібрання Кастанеди, а потім знову би збирав… АРТУР: Є багато гуртів, на концерти яких цікаво навідатись, але останнє не віддав би ні за що.

ОЛЯ: Чи є у музикантів пенсійний вік?

АРТУР: Усі дружно поглянули на Сашика…

ОЛЯ: Як ви ставитесь до блаженних і божевільних?

САША: Хай живуть, аби нам не заважали.

СЕРГІЙ: Цікаво з ними співпрацювати.

АРТУР: Це нечесно щодо них, не стібайся!

ОЛЯ: Розкажіть про ваші стосунки із «Птахою».

СЕРГІЙ: Ненавиджу. ІГОР: Ти навмисно нас сюди завела?

САША: А мені дуже подобається реклама нашого Гарика.

АРТУР: І Німця…( авт. Чувак, який на обкладинці)

ОЛЯ: Чим чи ким є наш міський андеграунд?

СЕРГІЙ, САША і АРТУР: Не існує його.

ОЛЯ: Як триматися на плаву?

ІГОР: Не тонути.

АРТУР: Одразу виникає асоціація з г…м.

ОЛЯ: Що цікавого з вами відбувалося під час виступів?

СЕРГІЙ: Коли хтось після того, як відіграли, закричав «Спасіба, радниє!»

САША: Ми якось були хедлайнерами на одному з концертів, і наш виступ тривав 10 хвилин…

ІГОР: Коли у мене запитали, чи я читав Кастанеду.

АРТУР: Сашик облив мене пивом.

ОЛЯ: Коли вийде наступний альбом?

ІГОР: Він буде настільки застарілим, що ми не зможемо його заграти наживо.

ОЛЯ: На яких концертах ви виступали?

САША: Як на яких, на рокових. Були у Києві, Костополі, Львові, давайте прибрешемо – Сідней, Нью-Йорк…

ІГОР: Дубно

ОЛЯ: Які проекти вже реалізували і що у планах?

САША: «На зламі дня». Немає у нас альбомів..

АРТУР: А демки?

САША: У нас планується тісна співпраця з колективом «Джмоли»(халявні записи шукайте в інтернеті).

ОЛЯ: Історія створення найвідомішої пісні.

САША: «Легенда «Сумніви»». Спочатку ця божественна особа (Сергій) попросила мене поексперементувати, а потім він мав покласти це на музику. Мені довелося записувати мелодію на мобільний. Виникало багато скандалів…

САША: Ми насправді не любимо виступати, нас заставляли, ми ніколи не хотіли, ми студійний гурт без студії.

ОЛЯ: Чи можна уявити світ без музики?

СЕРГІЙ: Я уявляю світ тиші.

САША: Можливо, але без нашого існування. Я – не уявляю, я залежний від звуків.

ІГОР: Інколи мені хочеться музики, а іноді – ні.

САША: Не уявляю, ти ходиш по вулиці, і ніде не звучить Вона, навіть усередині тебе…

ІГОР: Ну хіба, якщо вітер сприймати, як музику. Мені потрібно від неї відпочивати.

САША: А мені – ні. Я від одних мелодій переходжу на інші.

АРТУР: НІ! Музика завжди є, а як це аргументувати – я без поняття. Все моє єство пронизане нею, якби це пафосно не звучало.

САША: Йому навіть сниться, що у нього сопілка замість горла.

ОЛЯ: Чим ви займаєтесь у буденності?

САША: Кризую.

СЕРГІЙ: Читаю книги.

ІГОР: Я останнім часом дивлюсь фільми, граю на гітарі, створюю нові мелодії.

САША: Витрачаю гроші.

АРТУР: Ходжу на роботу, а те, що з часу залишається – нічим не займаюсь…

ОЛЯ: Ким ви ніколи не були б?

САША: Не був би собою.

СЕРГІЙ: Жінкою.

ІГОР: Політиком.

АРТУР: Філософом і космонавтом.

ОЛЯ: Ким ви є насправді?

СЕРГІЙ: Енергетичним потоком.

САША: Я є я.

ІГОР: Я є тут.

АРТУР: Наступне запитання.

ОЛЯ: А тепер кожен запитуйте один одного, мені набридло. ІГОР: Саш, коли буде репетиція?

САША: Коли одужаю.

АРТУР: У чому сенс життя?

САША: Прожити його.

ІГОР: Коли закінчиться це інтерв’ю?

ОЛЯ: Це інтерв’ю не закінчиться ніколи. Воно триватиме вічно…ха-ха-ха.

Варто лише пороздумувати над тим, що то таке „Хвилини Тисячі Мільйонів” і ніяких аналогій не знайти. Вони не ганяються за модними тенденціями радіохітів, їх шизофренія належить виключно учасникам колективу, скорочена назва якого нагадує якісь заводи, машини. Наша провінція витримує важке звучання кількох закоханих у музику хлопців(…) Не дивуйтесь – це не „пташина” недостатність, просто у нашому інкубаторі відкрили відділ клонування, музичний кіоск(…) У Генпрокуратурі відновили розслідування загадкової смерті відомого українського композитора Володимира Івасюка. От диваки! Це ж минуло 30 років з часу, коли його знайшли у лісі під Львовом. Чому б їм не замахнутися на вирішення справ щодо смертей Кеннеді і Мерилін Монро, ги?(…) Відомий луцький гурт „Slap” у наступному номері (не факт) „Птахи” буде відповідати на нові запитання нашого кореспондента Світи Triassu Самчук(…) Хлопець, якого ти бачиш на обкладинці уособлює усю міць альтернативного крила нашого видання. Німець – це перемога зі сміхом на очах(…)Будь(…)Читай(…)Нас(…)

Оля і Макс

Конкурс краси по-волинськи

     У Народному домі «Просвіта» відбувся конкурс краси «Міс ЛНТУ 2011», який відновив свою діяльність через багато років. За титул найчарівнішої змагалися 7 студенток волинського вишу, які перед цим пройшли непростий відбір. Красуні прагнули переконати не лише журі, але й глядачів у своїй неперевершеності, талановитості та ерудованості.

     Спочатку учасниці здивували усіх стилізованими українськими сукнями та костюмами, опісля дефілювали у купальниках. Проте конкурсантки виявилися не лише красунями з модельними параметрами, але й талановитими особистостями. Студентки вправні у танцях, декламуванні, піснях і акторській майстерності. Цікавим був конкурс інтерв’ю, в якому учасниці змогли продемонструвати свої інтелектуальні здібності та моральні цінності. Останнім конкурсом став вихід у вечірніх сукнях під бурхливі оплески глядачів.

     Оцінювали конкурсанток справжні експерти жіночої вроди: ректор ЛНТУ Віктор Божидарнік, проректор Олександр Бондарський, стиліст-перукар вищого класу Максим Галкін, активіст ВМГО “Батьківщина” Дмитро Мельник та учасниця всеукраїнських змагань краси Аліна Назаренко, яка, до речі, є співорганізатором цього конкурсу.

     Загалом номінації розподілили таким чином: титул «Міс артистичність» отримала Любов Ніколаюк, титул «Міс грація» здобула Наталія Мішко, Юлія Романюк стала «Міс елегантність». Першою та другою віце-міс університету стали відповідно Ольга Наквацька та Наталія Ващук. Найпочесніше звання «Міс університету» відсьогодні носитиме Марія Бондар, а титул «Міс глядацьких симпатій» виборола Анна Писаренко.

     Переможниця конкурсу, студентка першого курсу факультету бізнесу, розповідає, що раніше уже брала участь у подібних проектах, але загальноуніверситетського рівня – вперше. «Своїй перемозі дуже здивувалася. Для мене перемога у цьому конкурсі, перш за все, це перемога над собою, над своїми комплексами. Я ніколи не ставлю перед собою планки, а просто прагну довести собі, що я можу це зробити», – зазначає Марія Бондар. Дівчина захоплюється поезією, езотерикою та психологією, а також займається в модельному агентстві Марини Занюк.

     Як розповів головний організатор та відновник конкурсу краси ЛНТУ Максим Воскресенський: «У нашому університеті переважну більшість становлять хлопці, тому змагання дівчат за титул найчарівнішої викликало справжній ажіотаж. Ідея відновити подібний проект виникла спонтанно і, як виявилося, знайшла успіх. Плануємо зробити проведення конкурсу краси традицією, адже такі дівчата, як у нас, справді милують око і радують душу».