And all that jazz

     Затишний ресторанчик зі стінами, оббитий деревом… Невеличкі круглі столики з підсвічниками, де розмірено тліє вогник, та напівпорожніми бокалами… Напівтемрява, що створює інтимність, разом із плачем саксофону чи мелодією фортепіано вокалістка у вечірньому, від голосу котрої по всьому тілі біжать мурашки… Таку картину малює уява, коли слухаєш джаз, повільний, збуджуючий, чуттєвий. Його неможливо передбачити, тому що це суцільний потік емоцій, почуттів, це оголення душі в музиці. У музиці, яку не виконують, а творять, кожен раз по-іншому, постійно імпровізуючи. Проте це не лише лірика і романтика. Джаз багатогранний і багатоликий, він вріс майже в усі музичні напрями і стилі, він об’єднав у собі традиції багатьох музичних мов і культур з усього світу. Це фундамент, на якому будували свою творчість сотні сучасних музикантів.

     Імператриця блюзу Бесі Сміт, неперевершена Біллі Холідей, «перша леді джазу» Елла Фітцжеральд, Френк Сінатра на прізвисько «Голос», вокал Нета Кінга Коула, ритм-н-блюз та соул Рея Чарльза, поетика фортепіано Дюка Еллінгтона. Для музичного світу ці люди не просто легенди, це святі джазу, без яких його, напевно, не існувало б.

     Джаз – це синтез білого та чорного – західноєвропейської та західноафриканської культур на північноамериканській землі. Його еволюція почалася більш ніж триста років тому з робочих пісень чорношкірих рабів. Це були лише ритми, що допомагали жити в нестерпних умовах.

     Спочатку був блюз, що з’явився ще задовго до джазу. Сама його назва («blues» – «сумний», «меланхолічний», «печальний») розкриває суть – емоційність, протяжність, недомовленість у текстах. Архаїчний (той, котрого ми не знаємо тепер) і міський блюз, з яких згодом з’явився на світ сучасний ритм-н-блюз. Блюз – це нерозділене кохання, втрачена людська гідність, тяжка праця та неволя, скорбота за Батьківщиною, власні внутнішні драми під акомпонемент банджо, гітари, гармоніки, піаніно.

     Потім був регтайм з неабиякою популярністю фортепіано, і епоха найзнаменитішого композитора цього жанру Скота Джопліна.

     У період комерційного псевдоджазу з’являється свінг. Це повна імпровізація соліста під підготовлений акомпонемент, інші ритми, глибше звучання. «Свінг – це те, що в моєму розумінні і є справжнім ритмом»- сказав Луї Армстронг.

     Згодом формується бібоп – своєрідний протест проти солодкої свінгової музики та заклик повернення до витоків, коли джаз був найщирішим, найчистішим.

     Джаз сплітався із симфонічною музикою (стиль «прогресив»), зфольклорною, індійською, арабською, південноамериканською. З’явились на світ джаз-рок, симфоджаз, та інші авангардні напрямки.

     Блюз захоплює серця багатьох слухачів, народжується ритм-н-блюз – міська модифікація класичного блюзу. Відмінні риси ритм-н-блюзу – це експресивне, емоційне, гучне виконання, швидкий та чіткий ритм, аж до надриву. До речі, саме завдяки цьому напрямку музики і його популярності серед білих з’явився легендарний рок-н-ролл. Поява знаменитої пісні гітариста Білі Хейлі “Рок навколо годинника” була його народженням. Білий радіо ді-джей Алан Фрін буквально ненароком назвав рок-н-роллом музику ритм-н-блюзових артистів, які щосили звучали по радіо саме завдяки йому, тим самим назвавши новий музичний напрям.

     Джаз перевтілюється, розростається з плином часу, і ось тепер ми маємо фанк, «кислотний джаз», crossover, smooth jazz. Фанк – це блюзові викрики та стогони, це Річард Елліот, Том Скот та інші. «Кислотний джаз» – це Майлс Девіс, це танці та легкість, це вінілові диски поряд з живими інструментами. «Панк-джаз», соул, ф’южн. Соул джаз – це суміш джазу та соулу – вокальної форми, замішеної на ритм-н-блюзі. «Smooth jazz» говорить сам за себе – це релакс та м’якість.

     «Якщо ви, слухаючи цю музику, не відбиваєте такт ногою, вам ніколи не зрозуміти, що таке джаз» – це слова безсмертного Луї Армстронга. Можна довго розповідати про цю музику, перераховувати сотні імен, називати розбіжності та означення, але сутність джазу пізнаєш лише власними вухами і внутрішнім слухом. І тоді вже не зупинишся, бо закохаєшся по самі вуха… І тільки тоді зрозумієш, яке задоволення здатна дарувати ця музика…

Мар’яна Голодняк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *